Ухвала суду № 85800716, 20.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

20 листопада 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/4947/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до дільничного офіцера поліції сектору превенції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області Логвіна Олександра Сергійовича, судді Біловодського районного суду Луганської області Кускової Тетяни Вікторівни, судді Луганського апеляційного суду Люклянчука Віталія Федоровича про встановлення відсутності компетенції суб`єктів владних повноважень, визнання бездіяльності протиправною, визнання індивідуальних актів протиправними та їх скасування,-

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до дільничного офіцера поліції сектору превенції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області Логвіна Олександра Сергійовича (далі - відповідач - 1), судді Біловодського районного суду Луганської області Кускової Тетяни Вікторівни (далі - відповідач - 2), судді Луганського апеляційного суду Люклянчука Віталія Федоровича (далі - відповідач - 3) про встановлення відсутності компетенції суб`єктів владних повноважень, визнання бездіяльності протиправною, визнання індивідуальних актів протиправними та їх скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 23.06.2019 дільничним офіцером поліції сектору превенції (ДОПСП) Новокаховського відділу поліції Головного управління поліції в Херсонській області старшим сержантом поліції Логвіним О.С. складений протокол про адміністративне правопорушення серії АА 242671 відносно позивача за частиною другою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) - порушення правил тримання собак і котів.

Постановою судді Біловодського районного суду Луганської області Кускової Т.В. від 19.09.2019 ОСОБА_1 визнана винною в скоєнні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 154 КУпАП у справі № 408/4503/19-п та піддана адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 51 грн з конфіскацією тварини. З позивача також стягнуто судовій збір у розмірі 384,20 грн.

Постановою судді Луганського апеляційного суду Люклянчука В.Ф. від 01.11.2019 року апеляційна скарга захисника позивача на постанову судді Біловодського районного суду Луганської області від 19.09.2019 залишена без задоволення.

Позивач вважає, що дії відповідача - 1 щодо складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення від 23.06.2019 є протиправними та вчинені без наявності у нього повноважень на його складання.

Також вважає, що постанова відповідача-2 від 19.09.2019 є протиправною, ухвалена з порушенням законодавства і без наявності компетенції (повноважень) на її ухвалення, тому має бути скасована. Постанова відповідача-3 від 01.11.2019 є протиправною, ухвалена з порушенням законодавства, тому має бути скасована.

Позивач у позовній заяві з посиланням на пункт 1 частини першої статті 255 КУпАП зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення від 23.06.2019 складений посадовою особою Новокаховського відділення поліції ГУНП в Херсонській області, і в ньому немаж відомостей про те, що саме ця посадова особа має повноваження на його складання на території Станично - Луганського району Луганської області. Такі відомості відсутні і в матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 408/4503/19-п, що може свідчити про те, що компетенції у відповідача-1 не було на складання цього протоколу.

За положеннями частини другої статті 251 КУпАП саме на відповідача-1 покладено обов`язок щодо збирання доказів в справі про адміністративне правопорушення, однак він ніяких доказів щодо фактичних обставин події, що сталася 23.06.2019 на території садівничого товариства "Ентузіаст" не збирав, а тільки обмежився коротенькими за своїм змістом поясненнями осіб, які були зацікавлені в конфіскації у позивача домашньої тварини. Він зовсім не збирав докази відносно того, що саме дійсна власниця загиблої домашньої тварини порушила правила тримання своєї собаки, яка вибігла з гавканням назустріч вівчарці, без повідка і намордника, з чужої земельної ділянки та ще й укусила позивача за ногу. Вважає, що саме порушення правил тримання загиблої собаки її власницею, а також її необережне та безвідповідальне ставлення до неї, привели до її випадкової загибелі, і ці безвідповідальні дії знаходяться у прямому причинному зв`язку з загибеллю її майна.

Статтею 323 Цивільного кодексу України встановлено, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Виходячи з того, що домашня тварина фактично загинула випадково, а ризик за таке її знищення несе сама власниця цього майна, позивач вважає, що відповідач-1 при збиранні доказів щодо цієї події зобов`язаний був ці фактичні обставини справи врахувати і роз`яснити заінтересованим особам про те, що ці правовідносини носять характер цивільно - правового спору і мають вирішуватися в суді, однак він такі пояснення ніде не зафіксував, а склав протокол про адміністративне правопорушення, таким чином протиправно притягнувши позивача до адміністративної відповідальності, що за собою потягло конфіскацію у позивача домашньої тварини.

Всупереч вимогам частини першої статті 256 КУпАП, пункту 1- Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1496/27941, в протоколі відсутні відомості про заподіяння матеріальної шкоди, що свідчить про те, що нікому з учасників названої події матеріальної шкоди не заподіяно, тому, виходячи з його змісту, має бути вказаний нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення - частина перша статті 154 КУпАП.

Оскільки в матеріалах справи немає даних, які свідчать про компетенцію (повноваження) відповідача-1 на складання протоколу про адміністративне правопоругення від 23.06.2019, судом має бути встановлена відсутність у нього повноважень на складання цього протоколу. Оскільки протокол був складений без законних на це підстав та з порушенням вказаних норм, ці дії відповідача-1 мають бути визнані протиправними. Оскільки відповідач-1 ніяких доказів про фактичні обставини події від 23.06.2019 не збирав, ця його бездіяльність має бути визнана протиправною.

З посиланням на норми статей 8, 41 Конституції України, статтю 29 КУпАП позивач достовірно встановила, що німецька вівчарка, яку позивач вигулювала, ніколи не перебувала і не перебуває у її приватній власності, тому її не можна конфіскувати. Законами України за скоєне адміністративне правопорушення не передбачено конфісковувати у порушника предмети, які не перебувають у його приватній власності. Відповідач-2 вирішила, що конфіскувати собаку у її орендаря можна, однак жодних законних підстав для цього у постанові не навела.

За статтею 154 КУпАП адміністративна відповідальність настає тільки за порушення діючих та чинних Правил тримання собак і котів, які діють на відповідній території. На цей час на території Луганської області діють Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР від 17.06.1980, які затверджені Міністерством житлово - комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства УРСР та Міністерством охорони здоров`я УРСР, відповідно до пункту 1 яких вони поширюються на підприємства, установи, організації (крім установ Міністерства оборони, Комітету державної безпеки СРСР і Міністерства внутрішніх справ СРСР), а також на громадян, що тримають собак, котів і хижих тварин у містах та інших населених пунктах Української РСР.

Позивач ніколи орендовану німецьку вівчарку, що належить її родичці ОСОБА_5 , у будь-якому місті та іншому населеному пункті України не тримала і не тримає, тому що садівниче товариство "Ентузіаст" не є містом і не є іншим населеним пунктом України.

В матеріалах справи та у складеному протоколі від 23.06.2019 немає жодного доказу того, що комусь з учасників названої події була заподіяна шкода здоров`ю або ї майну, і це свідчить про те, що будь-які дії позивача ніяким чином не охоплюються частиною другою статті 154 КУпАП, а якщо вони охоплюються частиною першою цієї статті, то такі справи розглядаються адміністративними комісіями, які утворюються при органах місцевого самоврядування і розгляд таких справ не входить до компетенції суддів, виходячи зі змісту статті 221 КУпАП.

Оскільки відповідач-2 під час вирішення питання про накладення стягнення за нібито правопорушення за частиною другою статті 154 КУпАП не вирішував питання про відшкодування майнової шкоди за загибель домашньої тварини, це свідчить про те, що у нього не було жодних доказів спричинення шкоди майну, тому повинен був повернути справу без розгляду до Станично - Луганського відділу поліції ГУНП в Луганській області з зауваженнями, що вона не підлягає розгляду суддею, а є компетенцією адміністративної комісії органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтями 3 та 4 Європейської конвенції про захист домашніх тварин від 13.11.1987, ратифікованої Законом України від 18.09.2013 № 578-VIII визначено, що ніхто не повинен залишати домашньої тварини; будь-яка особа, яка утримує домашню тварину або яка дала згоду доглядати за нею, несе відповідальність за її здоров`я та благополуччя; будь-яка особа, яка утримує домашню тварину або яка доглядає за нею, повинна забезпечувати їй місце для проживання, турботу й увагу з урахуванням етологічних потреб тварини відповідно до її виду й породи.

Позивач ніяким чином не зможе виконати ці норми міжнародного права у разі, якщо буде домашню тварину - німецьку вівчарку, яку вона доглядає, конфісковано за рішеннями суддів - відповідачів у справі.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позивач вважає, що судові рішення про конфіскацію домашньої тварини не узгоджуються з інтересами суспільства, в Україні не існує закону, який дозволяє конфіскувати домашню тварину (майно) у особи, яка не є її власником.

Відповідач-2 при прийнятті постанови порушив вимоги статей 252, 278, 280 КУпАП.

Відповідач-3, переглядаючи справу в апеляційному порядку, ніяким чином не переглядав справу про адміністративне правопорушення № 408/4503/19-п в межах апеляційної скарги захисника позивача, в якій йшлося про відсутність компетенції (повноважень) у судді місцевого суду на розгляд даної справи, однак суддя апеляційного суду залишив ці доводи апеляційної скарги поза увагою, про що свідчить зміст його постанови від 01.11.2019, в якій про відсутність чи наявність компетенції у судді місцевого суду на розгляд справи зовсім не йдеться, тому ця його постанова є також протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 просила суд:

- встановити відсутність компетенції (повноважень) у дільничного офіцера поліції сектору превенції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області старшого сержанта поліції Логвіна Олександра Сергійовича на складання щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення АА 242671 від 23.06.2019 за статтею 154 частина 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- визнати дії Логвіна Олександра Сергійовича по складанню названого протоколу про адміністративне правопорушення щодо позивача протиправними;

- визнати бездіяльність Логвіна Олександра Сергійовича щодо збирання всіх належних доказів про обставини події, яка містяться у названому протоколі про адміністративне правопорушення АА 242671 від 23.06.2019 протиправною;

- встановити відсутність компетенції (повноважень) у судді Біловодського районного суду Луганської області Кускової Тетяни Вікторівни на розгляд щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення АА 242671 від 23.06.2019 у справі про адміністративне правопорушення № 408/4503/19-п;

- визнати постанову судді Біловодського районного суду Луганської області Кускової Т.В. від 19.09.2019 про визнання позивача винною в скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 154 КУпАП та піддання адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 51 грн з конфіскацією тварини, протиправною та скасувати її;

- визнати постанову судді Луганського апеляційного суду Люклянчука В.Ф. від 01.11.2019 про залишення апеляційної скарги захисника позивача без задоволення, а постанову судці Біловодського районного суду Луганської області від 19.09.2019 - без змін, протиправною та скасувати її.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до такого висновку.

Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Позовні вимоги, заявлені до судді Біловодського районного суду Луганської області Кускової Тетяни Вікторівни та судді Луганського апеляційного суду Люклянчука Віталія Федоровича, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

На підставі частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

З матеріалів позовної заяви слідує, що суддею Біловодського районного суду Луганської області Кусковою Т.В. за наслідками розгляду адміністративного матеріалу, який надійшов зі Станично - Луганського ВП ГУНП в Луганській області про приятягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прийнято постанову від 19.09.2019 у справі № 408/4503/19-п (провадження № 3/408/5509/10), якою ОСОБА_1 визнано винною в скоєнні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 154 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 51 грн з конфіскацією тварини.

Постановою судді судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Люклянчука В.Ф. від 01.11.2019 у справі № 408/4503/19-п (провадження № 33/810/182/19) апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 , яку притягнуто до адміністративної відповідальності, залишено без задоволення, постанову судді Біловодського районного суду Луганської області від 19.09.2019 - без змін.

Отже, позивач фактично оскаржує дії судді Біловодського районного суду Луганської області Кускової Т.В. при ухваленні постанови від 19.09.2019 у справі № 408/4503/19-п (провадження № 3/408/5509/10) та дії судді Луганського апеляційного суду Люклянчука В.Ф. при ухваленні постанови від 01.11.2019 у справі № 408/4503/19-п (провадження № 33/810/182/19), якою залишено без змін постанову Біловодського районного суду Луганської області від 19.09.2019, та просить скасувати зазначені судові рішення.

Згідно із частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Оскільки предметом позову в цій справі є дії та рішення суддів Біловодського районного суду Луганської області Кускової Т.В. та судді Луганського апеляційного суду Люклянчука В.Ф., тобто позовні вимоги стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом (як адміністративним, так і цивільним).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухваленого або вчиненого після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вказаних вимог ОСОБА_1 слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

З огляду на наведене, позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі згідно із пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

Аналогічний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18, від 02.10.2019 у справі № 815/110/16, постанові Верховного Суду від 31.07.2019 № 636/5534/15.

Щодо позовних вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у відповідача - 1 щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд зазначає таке

Відповідно до статті 255 КУпАП визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи, зокрема органів внутрішніх справ (Національної поліції) в тому числі за порушення правил тримання собак і котів, передбачених статтею 154 КУпАП.

Дільничний офіцер поліції сектору превенції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області Логвін О.С. при складанні протоколу про адміністративне правопорушення здійснював владні повноваження та функції.

Пунктом 3 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

В постанові Верховного Суду від 5 липня 2019 року у справі №802/833/17-а сформовано висновок, відповідно до якого, компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір. Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 820/3713/17 зроблено висновок, що за змістом наведених правових норм, компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

У справі, яка переглядається, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

У цій же постанові Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що "...у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вказаних позовних вимог слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в жодній юрисдикції".

За таких обставин, а також беручи до уваги правові висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2019 у справі №820/3713/17 та від 12.06.2019 у справі № 9901/70/19, позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у відповідача-1 на складання протоколу про адміністративне правопорушення від 23.06.2019 АА 242671 за частиною другою статті 154 КУпАП не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вказаних вимог ОСОБА_1 слід також тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Щодо позовних вимог в частині визнання дій відповідача-1 по складанню протоколу про адміністративне правопорушення протиправними та визнання бездіяльності відповідача- щодо збирання належних доказів про обставини події, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від 23.06.2019 АА 242671, протиправною, суд зазначає таке.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Наслідками дій чи бездіяльності відповідача-1, допущеними при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, є вирішення питання про притягнення особи, відносно якої складено протокол, до адміністративної відповідальності та про накладення адміністративного стягнення в порядку, визначеному КУпАП.

Пунктом 3 частини другої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Питання правомірності складання відповідачем-1 протоколу про адміністративне правопорушення, вчинення ним при цьому певних дій чи допущення бездіяльності, з якими не згоден позивач, підлягають дослідженню судом, встановленим законом, при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності та відповідно накладення адміністративного стягнення на позивача, та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, з огляду на наведене, у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до дільничного офіцеру поліції сектору превенції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції і Херсонській області Логвіна Олександра Сергійовича, судді Біловодського районного суду Луганської області Кускової Тетяни Вікторівни, судді Луганського апеляційного суду Люклянчук Віталія Федоровича про встановлення відсутності компетенції суб`єктів владних повноважень, визнання бездіяльності протиправною, визнання індивідуальних актів протиправними та їх скасування слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 22, 170, 171, 248, 266 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до дільничного офіцеру поліції сектору превенції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції і Херсонській області Логвіна Олександра Сергійовича, судді Біловодського районного суду Луганської області Кускової Тетяни Вікторівни, судді Луганського апеляційного суду Люклянчука Віталія Федоровича про встановлення відсутності компетенції суб`єктів владних повноважень, визнання бездіяльності протиправною, визнання індивідуальних актів протиправними та їх скасування.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяА.Г. Секірська