Рішення № 85800552, 14.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2019 року Справа № 280/4946/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років через недосягнення 55 років;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу, як працівнику охорони здоров`я, пенсію за вислугою років за наявністю спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України незалежно від віку.

В обґрунтування заявлених позовних вимоги позивач посилається на те, що 03.09.2019 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років, оскільки на момент звернення мала необхідним загальний та спеціальний стаж роботи. Проте, рішенням відповідача, викладеним у повідомленні від 23.09.2019 № 73 їй відмовлено у такому призначення з підстав недосягнення нею 55 років. Звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (в редакції змін, внесених Законом № 213 та Законом № 911, далі - Закон №1788). Вважає такі дії Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/4946/19.

05.11.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив (вх.№45865), в якому зазначено, що за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі - Закон №1058) необхідно звернутись до положень п. «е» ст. 55 Закону №1788 (в редакції від 28.12.2015), відповідно до якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати станом на 31.12.2015 р. -25 р. і 6 місяців, а позивача станом на 01.04.2015 р. стаж складає 24 роки, на 31.12.2015 р. -24 роки і 9 місяців, на 11.10.2017 р. 26 років 6 місяців. Враховуючи те, що позивач не досягла 55 років, то у неї відсутнє право на такий вид пенсії, у зв`язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 03.09.2019 року до Управління обслуговування громадян Мелітопольського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

За результатами розгляду заяви, 23.09.2019 за № 74 за підписом начальника Мелітопольського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, надано позивачу відповідь, в якій зазначено про те, що відповідно до пункту 16 розділу XV Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за вислугу років визначається Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 55 п. «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що працівники охорони здоров`я мають право на пенсію за вислугу років після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначено Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ОСОБА_2 1975 року народження, то обов`язковою умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність необхідного спеціального стажу. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148, із 01.01.2018 скасовано право на призначення пенсії за вислугу років працівникам закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту. Але ті працівники, які на день набуття чинності цього Закону, тобто на 11.10.2017, набули не менше як 26 років 6 місяців спеціального стажу, також можуть скористатись правом виходу на пенсію за вислугу років.

Особи, які народилися з 01.01.1971 мають право на пенсію за вислугу років після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу 26 років 6 місяців.

За наданими до управління Пенсійного фонду України документами, страховий стаж позивача складає 27 років 6 місяців 01 день, спеціальний стаж, як працівника охорони здоров`я станом на 11.10.2017 складає 26 років 8 місяців 10 днів. Але, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 право на призначення пенсії за вислугу років матиме з 13.11.2030 року, тобто після досягнення 55 років.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до ст. 51 Закону №1788, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.

З прийняттям Закону № 213 було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» ст. 55 Закону № 1788, а Закон № 911 встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (п. «е» ст. 55 Закону № 1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

04.06.2019 Конституційним Судом України було ухвалено рішення №2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України ухвалюючи Рішення №2- р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому Рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Відповідно до статті 51 Закону №1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З аналізу наведених правових норм, Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788 - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону № 1788 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р/2019 - з 04.06.2019.

Таким чином, на день звернення позивача до відповідача п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники, зокрема, охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.

Тому, посилання відповідача на положення абз. 19 п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону №911-УІІІ від 24.12.2015) щодо набуття позивачем права на пенсію за вислугу років після досягнення віку 55 років та обмеження цього права наявністю спеціального стажу - є безпідставними.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» розцінив відмову в перерахунку пенсії через не встановлення певного порядку, як порушення майнового інтересу заявника, що передбачено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічну правову позицію Європейського суду з прав людини викладено у справі «Бутченко проти України», у якій констатовано, що Кабінет Міністрів України повинен був запровадити правові механізми, необхідні для реалізації прав громадян на соціальні пільги.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не доведено існування будь-яких об`єктивних та законних підстав для того, щоб відмовляти позивачу призначенні пенсії на підставі того, що відсутній певний порядок її призначення.

Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Страховий та спеціальний стаж позивача, як працівника охорони здоров`я, не є спірним та визначається відповідачем. Так, страховий стаж становить 27 років 6 місяців 01 день, а спеціальний – 26 років 8 місяців 10 днів, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 19.08.1993. Відтак, на момент звернення до відповідача позивач має право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закон № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася до пенсійного органу 03.09.2019, то саме з цієї дати її права підлягають відновленню, шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до положень ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з огляду на зазначені обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, суд вважає протиправною відмову відповідача, викладену у спірному рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позов вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 768,40 грн., відтак стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області підлягає сума сплаченого судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років через недосягнення 55 років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 , як працівнику охорони здоров`я, пенсію за вислугою років за наявністю спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України незалежно від віку, з дати звернення за призначенням пенсії, а саме – 03.09.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.11.2019.

Суддя М.С. Лазаренко