Вирок № 85782707, 21.11.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 183/6793/16

Провадження № 1-кп/175/211/18

Вирок

Іменем України

21 листопада 2019 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі колегії:

головуючого судді - Реброва С.О.,

суддів: Бровченка В.В. Озерянської Ж.М.,

при секретареві Ратушній Л.В.,

за участю сторін: прокурора Мельника О.Г.,

захисника Волок Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Слобожанське обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016040350004430 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Шерлова Гора Борзінського району Читинської області Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-12.03.2002 Новомосковським районним судом за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 304, ч.2 ст. 142 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

-23.09.2005 Юріївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1, ч. 2 ст.125, ч. 1 ст. 296 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 06.04.2006 року умовно-достроково на 4 місяці 24 дні.

-30.05.2007 Новомосковським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

-12.06.2007 Новомосковським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на невідбутий строк З місяці 2 дні.

-18.12.2009 Новомосковським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 357 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.

-15.04.2013 Новомосковським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю покарання.

-20.06.2013 Новомосковським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст.357 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений у зв`язку з відбуттям покарання.

-04.03.2014 Новомосковським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

-19.10.2015 Новомосковським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, 08.08.2016 звільнений за відбуттям покарання.

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_2 29 жовтня 2016 року приблизно о 12.20 годині знаходився біля магазину «Маленький дворик», розташованого по вул.Гетьманська (Радянська) №134 у м. Новомосковську Дніпропетровської області.

Близько о 12 годині 30 хвилин обвинувачений зайшов до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 , де погрожуючи ножем продавцю ОСОБА_4 відкрито заволодів з каси вищевказаного магазину грошима в сумі 830 гривень, 1 пачкою цигарок «Парламент» вартістю 30 гривень 50 копійок, та 3 пачками цигарок «Davidoff Classic» вартістю по 25 гривень кожна, а також золотою обручкою 375 проби вагою 4,3 грама, вартістю 2838 гривень.

Своїми злочинним діями обвинувачений ОСОБА_2 спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_4 на суму 2838 гривень та матеріальну шкоду ОСОБА_3 на суму 935 гривень 50 копійок.

Після цього обвинувачений ОСОБА_2 з викраденим майном з місця скоєння злочину втік, розпорядившись ним на власний розсуд.

У судовому засіданні в режимі відео конференції обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнав, пояснив, що він дійсно 29 жовтня 2016 року перебував біля магазину «Маленький дворик», який розташований по вул. Гетьманська 134 у м. Новомосковськ, де вживав алкогольні напої. Однак, жодних злочинів він не вчиняв, розбійний напад на потерпілу ОСОБА_4 не здійснював, лише робив у неї покупки та розмовляв з нею, але у них під час спілкування стався словесний конфлікт на підставі розрахування за покупки продуктів. При затриманні 30 жовтня 2016 року у нього не було вилучено ніяких речей, він особисто та добровільно видав ніж, приблизно після 4 годин після складання протоколу. Цей ніж він узяв у свого товариша Малого, а тому він не міг користуватися ним при вчиненні злочину.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_5 , його вина повністю підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні поясненнями потерпілих ОСОБА_6 , і ОСОБА_4 , свідків та письмовими матеріалами кримінального провадження.

Показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка у судовому засіданні пояснила, що вона орендує приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . 29 жовтня 2016 року близько 11.30 години вона приїхала за вказаною вище адресою, де знаходиться її магазин «Маленький дворик» та побачила молодого чоловіка, який розмовляв по телефону і при цьому стояв ногами на столі. Вона зробила йому зауваження та зайшла до магазину. Коли потерпіла вийшла з магазину, то побачила, що обвинувачений б`ється головою об стіну. Потерпіла повернулася до магазину та сказала ОСОБА_4 щоб вона була уважною, і в разі необхідності викликала охорону, оскільки цей чоловік є підозрілим. Потім вона вийшла з магазину та поїхала до м. Дніпро. Хвилин через 40 їй зателефонувала ОСОБА_4 та повідомила, що обвинувачений її пограбував. Зазначила, що збитки їй не відшкодовані. Щодо призначення міри покарання обвинуваченому поклалась на розсуд суду.

Показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка у судовому засіданні пояснила, що вона працює продавцем в магазині «Маленький дворик», який розташований за адресою: вул АДРЕСА_3 . 29 жовтня 2016 року до зазначеного магазину зайшов обвинувачений, зробив покупки та вийшов. Через деякий час обвинувачений знову повернувся до магазину, придбав палички, морозиво та вийшов. Потім знову зайшов до магазину та хотів придбати ще палички та морозиво та дав їй 1 гривню. Вона йому сказала, що цих грошей мало, вартість товарів складає 9 гривень, після чого ОСОБА_2 почав на неї кричати, дістав ніж та почав ним їй погрожувати. Сказав щоб вона віддала йому гроші з каси та її обручку, потерпіла віддала все обвинуваченому. Після чого він сховав великий ніж та дістав із шкарпетки менший та погрожував вже ним, сказав щоб вона дала йому ще цигарки. Зазначила, що сприймала погрози обвинуваченого як реальні, дуже хвилювалася за своє життя, тому робила все, що казав їй обвинувачений. Повідомила, що з каси вона віддала йому приблизно 800 гривень. Зазначила, що шкода їй не відшкодована, а також те, що обвинуваченого вона дуже боїться, хвилюється за себе та своїх рідних.

Показаннями свідка ОСОБА_7 , яка у судовому засіданні пояснила, що 29 жовтня 2016 року близько 11.00 - 12.00 години вона прийшла до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований по АДРЕСА_3 для здійснення покупок. Біля магазину вона побачила обвинуваченого, який сидів навприсядки та їв палички з землі, вона звернула на нього увагу та запам`ятала його обличчя, оскільки поведінка ОСОБА_8 їй здалася дивною. Через 40 хвилин вона знову повернулася до магазину, однак він був закритий, біля нього були працівники поліції, які їй повідомили, що стався розбійний напад та допитали її.

Показаннями свідка ОСОБА_9 , який у судовому засіданні пояснив, що обставини вчинення обвинуваченим злочину йому не відомі, в той день бачив ОСОБА_8 біля літака у м.Новомосковську.

Письмовими матеріалами кримінального провадження № 12016040350004430, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 29.10.2016 року, з якого убачається, що потерпіла ОСОБА_4 повідомила про вчинення відносно неї розбійного нападу невідомою особою, яка 29.10.2016 року близько 11.00 години в магазині «Маленький дворик» за адресою: м. Новомосковськ, вул.Гетьманська №134, погрожуючи предметом, схожим на ніж, заволоділа її каблучкою та грошовими коштами у сумі близько 800 гривень, які знаходились у касі магазину (т.1 а.п.49);

- протоколом огляду місця події і фото-таблицями до нього, із яких убачається, що 29.10.2016 року було оглянуто приміщення магазину «Маленький дворик», який розташований по вул. Гетьманській №134, м. Новомосковськ, де ОСОБА_2 погрожуючи ножем потерпілій ОСОБА_4 заволодів її каблучкою та грошовими коштами у сумі 800 гривень, які знаходились в касі магазину (т. 1 а.п. 51-54);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.10.2016 року за участю потерпілої ОСОБА_4 в ході проведення якого остання на фото № 1 впізнала ОСОБА_8 як особу, яка 29.10.2016 року близько 11.00 години в магазині «Маленький дворик» за адресою: м. Новомосковськ, вул. Гетьманська №134, погрожуючи предметом, схожим на ніж, заволоділа її каблучкою та грошовими коштами у сумі близько 800 гривень, які знаходились у касі магазину (т. 1 а.п. 59-61);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.11.2016 року за участю потерпілої ОСОБА_6 в ході проведення якого остання на фото № 2 впізнала обвинуваченого як чоловіка, якого 29.10.2016 року бачила в приміщенні магазину «Маленький дворик» (т. 1 а.п. 64-67);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.11.2016 року за участю свідка ОСОБА_7 в ході проведення якого остання на фото № 3 впізнала ОСОБА_8 як чоловіка, якого 29.10.2016 року бачила в приміщенні магазину «Маленький дворик» (т.1 а.п. 69-72);

- протоколом огляду та фото-таблицею до нього від 30.10.2016 року, з якого убачається, що було оглянуто дві пачки цигарок марки «Davidoff classic», які добровільно видав ОСОБА_9 та пояснив, що дані цигарки йому передав ОСОБА_2 , а також було оглянуто велосипед, який ОСОБА_9 передавав обвинуваченому в ніч з 28.10.2016 року на 29.10.2016 року (т.1 а.п.73-74);

- протоколом огляду предмета від 30.10.2016 року в ході проведення якого було оглянуто ніж з дерев`яною ручкою на лезі якого з обох сторін є гравіровки у вигляді рослини, який був вилучений з внутрішньої лівої кишені куртки ОСОБА_8 (т. 1 а.п. 82-83);

- протоколом пред`явлення речей для впізнання та фото-таблицею до нього від 31.10.2016 року за участю потерпілої ОСОБА_4 в ході проведення якого остання впізнала під № 1 ніж, яким їй погрожував обвинувачений (т. 1 а.п. 84-87);

- висновком експерта № 08/4.5-666 від 15.11.2016 року відповідно до якого ніж, вилучений 30.10.2016 року в ході огляду ОСОБА_8 до категорії холодної зброй не відноситься. Ніж виготовлений саморобним способом за типом мисливського ножа спеціального призначення (т. 1 а.п. 90-93);

- висновком експерта № 5434-16 від 16.11.2016 року відповідно до якого станом на 29.10.2016 року ринкова (дійсна) вартість однієї пачки цигарок марки «Parlament Aqua Blue» становить 30,50 гривень, вартість однієї пачки цигарок «Davidoff classic» становить 25 гривень, ринкова вартість золотої обручки, проби 375, вагою 4,3 грама, розмір 17, придбаної 06.01.1979 року, становить 2838 гривень (т. 1 а.п. 108-111);

- протоколом проведення слідчого експерименту та фото-таблицями до нього від 10.11.2016 року за участю потерпілої ОСОБА_4 в ході проведення якого остання показала як 29.10.2016 року обвинувачений здійснив відносно неї розбійний напад, погрожуючи ножем та заволодів її обручкою та грошима, які знаходились в касі магазину (т.1 а.п. 114-119).

Наведені докази, які є належними, допустимими і достовірними, повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого.

Надана стороною обвинувачення в якості доказу копія договору «Ломбарду» Гроші Тут» з ОСОБА_10 від 18.06.2016 року та відповідь генерального директора «Ломбарду» Гроші Тут» від 29.11.2016 року на запит слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, колегія суддів не приймає як доказ на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки дата події злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 29.10.2016 року, а дата договору «Ломбарду» Гроші Тут» з ОСОБА_10 18.06.2016 року, тобто даний договір не має жодного значення як для підтвердження, так і для спростування вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Надана стороною обвинувачення постанова про визнання в якості речових доказів упаковки з-під морозива, упаковки з-під паличок, пластикової пляшки з-під пива «Рогань», пакету червоного кольору також не приймається колегією суддів як доказ, оскільки вона не містить жодних обставин як для підтвердження, так і для спростування вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

У ході судового розгляду сторона захисту наполягала на тому, що надані стороною обвинувачення докази не доводять вину ОСОБА_8 Захисник вважає, що показання потерпілих та свідків жодним чином не підтверджують висунуте ОСОБА_11 обвинувачення. У зв`язку з цим та іншим, просила виправдати її підзахисного.

За результатами судового розгляду зазначені доводи сторони захисту не знайшли об`єктивного підтвердження, спростовуються сукупністю досліджених доказів, які не викликають у суду жодних сумнівів.

Твердження сторони захисту про визнання неналежним доказом протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.11.2016 року за участю потерпілої ОСОБА_6 , протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.11.2016 року за участю свідка ОСОБА_7 у зв`язку із тим, що фотознімки в даних протоколах не скріплені печаткою слідчого, колегія суддів вважає немотивованими, оскільки дані протоколи пред`явлення особи для впізнання складені відповідно до вимог ст.ст. 228, 231 КПК України.

Окремої оцінки заслуговують показання свідка ОСОБА_9 , що були дані ним в ході кримінального провадження про те, що він не пам`ятає, чи бачив ОСОБА_12 29.10.2016 року, колегія суддів не приймає як доказ, оскільки вони не містять в собі жодних фактів як для підтвердження вини ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, так і для спростування вини останнього.

Доводи ОСОБА_8 про те, що розбійний напад він не здійснював, колегія суддів вважає як такі, що направлені на пом`якшення покарання за вчинення тяжкого злочину, оскільки ці доводи повністю спростовуються сукупністю покладених в основу вироку доказів, зокрема послідовними показаннями потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 , які колегія суддів визнає об`єктивними, не маючими на меті обмовити обвинуваченого, дії якого були цілеспрямованими, направленими на заволодіння майном потерпілої і послідуючу реалізацію цього майна.

Послідовні показання потерпілих у ході кримінального провадження повністю узгоджуються з іншими доказами, і, на думку суду, логічно вписуються в картину події злочину.

Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, у відповідності до припису ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

За наявності наведених доказів, дії обвинуваченого ОСОБА_8 стороною кримінального провадження з боку обвинувачення кваліфіковано за ч.3 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у інше приміщення.

Зазначена кваліфікація зроблена виходячи з правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2012 року №5-15кс12, про те, що ключовим у вирішенні питання про наявність чи відсутність ознаки проникнення при вчиненні розбою є встановлення того, з якою метою особа увійшла (потрапила) у приміщення. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення у житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна в особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Ще раніше в узагальненні практики розгляду судами справ про злочини проти власності, підготовленому у Верховному Суді України, йшлося, що не може кваліфікуватись як проникнення в інше приміщення викрадення товару покупцем або сторонньою особою з магазину в ті години, коли він працює.

Такий підхід, на думку колегії суддів, є виправданим, оскільки вживання слова «проникнення» указує не просто на перебування винної особи в житлі, іншому приміщенні або сховищі під час вчинення злочину, але й на те, що ця особа «проникнула» туди, де за звичайних обставин вона не може перебувати. Натомість будь-яка особа може вільно заходити в приміщення зазначеного обмінного пункту у робочий час, і для цього не потрібно отримувати окремого дозволу власника. Для того, щоб потрапити в таке приміщення, відкрите для відвідування будь-якою особою в робочий час, немає потреби «проникати» ні шляхом усунення перешкод, ні шляхом застосування насильства (саме для потрапляння всередину приміщення), ні шляхом обману чи зловживання довірою, ні шляхом застосування технічних засобів тощо.

Саме це може мати вирішальне значення для формування умислу особи: чи необхідно «проникати» до місця вчинення злочину або вхід туди для нього є вільним.

В судовому засіданні колегією суддів встановлено та сторонами не заперечується те, що грошові кошти перебували у приміщенні каси. Разом з тим, кошти були передані потерпілою ОСОБА_4 обвинуваченому особисто під час погроз, що виключає проникнення до каси, як у інше приміщення. Жодної дії для проникнення у місця, доступ до яких у магазині обмежено, обвинуваченим не здійснювалося.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне відійти від правового висновку, зробленого Верховним Судом України у постанові від 15 листопада 2012 року №5-15кс12, де об`єктивну ознаку «проникнення» в приміщення було підмінено суб`єктивною ознакою «потрапляння» до нього «з метою вчинення розбою», не зважаючи на те, що вхід до такого приміщення був вільним для будь-якої особи в робочий час.

Верховний суд у постанові від 18.04.2018 у справі №569/1111/16-к сформулював правовий висновок про те, що наявність режиму вільного доступу до приміщення свідчить про законність входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення та правомірне її перебування там, а отже, виключається інкримінування кваліфікуючої ознаки «проникнення», навіть якщо особа потрапила в приміщення з умислом заволодіти чужим майном.

Згідно ч. 3 ст. 337 цього Кодексу з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Ураховуючи наведене та оцінивши сукупність доказів у їх взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч.3 ст.187 КК України, а саме розбою, поєднаного з проникненням у інше приміщення, так як це був вільний доступ до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 дворик», бо здійснювався в робочий час, без фізичного проникнення у приміщення, відповідно до обвинувального акту (в редакції від 15 жовтня 2019 року).

Таким чином, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_8 з ч.3 ст.187 КК України на ч.1 ст.187 КК України, тобто кваліфікувати дії останнього як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи.

Судом не встановлено суттєвих порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, які б могли перешкодити ухваленню вироку, а тому, за відсутності розумних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_8 колегія суддів вважає доведеною його вину в інкримінованому злочині.

Таким чином, колегія суддів вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні ним нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій) за ч.1 ст.187 КК України.

При ухваленні вироку колегія суддів не посилається на інші матеріали кримінального провадження, які були дослідженні в судовому засіданні за письмовим клопотанням прокурора від 05.08.2019 року (Том 3 а.с.п. 47-48), оскільки вони не мають доказового значення.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_11 колегія суддів враховує те, що він раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується негативно.

Обставин, які пом`якшують покарання, колегією суддів не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання колегія суддів визнає рецидив злочинів.

Разом з тим, колегією суддів враховується те, що ОСОБА_2 вчинив злочин, віднесений законом до категорії тяжких, маючи не зняті і не погашені судимості за попередніми вироками, вину у скоєнні якого не визнав, його поведінка, якою він демонструє відверте нехтування встановленими Законами України суспільними правилами поведінки, його зухвале ставлення до норм моралі та Кримінального процесуального законодавства, а також те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів на шлях виправлення не став, суспільно корисною працею не займається, немає міцних соціальних зв`язків, шкоду, заподіяну його протиправними діями потерпілим - не відшкодував.

Тому, керуючись ст. 50 КК України, виходячи з поняття покарання та його мети, а також враховуючи відсутність обставин, які пом`якшують покарання, особу обвинуваченого ОСОБА_8 у сукупності із обставиною, яка обтяжує покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити йому покарання виключно у виді позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Великою палатою Верховного Суду у постанові від 29.08.2018 року надано правовий висновок щодо застосування норми ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 року №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання».

У висновку Верховного Суду зазначено, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Згідно ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення, є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Строк попереднього ув`язнення починається з дня затримання особи і поміщення її до установи для попереднього ув`язнення і закінчується днем набрання обвинувальним вироком, щодо цієї особи, законної сили.

При цьому у строк попереднього ув`язнення за нормами КК в редакції Закону України №838-VІІІ від 26.11.2015р. включається строк, в тому числі перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Відповідно до протоколу (а.к.п. 104-105 том 1) ОСОБА_2 затриманий 30 жовтня 2016 року.

Враховуючи викладене, на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року), суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбуття покарання строк перебування обвинуваченого ОСОБА_8 в установі попереднього ув`язнення з 30 жовтня 2016 року по день набрання вироком законної сили включно, із співвідношення: одному дню перебування в установі попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України судові витрати по справі за проведення експертиз слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 та стягнути в дохід держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 376 КПК України, колегія суддів –

ухвалила:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушенні (злочину) за ч.1 ст.187 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років 3 (три) місяці.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 30 жовтня 2016 року.

Зарахувати ОСОБА_1 , в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 30 жовтня 2016 року по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

Упаковку з-під морозива, упаковку з-під паличок, пластикову пляшку з-під пива «Рогань», пакет червоного кольору, ніж, вилучений в ході огляду ОСОБА_8 , які на підставі постанов слідчого Новомосковського ВП Морозової Ю.О. від 29.10.2016 року та 26.11.2016 року знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, - після набрання вироком законної сили знищити як такі, що не мають ніякої цінності.

Дві пачки цигарок марки «Davidoff classic», які на підставі постанови слідчого Новомосковського ВП Морозової Ю.О. від 30.10.2016 року знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області – після набрання вироком законної сили повернути потерпілій

ОСОБА_13 червоного кольору, який переданий на зберігання ОСОБА_14 відповідно до постанови слідчого Новомосковського ВП Морозової Ю.О. від 30.10.2016 року та власноруч написаної розписки ОСОБА_15 після набрання вироком законної сили залишити у розпорядженні власника.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач платежу – УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра Дніпропетровської області; номер рахунку – 31118115700004; МФО – 805012; код ЄДРПОУ – 37989274; найменування установи банку – ГУДКСУ у Дніпропетровській області) витрати на проведення судової експертизи холодної зброї № 08/4.5-666 від 15 листопада 2016 року у розмірі 439 гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (розрахунковий рахунок - 31113115004079 за ККД 24060300, код за ЄДРПОУ - 37976087, код банку (МФО) - 899998, отримувач - УК у Дніпровському районі /24060300/, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № 5434-16 від 16 листопада 2016 року у розмірі 352 гривні 40 копійок.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий суддя С.О.Ребров

Судді В.В.Бровченко

Ж.М. Озерянська