Рішення № 85799783, 13.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2933/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача ОСОБА_1 ,

від відповідача Овсік О.Т.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду 17.08.2018 звернулося Головне управління ДФС у Львівській області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення до бюджету з відповідача податкового боргу в сумі 214646,61 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №813/2933/17 адміністративний позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 214646,61 грн. податкового боргу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі №857/744/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.05.2019 у справі №813/2933/17 (адміністративне провадження №К/9901/67750/18) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7.11.2018 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Вказана справа надійшла на адресу суду 15.07.2019 за вх. №24859 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Кравціву О.Р.

Ухвалою суду від 16.07.2019 цю справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Також запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення щодо предмету позову з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 17.05.2019, з наданням підтверджуючих відповідні обставини доказів.

05.08.2019 за вх. №27915 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с.209-210/, у якому відповідач вказала, що з позовом не погоджується повністю. Зазначила, що на дату здійснення операції по анулюванню кредиту ОСОБА_2 жодним чином належно не повідомлено. Доказом цього є відсутність у матеріалах справи належного оформлення кредитором прощеного боргу, тобто відсутній об`єкт оподаткування. Прощена сума оформлена кредитором в односторонньому порядку, рішення кредитора про таке прощення належно не вручене боржнику, а також кредитором не укладено та не запропоновано укласти договір про прощення боргу.

На відміну від прощеного за кредитним договором боргу, скасована банком плата по кредиту не є доходом, отриманим як додаткове благо. Згідно з довідкою Львівського регіонального управління АТ «Укрсиббанк» від 23.01.2013 ОСОБА_2 повідомлено про те, що всі зобов`язання за кредитним договором нею виконані, заборгованість на 155000 доларів США – погашено. Таким чином ОСОБА_2 мала достатні підстави вважати, що кредитор скасував плату по кредиту. Відсотки, які нараховуються боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.

Відповідач вважає суб`єктом порушення права саме ПАТ «Укрсиббанк». Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

06.09.2019 за вх. №32058 від Головного управління ДФС у Львівській області надійшло заперечення на відзив /а.с.215-216/. Зазначив, що враховуючи зокрема те, що позивачем скеровано позивачу податкові повідомлення-рішення, наказ про проведення перевірки, акт про результати перевірки, копію позовної заяви з додатками, відповідачу було відомо про наявність у нього податкового боргу, однак ним не вчинено жодних дій, спрямованих на його погашення. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 09.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, та, -

в с т а н о в и в :

Самбірською об`єднаною державною податковоюінспекцією Головного управління ДФС у Львівській області у період з 19.09.2016 по 21.09.2016 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт №320/13-00/ НОМЕР_1 від 26.09.2016 /а.с.15-19/.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем вимог:

1. абз. «д» підпункту 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 133283,33 грн.;

2. підпункту 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 120.1 ст. 1/20, п. 179.1 ст. 179 ПК України, а саме не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Самбірською ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області 09.11.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000071700 форми «Р», за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами, за результатами річного декларування, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 166604,16 грн., в тому числі основне зобов`язання – 133283,33 грн., штрафні (фінансові) санкції – 33320,83 грн.;

- №0000061700 форми «ПС», за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами, за результатами річного декларування яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн. /а.с.11, 12/

Відповідачу в порядку передбаченому ст. 129 ПК України нараховано також пеню у сумі 47872,45 грн., що підтверджується копіями зворотніх боків облікової картки платника податків за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування /а.с.22-25/.

Позивачем 20.12.2016 виставлено податкову вимогу форми «Ф» №34400-17 на суму боргу у розмірі 214646,61 грн., яка направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, яке, однак, не вручено та повернуто за закінченням терміну зберігання.

Згідно з довідкою про наявність заборгованості з податків зборів (обов`язкових платежів), що контролюються ГУ ДФС у Львівській області №3686/9/13-01-14 від 27.07.2017 станом на 19.07.2017 за ОСОБА_2 рахується заборгованість в сумі 214646,61 грн. /а.с.9/. Таку ж суму відображено і у обліковій картці платника податків.

За наведених підстав та у зв`язку із несплатою відповідачем суми грошових зобов`язань у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Скасовуючи рішення судів у цій справі, Верховний Суд вказав, що він не зміг визнати оскаржувані судові рішення обґрунтованими, оскільки, з огляду на те, що ОСОБА_2 заперечувала факт узгодження податкових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 09.11.2016 №0000071700 та №0000061700, з яким у платника податку виникає обов`язок зі сплати податку, проте такі доводи відповідача суди не дослідили і не надали їм належної правової оцінки.

У платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк набуває статусу податкового боргу.

Колегія суддів наголосила, що днем узгодження нарахованих фізичній особі контролюючим органом податкових зобов`язань податку на доходи фізичних осіб, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

У справі, яка розглядається, дійшовши висновку про наявність підстав для нарахування та стягнення з відповідача суми заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили дотримання контролюючим органом порядку направлення податкових документів, обставин їх вручення або причин невручення платнику податків поштовою службою.

Верховний Суд вказав на те, що залишено поза увагою й твердження відповідача про відсутність об`єкта оподаткування, визначеного у пункті 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а також не надано правової оцінки законності стягнення з ОСОБА_2 пені у розмірі 47872,45 грн.

Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі – ПК України), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого платником податку на встановлений строк набуває статусу податкового боргу.

Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «д» 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Пунктом 179.1 ст. 179 ПК України визначено, що платник податку на доходи фізичних осіб зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту долучених до матеріалів справи письмових доказів з`ясовано, що АТ «Укрсиббанк» у листі від 08.06.2017 за вих. №26-08/27858 на заяву ОСОБА_2 від 26.05.2017 повідомило, що 22.01.2013 заборгованість за кредитним договором №11278703000 від 27.12.2007 погашена на умовах часткового анулювання боргу. В дату здійснення зазначеної операції з боку банку ОСОБА_2 надано відповідне повідомлення, в якому зазначена сума боргу, що підлягала анулюванню станом на 22.01.2013, а саме: 98258,10 доларів США (з них заборгованість за основним боргом – 96648,79 доларів США, заборгованість за процентами – 1608,31 доларів США), а також штрафні санкції в сумі 55815,07 грн. (пеня, штраф).

У цьому листі також вказано, що відповідно до норм ПК України анульована заборгованість є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, позивач повинна самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб /а.с.211/.

Позивач вказала, що довідкою Львівського регіонального управління АТ «Укрсиббанк» від 23.01.2013 ОСОБА_2 повідомлено про те, що позичальник ОСОБА_2 погасила заборгованість та виконала всі зобов`язання за кредитним договором №11278703000 від 27.12.2007 на суму 155000 доларів США /а.с.212/, а тому вона мала достатні підстави вважати, що кредитор скасував плату по кредиту.

Також позивач у запереченні від 06.09.2017 за вх. №20275 вказує, що загальна сума її кредиту становила 155000 доларів США. Різниця отриманої та сплаченої суми є 56742,90 доларів США, курс долара – 7,999 грн. Звідси прощена сума боргу 453375,77 грн. Тобто за основу для нарахування податкового боргу та пені позивачу слід брати вищевказану суму /а.с.32-34/.

У апеляційній скарзі позивачем зазначено, що банком частково анульовано суму боргу. Різниця між сумою кредиту та сумою, яка була погашена є прощенням кредитного боргу і оподатковується як додаткове благо фізичної особи за ставкою оподаткування 18%. З огляду на викладене вважала сумою боргу 81606,00 грн. З позиції позивача, контролюючим органом сума податкового боргу, нарахована за часткове списання банком валютного кредиту, у позовній заяві визначена невірно і відрізняється від суми боргу, яка узгоджена сторонами у 2013 році /а.с.60-62/.

Вже у касаційній скарзі позивач стверджує про те, що станом на 22.01.2013 банк невірно нараховану суму у розмірі 96648 доларів США анулював. ОСОБА_2 в граничний строк до 30.04.2014 не подала податкової декларації про цей дохід, оскільки не вважала доходом скасовані банком не вірно нараховані кошти в зв`язку з підвищенням курсу іноземної валюти /а.с.112-117/.

Таким чином позивач отримала прощення кредиту у 2013 році та до 30.04.2014 такий не задекларувала.

При цьому проаналізувавши приписи ПК України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 отримавши дохід у вигляді додаткового блага, повинна була задекларувати його вартість в сумі 785369,00 грн. (анульована (прощена) сума заборгованості з вирахуванням штрафів та пені) та сплатити податок на дохід фізичних осіб в сумі 133283,33 грн.

Проте, відповідач, отримавши дохід у вигляді додаткового блага в 2013 році, не подала до контролюючого органу декларацію про майновий стан і доходи та не сплатила податок на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

Суд зважає на покликання відповідача на те, що у матеріалах справи немає належного повідомлення банком про анулювання кредиту, однак суд зауважує, що дослідження правовідносин між банком та позивачем не є предметом дослідження у цій справі.

Предметом доказування у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості податкового грошового зобов`язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

У зв`язку з виявленим контролюючим органом порушеннями, зафіксованими актом перевірки від 16.09.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.11.2016.

Згідно з приписами п. 58.4 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Вказані рішення контролюючого органу скеровано позивачу за адресою: АДРЕСА_1 у порядку передбаченому ст. 58 ПК України.

Однак податкові повідомлення-рішення від 06.11.2016, скеровані відповідачу повернулися на адресу відповідача із відміткою відділення поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання» /а.с.13-14/.

Судом встановлено, що за вказаною адресою відповідач отримувала поштову кореспонденцію суду, а також лист від 08.06.2017 АТ «УкрСиббанк», у відповідь на її заяву від 25.05.2017.

З огляду на викладене, відповідно до приписів ст. 58 ПК України податкові повідомлення-рішення від 09.11.2016 вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до п. 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Представником позивача не заперечується факт того, що такі податкові повідомлення рішення ним не оскаржувались ні у адміністративному, ні у судовому порядку, однак зауважує, що має право такі оскаржити за приписами ПК України впродовж 1095 днів.

Суд зазначає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

За змістом пункту 56.18 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З врахуванням викладеного, грошові зобов`язання визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 08.11.2016 вважаються узгодженими.

Судом встановлено, що позивачу у порядку встановленому ст. 129 ПК України нараховано пеню за період з 30.07.2014 по 19.12.2016 (874 календарних дні) на суму 47872,45 грн., яку відображено у зворотному боці облікової картки платника податків /а.с.21, 22-23, 24-25/.

Відповідачем порядок нарахування пені чи її сума не оскаржувалися.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов`язання позивачем сформована вимога про сплату боргу форми «Ф» №34400-17 від 20.12.2016 на суму 214646,61 грн. /а.с.26/

Вказана податкова вимога скерована відповідачу за адресою АДРЕСА_1 , однак таке повернулося на адресу позивача із відміткою відділення поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання». З врахуванням викладених вище приписів ПК України така вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Враховуючи, що узгоджене податкове зобов`язання не було сплачене відповідачем у встановлені строки, таке зобов`язання визнається податковим боргом, який підлягає стягненню.

Згідно з довідкою №3686/9/13-01-17-01-14 від 27.07.2017 за ОСОБА_2 станом на 19.07.2017 обліковується заборгованість в сумі 214646,61 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування /а.с.9/.

Вказана сума податкового боргу відповідача залишається не сплаченою.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За змістом положень п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 податковий борг у розмірі 214646,61 грн.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки при розгляді цієї справи відповідачем судових витрат пов`язаних з залученням свідків та проведення експертиз не понесено, судові витрати з відповідача стягувати не слід.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 214646 (двісті чотирнадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 61 коп.

3. Судові витрати з відповідача не стягувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2019.

Суддя Кравців О.Р.