Рішення № 85799362, 07.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року Справа № 160/9755/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення № 169/02-11/20 від 22 липня 2019 року Криничанського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в прийнятті документів для розрахунку та призначення пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_1 Жовтень» Криничанського району Дніпропетровської області з 01.01.1976р. по 30.01.1996 р. та ПТ «Агрофірма Вітрівка» Криничанського району Дніпропетровської області з 01.02.1996р. по 20.07.2001 р. та здійснити розрахунок та призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позову зазначено, що у липні 2019р. позивач звернувся Криничанського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо пизначення пенсії за віком, проте, відповідно до рішення від 22.07.2019р. № 169/02-11/20 Пенсійним фондом було відмовлено позивачу у принятті документів, посилаючись на те, що у трудовій книжці позивача не зазначено підставу внесення записів за період роботи в колгоспі «Всесвітні Жовтень» з січня 1976 року по грудень 2000 року. Крім того, архівні довідки видані комунальним закладом «Криничанський районний трудовий архів» від 25.03.2019 № 169-Г та №174-Г про відпрацьовані вихододні та заробітну плату за вищезазначені господарства не прийняті до розгляду, так як у архівних документах ім`я та по батькові не відповідають паспортним даним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову. Також, даною ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання вимог вказаної ухвали суду від 08.10.2019 р. на адресу суду 31.10.2019р. надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити зазначивши при цьому, що відповідно до наданої ОСОБА_1 трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 вбачається порушення вимог Порядку ведення трудових книжок колгоспника, а саме не зазначено підставу внесення записів за період роботи в колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_1 Жовтень», а саме, не засвідчені всі розділи трудової книжки позивача за час роботи в колгоспі, підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Крім того,архівні довідки про відпрацьовані вихододні в колгоспі «Всесвітній Жовтень», виданих. Комунальним закладом «Криничанський районний трудовий архів» на ім`я ОСОБА_1 , не прийнято до розгляду, так як у архівних документах ім`я та по батькові не відповідають паспортним даним заявника, а саме, у паспорті, виданому 03.04.200 серії НОМЕР_2 , зазначено прізвище, ім`я та по-батькові українською та російською мовами відповідно « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_2 », що має розбіжність з архівними довідками від 25.03.2019р. № 174-Г за період з1976р. по 1983 рік, від 25.03.2019р. № 168-Г за період з 1984р.по 2000 р., від 25.03.2019р. № 168-Г за період з 1995р.по 2000 р. та заробітну плату від 25.03.2019р. № 169-Г за період 1984 р. по 2000 р., від 25.03.2019 р. № 169-Г за період з 1984р. 2000 р.

04.11.2019р. відповідач надав до суду клопотання про доручення до матеріалів справи належним чином завірену копію пенсійної справи позивача, яка була витребувана ухвалою суду від 08.10.2019р.

У відповідності до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в липні 2019 року звернувся з заявою Криничанського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за віком, до якої також було додано: копію паспорту серії НОМЕР_2 , виданого РВ УМВС України в Дніпропетровській області 03.04.2000 р.; копію трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 13.11.1984 р.; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 19.09.1959 року; архівні довідки №169-Г від 25.03.2019 р., №168-Г від 25.03.2019 р., №179 -Г від 25.03.2019 р.

Проте, відповідно до листа –рішення від 22.07.2019р. № 169/02-11/20 Пенсійним фондом було відмовлено позивачу у принятті документів, у зв`язку з порушенням вимог Порядку ведення трудових книжок колгоспника, а саме, у трудовій книжці позивача не зазначено підставу внесення записів за період роботи в колгоспі «Всесвітній Жовтень» з січня 1976 року по грудень 2000 року. Архівні довідки видані комунальним закладом «Криничанський районний трудовий архів» від 25.03.2019р. № 169-Г та №174-Г про відпрацьовані вихододні та заробітну плату не прийняті до розгляду, так як у архівних документах ім`я та по батькові позивача не відповідають його паспортним даним.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058-V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058- ІV).

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12.12.2002р. та №303 від 12.03.2003р.

Так, Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 1 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних положень).

Згідно з п. 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, позивачем було надано як до Пенсійного фонду, так і до суду копію трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 13.11.1984 р., в якій містяться дані про відпрацьовані трудодні з 1976 року по 2000 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа –рішення від 22.07.2019р. № 169/02-11/20 Пенсійним фондом було відмовлено позивачу у прийнятті документів, зокрема, у зв`язку з тим, що у трудовій книжці позивача не зазначено підставу внесення записів за період роботи в колгоспі «Всесвітній Жовтень» з січня 1976 року по грудень 2000 року.

Проте, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки відповідно до копії трудової книжки позивача, яка знаходиться в матеріалах справи, судом встановлено наявність всіх записів на підставі яких було внесено записи за період роботи позивача в колгоспі «Всесвітній Жовтень» з січня 1976 року по грудень 2000 року.

Також, з метою зарахування трудового стажу за період з з січня 1976 року по грудень 2000 року позивачем також було надано архівні довідки видані комунальним закладом «Криничанський районний трудовий архів» №169-Г від 25.03.2019 р., №168-Г від 25.03.2019 р., №179 -Г від 25.03.2019 р., в яких зазначено про відпрацьовані вихододні позивачем в колгоспі «Всесвітній Жовтень».

Проте, у листі – рішенні про відмову у прийнятті документів відповідач зазначає, що довідки №169-Г від 25.03.2019 р. та№179 -Г від 25.03.2019р. не були прийняті до розгляду Пенсійним фондом, оскільки зазначені в них відомості щодо позивача, а саме, ім`я та по батькові позивача не відповідають його паспортним даним.

Так, суд вважає, що розбіжність, пов`язана із написанням прізвища позивача, очевидно виникла, у зв`язку з недоліками перекладу з української на російську мову.

Однак, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено те, що в колгоспі «Всесвітній Жовтень» з січня 1976 року по грудень 2000 року працював саме позивач, а отже архівні довідки видані комунальним закладом «Криничанський районний трудовий архів» підтверджують трудовий стаж саме позивача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018р. по справі №677/277/17.

Також, Верховний Суд у постанові від 06.03.2018р. по справі№ 754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Крім того, суд звертає увагу на те, що листом Верховного Суду України від 01.01.2012р. «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звернуто увагу судів на наступне: справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів; не можуть бути встановлені в судовому порядку факти, зокрема, щодо трудового стажу (для призначення пенсій та допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахування надбавок та інших пільг).

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» надано роз`яснення, що при вирішенні питання про підвідомчість таких справ суди мають враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Суд зазначає, що чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення.

Так, відповідно до Порядку № 637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Таким чином, для встановлення факту на підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника законом встановлено окремий порядок, а саме: період роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Отже, не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо трудового стажу для призначення пенсій, оскільки законодавством встановлено певний позасудовий порядок вирішення такого питання, яким, зокрема, відповідач не скористався.

Крім того, суд вважає, що право особи на призначення пенсії та отримання належних пенсійних виплат не може ставитись в залежність від підтвердження в судовому порядку тих обставин, які вже існували на час звернення із первинною заявою, та які хоч і викликали певний сумнів у пенсійного органу, могли бути ним перевірені та підтверджені іншими документами.

Частиною 3 ст. 44 Закону №1058- ІV, встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак, як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача, копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідач не звертався до будь - яких органів, організацій та установ з метою підтвердження спірних періодів роботи позивача, оскільки наявні у пенсійній справі довідки надав сам позивач.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про визнання протиправним та скасування листа-рішення № 169/02-11/20 від 22 липня 2019 року Криничанського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в прийнятті документів для розрахунку та призначення пенсії за віком.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_1 Жовтень» Криничанського району Дніпропетровської області з 01.01.1976р. по 30.01.1996 р. та ПТ «Агрофірма Вітрівка» Криничанського району Дніпропетровської області з 01.02.1996р. по 20.07.2001 р. та здійснити розрахунок та призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення позивачу пенсії за віком.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу у межах даної адміністративної справи, судом встановлено, що матеріали справи містять договір № 12 про надання правової допомоги від 26.07.2019 р., укладений між позивачем та адвокатом, квитанцію, відповідно до якого ро до прибуткового касового ордера, відповідно до якої розмір адвокатського гонорару складає 3000,00 грн.

Аналіз наведених вище норм права дає можливість дійти висновку, що для визначення обґрунтованості заявлених вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судам необхідно враховувати сукупність наступних складових: складність справи та виконані адвокатом роботи; час, витрачений адвокатом на виконання робіт; обсяг виконаних робіт; ціну позову або значення справи для сторони в розрізі її репутації; публічний інтерес справи.

Суд доходить висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість понесених витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № N1ADO3767M від 26.07.2019 р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 384,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 169/02-11/20 від 22 липня 2019 року Криничанського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в прийнятті документів для розрахунку та призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) М.В. Дєєв

Рішення не набрало законної сили 07.11.2019р.

Помічник судді І.В. Калита

Згідно з оригіналом

Помічник судді І.В. Калита