Рішення № 85782340, 18.11.2019, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/799/19

Провадження № 2-а/169/25/19

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю:

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ваколюка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Любомльське лісове господарство» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Любомльське лісове господарство» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про скасування постанови № 000016 від 26 вересня 2019 року, винесеної районним мисливствознавцем Ваколюком В.А. , якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 85 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень.

Позов мотивований тим, що 21 вересня 2019 року позивач разом із групою мисливців мав на меті здійснити полювання, але приїхавши на територію угіддя Любомльського УТМР помітив, що забув дозвільні документи на полювання та вирішив повернутись за документами додому. Під час виїзду з угіддя був зупинений єгерем Любомльського УТМР ОСОБА_3 для перевірки дозвільних документів. Оскільки документів у нього при собі не було, то єгер склав протокол про адміністративне правопорушення № 000334 від 21 вересня 2019 року, згідно з яким позивач здійснював полювання без дозвільних документів. Після того, як документи привезли, єгер відмовився їх оглядати.

Вказуючи, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, просив визнати її протиправною та скасувати, звільнивши його від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення на підставі статті 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав із викладених у ньому підстав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 вересня 2019 року єгерем Любомльської районної організації УТМР ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення № 000334 щодо позивача ОСОБА_1 .

У графі «місце, суть правопорушення» зазначено, що ОСОБА_1 21 вересня 2019 року о 9 годині порушив правила полювання, а саме: перебував на території мисливських угідь зі зброєю, не маючи на те дозволу, без відстрільної картки та без документів на зброю. Незаконне полювання не мало наслідком поранення або знищення тварин. Такими діями порушив вимоги статті 85 Закону України «Про тваринний світ», статей 12, 14, 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

На підставі вказаного протоколу 26 вересня 2019 року районний мисливствознавець Ваколюк В.А. виніс оскаржувану постанову № 000016, відповідно до якої ОСОБА_1 21 вересня 2019 року проводив полювання без належних документів на полювання і зброю, чим порушив пункт перший статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

За результатом розгляду справи районний мисливствознавець дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 85 КУпАП, та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки органу (посадової особи) щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу допустимості, належності і достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, в оскаржуваній постанові не вказано частину статті 85 КУпАП, за якою притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості перевірити правильність притягнення останнього до відповідальності та застосування до нього адміністративного стягнення.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано місце його складання та місце вчинення правопорушення - не конкретизовано на території яких саме мисливських угідь, що не відповідає вимогам статті 256 КУпАП та унеможливлює перевірку наявності у єгеря ОСОБА_3 повноважень на складання протоколу, оскільки в контексті положень частини другої статті 39 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» таким правом наділені виключно єгеря та посадові особи користувачів мисливських угідь, уповноважених на охорону державного мисливського фонду (в межах, закріплених за користувачами мисливських угідь).

Чи перебувають мисливські угіддя, де знаходився ОСОБА_1 21 вересня 2019 року, у користуванні Любомльської районної організації УТМР з матеріалів справи встановити неможливо і відповідних доказів відповідачем надано суду не було.

В оскаржуваній постанові місце вчинення правопорушення (місце здійснення полювання) також не зазначено.

У постанові позивачу ставиться в провину порушення пункту першого статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Відповідно до вказаної норми закону з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювати без належного на те дозволу, а саме: без документів, визначених статтею 14 цього Закону; полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму.

У частині першій статті 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачено, що документами на право полювання (для громадян України) є: 1) посвідчення мисливця; 2) щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; 3) дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); 4) відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; 5) паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.

Однак, ні в протоколі, ні в оскаржуваній постанові не вказано, які саме з перелічених вище документів були відсутні в ОСОБА_1 , яка саме зброя у нього була.

Також слід зазначити, що в протоколі, окрім вищевказаного, ОСОБА_1 ставилося в провину порушення вимог статті 85 Закону України «Про тваринний світ», проте, вказаний закон містить лише 64 статті.

Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Проте, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в максимальному розмірі районним мисливствознавцем Ваколюком В.А. не було враховано положення вищевказаної статті, що останній підтвердив у судовому засіданні.

Посилання представника відповідача у запереченнях та в судовому засіданні на те, що під час складання протоколу та розгляду справи ОСОБА_1 не заперечував своєї вини у вчиненні правопорушення суд до уваги не бере, оскільки визнавальні пояснення (показання) в повному об`ємі пред`явленого обвинувачення не можуть бути покладені в основу постанови про визнання винною особи та притягнення її до відповідальності без підтвердження іншими доказами в сукупності і така постанова не може ґрунтуватися виключно на визнавальних поясненнях та припущеннях, що цілком узгоджується із правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в рішеннях у справах «Бандалетов проти України» від 31 жовтня 2013 року, «Сальдуз проти Туреччини» від 27 листопада 2008 року.

Разом з тим, слід зазначити, що давати пояснення (показання) з пред`явленого обвинувачення або відмовитися давати пояснення (показання), змінювати їх, визнавати чи не визнавати вину і відповідати на запитання є правом особи, яка притягується до відповідальності.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частини 1, 2 статті 7 КУпАП).

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Жодних належних, допустимих та беззаперечних доказів на спростування вищевказаного відповідач суду не надав.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Таким чином, суд вважає, що відповідач при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не встановив всіх обстави, що мають значення для вирішення справи, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови і надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Разом з тим, не підлягає до задоволення вимога про визнання оскаржуваної постанови протиправною, оскільки положеннями статті 286 КАС України такого не передбачено, а також вимога позивача про звільнення його від адміністративної відповідності на підставі статті 22 КУпАП через малозначність у зв`язку з тим, що такі повноваження належать до дискреційних повноважень органу (посадової особи), який розглядає справу про притягнення до адміністративної відповідальності, а адміністративний суд, перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям не має права втручатися в дискреційні повноваження відповідача.

Разом з тим, визнання оскаржуваної постанови протиправною положеннями статті 286 КАС України не передбачено, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 77, 242-247, 272, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову районного мисливствознавця Державного підприємства «Любомльське лісове господарство» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Ваколюка Віктора Анатолійовича № 000016 від 26 вересня 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 85 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень, скасувати.

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 85 КУпАП, надіслати на новий розгляд районному мисливствознавцю Державного підприємства «Любомльське лісове господарство» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Ваколюку Віктору Анатолійовичу.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Турійський районний суд Волинської області.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Любомльське лісове господарство» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, адреса місця знаходження: вулиця Незалежності, 64, місто Любомль, Волинська область, код ЄДРПОУ 00991580.

Головуючий

Повне рішення складено 21 листопада 2019 року.