Рішення № 85800789, 11.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004658

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючої-судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Староста М.М.,

за участю представників:

позивача Музики А.Б.,

відповідача Смілки В.І.,

третьої особи ОСОБА_1 А ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (місцезнаходження: пр.Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівського обласного військового комісаріату (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Івана Франка, 25), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати п. 39 рішення Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022), оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум № 88 від 05.07.2019 року, про відмову ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому безтерміново ІІ-ї групи інвалідності, з 06.04.2017, внаслідок поранення, контузії пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;

-зобов`язати Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому ІІ-ї групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 10.05.1979 року його було визнано придатним до строкової служби та призвано на дійсну військову службу. З 01.02.1980 року по 10.05.1981 року перебував в обмеженому контингенті Радянських військ в Демократичній республіці Афганістан (в/ч польова пошта 83593). Також зазначає, що з моменту встановлення йому ІІ групи інвалідності у зв`язку із пораненням, контузією, захворюванням, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак, вказує на те, що відповідач, згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 №88, з посиланням на п.6 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 11 Порядку № 975, відмовив йому у призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач, вважаючи таке рішення протиправним та необґрунтованим, звернувся до суду з даним позовом. Вважає, що у зв`язку із встановленням йому безтерміново інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в позивача виникло право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Ухвалою від 17.09.2019 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівський обласний військовий комісаріат.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Відзив обґрунтований тим, що протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 №88 розглянуто документи позивача та відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав: відсутності документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичноного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження та на підставі того, що інвалідність у позивача, як особи, яка проходила строкову службу, настала пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Відповідач зазначає, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або контузії), а саме: акт судово-медичного дослідження №2476 від 02.11.2012 та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону від 12.11.2012 №612 не містять відомостей про обставини поранення позивача. Окрім цього, звертає увагу на те, що оскільки позивачу встановлена інвалідність через 32 роки після звільнення із строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у позивача відсутнє. Враховуючи наведене вважає, що відповідач при відмові у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги діяв в межах та у спосіб встановлений законом, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Від третьої особи - Львівського обласного військового комісаріату 30.09.2019 року надійшли пояснення на позовну заяву, в яких надано аналіз Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Окрім цього, зазначено, що у червні 2019 року Львівським обласним військовим комісаріатом направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України пакет документів з висновком та заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням позивачу ІІ-групи інвалідності, за результатами розгляду яких 05.07.2019 року комісія Міністерства оборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги.

Ухвалою від 15.10.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні в повному обсязі.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечила повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З 10.05.1979 року ОСОБА_3 було визнано придатним до строкової служби та призвано на дійсну військову службу.

З 01.02.1980 року по 10.05.1981 року позивач перебував в обмеженому контингенті Радянських військ в Демократичній республіці Афганістан (в/ч польова пошта 83593).

10.05.1981 року позивача, на підставі наказу МО СРСР №79, було звільнено в запас.

Відповідно до акту судово-медичного обстеження (дослідження) від 02.11.2012 року №2476, виданого КЗ ЛОР Львівське обласне бюро судово-медичної-експертизи, у ОСОБА_3 виявлено 18 рубців на голові, на руках, на ногах, які являються слідами загоєних ран у минулому. Категорично встановити давність та механізм їх виникнення не можливо, але не виключається, що вони могли виникнути внаслідок дії вогнепальної зброї в період 1980 року під час проходження військової служби в Афганістані.

Витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №612 від 12.11.2012 встановлено, що поранення, які отримав позивач, поранення, контузія, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії.

14.03.2013 року Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи позивачу первинно встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 353105 від 06.04.2017 року ОСОБА_3 повторно встановлено ІІ-групу інвалідності безтерміново. Причина інвалідності - поранення, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

08.02.2019 року ОСОБА_3 звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку інвалідністю, поранення, контузії, захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Вказана заява була отримана Львівським обласним військовим комісаріатом 12.02.2018 року.

05.07.2019 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Судом встановлено, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом засідання комісії від 05.07.2019 №88, ОСОБА_3 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність встановлено заявнику понад 3-місячний термін, що є порушенням п.6 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім цього, ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачений п.11 Порядку №975. Водночас, комісія відповідача дійшла висновку, що висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 02.11.2012 №2476, у якому експертом не надано чіткої відповіді, наслідок чого та коли саме виникли тілесні ушкодження, а також витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону від 12.11.2012 року №612, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на думку позивача, такі дії Міністерства оборони України є протиправними, оскільки наданий ним витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №612 від 12.11.2012 року та акт судово-медичного обстеження №2476 від 02.11.2012 року, свідчать про поранення, що утворилися під час виконання ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Вважаючи у зв`язку з цим свої права порушеними, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, відповідно до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердив Порядок № 975.

Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Аналіз зазначених норм права діє підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону № 2011-XII.

Подання зазначених у пункті 11 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

При цьому, Порядок №975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Водночас, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов`язку щодо їх витребовування.

Суд зазначає, що акт судово-медичного обстеження №2476 від 02.11.2012 року та витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №612 від 12.11.2012 року, вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Характер та ступінь вираженості рубців вказують на те, що вони утворились давно, могли виникнути від дії уламків вогнепальної зброї під час бойових дій в Афганістані у 1980 році.

Водночас, як свідчить зміст витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №612 від 12.11.2012 року, він постановлений на підставі акту судово-медичного обстеження №2476 від 02.11.2012 року КЗ ЛОР Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи, у якому відомості про обставини поранення, встановлені зі слів ОСОБА_3 .

З огляду на характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов`язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.

З огляду на наведене, суд зазначає, що документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребування.

Судом встановлено, що на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва) позивачем надано документи, а саме: акт судово-медичного обстеження №2476 від 02.11.2012 року та витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №612 від 12.11.2012 року.

Суд також звертає увагу на те, що надані відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги вищезазначені документи не містить інформації про обставини поранення позивача, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Так, зокрема, висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи, які зазначені в акті судово-медичного обстеження №2476 від 02.11.2012 року вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1980 р. Категорично встановити давність та механізм їх виникнення не можливо. В даному висновку спеціаліст наголошує, що тілесні ушкодження можуть являтися наслідками отриманих осколкових поранень, тобто сам експерт не надає чіткого висновку про те, що вищевказані тілесні ушкоджень дійсно виникнули від осколкових поранень.

З огляду на наведене, суд зазначає, що ОСОБА_3 не додав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а рішення засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №612 від 12.11.2012 року не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.07.2019 по справі № 440/3614/18 (адміністративне провадження № К/9901/13632/19).

Окрім того, статтею 41 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Відповідно до ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII (в редакції на момент призначення позивачу II групи інвалідності) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вже встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до п. 2 ст.16-2 та п.9 ст.16-3 Закону №2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 №1331;

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З матеріалів справи слідує, що первинно ІІ групу інвалідності позивачу встановлено 14.03.2013 року.

Таким чином, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є первинна дата встановлення інвалідності, яка пов`язана саме з виконанням обов`язків військової служби, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу II групи інвалідності, яка пов`язана саме з виконанням обов`язків військової служби, а саме Закон № 2011-ХІІ.

Так, ч.6 ст. 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 09.12.2012, було передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Таким чином, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

З аналізу наведених положень законодавства, суд дійшов до висновку, що у разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011- XII після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Як вже встановлено судом, позивач проходив строкову військову службу з 01.02.1980 року по 10.05.1981 року в Демократичній республіці Афганістан.

Таким чином, суд встановив, що позивачу первинно ІІ групу інвалідності встановлено пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, а саме через 32 роки, а тому право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з п.6 ч.2 ст.16 Закону №2011- XII, у ОСОБА_3 відсутнє.

Щодо тверджень позивача про те, що виплата грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі ст.16 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції закону станом на 06.04.2017, датою коли позивачу встановлено повторно та безтерміново ІІ групу інвалідності, суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Як встановлено судом, первинно ІІ групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, позивачу встановлено 14.03.2013.

При цьому, при повторному огляді 06.04.2017 групу інвалідності позивачу не змінено, лише зазначено, що така встановлена йому безтерміново.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме те законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення групи інвалідності, відповідно до вимог вищезазначеного Порядку №975.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач у спірних відносинах, приймаючи рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 , діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом №2262 та Порядком №975, відтак відсутні підстави для визнання протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 за №88, а тому у задоволені вимоги про визнання такого протиправним слід відмовити.

Крім цього, суд вважає, що позовна вимога позивача про зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги і надіслати його Львівському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги є похідною від першої позовної вимоги, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 , а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, такий розподілу між сторонами не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову – відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду складено 21.11.2019.

Суддя ОСОБА_4 Уляна Володимирівна