Рішення № 85789209, 19.11.2019, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4330/19

Провадження № 2/577/1453/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О

з участю секретаря Мирошниченко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі за правилами спрощенного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернулося до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 51386,80 грн., яка складається із: основного боргу в сумі 1200,00 грн., 24148,80 грн. заборгованості за відсотками та 26038,00 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

На обґрунтування у позові вказано, що 15.08.2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №64039 в електронній формі. Відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 1200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування нею. Позика надавалась строком на 30 днів. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником і позикодавцем. На виконання угоди, зокрема п.1.4. договору позики, на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики у розмірі 1200,00грн. Заявник стверджує, що товариством належним чином виконані умови договору, у той час як ОСОБА_1 отримані грошові кошти в передбачені строки не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів, яку добровільно не погашає, що і стало підставою звернення до суду.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала та пояснила, що раніше дійсно укладала договори позики з позивачем, проте саме договору позики №64039 від 15.08.2016 року на суму 1200,00 грн. - не укладала, коштів не отримувала, а тому не повинна нести цивільної відповідальності.

Суд, вислухавши доводи відповідача, дослідивши представлені докази приходить до висновку про часткове задоволення вимог виходячи із такого.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.08.2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №64039 в електронній формі (далі по тексту Договір), відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 1200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності за користування позикою зазначеної у п.1.5. цього Договору.

Пунктами 1.2.-1.4. угоди передбачено, що строк договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем.

Відповідно до пунктів 1.5., 1.6. Договору нарахування процентів за користування позикою проводиться наступним чином:

- 1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 20 гривень 00 копійок за перший день користування позикою;

- 1,8 процента від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п.1.2 цього договору;

- 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

У разі повернення суми позики та сплаті процентів за користування позикою протягом трьох днів після закінчення строку визначеного п. 1.2 цього договору позики, нарахування процентів у розмірі 3,8 проценти від суми позики, що не була повернута своєчасно не проводиться, в іншому випадку, проценти нараховуються відповідно до умов п. 1.5 цього договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором.

Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків.

У розділі 8 договору позики «Реквізити та підписи сторін» зазначено, що цей договір підписано за допомогою електронного підпису.

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі перерахувавши суму позики на рахунок вказаний відповідачем.

Згідно довідки заборгованість за Договором, станом на 06.09.2019 року, становить 51386,80 грн., яка складається із: 1200,00грн. основного боргу, 24148,80 грн. заборгованості по відсоткам та 26038,00 грн. заборгованості за простроченими відсотками (а.с. 45).

Невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по Договору щодо своєчасного погашення позики і зумовило звернення ТОВ «ВЕЛЛФІН» до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК).

Згідно ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За положенням ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором закріплений у ч. 1 ст. 1049 ЦК.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК закріплено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З огляду на викладене позов в частині стягнення суми позики в розмірі 1200,00 грн. та нарахованих процентів за період кредитування - 648 грн. є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню. Проте, в решті вимог слід відмовити виходячи із наступного.

Статтею 536 ЦК встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у цивільній справі № 444/9510/12.

За таких обставин вимоги ТОВ «Веллфін» в частині стягнення процентів за межами строку кредитування є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

На переконання суду доводи відповідача про те, що ним не укладався вказаний договір позики, не заслуговують на увагу, тому як спростовуються наведеними вище доказами (укладеним договором в електронній формі з необхідними реквізитами, зокрема паспортом і фотокарткою позичальника ОСОБА_1 ), а також перерахунком коштів в сумі 1200,00 грн. на банківську картку відкриту саме на ім`я відповідача (а.с.46).

Керуючись: ст. ст. 12,81,141,263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398, адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) заборгованість за договором позики №64039 від 15.08.2016 року загальною сумою 1848 грн. 00 коп., а також 1921 грн. судового збору, всього ж 3769 грн. 00 коп.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кравченко В. О.