Ухвала суду № 8579535, 15.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2009 р.Справа № АС 4/286-08/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С. ,

за участю представника позивача Шаповал Л.О., представника відповідача Скубира О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської областi від 10.04.2009р. по справі№АС 4/286-08/5021

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 04.09.2008 року за № 000030/2306/0/65240.

Постановою Господарського суду Сумської областi від 10.04.2009 року по справі№АС 4/286-08/5021 позов задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення -рішення ДПІ в м.Суми № 000030/2306/65240          від 04.09.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 334 414,10 грн.

Стягнуто з Державної податкової інспекції в м. Суми (40030, м.Суми, Червона площа, 2) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (40011, м.Суми, пл.Привокзальна, 1, код 05785448) 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою, відповідач 21.04.2009р. подав заяву про апеляційне оскарження, а 06.05.2009 р. апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Відкритому акціонерному товариству "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції п.п.7.7.1 п.7.7, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5, 7.4, п.п. 7.5.1, п.7.5 ст.7, п.10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.9 ст.9 Бюджетного кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м.Суми 18.08.2008 р. була проведена документальна невиїзна перевірка ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень липень, жовтень, грудень 2006р., січень 2007 року.

За результатами зазначеної перевірки складено відповідний акт за № 6850/23-6/05785448-98 від 18.08.2008 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 з врахуванням вимог п.1.3 п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, внаслідок чого не підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування в розмірі 334 414,10 грн., в т.ч.:

-          за січень 2006р. на суму 13 459,50 грн.;

-          за липень 2006 року на суму 28 509,00 грн.; за жовтень 2006 року на суму 7 750,50 грн.;

-          за грудень 2006 року на суму 233 936,67 грн.;

-          за січень 2007 року на суму 50 758,43 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з приписів п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" які свідчать що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість як, відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вищезазначеного Закону, яким передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включати витрати на придбання товарів до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи з метою підтвердження сум ПДВ заявлених позивачем до відшкодування, в ході попередніх позапланових документальних перевірок проведених відповідачем були направлені запити на зустрічні перевірки постачальників позивача за місцем реєстрації підприємств -контрагентів, а саме: ТОВ «Аратта», М.Дніпропетровськ, СП ТОВ «Технополіс», м.Суми, ТОВ «Компанія Рік», м.Київ, ТОВ НВП «Карботех», м.Київ, ТОВ ТД «МК Сплав», м.Київ, а також до контрагентів цих постачальників - ТОВ «Техносоюз КС», М.Дніпропетровськ, ТОВ «Ексімтрансекспрес», М.Дніпропетровськ, ТОВ «Компанія «Актив - Транс», м.Київ.

Згідно акту перевірки від 18.08.2008р., зазначені підприємства на час проведення зустрічних перевірок до органів Державної податкової інспекції не звітують, за юридичною адресою не знаходяться, їх установчі документи та свідоцтва платника ПДВ визнані недійсними або вказані підприємства на дату складання акту вже ліквідовані.

Відповідно до п.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" 509-ХП від 04.12.1990 р. (із змінами та доповненнями), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів. пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів незалежно від способу їх подачі).

Проведення перевірок з податку на додану вартість регламентовано Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., зокрема п.п.7.7.5 п.7.5 ст. 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірно нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість як, відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно первинних документів за січень 2006р., липень 2006р., жовтень 2006р., грудень 2006р., січень 2007р. позивач отримав право на податковий кредит в сумі 334 414,10 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 1 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивачем надано суду копії належним чином оформлених документів, що були складені ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш», ТОВ «Аратта», СП ТОВ «Технополіс», ТОВ «Компанія Рік», ТОВ «ТД»МК Сплав», ТОВ НВП «Карботех» при здійсненні господарських операцій, суми ПДВ по яких були включені до податкового кредиту.

Даними первинними документами підтверджується факт виконання сторонами умов договорів, а також сплату позивачем ПДВ в ціні товару.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про щжернен повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яке відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Колегія суддів зазначає, що для відшкодування ПДВ з бюджету законодавство не передбачає умов надходження суми податку до бюджету, та не ставить в будь-яку залежність від сплати податку усіма або окремим контрагентом платника податку.

Крім того, визнання недійсним установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не передбачає як наслідок недійсність всіх угод укладених з моменту Державі реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Матеріалами справи встановлено, що на момент здійснення господарських операцій продавці та їх контрагенти знаходились в Єдиному державному реєстр підприємств та організацій України, тобто були зареєстровані, як юридичні особи та мали статут платників податків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вся придбана у контрагентів продукція використана позивачем у подальшій господарській діяльності, що об'єктивно підтверджується дослідженими в судовому засіданні та приєднаними до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає безпідставними висновки відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 334 414,10 грн., які визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи у відповідності з висновком акту перевірки про порушення Відкритим акціонерним товариством "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" підп. 7.7.1, п. 7.7 з врахуванням вимог п.1.3 п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2008 року № 000030/2306/65240 відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про їх скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення в цій частині, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Проте, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду щодо стягнення з Державної податкової інспекції в м. Суми (40030, м.Суми, Червона площа, 2) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»(40011, м.Суми, пл.Привокзальна, 1, код 05785448) 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору, виходячи чи з наступного.

За змістом ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи те що, Відкрите акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", на користь якого винесено судове рішення не є суб'єктом владних повноважень, то стягненню підлягають судові витрати з Державного бюджету України, а не з Державної податкової інспекції в м. Суми, як помилково зазначено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм процесуального права, підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Сумської областi від 10.04.2009р. по справі№АС 4/286-08/5021 скасувати в частині розподілу судових витрат.

Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" з державного бюджету України судови витрати, пов'язані зі сплати державного мита в розмірі 3 грн. 40 коп.

В інший частині постанову Господарського суду Сумської області від 10.04.2009 року по справі № АС 4/286-08/5021 залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Дюкарєва С.В.

Судді< підпис >

< підпис >Катунов В.В. Зеленський В.В. < Список >< Текст > Повний текст ухвали виготовлений 20.10.2009 р.