Рішення № 85780316, 04.11.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5737/18

Провадження № 2/219/180/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Азямова Є.М., представника позивача Канаєва І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмуті цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Бахмут-Вода» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про стягнення суми боргу за спожиті послуги з водопостачання (водовідведення), -

В С Т А Н О В И В:

04.06.2018 року КП «Бахмут-Вода» звернулось до суду з вказаним позовом та просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму боргу за період з 01.02.2015 року по 30.04.2018 року за спожиті послуги водопостачання (водовідведення) в розмірі 4 813,50 грн., а також судовий збір в розмірі 1 762,00 грн., посилаючись на те, що відповідачі несвоєчасно і не в повному обсязі сплачують вартість наданих послуг, у зв`язку з чим за період з 01.02.2015 року по 30.04.2018 року утворилась заборгованість в розмірі 4 813,50 грн.

12.09.2018 року від відповідачів на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачі вказали, що вважають вимоги позивача щодо стягнення з них суми боргу за послуги з водопостачання та водовідведення за вказаний у позовній заяві період необґрунтованим та безпідставними з тих підстав, що їх померлий чоловік та батько - ОСОБА_3 , 1953 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 мав статус інваліда війни 2 групи, а тому на нього та членів його сім`ї поширювалася 100-процентна пільга щодо сплати комунальних послуг. Окрім цього, зазначили, що сума боргу, яка вказана позивачем утворилася в період, який перевищує строк позовної давності. Також вказали, що розрахунок суми заборгованості, який пред`являє позивач, не відповідає дійсності, оскільки він вказаний без урахувань оплати з червня 2017 року про що маються відповідні квитанції. До того ж, зауважили, що не відповідає дійсності кількість зареєстрованих осіб у квартирі, а саме в довідці, наданій позивачем зазначено, що в квартирі зареєстровано 4 особи, в той час як фактично там було зареєстровано троє осіб: відповідачі та нині померлий ОСОБА_3 . Також відповідачами у відзиві зазначено, що між ними та позивачем не було укладено письмовий договір про надання відповідних послуг.

У відповіді на відзив від 18.09.2018 року, який надійшов до суду 20.09.2018 року, позивач зазначив, що раніше 11.11.2015 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області було прийнято рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача суми боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.03.2013 року 31.05.2015 року у розмірі 4 046 грн. 75 коп., яке набрало законної сили 10.12.2015 року. Відповідачам нарахування здійснювалися у відповідності до затверджених у встановленому порядку норм та тарифів. 27.09.2016 року відповідачам був встановлений новий прилад обліку, а тому до цього часу у підприємства не було правових підстав здійснювати з ними розрахунки за приладом обліку, який не пройшов державної повірки , не відповідав вимогам для засобів вимірювальною техніки та і не прийнятим до обліку підприємством. Що стосується пільг, які мав за життя ОСОБА_3 , то позивач вказав, що відповідно до діючого законодавства України до членів пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти, неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства І та ІІ групи, або інвалідами І групи, особа, яка проживає з інвалідом І групи та доглядає за ним, за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі, непрацездатні батьки, особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги та проживає разом з ним. Кількість зареєстрованих осіб була встановлена рішенням суду № 219/2232/15. Що стосується на посилання відповідачів про відсутність укладеного між ними та позивачем договору про надання послуг, зауважив, що між ним та відповідачами з 091.01.2008 року встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі відкритого особового рахунку. До того ж, відповідачі отримували послуги належної кількості та якості, не заявляли відмови від отримання комунальної послуги, тобто є фактичним споживачами питної води. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

19.11.2018 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали пояснення на відповідь на відзив КП «Бахмут-Вода», з якого вбачається, що 10.10.2018 року на адресу позивача відповідачами було направлено заяву з проханням здійснити перерахунок за водопостачання та водовідведення у кількості двох чоловік. Згідно з відповіддю КП «Бахмут-Вода» встановлено, що голова ОСМД, де проживають відповідачі, надала довідку від 17.07.2015 року, де зазначено 4 зареєстровані особи, до того ж, як вказують відповідачі, у даній довідці відсутні дати реєстрації цих осіб, просять вважати вказану довідку недопустимим доказом, що в сою чергу, потягло, на думку відповідачів, незаконне утримання попередньої суми боргу за рішенням суду з заробітної плати ОСОБА_4 у сумі 1 018 грн. 82 коп. Просили взяти до уваги вищевказані доводи та зобов`язати позивача зробити перерахунок заборгованості з урахуванням наведених доводів і аргументів.

Представник позивача Канаєв І.В. у судовому засіданні на вимогах позовної заяви наполягав та просив їх задовольнити з мотивів, викладених у позові та відповіді на відзив.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні 09.01.2019 року позовні вимоги не визнали, підтримали наданий ними 12.09.2018 року відзив на позовну заяву КП «Бахмут-Вода», просили у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві. В подальшому відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судові засідання не з`явились.

28.02.2019 року, 26.04.2019 року, 11.07.2019 року, 30.10.2019 року від відповідача ОСОБА_1 надходили заяви, в яких вона просила з тих чи інших причин перенести судове засідання, однак кожен раз жодних документів, які б підтверджували поважність причин її неявки у судові засідання, відповідач ОСОБА_1 суду не надавала. З огляду на вказані обставини, суд визнає причини неявки відповідачів у судове засідання 30.10.2019 року неповажними та вважає можливим продовжити розгляд справи у відсутності відповідачів, враховуючи, що їх думка по даній справі відображена не лише в їх особистих поясненнях, наданих у попередніх судових засіданнях, але і в письмовому відзиві від 12.09.2018 року, і тому їх права не будуть порушені.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі матеріали справи, суд вважає, що пред`явлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 129 Конституції України серед інших засад судочинства в Україні гарантується змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч. ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Судом встановлено і це підтвердили у суді відповідачі, що згідно довідки (а.с. 9) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 з 07.08.2009 року та 10.04.2002 року відповідно.

Згідно з особовим рахунком № НОМЕР_1 заборгованість за послуги з водопостачанна (водовідведення) за період з 01.02.2015 року по 30.04.2015 року з урахуванням рішень Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25.12.2013 року від 11.11.2015 року становить 4 813 грн. 50 коп.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обов`язок відповідачів сплатити борг за надані послуги ґрунтується на вимогах ст. ст. 11 ч. 3, 322, 509, 526 ЦК України та нормах Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Правовідносини між сторонами також регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року (далі-Правила).

Положеннями статей 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг (в редакції від 24.06.2014 року № 1875-ІV).

Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом (ст. 20, ч. 3, п. 1 Закону), а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (ст. 21, ч. 2, п. п. 1, 3 Закону).

Відповідно до ст. 19 ч. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а відповідно до частин 1-3 ст. 32 зазначеного Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. ст. 20, ч. 3, п. 5; ст. 32, ч. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Судом було перевірено, що сума за водопостачання та водовідведення нараховувалася відповідно діючих тарифів, наданих позивачем та не оспорених відповідачами.

Договір про надання послуг сторонами не укладався, проте відсутність відповідного договору не є підставою для звільнення від оплати наданих послуг з опалення, оскільки згідно зі ст. 11 ЦПК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є надання послуг та їх отримання відповідачем.

Відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, однак їх не оплачували в повному обсязі та не подали належних та допустимих доказів того, що вони не користувалися послугами з водопостачання та водовідведення за вказаний період, напроти, вони не оспорювали факт користування цими послугами згідно лічильника, який було встановлено 27.09.2016 року.

Відповідно до вимог ст. ст. 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу. За змістом якої повнолітні члени сім"ї власника оплачують комунальні послуги, за встановленими тарифами.

Згідно зі ст. 160 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі мають зобов`язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів і зазначений факт ними не спростовано.

Аналізуючи встановлені судом обставини й наведені вимоги Закону, суд погоджується з доводами позивача про доведеність факту надання позивачем КП «Бахмут-Вода» відповідачам послуг з водопостачання (водовідведення), а заперечення відповідачів з цього факту вважає безпідставними.

Як встановлено в судовому засіданні і не оспорюється сторонами по справі, ОСОБА_5 - чоловік та батько відповідачів, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав статус інваліда війни 2 групи.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги, зокрема, 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на ОСОБА_2 , як на члена сім`ї ОСОБА_3 також поширюється дія вказаного Закону.

У судовому засіданні також встановлено, що відносно частини позовних вимог спливли строки позовної давності, а саме відносно вимог про відшкодування боргу за період з 01.02.2015 року по 31.05.2015 року. Сума боргу за цей період складає 437,34 грн.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ч. 4 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу за період з 01.02.2015 року по 31.05.2015 року в сумі 437,34 грн. слід відмовити, в зв`язку зі спливом позовної давності, враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 04.06.2018 року.

У межах строку позовної давності стягненню підлягає сума боргу, яка складає 4 376 грн. 16 коп.

З огляду на викладене, з відповідачів за період з 01.06.2015 року по 30.04.2018 року на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за спожиті послуги з водопостачання (водовідведення) в розмірі 4 376 грн. 16 коп.

При цьому, з відповідачки ОСОБА_1 за період з 01 червня 2015 року по 25 червня 2017 року слід стягнути суму боргу в розмірі 3 382 грн. 78 коп., оскільки на той час на ОСОБА_2 , як на члена сімї ОСОБА_3 , поширювалася 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». А з 25 червня 2017 року по 30 квітня 2018 року суму боргу у розмірі 841 грн. 05 коп. слід стягнути з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку.

Суд не бере до уваги заперечення з боку відповідачів стосовно того, що 100-процентна пільга щодо сплати комунальних послуг, яку мав за життя чоловік та батько відповідачів ОСОБА_3 , поширюється на повнолітню відповідачку ОСОБА_1 та її малолітню дитину, оскільки вказані пільги протягом спірного періоду часу були враховані КП «Бахмут-Вода» та надавалися відповідачам з урахуванням положень ч.5 ст.51 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.51 Бюджетного кодексу України, при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім`ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни I групи та доглядає за ним, за умови що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

Таким чином, повнолітня відповідач ОСОБА_1 , а також її малолітня дитина, до членів сім`ї пільговика не відносяться, а на відповідача ОСОБА_2 така пільга поширювалась до дня смерті її чоловіка, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також суд не бере до уваги заперечення з боку відповідачів щодо невідповідності здійснених позивачем нарахувань фактичному складу сім`ї та їх твердження стосовно того, що малолітній син відповідачки ОСОБА_1 ніколи не був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами у справі.

Так, факт реєстрації малолітнього сина відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 встановлений рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.11.2005 року (справа № 219/2232/15-ц), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10.12.2015 року.

Крім того, судом встановлено, що згідно довідок про склад сім`ї відповідачів КП «Бахмут-Вода» правильно та обгрунтовано нараховувалась плата за послуги з водопостачання (водовідведення): на 4 осіб - в період з 01.06.2015 року по 31 травня 2017 року; на 3 осіб - в період з 01.06.2017 року по 30.11.2017 року; на 2 осіб - в період з 01.12.2017 року по 30.04.2018 року.

Як зазначено в абзаці 2 статті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Окрім цього, відповідно до вимог абзацу 6 пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За таких обставин слід стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір, який був сплачений останнім при подачі позову, пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 43, 76-78, 81, 83, 258, 259, 265, 268, 271-273 ЦПК УКраїни, на підставі ст. ст. 156, 160, 162 ЖК України, ст. ст. 11, 256, 257, 322, 509, 525, 526, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь комунального підприємства «Бахмут-Вода» (код ЕДРПОУ 35298787) суму боргу за спожиті послуги з водопостачання (водовідведення) за період з 01 червня 2015 року по 25 червня 2017 року в розмірі 3 382 (три тисячі триста вісімдесят дві) грн. 78 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь комунального підприємства «Бахмут-Вода» (код ЕДРПОУ 35298787) суму боргу за спожиті послуги з водопостачання (водовідведення) за період з 25 червня 2017 року по 30 квітня 2018 року в розмірі 841 (вісімсот сорок одна) грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь комунального підприємства «Бахмут-Вода» (код ЕДРПОУ 35298787) судовий збір у розмірі 1 392 (одна тисяча триста дев`яносто дві) грн.24 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь комунального підприємства «Бахмут-Вода» (код ЕДРПОУ 35298787) судовий збір у розмірі 153 (сто п`ятдесят три) грн.91 коп.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Повний текст рішення суду складений 04 листопада 2019 року.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.Є. Дубовик