Рішення № 85800362, 06.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/9826/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Шевчук Т.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Скородинського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Житомирської митниці ДФС, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA101000/2019/200169/2 від 10.06.2019 та картку відмови в прийнятті митної вартості №UA101090/2019/00060;

- повернути йому суму грошових коштів, на яку було кориговано митну вартість в розмірі 53398,50 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 05.06.2019 його представник, який діяв на підставі доручення, придбав в Німеччині у ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 05.06.2019 легковий автомобіль марки Hyundai SantaFe 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 6700 євро. Автомобіль був пропущений на митну територію України та з метою митного оформлення доставлений до відділу митного оформлення "Бердичів" митного посту "Житомир центральний" Житомирської митниці ДФС. Позивач вказує, що під час митного оформлення уповноваженою ним особою - ОСОБА_3 до відповідача були подані всі необхідні документи та митна декларація №UA101090/2019/006968 від 07.06.2019, в якій на підставі поданих документів позивачем визначена митна вартість автомобіля, який ввозиться в Україну, за основним методом (за ціною угоди) в загальній сумі 6750 євро (6700 євро вартість автомобіля згідно з договором та 50 євро вартість транспортних витрат).

Однак, 10 червня 2019 року відповідачем було винесене спірне рішення UA101000/2019/200169/2 про коригування митної вартості товару, згідно якого митну вартість належного позивачу автомобіля було скориговано та визначено на підставі статті 64 Митного кодексу України, тобто, за резервним методом на рівні 12550 євро. В якості підстави для прийняття вказаного рішення UA101000/2019/200169/2 про коригування митної вартості товару зазначено, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала договір купівлі-продажу, що викликає сумніви у достовірності правочину, в тому числі у праві власності на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу. Крім того в рішенні про коригування митної вартості товару, зазначено, що у договорі купівлі-продажу від 05.06.2019 відсутній підпис продавця, а також не зазначено відомості про особу поряд із підписом покупця, що на думку відповідача створює обґрунтовані сумніви щодо дійсності правочину, вчиненого за даним договором, та про те, що сторони досягли згоди продати та придбати оцінюваний товар саме за вказаною ціною. Більш того, зазначений підпис не співпадає з підписами зазначеними в паспорті покупці та представника покупця. Ще однією підставою для здійснення коригування митної вартості товару стало те, що у довідці про транспортні витрати по доставці автомобіля на вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару.

Крім того, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101090/2019/00060 позивачу було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією з посиланням на винесення рішення про коригування митної вартості.

ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем безпідставно, в порушення норм Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як за основним методом, а із застосуванням резервного методу, в той час як декларантом були надані митному органу всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не було враховано, що ввезений автомобіль мав пошкодження після ДТП, у зв`язку з чим його ціна була нижча ніж за аналогічні автомобілі.

З огляду на зазначене, позивач вважає рішення про коригування митної вартості UA101000/2019/200169/2 від 10.06.2019 та картку відмови в прийнятті митної вартості №UA101090/2019/00060, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року відкрито провадження у справі №240/9826/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 09 вересня 2019 року о 12:00.

30 серпня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив Житомирської митниці ДФС на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позову. Свою позицію аргументував тим, що при подачі митної декларації декларант самостійно визначив митну вартість ввезеного автомобіля за резервним методом, що підтверджується даними електронної митної декларації графа 43, код 6, де останній зазначає застосування резервного методу визначення митної вартості.

Крім того, відповідач зазначає, що було проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст. 57 Митного Кодексу України. В результаті якої було встановлено, що методи 2а і 26 не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. З огляду на що, митна вартість була визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 18.01.2019 №UА204010/2019/201758 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і склала 12550 євро. У подальшому транспортний засіб випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №UА101090/2019/007121 від 11.06.2019 у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач наголошує, що Житомирська митниця ДФС при винесенні оскаржуваних рішення про коригування митної вартості №UA101000/2019/200169/2 від 10.06.2019 та картки відмови в прийнятті митної вартості №UA101090/2019/00060 діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с. 61-66).

05 вересня 2019 року до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначив, що у митній декларації №UA101090/2019/006968 від 07.06.2019 митним брокером помилково вказано спосіб "6" в графі 43 МД (а.с.85-89).

У зв`язку з хворобою головуючого судді Черняхович І.Е. підготовче судове засідання по справі було перенесено на 02 жовтня 2019 року о 12:00.

02 жовтня 2019 року позивачем до суду були надані додаткові пояснення, в яких він зазначив, що митним органом під час проведення митного оформлення було проведено розмитнення товару не за алогічним товаром, оскільки ввезений позивачем автомобіль містив пошкодження після ДТП та був виготовлений у 2014 році, натомість автомобіль, що був розмитнений на підставі митної декларації №UA204010/2019/201758, яку відповідач використав для коригування митної вартості, пошкоджень не мав та був виготовлений у 2013 році (а.с.94-96).

В підготовчому засіданні, призначеному на 02 жовтня 2019 року о 12:00, в яке прибув позивача та представник відповідача, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 23 жовтня 2019 року о 10:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 02 жовтня 2019 року (а.с.100-102).

23 жовтня 2019 року в судове засідання з`явились позивача - Нехворовський О.М. та представник відповідача - Скородинський В.І.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Натомість, представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Після заслуховування пояснень сторін та дослідження наявних у матеріали справи доказів, з метою надання представникам сторін часу для підготовки до судових дебатів, в судовому засіданні було оголошено перерву до 11:00 06 листопада 2019 року.

В судовому засіданні 06 жовтня 2019 року за участі представників сторін було проведено судові дебати.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2019 довіреною особою ОСОБА_1 було придбано в Німеччині у нерезидента ОСОБА_2 транспортний засіб - легковий автомобіль марки Hyundai SantaFe, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, об`єм двигуна 2199 см3, календарний рік виготовлення - 2014, за ціною 6700 євро, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією договору купівлі-продажу від 05.06.2019 (а.с.13-14).

З метою здійснення митного оформлення товару довіреною особою позивача 07.06.2019 подано до Житомирської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA101090/2019/006968 від 07.06.2019, у якій визначено вартість вказаного транспортного засобу за основним методом (за ціною договору) в розмірі 6700 євро (а.с.15). На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA101090/2019/006968 від 07.06.2019 (а.с.15) митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:

- договір купівлі-продажу транспортного засобу № б/н від 05.06.2019 (а.с.13-14);

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/419268 від 06.06.2019 (а.с.38-39);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від. 29.08.2014 (а.с.21-27);

- документ, що підтверджує вартість перевезення від 07.06.2019 (а.с.76)

- довіреність на представництво його інтересів від 30.05.2019 №ННЕ251199 (а.с.12)

- договір про надання послуг митного брокера від 05.06.2019.

За митне оформлення автомобіля ОСОБА_1 05 червня 2019 року сплачено на рахунок Житомирської митниці ДФС 89900,00 гривень, що підтверджується квитанцією №ПН1735602 (а.с.31).

За результатами аналізу поданої декларантом до митного оформлення митної декларації №UA101090/2019/006968 від 07.06.2019 та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, зокрема: 105-2 щодо контролю правильності визначення митної вартості" та 106-2 щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" (а.с.72).

Так, за наслідками опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем було встановлено наступне:

- у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала договір купівлі-продажу, що викликає сумніви у достовірності правочину, у тому числі у праві власності на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу;

- у договорі купівлі-продажу від 05.06.2019 відсутній підпис продавця, а також не зазначено відомості про особу поряд з підписом покупця, що створює обґрунтовані сумніви щодо дійсності правочину, вчиненого за даним договором, та про те, що сторони досягли згоди продати та придбати оцінюваний товар саме за вказаною вартістю. Також зазначений підпис не співпадає з підписом зазначеним в паспорті покупця та представника покупця;

- у довідці про транспортні витрати по доставці автомобіля від 07.06.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару.

З огляду на зазначене та керуючись ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України декларанту було надіслано повідомлення від 10.06.2019 (а.с.74) про необхідність подання до митного органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: 1) договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного із договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; 4) копії митної декларації країни відправлення.

На вимогу митного органу декларантом були надано додаткові документи, а саме: копія митної декларації країни відправлення №19PL412020E0326603 (а.с.33-34) та банківський платіжний документ від 28.05.2019 (а.с.29-30).

Розглянувши додатково надані позивачем документи, митний орган надіслав декларанту повідомлення від 10.06.2019 (а.с.75), в якому зазначив, що додатково надана копія митної декларації від 06.06.2019 №19PL412020E0326603, не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки відправником та отримувачем транспортного засобу зазначено одну і ту ж особу. Також, відправником транспортного засобу зазначено особу, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником. Натомість, додатково наданий банківський платіжний документ від 28.05.19 взято до уваги, але не може бути використаний як документ що підтверджує вартість товару, так як проплату здійснено раніше ніж складений договір купівлі-продажу. Також, в даному платіжному документі відсутні відомості щодо оплати саме оцінюваного товару, а також сума оплати відмінна від тієї, що зазначена в договорі купівлі-продажу.

З огляду на зазначене, з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару, відповідачем було проведено консультацію, в ході якої декларанту була надана інформація щодо вартості аналогічного товару (а.с.17 зворотній бік).

Під час консультації було визначено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Враховуючи зазначене, Житомирською митницею ДФС було вирішено, що митна вартість буде визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 18.01.2019 №UA204010/2019/201758 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 12550,00€/шт. (а.с.73).

В свою чергу, позивач повідомив, що з консультацією ознайомлений та додаткових документів надати не може (а.с.17 зворотній бік).

З огляду на зазначене, 10 червня 2019 року Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості UA101000/2019/200169/2, відповідно до якого митниця за резервним методом, ґрунтуючись на раніше визнаній (визначеній) органами доходів та зборів митній вартості за МД від 18.01.2019 №UA204010/2019/201758, визначила, що митна вартість ввезеного позивачем автомобіля становить 12550,00 євро (а.с.20).

Крім того, 10.06.2019 відповідачем винесено картку відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА1101090/2019/00060 (а.с.19). В зазначеній картці позивачу було повідомлено, що для забезпечення можливості митного оформлення транспортного засобу йому необхідно подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості UA101000/2019/200169/2 від 10.06.2019 та сплатити платежі в повному обсязі або вчинити дії, передбачені ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України. На виконання вищезазначених вимог позивачем було подано до Житомирської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA101090/2019/007121 від 11.06.2019 (а.с.16), а також доплачено на рахунок Житомирської митниці ДФС за митне оформлення автомобіля 53398,50 гривень, що підтверджується квитанцією №ПН1741174 від 11.06.2019 (а.с.33). Однак, не погоджуючись із вищезазначеними рішенням відповідача про коригування митної вартості №UA101000/2019/200169/2 від 10.06.2019 та карткою відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА1101090/2019/00060, вважаючи їх протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно з ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями ст. 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частина 4 ст. 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Кодексу).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як вже було встановлено судом, позивачем разом із митною декларацією було подано наступні документи: договір купівлі-продажу транспортного засобу № б/н від 05.06.2019 (а.с.13-14); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/419268 від 06.06.2019 (а.с.38-39); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від. 29.08.2014 (а.с.21-27); документ, що підтверджує вартість перевезення від 07.06.2019 (а.с.76); довіреність на представництво його інтересів від 30.05.2019 №ННЕ251199 (а.с.12); договір про надання послуг митного брокера від 05.06.2019.

Крім того, на вимогу митного органу позивачем було додатково надано копію митної декларації країни відправлення №19PL412020E0326603 (а.с.33-34) та банківський платіжний документ від 28.05.2019 (а.с.29-30).

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації №UA101090/2019/006968 від 07.06.2019 декларантом вказано цифру 6, що відповідає резервному методу. Водночас, разом з митною декларацією надано перелік документів для визначення митної вартості транспортного засобу із застосуванням основного методу - за ціною договору.

Крім того, позивача в судовому засіданні пояснив, що при митному оформленні транспортного засобу митний брокер помилково вказав "6" метод.

Суд звертає увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом.

Натомість, перед поданням декларації №UA101090/2019/006968 від 07.06.2019 процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом не проводилась, що підтверджує доводи позивача про помилковість зазначення в декларації "6" методу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 5 статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що митну вартість імпортованого автомобіля було визначено позивачем за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 05.06.2019 на рівні 6700 євро. Водночас, коригування митної вартості товару на рівні 12550 євро було проведено митним органом на підставі ст. 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості.

При цьому, в рішення про коригування митної вартості UA101000/2019/200169/2 від 10.06.2019 відповідачем було зазначено, що з огляду на вимоги ч. 2 ст. 52, ч. 2 ст. 53, ч.5 ст. 54, ч. 1 ст. 368 МК України документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару.

Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР зокрема: зокрема: 105-2 щодо контролю правильності визначення митної вартості" та 106-2 щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів", а також у зв`язку з тим, що:

- у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала договір купівлі-продажу, що викликає сумніви у достовірності правочину, у тому числі у праві власності на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу;

- у договорі купівлі-продажу від 05.06.2019 відсутній підпис продавця, а також не зазначено відомості про особу поряд з підписом покупця, що створює обґрунтовані сумніви щодо дійсності правочину, вчиненого за даним договором, та про те, що сторони досягли згоди продати та придбати оцінюваний товар саме за вказаною вартістю. Також зазначений підпис не співпадає з підписом зазначеним в паспорті покупця та представника покупця;

- у довідці про транспортні витрати по доставці автомобіля від 07.06.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару.

Однак, суд не погоджується з такою правовою позицією відповідача та зазначає наступне.

Вказаний в договорі купівлі-продажу від 05.06.2019 (а.с.13-14) правочин щодо купівлі-продажу транспортного засобу є правомірним та дійсним, не був визнаний судом у встановленому законодавством порядку недійсним, а також не є нікчемним в силу закону.

Так статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому статтею 203 Цивільного кодексу України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, сумніви у достовірності вказаного в договорі купівлі-продажу від 05.06.2019 (а.с.13-14) правочину, як і сумніви у праві ОСОБА_4 оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу, є безпідставним.

Водночас, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Натомість, митним органом у своєму рішенні не було обґрунтовано зазначено, в чому саме полягали об`єктивні сумніви чи неточності у заявленій позивачем митній вартості товару.

При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

Крім того, як встановлено із договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.06.2019, транспортний засіб продано за 6700 євро та розрахунок за придбаний автомобіль позивачем проведено повністю у готівковій формі, тому будь-яких додаткових документів про оплату оцінюваного товару, в тому числі, передбачених ч.1 ст.368 МК України не оформлялось.

Також в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано, що у довідці про витрати на транспортування засобу від 07.06.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару. Разом з тим, суд зазначає, що у наданій для митного оформлення довідці про витрати на доставку, вказано, що витрати на доставку легкового автомобіля марки Hyundai SantaFe, номер кузова НОМЕР_1 , до державного кордону України: МП Ягодин пп Ягодин - Дорогуск склали 50 євро (а.с.76).

Тобто, у наданій довідці зазначено автомобіль, його марка та індивідуальний номер кузова, який повністю збігається з даними транспортного засобу відповідно до якого проводилось митне оформлення, тоді як у договорі купівлі-продажу вказано, де зазначений автомобіль було придбано - м. Манхенгладбах Німеччина (а.с.13-14).

З огляду на викладене, суд приймає доводи відповідача про те, що у довідці про витрати на транспортування засобу від 07.06.2019 не вказано маршрут слідування, проте у вказаній довідці зазначені реквізити транспортного засобу, який був придбаний у Німеччині місто Манхенгладбах, відповідно до договору купівлі-продажу від 05.06.2019 та перетнув державний кордон України в зоні діяльності Волинської митниці МП Ягодин.

Також у оскаржуваному рішенні вказано, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані, у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г -в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Враховуючи зазначене, Житомирською митницею ДФС було вирішено, що митна вартість буде визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 18.01.2019 №UA204010/2019/201758 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 12550,00€/шт. (а.с.73).

З даного приводу суд зазначає наступне.

Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджено наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

У відповідності до пунктів 114 розділу 2 Методичних рекомендацій робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа).

Виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв`язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту).

За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу.

Положеннями пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій закріплено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Згідно з пунктом 8 розділу 2 Методичних рекомендацій у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Положеннями розділу 5 Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

З огляду на зазначене суд вважає, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Статтею 64 МК України передбачено, що у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, оскільки зазначено лише номер та дату митної декларації (№UA204010/2019/201758 від 18.01.2019), на підставі якої здійснено коригування митної вартості транспортного засобу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Використовуючи резервний метод, відповідач мав врахувати рік випуску транспортного засобу, тип двигуна, його пошкодженість, а також умови його використання, що вплинули на зношеність автомобіля та обумовили ціну, за яку його було придбано.

Однак, здійснюючи коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митної декларації №UA204010/2019/201758 від 18.01.2019 (а.с.70) відповідач використав лише базові дані автомобіля: марку Hyundai, модель SantaFe та тип автомобіля - дизельний. Проте, митний орган не звернув увагу на те, що автомобіль, вказаний в митній декларації №UA204010/2019/201758 від 18.01.2019, на підставі якої здійснювалось коригування, був виготовлений в 2013 році. Натомість автомобіль, зазначений позивачем у спірній митній декларації №UA101090/2019/006968 від 07.06.2019, був виготовлений в 2014 році. Крім того, відповідач не звернув уваги на зовнішній стан задекларовано позивачем автомобіля, зокрема не врахував, що транспортний засіб був після ДТП та був придбаний із значними пошкодженнями, які характерні дорожньо-транспортній пригоді, а саме: були наявні подряпини по кузову, забруднений салон та сидіння, були пошкодженні капот, радіатор, передній бампер, передні крила, лобове скло, відсутні передні фари, решітка радіатора. Зазначені пошкодження автомобіля були зафіксовані працівниками митного органу у додатковому аркуші до Акта про проведення митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА205010/2019/419268 (а.с.39).

В свою чергу, відповідач був зобов`язаний врахувати ці обставини при прийнятті спірного рішення.

Всупереч цьому, митний орган здійснив коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митної декларації №UA204010/2019/201758 від 18.01.2019, яка, з огляду на вищезазначені обставини, була складена не на ідентичний чи на подібний, задекларованому позивачем автомобіль. У зв`язку із чим митна декларації №UA204010/2019/201758 від 18.01.2019 не могла бути застосована для здійснення на її підставі коригування митної вартості задекларованого позивачем автомобіля.

Таким чином, збільшення відповідачем митної вартості автомобіля поклало на позивача надмірний тягар по сплаті митних платежів, що є неправомірним з огляду на фактичні обставини та надані документи.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Підсумовуючи всі наведені висновки у цій справі, суд зазначає, що як у взаємозв`язку, так і окремо, кожне порушення, допущене митним органом зокрема: відсутність аргументації та невідповідність нормам митного законодавства прийнятих рішень, недоведеність необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості товару, здійснення коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митної декларації складеної не на ідентичний чи на подібний автомобіль, призвело до прийняття неправомірного рішення, яким скориговану митну вартість ввезеного позивачем автомобіля.

Судд вважає, що висновок митного органу про необхідність застосування другорядних методів визначення митної вартості є неправомірним, оскільки, проаналізувавши усі вищевикладені обставини, слід дійти висновку, що позивачем як декларантом було надано достатньо необхідних документів для визначення митної вартості товару за основним методом.

При цьому, суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Відтак, суд приходить до висновку, що рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200169/2 від 10.06.2019 та картка відмови в прийнятті митної вартості №UA101090/2019/00060 є протиправними та підлягають скасуванню, а тому вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Житомирської митниці ДФС повернути йому суму грошових коштів в розмірі 53398,50 гривень, на яку було кориговано митну вартість, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 301 Митного кодексу України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

У заяві зазначаються, зокрема, напрям (и) перерахування суми коштів (в тому числі й для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава, для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету).

До заяви додається: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

За приписами пунктів 5, 8 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

- висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку;

- два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку;

- три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

Суд враховує, що рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200169/2 від 10.06.2019 визнано протиправним, а відповідно, позивач має право на відшкодування вказаних коштів після набрання судовим рішенням законної сили та подання відповідної заяви.

Однак, дані вимоги є передчасними, оскільки з відповідною заявою про поверення надміру сплачених коштів позивач не звертався, а тому задоволенню не підлягають.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено, а відповідачем в порушення вимог статті 77 КАС України не спростовано наявність правових підстав для скасування рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості UA101000/2019/200169/2 від 10.06.2019 та картки відмови в прийнятті митної вартості №UA101090/2019/00060, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 09.07.2019 №25 (а.с.4) ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5325,31 гривень.

Однак, згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищезазначені норми та беручи до уваги часткове задоволення позову, суд приходить до висновку, що стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС підлягає судовий збір у сумі 2689,40 гривень, який був сплачений ним за задоволенні судом позовні вимоги про визнання протиправнимм та скасування рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості UA101000/2019/200169/2 від 10.06.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA101090/2019/00060.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості UA101000/2019/200169/2 від 10.06.2019.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № UA101090/2019/00060.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Бердичівським МВ УМВС України в Житомирській області 05.06.2010, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС (вул.Перемоги, 25, м. Житомир,10003. Код ЄДРПОУ 39421140) судовий збір у сумі 2689,40 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять гривень 40 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович

Повне судове рішення складене 20 листопада 2019 року