Рішення № 85783163, 20.11.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

20.11.2019 Єдиний унікальний номер 205/5741/19

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/5741/2019

Номер провадження: 2/205/2318/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

за участю: представника позивача – ОСОБА_1 , відповідача – ОСОБА_2 , представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_4 (далі – Позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – Відповідач) про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 28 січня 2015 року. Від шлюбних стосунків мають малолітню дитину: сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні. Позивач зазначає, що з березня 2019 року шлюбні відносини між нею та відповідачем фактично припинилися, спільне господарство не ведеться. Внаслідок несумісності характерів, різності поглядів на ведення господарства та виховання дитини, між ними втрачено почуття кохання та поваги один до одного. Вважаючи примирення та подальше збереження сім`ї неможливим, просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 75.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Відповідач неодноразово подавав до суду заяви про відкладення розгляду справи(заява від 10 вересня 2019 року та заява від 30 жовтня 2019 року), які фактично судом були задоволені.

19 листопада 2019 року у судовому засіданні відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження та надання строку на примирення сторін.

Ухвалою від 19 листопада 2019 року в задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження та надання строку на примирення сторін по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовлено.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Позивач подала до суду письмову заяву про завершення розгляду справи у її відсутність, у такій заяві стверджує про відсутність згоди на перебування у шлюбі із відповідачем, та просить позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі по мотивам, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що останній не бажає розлучатися, і на його переконання сім`я остаточно не розпалась, і шлюб можливо зберегти.

Суд, заслухавши думки учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дослідивши матеріали справи, доходить до наступних висновків.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 28 січня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 75, та видано сторонам свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 6).

Судом також встановлено, що сторони від сумісного подружнього життя мають малолітню дитину: сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12.11.2016 року (а.с.4).

Судом встановлено, що шлюбні відносини між такими учасниками справи є припиненими із березня 2019 року, сторони разом не мешкають, спільного господарства не ведуть. Спору щодо поділу спільного майна подружжя, утримання чи місця проживання дитини на день розгляду справи судом не встановлено.

Оскільки сторона позивача стверджує про фактичне повне припинення сімейних правовідносин із відповідачем і категорично наполягає на розірванні шлюбу, а сторона відповідача вказаних обставин не визнає та заперечує проти позовних вимог, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Так само, згідно ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Як вбачається з ч.1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Згідно ст. ст.110,112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

При цьому пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

На виконання вказаних вимог закону, судом в межах розгляду даної справи вживались заходи, які б сприяли примиренню подружжя. Так, суд здійснював неодноразове відкладення розгляду справи на значний строк за відповідними заявами сторони відповідача (заява від 10 вересня 2019 року та заява від 30 жовтня 2019 року).

Однак, такого примирення між сторонами не відбулось. В матеріалах справи міститься письмова заява позивача від 22 жовтня 2019 року щодо відсутності у такого учасника справи вільної згоди на перебування у шлюбі із відповідачем (а.с. 51-52). Безпосередньо на день розгляду справи сторона позивача продовжує категорично наполягати на розірванні шлюбу і вважає, що примирення неможливе. Будь-яких заяв про відмову від свого позову з боку позивача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам кожного з них.

Згідно ч.3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини і примушення до припинення шлюбних відносин, примушення до їх збереження не може мати місце, як передбачено ч.4 вказаної статті.

Враховуючи те, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, суд визнає, що у зв`язку з відсутністю вільної згоди позивача на продовження шлюбу, подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, а також принципу добровільності шлюбу, у зв`язку з чим, є неможливим.

За вказаних обставин суд не має права зобов`язати позивача зберегти сім`ю, оскільки вона категорично наполягає на розірванні шлюбу, що говорить про її стійке волевиявлення на припинення сімейних відносин.

Стосовно доводів сторони відповідача про необхідність враховувати інтереси сім`ї та забезпечити надання достатньої кількості часу для можливого примирення у майбутньому, суд зазначає про наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Суд звертає увагу, що згідно вимог частин 1 та 2 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

В даному випадку вказана цивільна справа перебуває в провадженні суду із липня 2019 року. З урахуванням поведінки сторони відповідача, яка полягала у його систематичній неявки до судових засідань та подання ним заяв про відкладення розгляду справи, суд констатує, що подальші відкладення розгляду або зупинення провадження по справі зумовили б надмірну тривалість розгляду такої справи, що є порушенням конвенційного права позивача. Враховуючи те, що сторони протягом значного часу розгляду справи у суді не примирились, суд вважає що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечило б моральним засадам суспільства та правам і інтересам позивача, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Також, відповідно до приписів до ст.113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач бажає після розірвання шлюбу залишити прізвище, яке є в неї з моменту державної реєстрації шлюбу, а саме: « ОСОБА_6 ».

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 24, 55, 105, 110-114, Сімейного Кодексу України, ст. ст. 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.

2. Розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що був зареєстрований 28 січня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 75.

3. Після розірвання шлюбу залишити за ОСОБА_4 прізвище, яке є в неї з моменту державної реєстрації шлюбу, а саме: « ОСОБА_6 ».

4. Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) понесені позивачем за документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Відповідно до ч.2 ст. 115 Сімейного кодексу України копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан