Ухвала суду № 85790246, 19.11.2019, Старобільський районний суд Луганської області

19.11.2019

Справа 431/6075/17

Провадження 6/431/385/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Старобільський районний суд Луганської області

у складі судді Ткач О.В.,

за участі секретаря Кустової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську Луганської області подання державного виконавця Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України,

встановив:

Державний виконавець Старобільського РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України.

В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавче провадження ВП № 60135883 з виконання виконавчого листа по справі № 431/6075/17 виданий від 26.06.2018 року.

За вказаним виконавчим документом боржником є – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконаних рішення.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився в поданні зазначив про розгляд подання у його відсутність.

Інші учасники в судове засідання не викликались, у відповідності до ч. 4 ст. 441 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали подання, вважає, що у задоволенні подання необхідно відмовити за наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України, в якій питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України регулюється статтею 441.

Вивчивши подання та додані до нього документи, судом встановлено, що державний виконавець у поданні на підтвердження своєї правової позиції не надав відомостей про місцезнаходження боржника (немає акту держвиконавця за місцем проживання); не надав відомостей про обізнаність боржника про винесене заочне рішення (кореспонденція повернута не врученою), немає відомостей про обізнаність боржника у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження; не надав доказів того, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду; строк для виконання виконавчого листа не сплив.

Крім того, держвиконавець посилається на статтю 377-1 ЦПК України, які жодним чином не стосуються подання.

Відповідно до чинного цивільно-процесуального кодексу України стаття 377-1 взагалі у кодексі відсутня.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Слід зазначити, що у поданні державним виконавцем не вказано доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України або робить це з метою ухилення від виконання судового рішення. Наявність лише самого зобов`язання не наділяє відділ ДВС правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Пунктом 1 розділу XIII «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, в яку були внесені зміни та доповнення 29 вересня 2016 р. № 2832/5, передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

До подання державного виконавця додаються належним чином завірені копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи виконавчого провадження, які, на думку державного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, відомості про характер та розмір невиконаних зобов`язань боржником тощо.

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Отже, державний виконавець повинен довести факти умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань.

Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання виконавчого документа.

Проте судом установлено, що матеріали подання не містять доказів про обізнаність боржника про відкрите виконавче провадження та доказів про те, що боржник ухиляється від явки до державного виконавця, а відповідно і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, тому суд вважає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника необґрунтованим та передчасним.

При цьому відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання рішення суду.

За результатами розгляду подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке розглядається в порядку ст. 441 ЦПК України, судом виноситься ухвала. При цьому, порядок тимчасового обмеження у праві виїзду, за межі України регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», відповідно до якого не передбачено обмеження в праві виїзду за межі України за ухвалою суду.

За таких обставин, ураховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд не знаходить підстав для задоволення подання.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України, ст. 441 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні подання державного виконавця Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Ткач