Рішення № 85799299, 08.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року Справа № 160/3178/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. за участі секретаря судового засіданняТрошиної А.С. за участі: представника позивача представника відповідача Сафарян О.Е. Дерець Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК АТЛАНТ" до Дніпропетровській митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне підприємство "ТЛС" про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» (далі - ТОВ «ТК АТЛАНТ», підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровській митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне підприємство «ТЛС», в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпропетровською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості від 18.03.2019 року № UA110000/2019/300011/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2019/00022.

Позовні вимоги ТОВ «ТК АТЛАНТ» обґрунтовані тим, що 12 березня 2019р. третьою особою, що надавала брокерські послуги позивачу, було задекларовано товар за договором постачання шляхом подання митної декларації із відповідними документами, однак відповідач в рамках надання консультацій направив декларанту повідомлення про наявність зауважень до поданих документів із пропозицією надати додаткові документи. Позивачем виконано вимоги Дніпропетровської митниці ДФС, однак, як стверджує позивач, після отримання наступних повідомлень він зрозумів, що відповідач не сприймає ніяких аргументів, а лише намагається здійснити коригування митної вартості за будь-яких обставин. Позивач зазначає, що наданих до митного органу документів було більш ніж достатньо для підтвердження митної вартості товарів за основним методом. Позивач зауважив, що чинне законодавство не пов`язує та не встановлює безмежне право митного органу в результаті неподання певних документів, або наявності неточностей у документах, визначати митну вартість товару за іншим методом, а не за ціною придбаного товару. Крім того, наявність виключно розбіжності між рівнем заявленої митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на думку позивача, не може бути єдиною та достатньою підставою для однозначного висновку про коригування митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних. Також позивач наголосив, що при прийнятті рішення про коригування вартості товару митний орган встановив ціну одиниці товару, керуючись раніше оформленими митними деклараціями, однак не зазначив а ні обсяг у цих митних деклараціях, ані умови постачання, які, звісно, впливають на ціну одиниці товару.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/3178/19 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/3178/19 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

07 травня 2019р. представником Дніпропетровської митниці ДФС подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених підприємством до суду позовних вимог. Так, відповідач зазначив, що у поданих до митного оформлення разом з декларацією документах відсутні відомості щодо виробника оцінюваних товарів, а також декларантом не надано документів на підтвердження якості товару (в т.ч. сертифікати відповідності), а доповнення №2 до договору не містить інформації щодо номенклатури товарів, їх кількості, вартості, строків поставки. Крім того, відповідач наголосив, що згідно п. 4.1 договору товар постачається на умовах FCA Шауляй за міжнародними правилами поставки (Інкотермс-2010), однак у наданих до митного оформлення інвойсах відсутні відомості щодо включення ціни товарів витрат, пов`язаних з навантаженням на транспортний засіб. Митний орган наголосив, що у відповідності до наданих підприємством документів витрати на транспортування не піддаються обчисленню та не підтверджено документально, а наданий декларантом прайс-лист не містить відомостей про всі істотні умови поставки товарів. Також відповідач звернув увагу суду на різницю сум з огляду на співвідношення євро до долару США у відповідності до офіційного курсу литовського банку у копіях митних декларацій країн експорту по відношенню до інвойсів, які надано декларантом. Щодо інших документів відповідач зазначив, що подання двох примірників одного й того самого документа, що містять різні фактичні дані, які впливають на формування митної вартості товару, може свідчити про наявні ознаки підробки та містять розбіжності. При цьому, як зауважив відповідач, надано до митного органу додаткова угода від 15.01.2019р. до договору від 12.07.2017р. не підписана та не затверджена печаткою покупця, у зв`язку з чим остання не може розглядатись як документ, що підтверджує митну вартість оцінюваного товару. Відповідач стверджує, що акт звірки взаєморозрахунків містить відомості та посилання на документи та операції, що не піддаються обрахунку та не можуть бути перевірені.

10 травня 2019р. представником ТОВ «ТК АТЛАНТ» подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України або інша норма чинного законодавства не зобов`язує декларанта надавати документи на підтвердження якості товару (в т.ч. сертифікати відповідності) і документу на підтвердження заказу товару та відповідач не пояснив яким чином такі документи можуть вплинути на митну вартість товару, яка визначається за основним методом (за ціною договору). Доводи митного органу щодо понесення позивачем витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару до аеропорту, порту або іншого місця ввезення товару на митну територію України спростовано ТОВ «ТК АТЛАНТ» у позовній заяві, тому відповідно такі витрати були понесені постачальником та входять до вартості товару, що оцінювався. Позивач зауважив, що надані до митного органу документи повністю підтверджують числове значення витрат, понесених на транспортування товару до митної території України. Крім того, позивач наголосив, що у наказі МФУ №599 від 24 травня 2019р. мова йде не про обов`язок, а про можливість (право) підтвердження витрат на транспортування тими чи іншими засобами доказування на вибір декларанта. Доводи відповідача про відсутність у прайс-листі від 03 січня 2019р. відомостей щодо усіх істотних умов поставки товару, як підстава для не взяття такого документа до уваги, на думку позивача, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Також позивач стверджує, що на наданих до митного оформлення деклараціях країн експорту мають печатки і підписи, що спростовує твердження відповідача з цього приводу. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що відповідач у відзиві зазначив ціни товару, які він застосував та які ним були визнані в інших деклараціях, однак не зазначив ані сторін правовідносин, ані виробника товару, ані умов та обсягу постачання, державу експорту та інші відомості, які у відповідності до норм Митного кодексу України впливають на митну вартість товару.

06 червня 2019р. представником Дніпропетровської митниці ДФС подано до суду заперечення проти відповіді на відзив на позовну заяву, в яких митний орган зауважив, що вимоги відповідача надати замовлення зумовлені п. 4.2 договору поставки, а також тим, що відповідне замовлення містить інформацію щодо товару та термінів його постачання, а ще із цим документом пов`язано початок виконання умов договору на окрему партію товару, тому, на думку митного органу надання такого документу є обов`язковим. Також відповідач зауважує, що доводи ТОВ «ТК АТЛАНТ» щодо понесення усіх витрат стосовно навантаження, перевантаження та обробку товарів постачальником, не відповідають дійсності та не підтверджені наданими до митниці документами. Відповідач звернув увагу суду на те, що в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару міститься уся необхідна інформація щодо проведеного митним органом контролю співставлення, послідовності застосування методів визначення митної вартості та використаних при цьому джерел інформації. Відтак, як стверджує відповідач, відсутність інформації про застосування попередніх другорядних методів визначення митної вартості товару, крім резервного, й стала підставою для проведення коригування саме за цим методом. Відповідач вважає, що викладені у відповіді на відзив доводи підприємства не спростовують зауважень посадової особи митниці, а зводяться лише до переоцінки фактів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019р. суд закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на відзив на позовну заяву та заперечення проти відповіді на відзив на позовну заяву, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ТК АТЛАНТ» зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності - юридичну особу від 02 лютого 2016р.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до видів економічної діяльності підприємства належить:

Код КВЕД 29.31 Виробництво електричного й електронного устатковання для автотранспортних засобів ;

Код КВЕД 29.32 Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів;

Код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;

Код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;

Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;

Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем, Grunntech Gmbh (реєстраційний номер: СН-170.4.011.536-0, Швейцарія, Баарерштрассе 53, 6304, Цуг; далі - Постачальник) та GRUNNTECH Gmbh (Germany, Haarlachweg, 5, 68163 Mannheim) інжиніринговим та виробничо-технічним підрозділом правовласника товарного знаку «Finwhale» Grunntech Holding AG; далі - правовласник) був укладений договір постачання за №7/GR від 12 липня 2017р. на придбання автомобільних запчастин в асортименті.

За умовами вищезазначеного договору придбаний позивач товар був наданий відповідачу для здійснення його митного оформлення.

12 березня 2019р. Приватним підприємством «ТЛС» (далі - декларант, третя особа), як юридичній особі, що надає брокерські послуги ТОВ «ТК АТЛАНТ» за відповідним договором №142019 від 01 березня 2019р., було задекларовано товар "Частини та пристрої для ремонту та обслуговування транспортних засобів цивільного призначення..." за договором постачання шляхом подання митої декларації №UA110110/2019/304118, до якої були додані документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, що підтверджують заявлену митну вартість.

Фахівцем Дніпропетровської митниці ДФС в рамках надання консультацій направив декларанту Повідомлення №1, в якому зазначив про наявність певних зауважень до поданих документів, у зв`язку із чим запитав додаткові документи згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

У відповідь на дане повідомлення декларантом були надані додаткові документи та пояснення щодо зауважень митного органу.

Надалі відповідач в рамках надання консультацій направив декларанту Повідомлення №2, в якому зазначив, що подані документи не можуть бути ним враховані разом із відповідними зауваженнями.

У відповідь на повідомлення 2 позивачем надано додаткові документи та обґрунтуванням незгоди із твердженнями митного органу, однак підприємством були отримані повідомлення №3 та №4, в яких відповідач повторно виклав зауваження до наданих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, у загальному підсумку підприємством були надані до митного органу наступний перелік документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, а саме:

-пакувальний лист №01К-2019 від 29.01.2019р.;

-пакувальний лист №02К-2019 від 20.02.2019р.;

-рахунок-фактура (інвойс) №01К-2019 від 29.01.2019р.;

-рахунок-фактура (інвойс) №02К-2019 від 20.02.2019р.;

-автотранспортна накладна №000212 від 01.03.2019р.;

-декларація про походження товару №01К-2019 від 29.01.2019р.;

-декларація про походження товару №02К-2019 від 20.02.2019р.;

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №11 від 01.03.2019р.;

-додаткова угода, як доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.01.2019р.;

-додаткова угода, як доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.02.2019р.;

-додаток №1 від 12.07.2017р., як доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту);

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №7/GR від 12.07.2017р.;

-договір про надання послуг митного брокера №142019 від 01.03.2019р.;

-договір (контракт) про перевезення №25102018 від 25.10.2018р.;

-заявка до договору про перевезення №2102 від 21.02.2019р.;

- довідка транспортних витрат від 01.03.2019р., складена перевізником ( ОСОБА_1 );

-доповнення до договору про перевезення №1 від 30.10.2018р.;

-доповнення до договору про перевезення №2 від 13.03.2019р.;

-митна декларація №UA110110.2019.304118 від 12.03.2019р.;

-платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 27.02.2019р.;

-платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 27.11.2018р.;

-копія митної декларації країни відправлення №19LTLC0100ЕК055А83 від 01.03.2019р.;

-копія митної декларації країни відправлення №19LTLC0100ЕК055687 від 01.03.2019р.;

-лист митного складу UAB «SIAULIU TIEKIMO BAZE» №19/115 від 06.03.2019р.;

-прайс-лист виробника від 03.01.2019р.;

-комерційна пропозиція (прайс) від 03.01.2019р.;

-акт звірки взаєморозрахунків від 15.03.2019р. та інші документи, що підтверджують митну вартість заявленого до митного оформлення товару.

18 березня 2019р. Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110000/2019/300011/2, згідно з яким митна вартість визначена за другорядним методом визначення митної вартості резервним методом згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України, та виставлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA10110/2019/00022.

Декларантом заявлено випуск партії вищезазначеного товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у відповідності до положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України із забезпеченням гарантії у вигляді грошової застави, а саме: шляхом подання митної декларації №UA10110/2019/304608 від 19 березня 2019р., за якою додатково було сплачено податку на додану вартість.

Не погодившись із винесеними Дніпропетровською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні (випуску) товару, ТОВ «ТК АТЛАНТ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

За правилами статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України - у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові, зазначені в цій частині, документи, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідності до ч.1 та ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає тільки за наявності певних підстав: якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значаться у документах, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України підтверджують цю митну вартість.

Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

За правилами ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України - рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому згідно з пунктів 1-4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України - у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Таким чином, наведені правові норми в їх сукупності свідчать, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 Митного кодексу України.

Згідно даної статті такими методами є основний (тобто, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України резервний метод визначення митної вартості товарів полягає в наступному.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, зокрема, ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, яка, як зазначено вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

За визначенням, наведеним у статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (GAТТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII GAТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 58 глави 9 Митного кодексу України - метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються визначені цією нормою витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Отже митною вартістю товарів є по суті загальна сума всіх платежів, здійснених (належних до оплати) покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України - метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч. 2, 3 ст. 58 Митного кодексу України).

Отже орган доходів і зборів наділений законодавцем повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі.

Однак, суд не погоджується із доводами відповідача щодо не підтвердження належними та допустимими доказами транспортних витрат та фактичної сплати за товар, з огляду на наступне.

У графі 33 спірного рішення митним органом зазначено про те, що декларантом 15.03.2019р. подано Довідку про розмір витрат на транспортування від 01.03.2019р., однак вказаний документ містить відомості про вартість перевезення згідно заявки №2102 від 21.02.2019р. до договору №25102018 від 25.10.2018р. у сумі 22 996 грн. 82 коп., проте декларантом вказана довідка подавалася 12.03.2019р. разом з ЕМД №UА11011/2019/304118 та внесена до графи 44 за кодом 3007, що була подана 12.03.2019р. Як зауважив відповідач Довідка про розмір витрат на транспортування від 01.03.2019р. містить відомості про вартість перевезення у сумі 23 000, 00 грн. та не містить посилань на заявку №2102 від 21.02.2019р. до договору № 25102018 від 25.10.2018р. Таким чином, на думку відповідача, подання двох примірників одного й того самого документа (номер та дата документа, видавець), що містять різні фактичні дані, що впливають на формування митної вартості, може свідчити про наявні ознаки підробки та містять розбіжності.

Як пояснив представник позивача (в т.ч. й декларант під час проведення консультацій із митним органом), повторне надання декларантом довідки про розмір витрат на транспортування від 01.03.2019р. зумовлене тим, що згідно Повідомлення Дніпропетровської митниці ДФС за №1 у митного органу виникли складнощі щодо обрахунку витрат на транспортування, оскільки у Заявці №2102 від 21.02.2019р. вартість послуг зазначена в розмірі 750 Євро, а у Довідці про розмір витрат на транспортування від 01.03.2019р. зазначена у національній валюті України в розмірі 23 000, 00 грн.

Судом встановлено, що у Повідомленні №1 митного органу дійсно вказано, що вартість зазначена в наданому рахунку - 23 000, 00 грн., що на думку останнього, не відповідає вартості 750 євро, оскільки згідно офіційного курсу встановленого Національним Банком України на дату виставлення вказаного рахунку 01.03.2019р. дана сума еквівалентна - 22 996, 82 грн., тобто вказана позивачем сума є на 3,18 грн. більшою, ніж 750 Євро.

Наведене, як стверджує представник позивача, стало підставою для внесення виправлень та повторного надання до Дніпропетровської митниці ДФС Довідки про розмір витрат на транспортування від 01.03.2019р. із зазначенням вже вірної суми на рівні 22 996, 82 грн. та із посиланням на заявку №2102 від 21.02.2019р. до договору №25102018 від 25.10.2018р., яка надавалась раніше, що не заборонено законодавством України та здійснено відповідно норм Цивільного та Господарського кодексів України шляхом укладання додаткової угоди №2 від 13.03.2019р., якою викладено її у новій редакції Довідку про розмір витрат на транспортування від 01.03.2019р. та яка і була надана повторно до митного органу.

Отже, зазначені документи встановлюють суму витрат на транспортування в розмірі 22 996,82 грн., що еквівалентно 750 євро за офіційним курсом встановленого Національним Банком України на дату виставлення вказаного рахунку 01.03.2019р.

Стосовно доводів митного органу про те, що у рахунку №11 від 01.03.2019р. наявні відомості про вартість перевезення в сумі 22 996, 82 грн. із посиланням на Договір №25102018 від 25.10.2018р. і заявку №2102 від 21.02.2019р., однак вказаний рахунок було подано разом з ЕМД №UА110110/2019/304118 від 12.03.2019р. та внесено до графи 44 за кодом 3004, в той час як поданий 12.03.2019р. рахунок №11 від 01.03.2019р. містить відомості про вартість перевезення у сумі 23 000, 00 грн та не містить посилань на заявку №2102 від 21.02.2019р. до договору №25102018 від 25.10.2018р. позивач зазначив, що повторне надання декларантом рахунку №11 від 01.03.2019р. пов`язане із тим, що у митного органу виникли складнощі щодо встановлення взаємозв`язку цього документу із заявкою №2102 від 21.02.2019р. до договору №25102018 від 25.10.2018р., що не заборонено законодавством України та здійснено відповідно норм Цивільного та Господарського кодексів України шляхом укладання додаткової угоди №2 від 13.03.2019р.

Наведене свідчить, що повторно подача даного документу до митного органу здійснена з метою зазначення вірної суми витрат на транспортування на рівні 22 996, 82 грн. та підкреслення наявності зв`язку даного документу із заявкою №2102 від 21.02.2019р. до договору №25102018 від 25.10.2018р.

При цьому, слід зауважити, що у даних документах є аналогічними за змістом відомості щодо маршрутів, сум, реквізитів сторін тощо.

Аналогічні зауваження виникли у митного органу й щодо заявки №2102 від 21.02.2019р. до договору №25102018 від 25.10.2018р., оскільки відповідач зауважив, що у даному документі наявні відомості про вартість перевезення у сумі 750 євро та посилання на Договір №25102018 від 25.10.2018р., проте декларантом вказана заявка подавалася 12.03.2019р. разом з ЕМД №UA110110/2019/304118 та внесена до графи 44 за кодом 9000, в той час як раніше ця заявка не містила посилань на відповідний договір.

Повторне надання даної заявки, як пояснив представник позивача, подібно до вищезазначеним документам, було здійснено за підсумком проведених з митним органом консультацій з метою усунення в останнього будь-яких сумнівів щодо взаємозв`язку відповідних документів між собою, що не заборонено законодавством України та здійснено відповідно норм Цивільного та Господарського кодексів України шляхом укладання додаткової угоди №2 від 13.03.2019р.

При цьому, слід зауважити, що у даних документах є аналогічними за змістом відомості щодо предмет договору, реквізитів заявки, сторін тощо.

Доводи Дніпропетровської митниці ДФС про те, що надана декларантом додаткова угода від 15.01.2019р. до договору №7/GR від 12.07.2017р. не підписано та не затверджена печаткою покупця, у зв`язку з чим не набрала чинності і не має юридичної сили, та, як наслідок, не може розглядатися в якості документа, що підтверджує митну вартість оцінюваного товару, спростовано поясненнями позивача, в яких останній зазначив, що наданий примірник додаткової угоди не був підписаний покупцем через неуважність до власного примірника, в той час як примірники інших сторін угоди були оформлені належним чином та містили підписи усіх учасників, протилежного відповідачем не доведено, однак з огляду на виявлення відповідного недоліку позивачем надано до митного органу вже належним чином оформлений примірник відповідної додаткової угоди, що не заборонено законодавством України та здійснено відповідно норм Цивільного та Господарського кодексів України.

На зауваження Дніпропетровської митниці ДФС до поданого декларантом 15.03.2019р. Акту звірки взаєморозрахунків від 15.03.2019р. про те, що останній не містить відомості і посилання на документи і операції, які не піддаються обрахунку та не можуть бути перевірені, підприємством було зазначено, що даний Акт є випискою з бухгалтерської документації та наданий відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, яка підтверджує відображення у бухгалтерському обліку постачальника та декларанта операції щодо оцінюваного товару та підтверджує її вартість, а, отже, має бути врахований митним органом.

Також в оскаржуваному рішення митний орган зазначив: «Повторно наголошуємо, що у відповідності до п. 4.1 товар постачається на умовах FCA на Шауляй у відповідності з міжнародними правилами ІНКОТРЕМС-2010. У відповідності до умови поставки FCA, що визначені правилами ІНКОТЕРМС-2010: «якщо поставка здійснюється в приміщені продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, то продавець відповідальність за відвантаження не несе. Враховуючи, що поставка здійснюється з митного складу UAB "SIAULIU ТІЕКІМО BAZE" (ul. Bielskio ЗО A, Siauliai, Lithuania.), продавець за відвантаження ( перевантаження, навантаження ) відповідальності не несе. Однак у відповідності до п. 6 ч. 10 статті 58 МКУ до митної вартості додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до п.3.4. договору від 12.07.2017 №7/GR вартість тари, упаковки та технічної документації входить у вартість товару, якщо інше не обумовлено в інвойсі. В наданих до митного оформлення інвойсах від 20.02.2019 № 02К-2019 та від 29.01.2019 № 01К-2019 та інших документах відсутні відомості щодо включення до ціни товарів витрат, пов`язаних з навантаженням на транспортний засіб».

З цього приводу слід зазначити, що умови поставки FCA визначені правилами ІНКОТЕРМС-2010, які полягають у наступному: FCA FREE CARRIER ФРАНКО ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця); Термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, що минув митне очищення, для експорту покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, то продавець, як наслідок, за відвантаження товару відповідальності не несе. Даний термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець довіряє іншій особі, яка не є перевізником, прийняти товар, то продавець вважається виконав свої зобов`язання щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Отже, правила FСА не встановлюють обов`язки по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню чи інше, однак встановлюють особу, до якої переходять ризики по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню та відповідальність за неналежне навантаження, розвантаження, перевантаження.

З вищенаведеного слідує, що в укладеному позивачем із контрагентами договорі поставки №7/GR від 12 липня 2017р. (п. 4.1 договору) фактично наявне лише посилання на умови відповідальності за навантаження, розвантаження, перевантаження, тобто за правові наслідки, а не про обов`язки вчинювати чи не вчинювати такі дії.

Натомість, відповідні обов`язки визначені учасниками договору у п. 3.6 вказаного договору, де зазначено, що: постачальник несе всі ризики та витрати, пов`язані з товаром, до моменту його постачання, а також витрати по навантаженню товару, всі витрати, пов`язані з виконанням митних формальностей для експорту й інші мита, податки та інші збори, які належать сплаті при експорті товару.

Таким чином, всі витрати на навантаження, вивантаження та обробку товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України понесені постачальником та входять до вартості товару, що оцінювався, з огляду на відсутність доказів протилежного.

Стосовно зауважень митного органу до наданих декларантом інвойсів (в т.ч. про відсутність відомостей про включення до ціни товарів витрат, пов`язаних з навантаженням на транспортний засіб), останній зазначив, що у відповідності до п.3.4. договору №7/GR від 12 липня 2017р. вартість тари, упаковки та технічної документації входить у вартість товару, якщо інше не обумовлено в інвойсі, в той час як у наданих інвойсах інше не було обумовлено, тому вартість тари, упаковки та технічної документації входить у вартість товару, що оцінювався, а відомості про включення до ціни товарів витрат, пов`язаних з навантаженням на транспортний засіб не повинні бути зазначені в інвойсі, оскільки інвойс за своєю сутністю є рахунком до сплати, в якому зазначена ціна за товар, тому за умовами договору такі витрати вже включені у ціну за товар та не можуть бути виділені або зазначені окремо.

Крім того, слід зауважити, що Митним кодексом України не встановлено необхідності або обов`язку по зазначенню в інвойсі відомостей щодо включення до ціни товарів витрат, пов`язаних з навантаженням на транспортний засіб, що свідчить про необґрунтованість вимог митного органу в контексті зазначеного питання.

Посилання Дніпропетровської митниці ДФС про наявність розбіжностей між числовими показниками сум граф 46 декларацій №19LTLC0100EK055687 від 01.03.2019р. та №19LTLC0100EK055А83 від 01.03.2019р. (митні декларації країн експорту) та вказаних декларантом у поданій ним до відповідача ЕМД №UА110110/2019/304118 від 12.03.2019р. обґрунтовані тим, що відповідна сума (29 899,3 євро) є меншою, ніж офіційний курс литовського банку співвідношення євро до долару США (1,1383), який розміщений на сайті «www.lb.it» (тобто, як стверджує відповідач, офіційного інтернет-ресурсу центрального банку Литовської Республіки) та має, на думку відповідача, становити 34 034, 37 доларів США, в той час як вартість в інвойсах №02К-2019 від 20.02.2019р. та №01К-2019 від 29.01.2019р. становить 3 3911,79 доларів США.

З цього приводу слід зазначити, що митним органом не надано правове обґрунтування використання числових позначень курсу валют саме цього литовського банку при конвертуванні співвідношення євро до долару, у зв`язку з чим суд не може прийняти наведені доводи митного органу, як такі, що підтверджують правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

При цьому, зі змісту наданих позивачем пояснень у позовній заяві слідує, що відповідна різниця сум в інвойсах (зокрема, 33 911,79 доларів США) та у митних деклараціях країни експорту (зокрема, 29 899, 3 Євро) зумовлена п. 3.2 договору, в якому зазначено таке: «постачання оплата окремих партій товару за цим договором здійснюється по цінах, зазначених в інвойсах... Оплата здійснюється відповідно до інвойсу. Валюта платежів долари США. Ціни, зазначені в інвойсі, формуються виходячи з цін, діючих у Постачальника на момент складання інвойсу».

Так, представник позивача пояснив, що декларантом було подано до Дніпропетровської митниці ДФС разом із відповідною митною декларацією серед інших документів інвойс, який був складений 20.02.2019р., тобто саме у цей день учасниками договору були досягнуті останні домовленості щодо оцінюваної партії товару, загальна вартість яких склала 33911,79 доларів США (валюта контракту) та яка станом на 20.02.2019р. (дата підписання інвойсу), як зауважив позивач, була еквівалентна 29899,3 Євро за курсом Банка Литви на цю дату (1, 1342), що жодним чином не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень.

Посилання на те, що у наданих декларантом документах відсутні відомості про виробника товару та останнім не було надано документів на підтвердження якості товару (в тому числі сертифікати відповідності) не є обґрунтованою підставою для коригування вартості заявленого до митного оформлення товару, оскільки статтею 53 Митного кодексу України не передбачено вимог щодо надання таких документів (в т.ч. й в обов`язковому порядку).

Також, листом від 06.03.2019 року №19/15 декларантом для підтвердження заявленої митної вартості надано копії митних декларацій країни експорту від 01.03.2019 року, які засвідчені митним складом UAB "SIAULIU TIEKIMO BAZE".

Таким чином, суд не погоджується із доводами відповідача щодо не підтвердження належними та допустимими доказами транспортних витрат та фактичної сплати за товар, з огляду на те, що позивачем надано всі необхідні документи для перевірки вартості транспортування товару, а саме:

-договір на перевезення №25102018 від 25.10.2018р.;

-заявка до договору про перевезення 2102 від 21.02.2019р.;

-доповнення до договору про перевезення №1 від 30.10.2018р. та №2 від 13.03.2019р.;

-довідка про розмір витрат на транспортування від 01.03.2019р.;

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №11 від 01.03.2019р.;

-автотранспортна накладна №000212 від 01.03.2019р.

У наданих документах наявні ідентичні відомості про сторін, реквізити, маршрути, державні номерні знаки автомобілів, номера договору тощо, а, отже, такі документи повністю підтверджують числове значення витрат на транспортування.

Окрім того, у наказі Міністерства фінансів України №599 від 24 травня 2012р. не міститься імперативної вимоги щодо зазначення у митній декларації сум витрат на транспортування.

Отже, митним органом не доведено, що документи, які подані декларантом додатково для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано достатніх доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем при подачі додаткових документів було надано всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Неточності на які посилається відповідач, не є беззаперечними доказами не розмитнення товару за ціною договору.

Разом з тим суд зазначає, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

В оскаржуваному рішенні відповідачем наведені формальні причини в обґрунтування неможливості застосування другорядних методів, що передують резервному, який застосований Дніпропетровською митницею до позивача.

Такі загальні посилання на норми Митного кодексу України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як вбачається з митної декларації, що була подана до митного органу з метою випущення товару у вільний обіг, позивач зазначив другорядний метод визначення митної вартості (резервний) та самостійно зазначив про сплату митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митницею.

Проте суд зазначає, що подання такої декларації не може вважатися погодженням грошового зобов`язання та позбавляти особу права на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «АТЛАНТ» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено правомірність прийняття рішень.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ТОВ «ТК «АТЛАНТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС відповідно до квитанції №0.0.1317034077.1 від 05 квітня 2019р. (дата валютування - 08 квітня 2019р., яка міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК АТЛАНТ" до Дніпропетровської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне підприємство "ТЛС" про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняті Дніпропетровською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості від 18.03.2019 року № UA110000/2019/300011/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2019/00022.

Стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 39421732) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК АТЛАНТ" (49000, м. Дніпро, просп. Б. Хмельницького, буд. 171, код ЄДРПОУ 40246222) сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 гривень (одна тисяча дев`ятсот одна гривня 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 19 серпня 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко