Ухвала суду № 85781379, 15.11.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 1-кп/243/759/2019

Справа №243/8566/19

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

15 листопада 2019 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді Дюміної Н.О..,

суддів Сидоренко І.Ю., Хаустової Т.А.,

при секретарі Ревва Е.Г.,

за участю прокурора Крамаренко В.О.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників Тесленка М.С., Склярова С.Д., Хомилєва С.Г., Самохіна В.В., Соловйова В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12015050230001516 від 23.08.2015 року відносно обвинувачених:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, маючий на утриманні малолітню дитину, працюючим виконуючим обов`язки директора ТОВ «Сударь», раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, громадянина України, одруженого, маючий на утриманні малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Енем Теучезького району Краснодарського краю, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Свердловськ Луганської області, громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 257, ч. 4 ст.187 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 22 листопада 2019 року включно. На теперішній час обвинувачені утримуються під вартою в умовах Бахмутській УВП № 6 Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

У судовому засіданні прокурором Крамаренко В.О. було заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, незаконно впливати на потерпілого та свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність, крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що вчинення розбійного нападу планувалось з застосуванням зброї, інших спеціально підшуканих предметів для вчинення розбійного нападу: ножі, дерев`яні біти, тощо, які до цього часу не знайдені, а тому перебуваючи на свободі, підозрюваний зможе знищити вказані речі.

Прокурор просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, оскільки, як встановлено на досудовому розслідуванні, вчинення розбійного нападу планувалось з застосуванням зброї, інших спеціально підшуканих предметів для вчинення розбійного нападу: ножі, дерев`яні біти, тощо, які до цього часу не знайдені, незаконно впливати на потерпілого та свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність.

Також, прокурор просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, які до цього часу не знайдені, незаконно впливати на потерпілого та свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність,м.

Прокурор просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, а саме: ножі, дерев`яні біти, тощо, які до цього часу не знайдені , незаконно впливати на потерпілого та свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність.

У судовому засіданні обвинувачені та їх захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на його необгрутованість та безпідставність.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Тесленко М.С. в судовому засіданні зазначили, що обвинувачений більш ніж 9 місяців перебуває під вартою, хоча висунуте йому обвинувачення є необґрунтованим. Обвинувачений має двох неповнолітніх дітей, постійне місце роботи, є директором підприємства. Просили обрати до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Самохін В.В. у зв`язку з необґрунтованістю пред`явленої обвинуваченому підозри та обвинувачення просили відмовити прокурору в задоволенні клопотання та обрати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники Скляров С.Д. Хомилєв С.Г. зазначили, що на утриманні обвинуваченого ОСОБА_4 є неповнолітня дитина, матір-інвалід пенсійного віку. Вважають, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 взагалі не існує жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник Соловйов В.Б. в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту. На обґрунтування своїх доводів зазначили, що ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв`язки, має хворобу, належне лікування якої він не може отримувати в умовах ізолятора.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні клопотання прокурора просив задовольнити.

Колегія суддів, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, - приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку. Це означає, що на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу та доцільністю його збереження.

Розглядаючи заявлене прокурором клопотання, колегія суддів акцентує увагу, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, слугують меті перешкоджанню кримінального провадження, що чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.

Змістом статей 29 Конституції України, 9 Загальної Декларації прав людини, 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, 12 КПК України передбачено, що обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Колегія суддів, відмічає, що тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочинів, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, в тому числі покинути територію України. Суд бере до уваги аргументи захисту щодо наявності міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого, однак вважає, що загалом ризик ухилення продовжує зберігатись.

Суд вважає наявним ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченого знищити, сховати або спотворити речові докази, оскільки не всі вони були встановлені та вилучені в ході досудового розслідування і є імовірність встановлення їх місцезнаходження під час судового розгляду.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкримінований обвинуваченому злочин було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого, крім того, обвинуваченому відоме місце мешкання потерпілого та його особисті данні.

Суд також вважає реальним ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність. Такий висновок суд робить оцінюючи характер інкримінованого корисливого злочину, а також імовірність насильницького впливу на потерпілого та свідків.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є насильницьким, попередньо спланованим розбійним нападом групою осіб, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

Відповідно до частини 4 ст. 183 КПК України, суд не вважає за доцільне визначити ОСОБА_2 розмір альтернативного запобіжного заходу застави, оскільки йому інкриміновано злочин, вчинений із застосуванням насильства.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути призначене, в разі визнання його винуватим. А відтак строк тримання під вартою слід продовжити.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, відсутність доходів і роботи у обвинуваченого, вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду. Суд вважає, що обвинувачений з метою уникнути покарання у виді позбавлення волі може ухилитись від суду, в тому числі покинути територію України.

Суд вважає наявним ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченого знищити, сховати або спотворити речові докази, оскільки як слідує із клопотання прокурора, не всі речі, які планувалось використати обвинуваченими для вчинення злочину, були знайдені та вилучені в ході досудового розслідування і є імовірність встановлення їх місцезнаходження під час судового розгляду.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкримінований обвинуваченому злочин, було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого.

Суд також вважає реальним ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність. Такий висновок суд робить оцінюючи характер інкримінованого корисливого злочину, а також відсутність постійного доходу і роботи у обвинуваченого та імовірність насильницького впливу на потерпілого та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_4 не працює, не одружений, має дитину, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є насильницьким, попередньо спланованим розбійним нападом групою осіб, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути призначене, в разі визнання його винуватим. А відтак строк тримання під вартою слід продовжити.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, відсутність доходів і роботи у обвинуваченого, вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду. Суд вважає, що обвинувачений з метою уникнути покарання у виді позбавлення волі може ухилитись від суду, в тому числі покинути територію України.

Суд вважає наявним ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченого знищити, сховати або спотворити речові докази, оскільки як слідує із клопотання прокурора, не всі речі, які планувалось використати обвинуваченими для вчинення злочину, були знайдені та вилучені в ході досудового розслідування і є імовірність встановлення їх місцезнаходження під час судового розгляду.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкримінований обвинуваченому злочин, було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого.

Суд також вважає реальним ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність. Такий висновок суд робить оцінюючи характер інкримінованого корисливого злочину, а також відсутність постійного доходу і роботи у обвинуваченого та імовірність насильницького впливу на потерпілого та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_5 не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є насильницьким, попередньо спланованим розбійним нападом групою осіб, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути призначене, в разі визнання його винуватим. А відтак строк тримання під вартою слід продовжити.

При цьому суд враховує стан здоров`я обвинуваченого. Як вбачається з інформації, що отримана з Бахмутської установи відбування покарань №6, вона вказує на те, що за наявного в ОСОБА_5 діагнозу, його стан здоров`я не виключає можливості етапування в судові засідання. Крім того, судом задоволено клопотання захисника обвинуваченого про проведення судово – медичної експертизи щодо стану здоров`я обвинуваченого.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, відсутність доходів і роботи у обвинуваченого, вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду. Суд вважає, що обвинувачений з метою уникнути покарання у виді позбавлення волі може ухилитись від суду, в тому числі покинути територію України.

Суд вважає наявним ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченого знищити, сховати або спотворити речові докази, оскільки як слідує із клопотання прокурора, не всі речі, які планувалось використати обвинуваченими для вчинення злочину, були знайдені та вилучені в ході досудового розслідування і є імовірність встановлення їх місцезнаходження під час судового розгляду.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкримінований обвинуваченому злочин, було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого.

Суд також вважає реальним ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність. Такий висновок суд робить оцінюючи характер інкримінованого корисливого злочину, а також відсутність постійного доходу і роботи у обвинуваченого та імовірність насильницького впливу на потерпілого та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_3 не працює, не одружений, має малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимий.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є насильницьким, попередньо спланованим розбійним нападом групою осіб, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути призначене, в разі визнання його винуватим. А відтак строк тримання під вартою слід продовжити.

Суд, також вважає, необґрунтованими твердження захисників про можливість забезпечення належної поведінки обвинувачених шляхом обрання їм запобіжного заходу у виді домашнього арешту та не можуть бути прийняті судом, виходячи з конкретних обставин даного кримінального провадження та осіб обвинувачених.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 29, 42, 45, 68, 177, 178, 183, 197, 314, 315, 395 КПК України, Рішенням Конституційного суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 року, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) діб, тобто з 15 листопада 2019 року до 13 січня 2020 року, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, якого утримувати в Бахмутській УВП № 6 Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) діб, тобто з 15 листопада 2019 року до 13 січня 2020 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, якого утримувати в Бахмутській УВП № 6 Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) діб, тобто з 15 листопада 2019 року до 13 січня 2020 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, якого утримувати в Бахмутській УВП № 6 Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) діб, тобто з 15 листопада 2019 року до 13 січня 2020 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, якого утримувати в Бахмутській УВП № 6 Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її постановлення.

Повний текст ухвали проголошено 19 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Н.О. Дюміна

Судді І.О.Сидоренко

Т.А. Хаустова