Рішення № 85800906, 21.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3526/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Баєнко Я.В. за ордером,

представника відповідача Бойчева Т.Б. за довіреністю,

представник третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів про скасування наказу про звільнення від 12.06.2018 р. поновлення на посаді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

І. Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Прокуратури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, в якому просив:

1. Визнати протиправним та скасувати Наказ прокуратури Одеської області №957к від 12.06.2018 року про звільнення ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 ) з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

2. Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 ) на посаді прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області.

3. Стягнути з Прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 12.06.2018 року.

ІІ. Аргументи сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач з грудня 2011 р. працював в органах прокуратури України, з грудня 2015 р. його призначено на посаду прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Наказом прокурора Одеської області від 12.06.2018 р. №957 к позивач звільнений з посади органів прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п.3 ч.3 ст.49 Закону України «Про прокуратуру»).

Підставою прийняття оскаржуваного наказу є рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 30.05.2018 р. №220дц-18.

Разом з тим Прокуратурою Одеської області проведено службове розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди прокурором Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 .

За результатами службового розслідування встановлено, що прокурор Роздільнянської місцевої прокуратури ОСОБА_1 , являючись керівником групи прокурорів у кримінальному провадженні №12017160390001034 від 16.08.2017 р. за вимогами частин 3,4 ст.19, частин 5,6 ст.43 Закону України «Про прокуратуру» та ст.19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у сумі 100 доларів США та 10600 грн. за погодження клопотання про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та у подальшому орієнтування суду за результатами судового розгляду про призначення йому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Таким чином, висновок службового розслідування дублює повідомлення про підозру.

Крім того, за результатами службового розслідування встановлено факт грубого порушення позивачем вимог ст.3 ч.3, п.п. 3,4 та ч.4 ст.19 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.9,10, 15, 18, 24 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури від 28.11.2012 №123 ст.ст.5,10,11 ,16, 19,21 Коднесу професійної етики та поведінки прокурорів затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 р. та вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності у чесності та непідкупності органів прокуратури, у зв`язку з чим в діях позивача вбачаються ознаки дисциплінарного проступку передбаченого ч.1 п.п.5,6 ст.43 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з чим вбачаються підстави, передбачені ч.4 ст.49 Закону України «Про прокуратуру» для прийняття рішення про неможливість перебування позивача на посаді прокурора.

Даний висновок службового розслідування був підставою для подальшого звернення прокурора Одеської області до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з проханням відкрити дисциплінарне провадження за фактом грубого порушення прокурором вимог ст.3 ч.3, п.п. 3,4 та ч.4 ст.19 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.9,10, 15, 18, 24 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури від 28.11.2012 №123 ст.ст.5,10,11 ,16, 19,21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 р. та Присяги прокурора.

Позивач вважає, що службове розслідування було проведено упереджено та не об`єктивно, порушуючи презумпцію невинуватості та без встановлення всіх обставин, які належать встановленню.

Висновок службового розслідування разом із дисциплінарною скаргою прокурора Одеської області ОСОБА_4 О ОСОБА_5 Д. слугували підставою для звернення прокурора Одеської області до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з заявою про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Так за результатами розгляду вказаної скарги КДКП винесено рішення №220дп – 18 від 30.05.2018 р. про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

16.08.2017 р. СВ Роздільнянського ВП внесено відомості до ЄРДР Т та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017160390001034 за ч.3 ст.185 КК України.

24.11.2017 р. слідчим першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області повідомлено позивача про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Отже КДКП дійшла висновку, що скарга прокуратури Одеської області є обґрунтованою.

Разом з тим, необхідно зазначити, що мотивувальна частина рішення КДКП майже повністю збігається зі змістом повідомлення про підозру.

Позивач вважає, що сам факт повідомлення про підозру не може бути підставою для притягнення його до відповідальності.

Позивач вважає, що оскаржуваний наказ винесено без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття без проведення ретельної перевірки без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно та порушуючи презумпцію невинуватості

23.07.2018 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

22.10.2018 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд зупинив провадження по справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду по справі №9901/699/18 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно – дисциплінарної комісії прокурорів №220дп-18 від 30.05.2018 р.

23.10.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, суд поновив провадження, закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити з підстав викладених у відзиві.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначила наступне.

Прокуратурою області, відповідно до наказу прокурора Одеської області від 28.11.2017 р. №321, проведено службове розслідування щодо обставин затримання у ході досудового розслідування кримінального провадження №42017160000001780 від 18.11.2017 р., позивачем під час одержання ним неправомірної вигоди. За результатами службового розслідування 14.02.2018 р. складено висновок, який затверджено прокурором області.

У ході службового розслідування на підставі дозволу слідчого відповідно до ст.22 КПК України, вивчено матеріали кримінального провадження № 42017160000001780 від 18.11.2017 р за ч.3 ст.368 КК України, у ході розслідування якого встановлено обставини кримінального правопорушення.

Встановлено, що 24.11.2017 позивач перебуваючи у власному кабінеті в Роздільнянській місцевій прокуратурі, одержав від Городецького неправомірну вигоду у розмірі 100 доларів США та 10600 грн. Одразу після цього його затримано у порядку ст.208 КПК України та вилучено грошові кошти.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2017 р. до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80000 грн.

Також ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2017 р. клопотання слідчого про відсторонення позивача від посади прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури задоволено.

У зв`язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення позивачу 25.11.2017 р. повідомлено про підозру за ч.3 ст.368 КК України відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КК України.

Кримінальне провадження з обвинувальним актом 23.03.2018 р. спрямовано до суду для розгляду по суті, на даний час перебуває у провадженні Малиновського районного суду м. Одеси.

Вищевказані обставини кримінального правопорушення встановлені комісією у ході службового розслідування у тому числі після вивчення матеріалів кримінального провадження згідно з п.п. 9 п.4 розд. V Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 р. №343 та викладені у висновку комісії.

У зв`язку з тим, що службовим розслідуванням доведено факт порушення позивачем вимоги Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, вимог ст..19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та вчинення дій, що порочать звання прокурора і викликали сумнів у його об`єктивності , неупередженості та незалежності і є несумісними з перебуванням на роботі в органах прокуратури, прокурором Одеської області 19.02.2018 ініційовано питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом скерування до Кваліфікаційно – дисциплінарної комісії прокурорів дисциплінарної скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

30.05.2018 р. рішенням Кваліфікаційно – дисциплінарної комісії прокурорів №220дп-18 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру»).

12.06.2018 р. Прокуратурою Одеської області прийнято наказ про звільнення позивача з займаної посади.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Заслухавши вступне слово позивача, представника позивача, та представника відповідача з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ІІІ. Обставини, встановлені судом.

Так, суд встановив, що позивач з грудня 2011 р. працював в органах прокуратури України, зх. грудня 2015 р. його призначено на посаду прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Прокуратурою області, відповідно до наказу прокурора Одеської області від 28.11.2017 р. №321, проведено службове розслідування щодо обставин затримання у ході досудового розслідування кримінального провадження №42017160000001780 від 18.11.2017 р., позивачем під час одержання ним неправомірної вигоди. За результатами службового розслідування 14.02.2018 р. складено висновок, який затверджено прокурором області.

У ході службового розслідування на підставі дозволу слідчого відповідно до ст.22 КПК України, вивчено матеріали кримінального провадження № 42017160000001780 від 18.11.2017 р за ч.3 ст.368 КК України, у ході розслідування якого встановлено обставини кримінального правопорушення.

Встановлено, що 24.11.2017 позивач перебуваючи у власному кабінеті в Роздільнянській місцевій прокуратурі, одержав від Городецького неправомірну вигоду у розмірі 100 доларів США та 10600 грн. Одразу після цього його затримано у порядку ст.208 КПК України та вилучено грошові кошти.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2017 р. до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80000 грн.

Також ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2017 р. клопотання слідчого про відсторонення позивача від посади прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури задоволено.

У зв`язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення позивачу 25.11.2017 р. повідомлено про підозру за ч.3 ст.368 КК України відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КК України.

Кримінальне провадження з обвинувальним актом від 23.03.2018 р. спрямовано до суду для розгляду по суті, на даний час перебуває у провадженні Малиновського районного суду м. Одеси.

Вищевказані обставини кримінального правопорушення встановлені комісією у ході службового розслідування у тому числі після вивчення матеріалів кримінального провадження згідно з п.п. 9 п.4 розд. V Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 р. №343 та викладені у висновку комісії.

У зв`язку з тим, що службовим розслідуванням доведено факт порушення позивачем вимоги Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, вимог ст.19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та вчинення дій, що порочать звання прокурора і викликали сумнів у його об`єктивності , неупередженості та незалежності і є несумісними з перебуванням на роботі в органах прокуратури, прокурором Одеської області 19.02.2018 ініційовано питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом скерування до Кваліфікаційно – дисциплінарної комісії прокурорів дисциплінарної скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

30.05.2018 р. рішенням Кваліфікаційно – дисциплінарної комісії прокурорів №220дп-18 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру»).

12.06.2018 р. відповідач прийняв наказ №957к про звільнення позивача з посади прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області та з органів прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, застосувавши до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури (пункт 6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру»).

Підстава прийняття наказу №957к рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 30.05.2018 р. №220дп-18.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача суд виходить з наступного.

IV Джерела права та висновки суду.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою визначення основних принципів, моральних норма правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс професійної етики), який був чинним на час вчинення позивачем дій, кваліфікованих Комісією як дисциплінарний проступок.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 зазначеного Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статті 16 Кодексу професійної етики).

За правилами частин другої та третьої статті 21 цього Кодексу прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно.

У відносинах з громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки (частина друга статті 31 Кодексу професійної етики).

У статтях 32, 33 цього Кодексу передбачено, що оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Частинами 4, 10 статті 46 Закону № 1697-VII передбачено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.

Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів заслуховуються пояснення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і, в разі необхідності, інших осіб (частина 5 статті 47 Закону № 1697-VII).

За приписами статті 48 Закону № 1697-VII рішення в дисциплінарному провадженні кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає більшістю голосів від свого загального складу.

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

На прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури (частина 9 статті 49 Закону № 1697-VII).

За приписами частини 3 статті 51 Закону № 1697-VII повноваження прокурора припиняються у зв`язку з рішенням КДКП про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Статтею 21 Кодексу прокурорської етики та поведінки прокурорів, затвердженим всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, визначено, що прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Також слід зауважити, що згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Суд зазначає, що оскаржуваний наказ №957к прийнятий на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 30.05.2018 р. №220дп-18.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 30.05.2018 р. №220дп-18 оскаржив його до суду.

18.06.2019 р. постановою Великої Палати Верховного Суду по справі № 9901/699/18 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування від 30.05.2018 р. №220дп-18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 р. без змін.

У постанові по справі № 9901/699/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Також у постанові, Велика Палата Верховного Суду вважає, зазначила, що КДКП належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Оскаржуване рішення Комісії є вмотивованим, містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що утворює склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Зі змісту цього рішення убачається, що КДКП врахувала всі доводи скаржника і суд першої інстанції не мав правових підстав для його скасування.

Таким чином, рішенням суду доведено правомірність прийнятого рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 30.05.2018 р. №220дп-18.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зауважує, що саме на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 30.05.2018 р. №220дп-18, прийнято оскаржуваний наказ про звільнення позивача з органів прокуратури.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд, робить висновок, що відповідач виніс наказ №957 к від 12.06.2018 р. про звільнення позивача з органів прокуратури законно з урахуванням всіх обставин, а тому відсутні підстави для його скасування.

Суд, Надаючи оцінку аргументам позивача про неможливість застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури у разі вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого у пункті 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, дійшов висновку про їх безпідставність та необґрунтованість, як таких, що спростовуються змістом наведених вище норм законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги не належать до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 77, 90, 255, 264 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач – Прокуратура Одеської області, адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська,3 ЄДРПОУ: 03528552.

Третя особа – Кваліфікаційно-дисциплінарної комісія прокурорів, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-б, код ЄДРПОУ 41356563.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 21 листопада 2019 року.

Суддя: О.Я. Бойко

.