Рішення № 85801504, 18.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року м. Чернігів Справа № 620/3048/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Леонова О.Є.,

представника відповідача - Дрогана С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2253 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді і стягнення коштів за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 17.10.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини 2253 (далі - в/ч 2253), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 13.09.2019 №473-ОС;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 24.09.2019 №488-ОС;

- поновити його на посаді інспектора прикордонного контролю 2 категорії - дозиметриста 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби ''Миколаївка'' (тип А) відділу прикордонної служби ''Семенівка'' І категорії (тип Б);

- стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він не подавав жодних рапортів про звільнення у зв`язку з невиконанням умов контракту командуванням, тому відображена у наказах підстава звільнення не відповідає дійсності. Також вважає, що відповідачем було допущено порушення Порядку проведення атестації, визначеного наказом Адміністрації ДПС України №771 від 28.09.2012 «Про затвердження Інструкції про порядок атестування військовослужбовців Державної прикордонної служби України». Зокрема, йому було відомо лише про наявність подання до звільнення, із яким ОСОБА_1 не був згоден. Будь-яких протоколів чи висновків атестаційної комісії йому на ознайомлення не надавали, як наслідок, позивач вважає, що був позбавлений законного права на оскарження результатів засідання комісії.

Ухвалою судді від 21.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено у відкрите судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив та пояснив, що на момент прийняття рішення про звільнення, ОСОБА_1 мав 3 дисциплінарні стягнення, які на момент засідання атестаційної комісії були чинними. Наведене стало підставою для звільнення позивача з військової служби, яке відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 29.11.2014 ОСОБА_1 було укладено Контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України відповідно до умов якого позивач добровільно взяв на себе зобов`язання: виконувати вимоги військових статутів, накази старших начальників; виконувати службові обов`язки військовослужбовця, вимоги посадової інструкції; дотримуватися вимог військової дисципліни; постійно вдосконалювати майстерність та професійний рівень (а.с. 10-13).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2019 начальником відділу прикордонної служби «Семенівка» І категорії (тип Б) було сформоване подання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за статтею 26 частиною 5 пунктом 1 підпунктом «ж» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем). Із вказаним поданням позивач був ознайомлений та зазначив, що із звільненням не згоден (а.с. 52).

06.09.2019 атестаційною комісією Чернігівського прикордонного загону прийнято рішення, оформлене протоколом №79, відповідно до якого вирішено клопотати перед в.о. начальника прикордонного загону про звільнення ОСОБА_1 в запас у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту (а.с. 43).

13.09.2019 в.о. начальника прикордонного загону винесено наказ №473-ОС «Про особовий склад», яким із позивачем припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом «ж» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с. 30). Відповідно до висновку юридичної служби органу, який видає наказ про звільнення від 13.09.2019, законність звільнення позивача затверджено (а.с. 53).

Наказом від 24.09.2019 за №488-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с. 31).

Вважаючи вказані накази відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон) встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону).

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, дія якого поширюється і на Державну прикордонну службу України (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до статей 5 та 6 Статуту, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).

Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів визначені в Дисциплінарному статуті Збройних Сил України, затвердженому Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, дія якого поширюється і на Державну прикордонну службу України (далі - Дисциплінарний статут; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтями 1 та 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Командувач військ оперативного командування, командувач (начальник) військ (сил) Збройних Сил України, що не входять до складу видів Збройних Сил України, командир корпусу щодо підлеглих прапорщиків (мічманів) користуються правом накладати дисциплінарні стягнення в повному обсязі цього Статуту (стаття 67 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статей 83-87, 88 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Відповідно до статті 92 Дисциплінарного статуту, якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для покарання військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.

Таким чином, для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, матеріалами службового розслідування має бути підтверджено факт вчинення ним дисциплінарного проступку. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов`язків

Аналізуючи підстави винесення відповідачем оскаржуваного наказу від 13.09.2019 №473-ОС, обставини та обґрунтованість звільнення ОСОБА_1 з військової служби, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, на момент прийняття рішення про звільнення прапорщик ОСОБА_1 мав наступні дисциплінарні стягнення, накладені за наслідками проведених службових розслідувань (а.с. 32-40):

1) «догана», оголошена наказом Чернігівського прикордонного загону від 05.04.2019 №459-АГ (з даним наказом позивач ознайомлений 06.09.2019);

2) «сувора догана», оголошена наказом Чернігівського прикордонного загону від 03.07.2019 №1023-АГ (з даним наказом позивач ознайомлений 06.09.2019);

3) «сувора догана», оголошена наказом Чернігівського прикордонного загону від 30.08.2019 №1201-АГ (з даним наказом позивач ознайомлений 06.09.2019).

Відповідно до частини третьої статті 45 Дисциплінарного статуту, усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.

Тобто, вказані накази станом на день винесення спірного наказу були чинними, не скасованими ні в судовому, ні в адміністративному порядку.

У свою чергу, згідно із підпунктом «ж» пунктом 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Відповідно до статті 51 Дисциплінарного статуту на сержантів (старшин) (крім військовослужбовців строкової військової служби) може бути накладене таке стягнення як звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Пунктом 284 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, передбачено, що військовослужбовця може бути звільнено з військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем в разі, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби чи контракту про навчання обов`язків він два або більше разів притягувався до матеріальної, адміністративної, кримінальної або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи наведене, 06.09.2019 атестаційною комісією Чернігівського прикордонного загону прийнято рішення, оформлене протоколом №79, клопотати перед в.о. начальника прикордонного загону про звільнення ОСОБА_1 в запас у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту (а.с. 43).

На підставі подання про звільнення від 05.09.2019, вищевказаного протоколу засідання атестаційної комісії від 06.09.2019 №79, в.о. начальника 105 прикордонного загону видано наказ від 13.09.2019 №473-ОС про припинення (розірвання) із ОСОБА_1 контракту та звільнення з військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту (а.с. 30).

Наказом начальника 105 прикордонного загону від 24.09.2019 №488-ОС (а.с. 31), у відповідності з вимогами пункту 292 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 з військової служби відбулось у повній відповідності з вимогами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Дисциплінарного статуту та Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, а тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування спірних наказів позивачу слід відмовити.

Також суд зазначає, що ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про поновлення на займаній посаді та виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу слід відмовити, оскільки вони є похідними він вищевказаних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, в свою чергу, в даному випадку, і було належним чином зроблено представником в/ч 2253 під час розгляду даної справи.

Таким чином, враховуючи підтвердження матеріалами справи факту не належного виконання позивачем покладених на нього функціональних обов`язків, наявності не знятих дисциплінарних стягнень, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини 2253 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді і стягнення коштів за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 листопада 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина 2253 (код ЄДРПОУ 14321765, вул. Квітнева, 3-В, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна