Рішення № 85799760, 20.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.005837

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Курпіта П.І.,

за участю:

представник позивача Парамонов С.О.,

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови та зняття арешту, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просить суд:

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2015 у виконавчому провадженні ВП № 35299056, винесеної державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ГТУЮ у Львівській області;

- зняти арешт, накладений на все майно боржника - ОСОБА_2 , постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2015 у виконавчому провадженні ВП № 35299056, винесеної державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ГТУЮ у Львівській області, шляхом вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження за індексним номером 20416113 від 31.03.2015, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2015 у виконавчому провадженні ВП № 35299056, винесеної державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ГТУЮ у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.10.2007 № 16356522, виданого обласним комунальним підприємством «Бюро технічної Інвентаризації та експертної оцінки», квартира за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером 20719422 зареєстрована на праві приватної спільної сумісної власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.04.2019. 21.09.2016 син позивача ОСОБА_8 ОСОБА_9 помер, про що 22.09.2016 видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . У зв`язку із смертю ОСОБА_2 подав до третьої Львівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини померлого, за насідками розгляду якої було оформлено спадкову справу, до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис за номером 60331796 та видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 03.03.2017. Однак, видача свідоцтва про право на спадщину затримано, оскільки постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ від 11.03.2015 ВП № 35299056 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 . 04.10.2019 позивач звернувся до Шевченківського ВДВС міста Львова ГТУЮ у Львівській області щодо зняття арешту на квартиру АДРЕСА_2 . Листом від 11.10.2019 № В-4/5344 повідомлено, що 26.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція Закону). Матеріали виконавчого провадження знищені за терміном зберігання відповідно до п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби від 25.12.2008 № 2274/5. Позивач вважає, що державним виконавцем порушені вимоги Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки ВП № 35299056 з виконання виконавчого документа від 09.11.2012 № 1/1312/254/12, що виданий Личаківським районним судом м. Львова, завершене у зв`язку з поверненням цього виконавчого документа без виконання, а арешт (обтяження) на все майно, що належало ОСОБА_2 не знято.

Ухвалою від 15.10.2019 суддя прийняв позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на виконанні в Шевченківському відділі державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження ВП № 35299056 з примусового виконання виконавчого листа від 0.11.2012 № 1/1312/254/12 виданого Личаківським районним судом міста Львова про конфіскацію у засудженого ОСОБА_2 ? частини майна, яке є у його власності в дохід держави. Державним виконавцем 26.06.2015 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція), а саме: боржником рішення не виконано. Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на все майно боржника накладено арешт. Здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку належного боржнику на праві власності майна виявились безрезультатними, про що складено акт державного виконавця. Згідно з відповіддю УДАІ ГУМВСУ у Львівській області за боржником транспортних засобів не зареєстровано. Згідно з відповіддю ДПСУ відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах не виявлено, доходів боржник не отримує. Згідно з відповіддю Держземагенства у м. Львові Львівської області земельних ділянок на праві власності не має. Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником не зареєстровано нерухомого майна на праві власності. Згідно з відповіддю ГУ ПФУ у Львівській області на обліку, як одержувач пенсії не перебуває. Відповідно до номенклатури справ Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області завершені виконавчі провадження зберігаються в архіві протягом 3-х років з подальшим їх знищенням. Матеріали виконавчого провадження № 35299056 неможливо надати, у зв`язку із знищенням.

У судове засідання представник відповідача не прибув, подав заяву від 19.11.2019 (вх. № 3788ел), якій просить розглядати справу без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

20.11.2012 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35299056 з примусового виконання виконавчого листа від 09.11.2012 № 1/1312/254/12 виданого Личаківським районним судом м. Львова про конфіскацію з засудженого ОСОБА_2 ? частини майна, яке є його власністю, в дохід держави.

21.11.2012 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника.

23.11.2012 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України “Про виконавче провадження”.

11.03.2015 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 35299056.

26.06.2015 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 звернувся до третьої Львівської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина.

Державний нотаріус третьої Львівської державної нотаріальної контори листом від 11.04.2019 № 941/02-14 повідомив, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманими шляхом безпосереднього доступу до нього, на підставі постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 11.03.2015 (ВП 35299056) на все майно, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) накладено арешт. Зазначено, що свідоцтво про право на спадщину до зняття зазначеного арешту є неможливим.

04.10.2019 позивач звернувся до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області з заявою.

Листом від 11.10.2019 № В-4/53441 Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 35299056 з виконання виконавчого листа № 1/1312/254/12 виданого 09.11.2012 Личаківським районним судом м Львова про конфіскацію у засудженого ОСОБА_2 ? частини майна, яке є його власністю у дохід держави. 26.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві па підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція закону). Матеріали виконавчого провадження знищені за терміном зберігання відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби від 25.12.2008 № 2274/5 за терміном зберігання. У Відділу відсутні правові підстави для зняття арешту з майна.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.

Отже, державним виконавцем вчинено дії спрямовані на забезпечення реального виконання рішення та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2015 у виконавчому провадженні ВП № 35299056.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, виносячи оскаржену постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2015 № 35299056, діяв на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та у межах своїх повноважень, відтак позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2015 у виконавчому провадженні № 35299056 задоволенню не підлягає.

Разом з тим, як встановлено судом державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 26.06.2015 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”.

Листом від 11.10.2019 В-4/53441 позивача повідомлено, що матеріали виконавчого провадження, на підставі якого накладено арешт передано знищено відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5. Також позивачу роз`яснено, що з урахуванням положень ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", зняти арешт можна в судовому порядку.

Відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно з пунктом 9.10 цього Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 50 вказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 того ж Закону у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою 08.04.2019 у Реєстрі міститься запис № 9243187 про накладення арешту на все майно, яке належить покійному сину позивача ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_2 , форма власності приватна спільна сумісна, накладеного на підставі постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 11.03.2015 № 35299056 про арешт майна боржника та заборони його відчуження.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII унормовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.

Відповідно до цієї норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідач не довів належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно Левкуца В.І., попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього (його правонаступника), а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про це обтяження перешкоджає позивачу прийняти спадщину в установленому законом порядку та оформити право власності.

Таким чином, у даній справі арешт з майна може бути знятий лише за рішенням суду, а тому позов в частині зняття арешту належить задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Зняти арешт, накладений на все майно боржника - ОСОБА_8 Василя Івановича, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2015 у виконавчому провадженні ВП № 35299056, винесеної державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ГТУЮ у Львівській області, шляхом вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження за індексним номером 20416113 від 31.03.2015, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2015 у виконавчому провадженні ВП № 35299056, винесеної державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ГТУЮ у Львівській області.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2015 у виконавчому провадженні № 35299056 – відмовити.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (вул. Котлярська, 6, м. Львів, 79007, ЄДРПОУ 35009321) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 768,40 грн судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кедик М.В.