Рішення № 85801417, 18.11.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року справа № 580/2989/19

16 годин 03 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/2989/19

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач ОСОБА_1 - особисто]

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) [представник відповідача - не прибув]

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), прийняв рішення.

27.09.2019 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, з урахуванням заяви про усунення недоліків від 07.10.2019, просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.08.2019 № Ф-3849-23 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 8448 грн.

Ухвалою від 07.10.2019 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання. Ухвалою від 07.10.2019 замінено відповідача на належного: Головне управління ДПС у Черкаській області, судове засідання призначено на 11.11.2019. У зв`язку з хворобою судді судове засідання 11.11.2019 не відбулося, розгляд справи призначено на 18.11.2019.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.09.2019 позивач отримав вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.08.2019 № Ф-3849-23 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) у в розмірі 8448 грн. 30.04.1998 позивача взято на облік як суб`єкта підприємницької діяльності - платника єдиного внеску. Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області з 10.11.2016 та отримує пенсію по інвалідності. 01.12.2018 позивач помилково подав до відповідача «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за формою № Д5 за 2017 рік, встановивши помилку у подачі звітності намагався подати коригуючу звітність, але зазначена звітність не була прийнята, оскільки подання такої звітності не передбачено Законом. Позивач зазначає, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач зазначає, що договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не підписував, помилкова подача звіту за 2017 рік не свідчить про добровільну участь позивача у системі страхування.

У зв`язку з викладеним позивач вважає, що вимога Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.08.2019 № Ф-3 849-23, відповідно до якої за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності про суми нарахованого ЄСВ у сумі 8448 грн є протиправною та належить скасуванню.

Відповідач позов не визнав, 17.10.2019 представник відповідача подав до суду відзив на позов, де зазначив, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, правил обліку та згідно процедур адміністрування ЄСВ, оскільки нарахування єдиного внеску проведено на підставі самостійно поданого позивачем звіту за 2017 рік, тому правові підстави для скасування вимоги від 09.08.2019 № Ф-3849-23 відсутні. Відповідач при прийнятті оскаржуваної вимоги щодо недоїмки діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом (а.с.67-68).

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши позицію представника позивача та представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду захист передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. "Порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес": - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄСВ, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом №2464.

Інструкцією, що визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів є Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 499).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу - підприємця 29.04.1998 (а.с.40-41). 30.04.1998 позивача узято на облік як платника єдиного внеску (а.с.39), а згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 08.07.2014 (а.с.42) позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.07.2014. Відповідно до довідки від 09.02.2017 № 496 ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області з 10.11.2016 і отримує пенсію у зв`язку з інвалідністю (а.с.45). Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 позивач є пенсіонером (а.с.25).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Законом №2464 (стаття 25) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками ЄСВ, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У випадках, зазначених в абзаці 9 цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою у порядку, встановленому законом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до відомостей облікової картки платника ЄСВ за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності про суми нарахованого ЄСВ у сумі 8448 грн. (а.с.70).

Згідно частини 2 статті 11 Закону №2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються, зокрема такі операції: 1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.

Відповідно до статті 26 Закону №2464 суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, належать поверненню з рахунків органами доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що 01.02.2018 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у сумі 8448 грн (а.с.46-47). 31.05.2019 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з мінусовим значенням 8448 грн. (а.с.48-49). Відповідно до квитанції від 31.05.2019 № 2 ОСОБА_1 подавав до ГУ ДФС у Черкаській області Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ форми № Д5 (виправлений) за 2017 рік, проте документ не прийнято у зв`язку з тим, що «звіт подано після терміну. Вже є прийняті і оброблені звіти за вказаний період».

Оцінюючи спірні відносини і докази сукупно, суд зазначає, що згідно процедур адміністрування щодо підстав відмови у прийнятті звіту не було зазначено, які саме порушення допущено з боку позивача. Податковий орган зобов`язаний прийняти кореспонденцію у строки, визначені у пункті 49.11 статті 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755), надіслати мотивовану відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до підпункту 2.3.2.1 Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України доставка документів до ДФС здійснюється через СЕВ, а також може здійснюватися з використанням засобів поштового зв`язку, кур`єрською та фельд`єгерською службами і особисто через поштову скриньку або отримується уповноваженим працівником ДФС. Вхідна кореспонденція, що надійшла на електронні поштові адреси, створені у ДФС відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і Закону України «Про доступ до публічної інформації» для отримання звернень громадян та запитів на інформацію, і підлягає реєстрації у службі діловодства, передається структурним підрозділом ДФС, який отримав такий документ, за реєстром переданих/отриманих документів до служби діловодства.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435)визначено, що фізичні особи - підприємці (далі - ФОП), у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, без використання праці найманих працівників, формують та подають Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом, за формою згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку №435. Якщо ФОП подала до контролюючого органу звітність не за встановленою формою, то відповідно до Закону № 2464 органом ДПС здійснюється накладення на таку особу штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - мають наслідком накладення штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 1 статті 165-1 КУпАП, зокрема подання не за встановленою формою звітності щодо ЄСВ, - має наслідком накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОП або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від 30 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із правопорушень, зазначених у частині 1 статті 165-1 КУпАП, - мають наслідком накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОП або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від 40 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Випадки, коли контролюючий орган може відмовитися приймати від платника податків декларацію, передбачено у Кодексі № 2755: відповідно до пункту 49.12 статті 49 Кодексу № 2755 платник податків має два варіанти дій: подати нову податкову декларацію або оскаржити рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що звіт подано 01.02.2018, а оскаржувану вимогу прийнято 09.08.2019, тобто після наміру платника повідомити контролюючий орган про помилку та вжитих заходів, спрямованих на її виправлення.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що діючими Законами та Порядком № 435 не передбачено подання уточнюючих та коригуючи звітів, повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну його подання, самостійне виправлення помилок зазначених у звіті.

Згідно пункту 16 розділу 2 Порядку № 435, відповідальним за правильність і достовірність заповнення Звіту з ЄСВ є страхувальник. Статтею 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI передбачено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема за подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Держреєстр). У разі виявлення помилки до закінчення строку подання цього звіту роботодавець повторно формує та подає звіт у повному обсязі. При цьому чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий роботодавцем до закінчення строку подання звітності, визначеного Порядком № 435. Порядок №435 не містить правил внесення змін до додатку 5, за яким підприємці щорічно звітують про суми ЄСВ, нараховані ними за себе. Відповідно до пункту 2 розділу Порядку № 435 у разі виявлення помилки у Звіті з ЄСВ після закінчення звітного періоду в реквізитах, що стосуються застрахованої особи (крім грошових показників), необхідно сформувати й подати звіт за попередній період, що містить: перелік таблиць звіту; таблицю (у цьому випадку таблицю 5), зазначивши тип форми «скасовуюча» з відомостями про застраховану особу (працівника), які були помилкові; ту саму таблицю 5 із зазначенням типу форми «початкова» і правильних відомостей щодо застрахованої особи.

Натомість, згідно статті 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 № 3166-VI діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що право на участь особи у прийнятті рішення у період з 01.02.2018 до 09.08.2019 не було забезпечено з огляду на статус платника ЄСВ - особи з інвалідністю 2 групи.

Згідно абзацу 2 статті 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських організацій осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.

09.08.2019 відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу від 09.08.2019 № Ф-3849-23 про сплату недоїмки у сумі 8448 грн (а.с.50).

Оскільки ЄСВ у сумі 8448 грн є нарахованим, але не стягнутим, то питання про повернення зазначених коштів не є предметом розгляду у даній справі.

Згідно пункту 3 розділу 4 Інструкції № 499 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 4 розділу 6 Інструкції № 449 після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом (господарським судом), то підшивається примірник (копія) рішення суду (господарського суду) до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд.

Суд зазначає, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71).

Згідно статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дана норма кореспондує пункту 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435), згідно якого фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. У матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідачем не доведено обставини щодо обов`язку сплати ЄСВ з буку позивача. Помилкова подача позивачем звіту за 2017 рік не свідчить про добровільну участь ОСОБА_1 у системі страхування.

Відповідно пункту 6 Розділу VI Інструкції № 499 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом.

Позивач обґрунтував обставини помилковості наданої звітності, подавши виправлений звіт з мінусовим значенням сум ЄСВ, очікував відповідного реагування відповідача на внесення змін до облікових записів щодо припинення обов`язку сплати ЄСВ. Відповідачем не вчинено дій щодо коригування відомостей з ЄСВ, натомість 09.08.2019 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3849-23.

Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадку, передбаченому абзацом 2 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Судом встановлено, що звіт подано 01.02.2018, а оскаржувану вимогу прийнято 09.08.2019.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що діючими Законами та Порядком № 435 не передбачено подання уточнюючих та коригуючи звітів, повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну його подання, самостійне виправлення помилок зазначених у звіті.

Відповідно до частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина 5 статті 242) встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17 стосовно пункту 4 статті 4 Закону № 2464 зазначено: «аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати ЄСВ можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу».

Суд зазначає, що позивач належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, оскільки відповідно до витягу від 08.07.2014 є платником єдиного податку (а.с.42), згідно пенсійного посвідчення від № НОМЕР_1 позивач є пенсіонером (а.с.25) та згідно довідки Головного управління ПФУ в Черкаській області від 09.02.2017 № 496 (а.с.22) ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Черкаському відділі Головного управління ПФУ в Черкаській області з 10.11.2016 та отримує пенсію у зв`язку з інвалідністю. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 878961 позивач є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.43).

Відповідачем складено вимогу від 09.08.2019 № Ф-3849-23 на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом. Проте, оцінюючи рішення за критеріями згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, варто зазначити, що оскаржувану вимогу прийнято нерозсудливо з огляду на наявне завчасне інформування (до прийняття вимоги) про помилковість наданих звітів, без урахування усіх обставин справи у контексті права позивача як на виправлення помилки так і на добровільну участь у системі загальнообов`язкового страхування з огляду на статус пенсіонера і платника єдиного податку.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивач є визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС в Черкаській області від 09.08.2019 № Ф-3849-23.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-3849-23 у сумі 8448 (вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920].

Повне судове рішення складено 21.11.2019.

Суддя Л.В. Трофімова