Рішення № 85800387, 21.11.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2835/19

РІШЕННЯ

іменем України

21 листопада 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати в день виключення зі списків Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області 21.02.2019 премії за лютий 2019 року, надбавки військовослужбовцям слідчих і оперативних підрозділів Служби безпеки України, які беруть участь у виконанні завдань по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та грошової компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 22.02.2019 по день фактичного розрахунку - 23.05.2019 в розмірі 45257,94 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що станом на день звільнення 21 лютого 2019 року з ним не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено премії за лютий 2019 року, надбавки військовослужбовцям слідчих і оперативних підрозділів СБ України, які беруть участь у виконанні завдань по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, одноразової грошової компенсації за неотримане речове майно. Зазначає, що повний розрахунок проведено з ним лише 23.05.2019, а відтак, він має право на одержання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України. При цьому зауважив, що відсутність у відповідача у день звільнення бюджетних асигнувань на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні не виключає вину відповідача та не звільняє його від відповідальності за затримку розрахунку при звільненні. Виходячи із приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, стягненню з відповідача на його користь підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 45257,94 грн а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

До суду 02.10.2019 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що виплати при звільненні здійснюється за рахунок коштів, виділених із державного бюджету. Через відсутність цільових бюджетних асигнувань розрахунок з позивачем, звільненим 21 лютого 2019 року, проведено 23 травня 2019 року. З моменту звільнення позивача ним вживались заходи для забезпечення виплати вказаних грошових коштів, до фінансово-економічного управління Служби безпеки України надсилались відповідні листи. Відразу після перерахування відповідних сум коштів з позивачем здійснено повний розрахунок. Зазначив, що позивачем невірно вирахувано його середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та визначено кількість днів цієї затримки.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що право особи на отримання виплат при звільненні не може бути поставлено в залежність від наявності цільових бюджетних асигнувань, адже в такому випадку матиме місце порушення статті 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на мирне володіння своїм майном. Зазначає, що спеціальними законодавством не регламентовано порядок, умови, розміри та терміни виплати одноразового та компенсаційного характеру при звільненні з військової служби в СБУ, а також порядок відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби в органах безпеки, а тому до вказаних правовідносин слід застосовувати норми трудового законодавства.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2019 адміністративний позов залишено без руху. Позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2019 відкрито провадження в даній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Наказом Голови Служби безпеки України №182-ос від 16.02.2019 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в СБ України за підпунктом "а" пункту 61, підпунктом "д" пункту 62 та підпунктом "д" пункту 88 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.

Наказом начальника Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області №27-ос "По особовому складу" від 21.02.2019 позивача виключено зі списків особового складу.

Згідно довідки №72/Д-108/103 від 12.09.2019 Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області здійснило наступні виплати:

- 26.03.2019 виплачено премію за лютий 2019 року та частину одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в сумі 25136,39 грн;

- 27.03.2019 виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 19621,41 грн;

- 23.05.2019 виплачено частину одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та надбавку військовослужбовцям слідчих і оперативних підрозділів СБ України, які беруть участь у виконанні завдань по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю в сумі 30277,01 грн.

Посилаючись на затримку здійснення виплат при звільненні, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача та стягнення середнього заробітку у сумі 45257,94 грн за весь час затримки розрахунку при звільненні в порядку статей 116,117 Кодексу законів про працю України.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Служби безпеки України врегульовані Законом України "Про Службу безпеки України" №2229-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2229-XII), Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон №2011-XII) та постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" №393 від 17 липня 1992 року (далі - постанова КМУ №393).

Так, згідно із частиною другою статті 27 Закону № 2229-XII військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з пунктом 10 постанови КМУ №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 14 постанови КМУ №393 одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв`язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).

Вищенаведені нормативно-правові акти регулюють порядок здійснення виплат при звільненні військовослужбовцям Служби безпеки України та не передбачають виплату грошової компенсації за затримку розрахунку.

В той же час така виплата передбачена Кодексом законів про працю України (далі - КЗпПУ).

Так, згідно із частиною першою статті 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У практиці застосування наведених норм (постанови від 10 квітня 2019 року у справі №820/1363/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 806/536/16) Верховний Суд неодноразово вказував на те, що якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини застосуванню підлягає загальне (в даному випадку-трудове) законодавство.

З огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, зокрема, стаття 117, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні при наявності факту порушення власником строку розрахунку та вини власника.

Матеріалами справи підтверджується, що належні позивачу при звільненні грошові кошти, виплачені несвоєчасно та з вини відповідача, адже право особи на отримання грошових коштів не може бути поставлено в залежність від бюджетних асигнувань, про що також зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 820/660/17.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважував, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Знаючи про те, що позивач подав рапорт про звільнення 7 лютого 2019 року, відповідач не запланував витрати на розрахунок з ним при звільненні, а звертався до Фінансово-економічного управління СБУ щодо збільшення кошторисних призначень для виплати належних одноразових додаткових видів грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру листами від 27.02.2019(вих. №72/21/26/3332) та від 01.03.2019 (вих. №72/21/26/3523).

Суд відхиляє посилання відповідача, на те що повний розрахунок з позивачем здійснено 22.05.2019, оскільки відповідно до довідки №72/21/202/5256 від 27.09.19 саме 23.05.2019, відповідно до платіжного доручення №579 від 21 травня 2019 року, Управління СБУ в Хмельницькій області провело остаточний розрахунок з позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає доводи відповідача про відсутність грошових коштів на здійснення виплат у день звільнення безпідставними та доходить висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме: з 22 лютого 2019 року по 23 травня 2018 року.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року у справі № №802/1052/17-а, за відсутності іншого законодавства розрахунок розміру середнього заробітку слід проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.

Згідно з підпунктом «л» пункту 1 Порядку № 100 цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується і в інших (не передбачених пунктом 1) випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

У той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Тому, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати в день виключення зі списків Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області 21.02.2019 премії за лютий 2019 року, надбавки військовослужбовцям слідчих і оперативних підрозділів Служби безпеки України, які беруть участь у виконанні завдань по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та грошової компенсації за неотримане речове майно, не підлягає задоволенню, оскільки належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде саме визнання протиправною бездіяльності Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, яка полягає у невиплаті середнього заробітку за весь час затримки сплати належних йому при звільненні сум по день фактичного розрахунку.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 визначено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Відповідно до довідки Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області №72/21/202/5256 від 27 вересня 2019 року сума грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 2 календарних місяці перед звільненням склала 30295,00 грн (за грудень 2018 року - 15147,50 грн та січень 2019 року - 15147,50 грн).

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення за два місяці, що передують звільненню, складає 488,63 грн ( 30295,00 грн / 62 календарних дні у грудні 2018 року та січні 2019 року) .

Затримка виплати ОСОБА_1 грошових коштів при звільненні за період з 22 лютого 2019 року по 23 травня 2019 року становить 91 робочий день.

Суд відхиляє посилання відповідача на неправильне обрахування позивачем строку затримки виплати заробітної плати, оскільки день виплати входить до підрахунку терміну заборгованості.

З урахуванням викладеного, стягненню з Управління СБУ в Хмельницькій області на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 44465,33 грн (488,63 грн х 91).

Позивачем суму заборгованості визначено невірно через неправильний розрахунок кількості календарних днів за останні два місяці перед звільненням, тому стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 44465,33 грн, а не 45257,94 грн, як було попередньо визначено позивачем.

При прийнятті рішення судом враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №814/1735/16, від 30 січня 2019 року у справі №806/2164/16 та від 11 жовтня 2018 року у справі №806/829/17.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач є учасником бойових дій та звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку у сумі 44465,33 грн за весь час затримки сплати належних йому при звільненні сум по день фактичного розрахунку.

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 44465 (сорок чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн 33 коп за весь час затримки сплати належних йому при звільненні сум по день фактичного розрахунку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 листопада 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області (вул. Героїв Майдану, 19,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 20001734)

Головуючий суддя Д.Д. Гнап