Ухвала суду № 857984, 11.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“11” квітня 2007 р. Справа № 32/130

к/с № К-11307/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий Нечитайло О.М.

Судді Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.

при секретарі судового засідання Сорокіній Л.В.

за участю представників:

позивача: Дорошева О.В. дов. від 29.03.2007р.

відповідача: Мартинов К.В. дов. від 15.02.2007р.

№ 494/9/10-114

Припіял С.В., дов. від 07.02.2007р.

№ 361/9/10-214

розглянувшиу відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у

Шевченківському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 15.06.2005р..

у справі № 32/130

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ЕДДА»

до Державної податкової інспекції у

Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едда» (надалі позивач, ТОВ «Едда») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 917/23-8/25387810 від 26.07.2004р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок від суми прибутку у розмірі 8 960 556,00 грн., в т.ч. 2 986 852,00 грн. - основний платіж та 5 973 704,00 грн. - штрафні фінансові.

Рішенням Господарського суду м. Києва (суддя О.О. Хрипун) від 21.04.2005 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя Зеленін В.О., судді: Репіна Л.О., Синиця О.Ф.) від 15.06.2005р. у справі № 32/130 позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 917/23-8/25387810 від 26.07.2004р., стягнуто з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едда» 203,00 грн. судових витрат.

Вказані судові рішення аргументовані тим, що висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, не відповідають вимогам чинного законодавства України.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав порушення вказаними судами норм матеріального права, звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову господарського суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2005р. у справі № 32/130, у звязку із вступом в законну силу Кодексу адміністративного судочинства України, вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи № 32/130 передана для розгляду Вищому адміністративному суду України за підвідомчістю.

Представники відповідача у судовому засіданні суду касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримали, рішення господарських судів попередніх інстанцій вважають такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України з мотивів, викладених у касаційній скарзі, просили їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні суду касаційної інстанції доводи касаційної скарги вважає необгрунтованими, рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005р. у справі № 32/130 вважає повністю законними, просить залишити названі судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

За результатами позапланової комплексної документальної перевірки позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Едда" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 по 01.01.2004 відповідачем - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва був складений акт від 22.07.2004р. № 137/441/23-2/25387810.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 917/23-8/25387810 від 26.07.2004, яким позивачу згідно з п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями), п.п. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (зі змінами та доповненнями) та відповідно до п.п. 17.1.9, п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок від суми прибутку у розмірі 8 960 556,00 грн., в т.ч. 2 986 852,00 грн. - основний платіж та 5 973 704,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Актом перевірки встановлено, що позивачем в період з 01.01.2001 по 01.01.2004 було виплачено гравцям доходи у вигляді виграшу на загальну суму 17 877,61 грн., з яких утримано та перераховано до бюджету податок на дохід з виграшу у загальній сумі 7 661,84 грн. Декларації з податку на прибуток підприємств з визначенням сум нарахованих та сплачених до бюджету податків на дохід з виграшів позивач подавав своєчасно, що відповідачем не заперечується.

Розрахунки з гравцями при продажі гравцям фішок, при придбанні у гравців фішок, при виплаті гравцям виграшів за результатами гри у казино позивач здійснював через касовий апарат «SamsungER-350FUA.01і», який розроблений спеціально для використання у сфері грального бізнесу та зареєстрований відповідачем за № 2659003659.

Розрахунки здійснювались позивачем відповідно до положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в редакції Закону України від 01.06.2000 № 1776-IIIз видачею касових чеків при здійсненні кожної господарської операції.

Посилаючись на п.п. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який встановлює, що будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку із виграшем в казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах) зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від суми прибутку такої особи, який визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеним такою фізичною особою протягом робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше суми такого виграшу, відповідач встановив порушення п. 9 Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб у зв'язку з тим, що облік виграшів та витрат осіб провадився не на кожний випадок виплати із каси коштів за результатами гри в казино.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що позивач не здійснював облік виграшів та витрат осіб в порядку, передбаченому п. 9 "Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядку звітності суб'єктів грального бізнесу", затвердженого наказом ДПА України від 19.01.1998 за № 35 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 126/2566 (далі - Порядок), оскільки виплати виграшів гравцям на загальну суму 9 956 172,55 грн. не підтверджені витратами цих гравців на придбання жетонів перед початком гри.

Непідтвердження витрат гравців, які за результатами гри не мали оподатковуваного доходу з виграшу, відповідач обґрунтовує тим, що в Журнал (книгу) обліку виграшів та витрат осіб відомості щодо зазначених гравців оператором-касиром не вносились, у зв'язку з чим податковий орган не має можливості перевірити, чи дійсно зазначені гравці не мали за результатами гри оподатковуваного доходу.

На підставі того, що інформація про гравців, які за результатами гри у казино не мали оподатковуваного доходу, не внесені до Журналу (книги) обліку виграшів та витрат осіб, виплачені позивачем за результати гри в казино за перевіряємий період кошти у загальній сумі 9 956 172,55 грн. відповідач розцінив як оподатковуваний дохід зазначених гравців, який позивач виплатив гравцям без утримання та перерахування до бюджету 30% податку доходу з виграшів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" дає визначення розрахункової операції: це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, операції з продажу гравцям фішок, з придбання у гравців фішок та з виплати гравцям виграшу за результатами гри з утриманням оподатковуваного доходу з виграшів є розрахунковими операціями.

У статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" також міститься визначення розрахункового документа: це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відтак, при документальному оформленні процесу здійснення гри у гральних закладах первинними документами, які містять відомості про здійснені між суб"єктами грального бізнесу та гравцями господарські операції та підтверджують факт їх здійснення, є касові чеки, що видаються оператором-касиром кожному гравцю незалежно від характеру здійсненої субєктом грального бізнесу господарської операції.

Пункт 3.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 дає визначення облікових регістрів: це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Журнал (книга) обліку виграшів та витрат осіб є обліковим регістром, до якого заносяться данні щодо осіб, які за результатами гри у казино мають оподатковуваний дохід, розмір якого та податок з якого автоматично обраховується у відповідній контрольній стрічці касового апарату.

Враховуючи, що відповідно до п.п. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями) встановлено, що об'єктом оподаткування 30% податком єприбуток особи (гравця), а періодом нарахування ( визначення) і утримання податку з прибутку гравців казино є робочий день грального закладу (казино), то для правильного визначення об'єкту оподаткування господарським судом першої інстанції було обгрунтовано досліджено всі оригінали первинних документів за кожний робочий день казино окремо: книги обліку розрахункових операцій з підклеєними денними звітами (містять відомості про придбання особами фішок (жетонів) через належним чином зареєстрований РРО за кожний робочий день окремо); контрольні стрічки (містять копії надрукованих реєстратором розрахункових операцій всіх без винятку касових чеків, як на придбання особами фішок (жетонів) так і на купівлю залишків фішок (жетонів) касиром казино); періодичні звіти (містять відомості про придбання особами фішок (жетонів) через належним чином зареєстрований РРО за кожний місяць окремо) та ін.

Пунктами 3, 5, 7, 8 Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб, який розроблено на виконання п.п. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", деталізовано порядок придбання особами фішок, жетонів в казино, обміну їх на готівку та видачу прибутку за результатами азартної гри та фіксації вказаних операцій через належним чином зареєстрований РРО і встановлено, що придбання особами фішок (жетонів) здійснюється тільки через належним чином зареєстрований РРО в національній валюті України з виданням чека, який повинен зберігатися до закінчення гри. В чеку відображається назва платника податку, реєстраційний номер РРО, назва операції (продаж, купівля), кількість проданих фішок (жетонів), їх ціна в національній валюті України та загальна сума, номер касового чека, заводський номер РРО, дата та час видання чека; після закінчення гри в межах робочого дня особа зобов'язана зробити заяву про результати своєї гри шляхом надання оператору каси всіх чеків за придбані фішки (жетони) та залишку невикористаних або виграних фішок (жетонів), що дає право обміну їх на готівку та видачу прибутку. Чеки за фішки (жетони), що були придбані в попередні робочі дні, для підрахунку витрат за поточний робочий день оператором каси не приймаються; у випадку купівлі залишків фішок (жетонів) оператор видає такий самий касовий чек, як і при придбанні фішок (жетонів). Цей чек буде відрізнятися тільки назвою операції - "купівля"; видача особі прибутку, що підлягає виплаті, здійснюється за касовим або товарним чеком.

Дослідивши вищевказані первинні документи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд першої інстанції, і це підтверджено апеляційним господарським судом встановив, що позивач складав всі передбачені законодавством первинні документи, які достовірно підтверджують як фактичні витрати гравців казино на придбання жетонів для участі у грі, так і фактичні виплати гравцям як прибутку (після утримання 30 % податку) так і доходу (якщо розмір виграшу гравця був менший за розмір витрат на придбання жетонів).

Пунктом 6 Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб передбачено, що оператор-касир отримує чеки від особи та підраховує витрати особи, а по наданих фішках (жетонах) - його виграш (доход). Якщо виграш (доход) особи є меншим від понесених витрат або дорівнює їм, оператор купує фішки (жетони) за готівку у національній валюті України. Коли виграш (доход) особи перевищує витрати, оператор-касир встановлює цю різницю і повідомляє особу про суму прибутку. Після утримання податку у розмірі 30 відсотків від цієї суми особі виплачується 70 відсотків від суми прибутку (далі - прибуток, що підлягає виплаті). У разі відсутності у особи чека на придбання фішок (жетонів) всі надані оператору-касиру фішки (жетони) враховуються як виграш (доход).

Тобто, відповідно до п. 6 Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб, обов'язок по встановленню суми прибутку осіб (гравців) покладено тільки на оператора-касира казино і ніякими іншими способами не встановлюється.

Досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи, акт перевірки та пояснення представників сторін свідчать про те, що позивачем не порушувались п.п. 3, 5, 6, 7 та 8 Порядку, а, таким чином, позивач правильно нараховував та утримував 30% податок з виграшів гравців з оформленням необхідних первинних документів.

Крім того господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що не підтверджуються також зазначені у складеному відповідачем акті перевірки відомості щодо відсутності в журналі (книзі) обліку виграшів та витрат осібзаписів про виплату особам (гравцям) прибутку за перевіряємий відповідачем період., оскільки в матеріалах справи знаходиться витяги з журналів (книг) обліку виграшів та витрат осіб, з яких вбачається, що записи в журналах обліку виграшів та витрат осіб здійснювались позивачем у відповідності з вимогами пункту 9 Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб.

Відповідно до вказаних нормативних актів України, тільки у випадку встановлення, утримання та виплати особі прибутку за результатами гри в казино ці данні заносяться до книги (журналу) обліку виграшів та витрат осіб. Ні приписи Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", ні приписи Порядку не зобов'язують суб'єктів грального бізнесу заносити до Журналу (книги) обліку виграшів та витрат осіб тих гравців, які за результатами гри у казино не мають оподатковуваного доходу.

Крім того господарськими судами встановлено, що за перевіряємий податковий облік виграшів та витрат осіб позивач вів з дотриманням вимог чинного законодавства України і витрати гравців підтверджуються дослідженими судом первинними документами, які оформлялися відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996 - XIV(із змінами і доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстровано в Мінюсті України 05.06.1995 за № 168/704), Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами і доповненнями) та Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб; встановленої форми звіти суб'єктів грального бізнесу про утримані і перераховані до бюджету 30 відсотків від суми прибутку осіб (гравців) надавалися до ДШ у Шевченківському районі м. Києва своєчасно, а вказаний податок перераховано до бюджету в повному обсязі. Журнали обліку виграшів та витрат осіб зареєстровані ДШ у Шевченківському районі м. Києва та записи в них проводились відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує обгрунтованість висновку господарських судів попередніх інстанцій, про те, що висновки акту перевірки зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин, що мають значення для визначення бази оподаткування, при помилковому тлумаченні законодавства, без встановлення фактичного виграшу та витрат по операціях, які відповідач вважає виграшними, при безпідставному покладанні додаткового обов'язку на позивача, без встановлення складу порушення. Рішення, прийняте на підставі таких висновків, є неправомірним, у зв'язку з цим у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу податкового зобов'язання, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податкіз перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача за вищезазначеними епізодами, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на підставі наявних в касаційній скарзі та викладених у судовому засіданні аргументів, не доведено наявність порушень норм матеріального чи процесуального права, допущених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, які б у сенсі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, стали підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Інших доводів відповідачем надано не було.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 32/130 господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005р. у справі №32/130 без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005р. у справі № 32/130 залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005р. у справі № 32/130 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.