Рішення № 85800246, 14.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 листопада 2019 р. № 520/10137/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів - Прокопчука Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та скасування наказу і рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (надалі по тексту Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих), відповідно до вимог якого просить:

- визнати протиправними дії територіального органу Міністерства юстиції України - Головного територіального управління у Харківської області - з внесення до Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 07.06.2019р. №26 недостовірних відомостей про порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 приписів абз.3 ч.2, ч.9 ст.41, ч.3 ст.98 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1 обов`язків ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 23 липня 2019 року у частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 06.08.2019р. №2426/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва №1022 від 30.05.2013р. про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 , та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого №1022 від 30.05.2013р, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що надані ним під час перевірки документи та пояснення належним чином спростовують висновки, що містяться в Акті перевірки, про порушення позивачем приписів закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі по тексту - закон про банкрутство) під час виконання обов`язків ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш», зокрема, щодо подання звітності комітету кредиторів та укладення договору оренди майна банкрута та додаткових угод до нього. Стверджував, що під час виконання повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш») керувався вимогами чинного законодавства та вживав необхідних заходів з метою захисту інтересів боржника та кредиторів, зокрема, збереження майна банкрута, що свідчить про добросовісне виконання своїх обов`язків, а тому у Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих були відсутні підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Крім того, зазначав, що Міністерством юстиції України порушено процедуру анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, а саме, державним органом з питань банкрутства (Міністерством юстиції України ) не приймалося рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, що є однією з підстав для анулювання свідоцтва арбітражного керуючого.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідачів проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні. У відзиві на позов зазначав, що перевіркою діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання обов`язків ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш» встановлені порушення ним приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладені в Акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 07.06.2019р. №26. Зокрема, порушення позивачем приписів ч.9 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме, надані ліквідатором під час перевірки звіти до комітету кредиторів про свою діяльність, не містять інформацію про фінансове становище банкрута. Крім того, ліквідатором порушені приписи абз.3 ч.2 ст.41 зазначеного закону, а саме, укладений ліквідатором договір оренди майна банкрута не є договором зберігання, у зв`язку із чим не може вважатися таким, що направлений на зберігання майна банкрута; п.9.7 договору оренди, згідно якого орендар не несе відповідальності за збереження майна та матеріальних цінностей, що знаходяться в орендованих приміщеннях, спростовує позицію позивача щодо направленості цього договору на збереження майна банкрута; ліквідатором допущено формування заборгованості орендаря зі сплати орендної плати, що є порушенням інтересів боржника та кредиторів; ліквідатором не підтверджений пошук інших потенційних орендарів нерухомого майна банкрута; ліквідатором укладено додаткову угоду до договору оренди, якою зменшений розмір орендної плати, без погодження із комітетом кредиторів боржника. Крім того, згідно чинного законодавства Дисциплінарна комісія є єдиним органом, уповноваженим приймати рішення про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до постанови господарського суду Волинської області від 20.07.2015р. по справі №5004/1671/12, зокрема, визнано ПАТ «Ковельсільмаш» (код ЄДРПОУ 00238138) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 ., який діє на підставі свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1022 від 30.05.2013р., виданого Міністерством юстиції України.

Відповідно до п.1.3 Розділу II «Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)», затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 №1284/5 (далі по тексту - Порядок), контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюють Мін`юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи з питань банкрутства є органами контролю.

Відповідно до п.2.1 Розділу II Порядку, контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

За дорученням Міністерства юстиції України територіальним органом Міністерства юстиції України - Головним територіальним управлінням юстиції у Харківської області (ГТУЮ у Харківської області) у період 28-30 травня 2019 року було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання обов`язків ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш».

За наслідками перевірки складено довідку від 30.05.2019р. №20, згідно якої зазначено про виявлені порушення арбітражного керуючого під час виконання ним повноважень ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш» у справі №5004/1671/12.

06.06.2019р. позивачем до ГТУЮ у Харківської області подані заперечення на вказану довідку.

07.06.2019р. ГТУЮ у Харківської області складений Акт позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого №26 (далі по тексту - Акт перевірки), згідно якого зазначено про виявлені порушення арбітражного керуючого під час виконання ним повноважень ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш» у справі №5004/1671/12, а саме, ч.9 ст.41, абз.3 ч.2 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

23 липня 2019 року на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) прийнято рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, що підтверджується витягом з протоколу засідання .

06 серпня 2019 року Міністерством юстиції виданий наказ №2426/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ».

Позивач, не погодившись з рішенням Дисциплінарної комісії та наказом Міністерства юстиції України, звернувся до суду із адміністративним позовом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», державний орган з банкрутство, зокрема, організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Відповідно до п.п.1, 3, 5, 7 «Положення про Міністерство юстиції України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. №228, Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст є державним органом з питань банкрутства.

Мін`юст з метою організації своєї діяльності контролює діяльність територіальних органів Мін`юсту.

Мін`юст здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи Мін`юсту.

Таким чином, спір між позивачем та Міністерством юстиції України щодо наявності чи відсутності порушень у діяльності позивача під час виконання обов`язків ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш», та правомірності прийняття рішення про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого, є спором за участю суб`єкта владних повноважень, що здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку із виконанням таким суб`єктом зазначених функцій.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.4 закону, арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності.

Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до п.п.1, 3 «Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2013р. №81/5 (далі по тексту - Положення), це Положення визначає порядок утворення при Міністерстві юстиції України, як державному органі з питань банкрутства, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Комісія), її завдання, функції та порядок діяльності.

Основними завданнями Комісії є здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий), перевірка організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.

Відповідно до п.п.7, 8 Положення склад Комісії затверджується наказом Мін`юсту.

Очолює Комісію голова - Міністр юстиції України або визначений ним відповідальний працівник Мін`юсту.

Таким чином, діяльність арбітражних керуючих, зокрема, надання послуг на професійній основі невизначеному колу осіб, свідчить про суспільний інтерес, а законодавче урегулювання порядку набуття статусу арбітражного керуючого, гарантування незалежності його професійної діяльності та участі органу, який формується Міністерством юстиції України та очолює Міністр юстиції або визначений ним відповідальний працівник Мін`юсту, у процедурі притягнення до дисциплінарної відповідальності, свідчить про публічно-правовий характер правовідносин між арбітражним керуючими та Дисциплінарною комісією.

Відповідно до наведеного, враховуючи порядок створення та коло повноважень Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, можливо стверджувати, що Дисциплінарна комісія наділена владними управлінськими повноваженнями, делегованими Міністерством юстиції України, щодо притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку із чим спір щодо скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих є публічно-правовим у розумінні приписів КАС України.

Відповідно до оскаржуваного рішення Дисциплінарної комісії, підставами для його прийняття були порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначених в Акті позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого від 07.06.2019 р. №26.

Зокрема, відповідно до висновків Акту перевірки, зазначено про встановлені порушення з боку позивача приписів ч. 9 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме, надані ліквідатором під час перевірки звіти до комітету кредиторів про свою діяльність, не містять інформацію про фінансове становище банкрута, оскільки у звітах відсутня інформація про фінансову звітність.

Відповідно до ч. 9 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Як встановлено судом, приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містять вимог щодо надання комітету кредиторів фінансової звітності боржника. Крім того, приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не встановлені вимоги до того, у якому саме вигляді ліквідатор доводить інформацію про фінансове становище банкрута до відома комітету кредиторів

За підсумками дослідження наданих позивачем до матеріалів справи копій звітів комітету кредиторів щодо своєї діяльності під час виконання обов`язків ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш», судом встановлено, що звіти містять пояснення ліквідатора щодо дій, здійснених ним під час виконання ліквідаційної процедури, в тому числі інформацію про укладені договори; інформацію про проведені заходи з продажу майна банкрута; відомості про розподіл коштів, отриманих від продажу та утилізації майна. Крім того, кожен звіт містить таблицю щодо руху коштів на ліквідаційному рахунку банкруту, із визначенням напрямків надходжень та витрат під час ліквідаційної процедури. Зокрема, таких, як винагорода ліквідатора, оплата послуг архіваріуса, закупівля картонних коробок тощо.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем в якості ліквідатора неодноразово скликалися збори комітету кредиторів ПАТ «Ковельсільмаш», за підсумками яких комітетом кредиторів приймалися рішення про затвердження звітів ліквідатора, погодження його дій щодо списання та утилізації майна тощо.

За наведених фактів та обставин судом встановлено, що висновки Акту перевірки про відсутність у звітах ліквідатора відомостей про фінансовий стан боржника, результатів діяльності, руху коштів та, у зв`язку із цим, порушень приписів ч.9 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є неправомірними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, відповідно до Акту перевірки зазначено, що ліквідатором порушені приписи абз.3 ч.2 ст.41 Закону, а саме, укладений ліквідатором договір оренди майна банкрута не є договором зберігання, у зв`язку із чим не може вважатися таким, що направлений на зберігання майна банкрута; ліквідатором допущено формування заборгованості орендаря зі сплати орендної плати, що є порушенням інтересів боржника та кредиторів; ліквідатором укладено додаткову угоду до договору оренди, якою зменшений розмір орендної плати, без погодження із комітетом кредиторів боржника.

Крім того, у відзиві на позов Міністерства юстиції України зазначено, що договір оренди укладений позивачем в межах процедури санації ПАТ «Ковельсільмаш»; п.9.7 договору оренди, згідно яких орендар не несе відповідальності за збереження майна та матеріальних цінностей, що знаходяться в орендованих приміщеннях, спростовують позицію позивача щодо направленості цього договору на збереження майна банкрута; ліквідатором не підтверджений пошук інших потенційних орендарів нерухомого майна банкрута.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що між ПАТ «Ковельсільмаш» та ТОВ «Компанія «Гелікон» 30.06.2015р., під час процедури санації, було укладено договір оренди приміщень №50/14-123, відповідно до умов якого орендар вступає у користування майном (виробничий корпус №3 та адміністративно-побутовий корпус №1) із 01.01.2016р. Відповідно до умов договору та додаткової угоди до договору від 10.07.2015р., строк дії договору складав до 31.12.2016р. з можливістю продовження до 31.12.2018р.

Відповідно до ч.5 ст.28 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до компетенції керуючого санацією відноситься, зокрема, укладення від імені боржника мирової угоди, цивільно-правових, трудових та інших правочинів (договорів).

20.11.2017р. та 28.12.2017р. до договору оренди було укладено додаткові угоди щодо продовження строку дії договору та зменшення орендної плати відповідно.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника та забезпечує його збереження.

Як вбачається з умов договору оренди, п.5.3.1 договору передбачав обов`язок орендаря підтримувати орендовані приміщення у належному санітарному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду; п.5.1.4 договору передбачав обов`язок орендаря за власні кошти проводити поточний ремонт об`єктів оренди; п.5.1.5 договору покладав на орендаря повну матеріальну відповідальність за майно у разі його пошкодження, а п.5.1.6 - обов`язок відшкодувати під час повернення майна будь-які збитки, пов`язані із погіршенням орендованого майна; згідно п.5.1.12 договору, орендар несе повну відповідальність за дотримання норм та правил з охорони праці, правил експлуатації інженерних мереж, та пожежну безпеку.

Таким чином, судом встановлено, що приписами закону України про банкрутство до компетенції позивача, як в якості керуючого санацією, так і в якості ліквідатора боржника віднесено, зокрема, укладення договорів оренди майна боржника (додаткових угод до нього). Умови договору оренди, укладеного між ПАТ «Ковельсільмаш» та ТОВ «Компанія «Гелікон» направлені на збереження та підтримання майна банкрута у належному стані без додаткових витрат з боку ліквідатора. Приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлений обов`язок ліквідатора погоджувати укладення договорів (додаткових угод) із комітетом кредиторів. При цьому, матеріали справи містять копію протоколу засідання комітету кредиторів від 23.05.2019р., відповідно до рішень якого, зокрема, погоджені дії ліквідатора щодо передання в оренду майна ПАТ «Ковельсільмаш».

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір оренди приміщень №50/14-123 від 30.06.2015р., з урахуванням додаткових угод до нього, на час розгляду справи є чинним.

При цьому, зменшення орендної плати за договором оренди, метою укладення якого є збереження майна боржника під час провадження по справі про банкрутство, є цілком обґрунтованим та можливим. Наведеної позиції дотримується Верховний суд (Касаційний адміністративний суд), зокрема, у постанові від 23.05.2018р. по справі №816/1244/16.

За наведених фактів та обставин судом встановлено, що висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем, під час виконання обов`язків ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш», приписів абз.3 ч.2 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» спростовуються матеріалами справи.

Суд не бере до уваги довід Міністерства юстиції України щодо заборгованості орендаря за договором, згідно до наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, під час дії договору оренди позивачем двічі, 12.01.2017р. та 10.11.2017р., направлялися на адресу орендаря претензії щодо сплати заборгованості за договором. Відповідно до претензії від 11.11.2017р., розмір заборгованості орендаря складав 461 740,00грн. Одночасно, відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків від 30.04.2019р., розмір заборгованості орендаря складав 278 651,00грн., а відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків від 31.10.2019р., розмір заборгованості склав 132451,00грн. Таким чином, у період 2018-2019 років відбулося значне зменшення заборгованості орендаря, що спростовує твердження Міністерства юстиції України щодо відсутності дій з боку орендаря, направлених на зменшення заборгованості та спричинення такою заборгованістю шкоди майновим інтересам боржника та кредиторів.

Суд не бере до уваги посилання Міністерства юстиції України на умови п.9.7 договору оренди, згідно яких орендар не несе відповідальності за збереження майна та матеріальних цінностей, що знаходяться в орендованих приміщення, оскільки цей пункт звільняв орендаря від відповідальності за збереження майна, що розташоване м межах орендованих будівель. Одночасно, з пояснень позивача вбачається, що у будівлях відсутнє будь-яке майно, щоб належало на права власності ПАТ «Ковельсільмаш». Предметом оренди були виключно об`єкти нерухомості.

Суд не бере до уваги довід Міністерства юстиції України щодо того, що ліквідатором не підтверджений пошук інших потенційних орендарів нерухомого майна банкрута, оскільки приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлюють будь-який визначений порядок або умови визначення орендаря під час передання в оренду майна боржника в межах провадження по справі про банкрутство. Одночасно, Міністерством юстиції України не надано будь-яких доказів того, що на час укладення договору оренди існувала інша особа, яка б висловлювала бажання отримати в оренду майно боржника на більш вигідніших для нього та кредиторів умовах.

З урахуванням встановлення судом неправомірності висновків, що містяться в Акті перевірки, щодо порушення позивачем під час виконання обов`язків ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш», приписів ч.9 ст.41, абз.3 ч.2 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», судом встановлено неправомірність рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, що ґрунтувалося на висновках Акту, а також неправомірність наказу Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого позивачу.

Крім того, під час висновку про неправомірність рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, та наказу Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва, суд бере до уваги наступні факти та обставини.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.

Відповідно до п.16 «Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2013р. №93/5, у разі припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі його письмової заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та з інших підстав, передбачених статтею 112 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», структурний підрозділ готує висновок про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проект наказу Мін`юсту України про анулювання такого свідоцтва.

Відповідно до ч.1 ст.112 закону, підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є, зокрема, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Таким чином, із змісту ст.ст.107, 112, 113 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» можливо дійти висновків, що:

- підставою для анулювання свідоцтва арбітражного керуючого є припинення діяльності арбітражного керуючого, однією з підстав для чого є накладення державним органом з банкрутства дисциплінарного стягнення;

- припинення діяльності арбітражного керуючого у зв`язку із накладенням дисциплінарного стягнення здійснюється шляхом прийняття рішення державним органом з питань банкрутства про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права арбітражного керуючого на здійснення діяльності, на підставі подання Дисциплінарної комісії.

Тобто, подання Дисциплінарної комісії носить рекомендаційний характер для Міністерства юстиції, яке наділене виключними повноваженнями як щодо видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, так і щодо позбавлення особи права на заняття такою діяльністю, в тому числі шляхом анулювання свідоцтва у зв`язку із накладенням дисциплінарного стягнення.

Відповідно до вищенаведеного, оскільки Міністерством юстиції України не приймалося рішення щодо накладання дисциплінарного стягнення на позивача, що відповідно до п.16 «Порядку свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого» є однією з підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого, на час прийняття відповідачем оскаржуваного наказу були відсутні підстави для анулювання свідоцтва позивача, передбачені приписами п.5 ч.1 ст.112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Наведеної правової позиції дотримується Верховний суд, зокрема, у постановах від 18.01.2019р. по справі №820/6626/16; від 16.07.2019р. по справі №808/4426/15.

Суд також не бере до уваги твердження Міністерства юстиції України стосовно того, що згідно чинного законодавства Дисциплінарна комісія є єдиним органом, уповноваженим приймати рішення про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого, оскільки таке твердження спростовується приписами чинного законодавства.

Вимоги позивача щодо зобов`язання Міністерства юстиції України поновити дію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про поновлення свідоцтва арбітражного керуючого, є похідними позовними вимогами від позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення Дисциплінарної комісії та наказу Міністерства юстиції України, а отже також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1. 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно та розсудливо, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

За підсумками розгляду справи суд вважає, що порушені права та законні інтереси позивача мають бути відновлені шляхом:

- визнання неправомірним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 23.07.2019р. в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

- визнання неправомірним та скасування наказу Міністерства юстиції від 06.08.2019р. №2426/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 »;

- зобов`язання Міністерства юстиції поновити дію свідоцтва №1022 від 30.05.2013р. про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 , та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого №1022 від 30.05.2013р, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Одночасно, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача визнання недостовірними внесених відповідачем 1, в особі ГТУЮ у Харківської області, до Акту позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого від 07.06.2019р. №26 відомості про порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 , під час виконання ним повноважень ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш» у справі №5004/1671/12, а внесення недостовірних відомостей - неправомірним, відповідно до наступного.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, у свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 19 КАС України.

Акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Вказану позицію неодноразово було викладено в Постановах Верховного Суду України (Постанова від 7 липня 2015 року № 21-334а15), а також Постановах Верховного Суду.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині, що не стосується визнання протиправними дій територіального органу Міністерства юстиції України - Головного територіального управління у Харківської області - з внесення до Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 07.06.2019р. №26 недостовірних відомостей про порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 приписів абз.3 ч.2, ч.9 ст.41, ч.3 ст.98 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1 обов`язків ліквідатора ПАТ «Ковельсільмаш».

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України , Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та скасування наказу і рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 23 липня 2019 року у частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво Міністерства юстиції України про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1022 від 30.05.2013р.) дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (01001. м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) від 06.08.2019 р. №2426/5 «про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)", виданого ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького. 13, код ЄДРПОУ 00015622) поновити дію свідоцтва №1022 від 30.05.2013р. про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 , та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією. ліквідаторів) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого №1022 від 30.05.2013р. виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 .

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, Код ЄДРПОУ: 00015622) до Державного бюджету України (Рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову в загальному розмірі 2305,20 грн. (дві тисячі триста п`ять гривень 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код: НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України (Рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106) суму судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову в загальному розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень, 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 21.11.2019 року.

Суддя Кухар М.Д.