Ухвала суду № 85794067, 21.11.2019, Зміївський районний суд Харківської області

621/2701/18

2/621/203/19

УХВАЛА

іменем України

21 листопада 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області :

головуючий суддя Овдієнко В. В.

позивач - ОСОБА_1 , яка є правонаступником первісного позивача ОСОБА_2 ,

відповідач - управління Державної казначейської служби України у Зміївському районі Харківської області,

відповідач - Держава Україна, в особі Державної казначейської служби України,

представник відповідача - Державної казначейської служби України - Майборода І. О.,

третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

представник третьої особи - Христич Ю. С.,

розглянувши за відсутності учасників справи, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до управління Державної казначейської служби України у Зміївському районі Харківської області, Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування заподіяної шкоди, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до управління Державної казначейської служби України у Зміївському районі Харківської області, Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, з наступною вимогою: стягнути з Державного бюджету України на його користь, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, 98 651 грн 78 коп. на відшкодування шкоди завданої законом, що визнаний неконституційним.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09.10.2018 провадження у справі відкрито.

05.11.2018 представник відповідача - Державної казначейської служби України - Майборода І. О. подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у позові.

20.11.2018 представник третьої особи - в. о. начальника Зміївського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області Лісовий О. П. подав заяву, в якій просив провести без участі представника управління. Одночасно повідомив, що ОСОБА_2 - позивач по справі помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст. 255 ЦПК підставою для закриття провадження у справі є смерть фізичної особи - сторони по справі. Вважав що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку зі смертю позивача.

Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зміїв Харківської області у віці 80 років (а. с. 13, 25).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20.11.2018 зупинено провадження у даній справі до залучення до участі у справі правонаступника позивача.

21.06.2019 дочка померлого позивача ОСОБА_1 надіслала до суду заяву, в якій повідомила, що вона, дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_2 , є його правонаступником, та просила залучити її до участі у даній справі. Спадщину вона прийняла в установленому законом порядку, інших спадкоємців, що прийняли спадщину, немає.

Ухвалою Зміївського районного суду від 24.06.2019 поновлено провадження по справі, призначено судове засідання на 16.07.2019.

16.07.2019 судовий розгляд відкладено.

02.09.2019 правонаступник позивача - ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила залучити її як правонаступника позивача до участі у справі. Крім того, просила розглянути заяву за її відсутності.

04.09.2019 представник відповідача - Державної казначейської служби України - Майборода І. О. подала заяву, в якій повідомила, що в зв`язку з її адміністративною відпусткою не має можливості бути присутньою на судовому засіданні, призначеного на 06.09.2019.

04.09.2019 правонаступник позивача - ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила встановити правонаступника третьої особи по справі Зміївського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області та залучити його до участі у справі.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.09.2019 клопотання правонаступника позивача ОСОБА_1 задоволено, залучено до участі у справі у якості правонаступника позивача - ОСОБА_1 , залучено до участі у справі у якості правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Зміївський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке є правонаступником Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області.

30.09.2019 в зв`язку з неявкою учасників справи відкладено судовий розгляд.

24.10.2019 правонаступник позивача - ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила залучити до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.09.2019 клопотання правонаступника позивача ОСОБА_1 задоволено, залучено до участі у справі у якості правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке є правонаступником Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області.

21.11.2019 позивач ОСОБА_1 , представник відповідача Державної казначейської служби України Майборода І. О. в судове засідання не з`явилися нових заяв по суті справи не подавали.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Христич Ю. С. подала клопотання про закриття провадження у справі, зазначивши, що предметом судового розгляду є вимога судді у відставці про стягнення з держави в особі управління Державної казначейської служби майнової шкоди, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов наступного:

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога судді, у відставці про стягнення з держави Україна в особі управління Державної казначейської служби у Зміївському районі Харківської області майнової шкоди у сумі 98 651 грн 75 коп., завданої внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці останньому завдало майнової шкоди у вигляді утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Крім того як на підставу позову, позивач посилався на положення статті 1175 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Статтею 1175 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Відповідно до статей 124, 125 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду.

Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди.

З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 05.08.2018) передбачено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 2, частини 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 14.06.2018) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пунктів 2, 7, 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 14.06.2018) публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення – публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 14.06.2018) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Таким чином, спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

За таких обставин провадження у справі належить закрити з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 49, частиною 2 статті 247, пунктом 1 частини 1 статті 255, 259-261, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до управління Державної казначейської служби України у Зміївському районі Харківської області, Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування заподіяної шкоди, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 21.11.2019.

Головуючий: В. В. Овдієнко