Рішення № 85799804, 20.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.005338

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року

м. Львів, вул. Чоловського, 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові адміністративну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Егоїст 2» до приватного виконавця Меленчука Володимира Ігоровича про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

17.10.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Житлово-будівельного кооперативу «Егоїст 2» до приватного виконавця Меленчука Володимира Ігоровича, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Меленчука Володимира Ігоровича від 03.10.2019 ВП№54812888 про стягнення з обслуговуючого кооперативу “Житлово-Будівельний кооператив “Егоїст 2” основної винагороди приватного виконавця в сумі 351920,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.10.2019 на адресу арбітражного керуючого надійшла постанова приватного виконавця Меленчука Володимира Ігоровича від 03.10.2019 ВП №54812888 про стягнення з обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Егоїст 2» основної винагороди приватного виконавця в сумі 351 920,57 грн. На думку представника позивача вказана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне. Позивач зазначив, що відповідно до ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів. Окрім того, представник позивача зазначив, що оскаржена постанова винесена з порушенням п. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» відповідно до якого приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Постанова про відкриття виконавчого провадження №54812888 винесена 03.10.2017, а постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця - 03.10.2019, тобто через два роки після встановленого законом терміну. Таким чином, на думку позивача постанова приватного виконавця Меленчука В.І. від 03.06.2019 про стягнення з боржника основної винагороди, є безпідставною та суперечить положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач позов не визнав, 14.11.2019 долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що приватним виконавцем Меленчуком В.І. у межах повноважень приватного виконавця чітко виконано вимоги норм Закону України «Про виконавче провадження», при вчиненні виконавчих дій щодо примусового виконання наказу №914/978/17 виданого 31.07.2017 Господарським судом Львівської області, що свідчить про законність оскарженої постанови.

Ухвалою від 22.10.2019 суддя залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 11.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні, що відбулось 14.11.2019 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, що відбулось 14.11.2019 проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.

У судовому засіданні, що відбулось 18.11.2019 судом ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі п.9 ст. 205 КАС України. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.

03.10.2017 приватним виконавцем керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54812888 з примусового виконання наказу № 914/987/17 виданого 31.07.2017 Господарським судом Львівської області про стягнення з обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Егоїст 2" на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 3093053,50 грн основного боргу, 370633,72 грн пені та 55518,48 грн витрат по сплаті судового збору.

У п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 351920,57 грн.

У супровідному листі до постанови про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем роз`яснено сторонам виконавчого провадження права та обов`язки та здійснено розрахунок основної винагороди приватного виконавця та роз`яснено порядок сплати та стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Того ж дня, 03.10.2017 приватним виконавцем здійснено розрахунок основної винагороди приватного виконавця ВП №54812888.

В межах виконавчого провадження ВП №54812888 приватним виконавцем винесено:

03.10.2017 керуючись ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника.

03.10.2017 керуючись ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника.

10.10.2017 керуючись ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» скеровано запити у реєстраційні органи з метою виявлення зареєстрованого за боржником майна.

Судом встановлено, що в процесі примусового виконання наказу господарського суду, 07.11.2017 з рахунків боржника списано грошові кошти у сумі 5677,21 грн, з яких 5161,10 грн перераховано стягувачу в рахунок погашення заборгованості, 516,11 грн, стягнуто основну винагороду приватного виконавця.

03.10.2019 приватним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №54812888 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 351920,57 грн та постанову про про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 2138,35 грн.

Надалі, 16.10.2019 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із тим, що на адресу приватного виконавця надійшла постанова Господарського суду Львівської області по справі № 914/1992/18 від 27.08.2019 про визнання боржника Обслуговуючий кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Егоїст-2" код 39892947 (79019 м. Львів вул. Могильницького, буд. 28) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Не погоджуючись з винесеною постановою від 03.10.2019 року про стягнення з боржника основної винагороди, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів визначає Закон України "Про виконавче провадження" та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 11 частини 1 статті 3 цього Закону визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема судові накази.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус передбачені Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі Закон №1403-VIII).

Відповідно до положень ч.1-7 ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (в редакції чинній на момент винесення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець протягом трьох днів з дня відкриття виконавчого провадження здійснює розрахунок основної винагороди, ознайомлює з ним сторони виконавчого провадження, роз`яснює їм порядок сплати та стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Так, судом з матеріалів справи встановлено, що 03.10.2017 приватним виконавцем керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54812888 з примусового виконання наказу № 914/987/17 виданого 31.07.2017 Господарським судом Львівської області про стягнення з обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Егоїст 2" на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 3093053,50 грн основного боргу, 370633,72 грн пені та 55518,48 грн витрат по сплаті судового збору.

У п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 351920,57 грн.

У супровідному листі до постанови про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем роз`яснено сторонам виконавчого провадження права та обов`язки та здійснено розрахунок основної винагороди приватного виконавця та роз`яснено порядок сплати та стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Того ж дня, 03.10.2017 приватним виконавцем здійснено розрахунок основної винагороди приватного виконавця ВП №54812888 та надіслано такий сторонам виконавчого провадження.

Таким чином, не заслуговують уваги покликання представника позивача на обов`язок приватного виконавця виносити постанову про стягнення основної винагороди одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, оскільки редакція закону чинна на момент винесення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження не передбачала винесення постанови про стягнення основної винагороди одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження. Натомість, обов`язок щодо винесення такої постанови одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження був впроваджений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII, що набрав чинності 28.08.2018.

Механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця визначено Порядком виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року №643 (далі Порядок №643), відповідно до абз.1 п.19 якого приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 45 цього ж Закону визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Отже, Закон України «Про виконавче провадження» визначає порядок стягнення основної винагороди, який, за змістом ч. 3 ст. 45 Закону, є тотожним із порядком стягнення виконавчого збору.

Водночас, розмір основної винагороди приватного виконавця, порядок її розрахунку та випадки, коли така винагорода підлягає стягненню, визначають Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII та постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця».

Системний аналіз наведених вимог Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII (ст. 31) та постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 (п. 19) дає підстави стверджувати, що приватний виконавець одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом, у разі коли приватний виконавець забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру.

В свою чергу, у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Судом з матеріалів справи встановлено, що в процесі примусового виконання наказу господарського суду, 07.11.2017 з рахунків боржника списано грошові кошти у сумі 5677,21 грн, з яких 5161,10 грн перераховано стягувачу в рахунок погашення заборгованості, 516,11 грн, стягнуто основну винагороду приватного виконавця.

03.10.2019 приватним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №54812888 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 351920,57 грн, що визначена як відсоток суми стягнення.

Надалі, 16.10.2019 на адресу приватного виконавця надійшла постанова Господарського суду Львівської області по справі № 914/1992/18 від 27.08.2019 про визнання боржника Обслуговуючий кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Егоїст-2" код 39892947 (79019 м. Львів вул. Могильницького, буд. 28) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у зв`язку із чим, приватним виконавцем на підставі п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Так, відповідно до вимог п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень№ 512/5 у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Тобто, відповідно до вказаного пункту приватний виконавець на виконавчому документі робить відмітку про залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення та суму стягнутої основної винагороди приватного виконавця, тим самим законодавець підтверджує, що основна винагорода стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

Судом встановлено, що приватним виконавцем на виконавчому документі – а саме наказі про примусове виконання рішення Господарського суду від 31.07.2017 у справі №914/987/17 зроблено відмітку про те, що виконавче провадження Завершено на підставі ст. 39 п. 8 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження» 16.10.2019, стягнень не проводилось, винагорода приватного виконавця 516,11 грн.

Отже, судом встановлено, що за оскарженою постановою про стягнення основної винагороди від 03.10.2019 приватним виконавцем жодних стягнень не проводилось.

Щодо покликання представника позивача на те, що керуючись вимогами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Закону України «Про виконавче провадження», арбітражним керуючим було надіслано повідомлення приватному виконавцю ОСОБА_2 від 04.03.2019р. №01-33/02- 11/87 про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та обмеження, передбачені ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Позивач вказує, що повідомлення від 04.03.2019 №01-33/02-11/87 було надіслано 05.03.2019 о 13:19 з електронної пошти на офіційну електронну пошту приватного виконавця ОСОБА_3 Володимира Ігоровича: pv.melenchuk.volodymуr@gmail.gov.ua, яка зазначена в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про що свідчить скріншот інтернет сторінки електронної пошти арбітражного керуючого ОСОБА_4 , однак, суд зауважує, що із такого скріншоту не можливо встановити зміст надісланого повідомлення.

На думку позивача, здійснюючи повноваження приватного виконавця, знаючи про відкрите провадження у справі про банкрутство ухвалою Господарського суду від 20.11.2018 та, маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, приватний виконавець Меленчук В.І. не зупинив вчинення виконавчих дій, чим порушив вимогу п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, суд не приймає до уваги такі твердження представника позивача з огляду на те, що позивачем не оскаржується бездіяльність приватного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій. Доказів такого оскарження суду не надано.

Більше того, суд зауважує, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється саме стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у даному ж випадку жодного стягнення за оскарженою постановою про стягнення основної винагороди не відбулось.

Окрім того, судом встановлено, що приватний виконавець отримавши 15.10.2019 копію постанови Господарського суду Львівської області по справі № 914/1992/18 від 27.08.2019 про визнання боржника Обслуговуючий кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Егоїст-2" код 39892947 (79019 м. Львів вул. Могильницького, буд. 28) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючисьст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2019.

Суддя Грень Н.М.