Рішення № 85799772, 19.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004547

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника позивача Гавриліва В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду, просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ 1656/317/НД/АВ/ФС від 17.04.2019 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 12519,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 27.03.2019 року (14:00 год.) по 28.03.2019 року (17:30 год.) інспектором Держпраці проведено інспекційне відвідування, про що 28.03.2019 року складено акт №ЛВ1656/317/НД/АВ, яким встановлено порушення вимог пункту 4 ПКМУ №1078, ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» (у підприємця має місце несвоєчасне нарахування та виплата складової заробітної плати, а саме індексація заробітної плати, яку слід розрахувати щомісячно відповідно до індексу приросту споживчих цін. При огляді відомостей нарахування заробітної плати, встановлено, що нарахування суми індексації та її виплата у 2016 році не здійснювалося одночасно з нарахуванням та виплатою заробітної плати за місяць, доходи за який згідно з Порядком №1078 підлягають індексації. У ході інспекційного відвідування уповноваженою особою підприємця надано наказ №8 від 28.02.2019 року «Про нарахування індексації заробітної плати за 2016 рік» та відомість нарахування індексації за 2016 рік, при огляді яких встановлено, що у березні 2019 року нараховано індексацію 3 працівникам за 2016 рік в сумі – 196,80 грн. Виплату індексації на час інспекційного відвідування не проведено). На цій підставі відповідачем винесено постанову про накладення штрафу №ЛВ 1656/317/НД/АВ/ФС від 17.04.2019 року, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 12519,00 грн. Також за результатами інспекційного відвідування головним держаним інспектором Держпраці складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 с.41 КУпАП, який направлено для розгляду по суті Стрийського міськрайонного суду Львівської області. 23.07.2019 постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (справа №456/2370/19) ФОП ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 510 грн. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно притягнуто його до відповідальності у вигляді штрафу за ст.265 КЗпП України, в той час як його притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області на підставі ст.41 КУпАП України. З указаних підстав позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього штрафу, прийняту відповідачем.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Заперечення обґрунтоване тим, що за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 зафіксовано порушення ним вимог пункту 4 ПКМУ №1078, ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці»: у підприємця має місце несвоєчасне нарахування та виплата складової заробітної плати, а саме індексація заробітної плати, яку слід розрахувати щомісячно відповідно до індексу приросту споживчих цін. При огляді відомостей нарахування заробітної плати встановлено, що нарахування суми індексації та її виплата у 2016 році не здійснювалося одночасно з нарахуванням та виплатою заробітної плати за місяць, доходи за який згідно з Порядком №1078 підлягають індексації. У ході інспекційного відвідування уповноваженою особою підприємця надано наказ №8 від 28.02.2019 року «Про нарахування індексації заробітної плати за 2016 рік» та відомість нарахування індексації за 2016 рік, при огляді яких встановлено, що у березні 2019 року нараховано індексацію 3 працівникам за 2016 рік в сумі – 196,80 грн. Виплату індексації на час інспекційного відвідування не проведено. Наявність вказаного порушення доведена сукупністю зібраних доказів. Щодо неможливості подвійного притягнення позивача до відповідальності відповідач наголошує на тому, що постанова Стрийського міськрайонного суду Львівської області датована 23.07.2019р., тобто пізніше, ніж оскаржувана постанова, яка винесена 17.04.2019р. Відповідач також зазначає, що чинними нормативно-правовими актами передбачено одночасно адміністративну відповідальність фізичної особи (ст.41 КУпАП) та відповідальність суб`єкта господарювання у виді фінансової санкції за порушення законодавства про працю (ч.2 ст.265 КЗпП України).

Ухвалою від 0.09.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 30.09.2019 замінено судове засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

22.10.2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.11.2019 року.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначає, що правопорушення передбачені у ч.2 ст.265 КЗпП України так само, як і правопорушення передбачене у ч.3 ст.41 КУпАП належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальність як адміністративна відповідальність. Вважає, що відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення. Оскільки позивача вже було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП за те саме порушення, то це виключає притягнення його до відповідальності за абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

28.03.2019 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Тріль І.Б., було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт №ЛВ1656/317/НД/АВ від 28.03.20194 року, яким встановлено порушення вимог пункту 4 ПКМУ №1078, ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці»: у підприємця має місце несвоєчасне нарахування та виплата складової заробітної плати, а саме індексація заробітної плати, яку слід розрахувати щомісячно відповідно до індексу приросту споживчих цін. При огляді відомостей нарахування заробітної плати встановлено, що нарахування суми індексації та її виплата у 2016 році не здійснювалося одночасно з нарахуванням та виплатою заробітної плати за місяць, доходи за який згідно з Порядком №1078 підлягають індексації. У ході інспекційного відвідування уповноваженою особою підприємця надано наказ №8 від 28.02.2019 року «Про нарахування індексації заробітної плати за 2016 рік» та відомість нарахування індексації за 2016 рік, при огляді яких встановлено, що у березні 2019 року нараховано індексацію 3 працівникам за 2016 рік в сумі – 196,80 грн. Виплату індексації на час інспекційного відвідування не проведено.

Розглянувши матеріали перевірки, начальник Головного управління Держпраці у Львівській області за результатами розгляду справи склав постанову №ЛВ 1656/317/НД/АВ/ФС від 17.04.2019 року, якою за порушення вимог пункту 4 ПКМУ №1078, ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», на підставі абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 12519,00 грн.

Крім того, за результатами перевірки головним державним інспектором Управління Держпраці у Львівській області за цим фактом був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.41 КУпАП, який направлений для розгляду по суті до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

23.07.2019 року постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та накладено стягнення у виглядi штрафу в сумі 510 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).

Згідно п.1 ч.2 ст.2 КАС України, суди перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, в першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.ч.2-7 ст.53 Закону України “Про зайнятість населення” визначено постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р. “Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення”.

Відповідно до п.2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з п.8 наведеного Порядку за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 1 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати.

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч.2 ст.265 КЗпП і ч.1 ст.41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Судом встановлено, що 17.04.2019 року начальником Головного управління Держпраці у Львівській області складено постанову №ЛВ 1656/317/НД/АВ/ФС від 17.04.2019 року, якою за порушення вимог пункту 4 ПКМУ №1078, ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», на підставі абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 12519,00 грн.

Крім того, за результатами перевірки головним державним інспектором Управління Держпраці у Львівській області за цим фактом був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.41 КУпАП, який направлений для розгляду по суті до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

23.07.2019 року постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та накладено стягнення у виглядi штрафу в сумі 510 грн. за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі.

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування ст.61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

У теорії права виділяють конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність.

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч.2 ст.265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:

(а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці;

(б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику;

(в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу;

(г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган;

(д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас диспозиції абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.1 ст.41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: “порушення встановлених строків виплати заробітної плати”, а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у ч.2 ст.265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у ч.1 ст.41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Також суд звертає увагу, що за порушення встановлених строків виплати заробітної плати ФОП ОСОБА_1 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.07.2019р., що набрала законної сили, якою застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Накладення на нього штрафу за те саме правопорушення також постановою ГУ Держпраці у Львівській області №ЛВ 1656/317/НД/АВ/ФС від 17.04.2019р. є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст.61 Конституції України.

Щодо хронологічної послідовності притягнення позивача до відповідальності - спочатку за ч.2 ст.265 КЗпП України, а в подальшому за ч.1 ст.41 КУпАП, то слід врахувати, що вказані питання знаходяться в компетенції відповідача. Натомість, оскарження цих рішень здійснюється за вибором позивача. При цьому, чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо послідовності оскарження таких рішень, через що позивач вправі обрати найбільш сприятливий для нього спосіб захисту порушених його прав та інтересів.

Окрім цього, правомірність притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП учасниками справи не оскаржується і не входить до предмету доказування в розглядуваному спорі; дійсність постанови місцевого загального суду останніми не ставиться під сумнів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду у справі №814/2156/16 від 21.12.2018 року та постанові Верховного суду у справі №806/2143/18 від 22.04.2019 року, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є обов`язковою під час вирішення наведеного спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що притягнення позивача двічі за одне й те саме правопорушення, порушує його права, передбачені Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги викладене, суд прийшов до висновку, що позовна вимога у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 1656/317/НД/АВ/ФС від 17.04.2019 року є обґрунтованою, підтверджується наявними у справі доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 13, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 1656/317/НД/АВ/ФС від 17.04.2019 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (адреса: пл.Міцкевича, 8, м.Львів, 79005, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань 768,40 грн. сплаченого судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.11.2019 року.

Суддя Крутько О.В.