Ухвала суду № 85779680, 20.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15421/13-ц

Провадження № 6/127/813/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Луценко Л.В.,

при секретарі судового засідання Мироненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Бертман Руслани Павлівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов`язань за рішенням суду,-

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Бертман Руслана Павлівна звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов`язань за рішенням суду.

Подання мотивоване тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавче провадження №49208537 з примусового виконання виконавчого листа №127/15421/13-ц, виданого 22.09.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CM-SMEB02/204/2008 від 04.04.2008 року, яка становить 211 500,28 дол. США, що станом на 18.03.2015 року згідно курсу НБУ еквівалентно 4 705 218,39 грн., суму пені у розмірі 4 705 218,39 грн., судового збору у розмірі 1 571,61 грн., яке відкрито 04.11.2015 року згідно постанови про відкриття виконавчого провадження.

В самостійний для виконання строк боржником рішення суду не виконано.

З метою належного виконання виконавчого документа винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копії якої направлено до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстри заборон на його відчуження.

За час перебування на виконанні даного виконавчого документу державним виконавцем з метою виявлення будь-яких джерел доходів боржника, наявності відкритих рахунків в банківських установах та наявності у боржника транспортних засобів були зроблені електронні запити в ПФУ, ДПІ (ДФС), органи МВС тощо.

З отриманих відповідей на вищевказані запити встановлено, що боржник не працевлаштований, пенсію на даний час не отримує, транспортними засобами не володіє.

Згідно відповіді Головного управління Держземагенства у Вінницькій області встановлено, що станом на 01.01.2013 року за боржником рахується земельна ділянка, площею 0,0670 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що за боржником зареєстрована земельна ділянка, площею 0,0670 га та виділені в натурі 67/100 частки будинковолодіння, загальною площею 92,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України встановлено, що боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 та систематично здійснює перетинання державного кордону, маючи фінансову можливість.

Наразі сума заборгованості не погашена, боржником не вчинено жодних дій, спрямованих на погашення боргу, що стало підставою для звернення державного виконавця до суду з даним клопотанням.

В судове засідання головний державний виконавець Бертман Р.П. не з`явилась, хоча про день, час та місце розгляду подання була повідомлена належним чином, однак від останньої надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку, що останнє не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавче провадження №49208537 з примусового виконання виконавчого листа №127/15421/13-ц, виданого 22.09.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CM-SMEB02/204/2008 від 04.04.2008 року, яка становить 211 500,28 дол. США, що станом на 18.03.2015 року згідно курсу НБУ еквівалентно 4 705 218,39 грн., суму пені у розмірі 4 705 218,39 грн., судового збору у розмірі 1 571,61 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статтей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постаново про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2015 року.

В ході проведення виконавчих дій по виконанню даного виконавчого документу державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника від 04.11.2015 року та на підставі якої було внесено відповідні записи про обтяження всього рухомого та нерухомого майна в Реєстри прав власності на рухоме та нерухоме майно.

За час перебування на виконанні даного виконавчого документу державним виконавцем з метою виявлення будь-яких джерел доходів боржника, наявності відкритих рахунків в банківських установах та наявності у боржника транспортних засобів були зроблені електронні запити в ПФУ, ДПІ (ДФС) та органи МВС.

З отриманих відповідей на вищевказані запити встановлено, що боржник не працевлаштований, пенсію на даний час не отримує, транспортними засобами не володіє.

Згідно відповіді Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 23.07.2019 року №0-2-0.2-8563/2-19 встановлено, що станом на 01.01.2013 року за боржником рахується земельна ділянка, площею 0,0670 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №160444451 від 21.03.2019 року встановлено, що за боржником зареєстрована земельна ділянка, площею 0,0670 га, та виділено в натурі 67/100 частки будинковолодіння, загальною площею 92,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України встановлено, що боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 та систематично здійснює перетинання державного кордону, маючи фінансову можливість.

Рішення на сьогодні не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено.

Згідно ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...».

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Саме державний виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Документи, які надані державним виконавцем до суду, не підтверджують факт ухилення боржника від виконання зобов`язань. Державним виконавцем при зверненні до суду із поданням не надано доказів вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання виконавчого листа, що спростовує ухилення боржника від виконання судового рішення.

Так, з матеріалів подання не вбачається, що боржником було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, а відтак останньому відомо про заборгованість за вказаним виконавчим документом, оскільки з копії рекомендованного повідомлення про вручення поштового відправлення не вбачається, що вказаний рекомендований лист був отриманий боржником чи його уповноваженим представником та якого числа.

Державним виконавцем не встановлено дійсне місце проживання (перебування) боржника, тоді як у разі неможливості встановлення останнього державний виконавець не позбавлений можливості на звернення до суду про оголошення розшуку такого боржника.

В матеріалах справи також відсутні докази надсилання боржнику викликів до відділу для з`ясування причин невиконання рішення суду та строків його виконання в подальшому.

Також, державним виконавцем не було здійснено жодного виходу за адресою проживання боржника, зазначеною у виконавчому документі, з метою перевірки майнового стану боржника, з`ясування причин неявки боржника у відділ та причин невиконання ним рішення суду.

Окрім того, державним виконавцем не встановлено наявність у боржника рухомого майна, на яке може бути звернено стягнення, за адресою реєстрації місця проживання останнього, не вчинено жодних дій щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника – частину житлового будинку, земельну ділянку тощо.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до змісту ч.4 ст.441 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Отже, державним виконавцем на момент звернення до суду з поданням не надано доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання зобов`язання за рішеннями суду, а відтак в задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст.33 Конституції України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну громадян України», ст.ст.260, 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Бертман Руслани Павлівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов`язань за рішенням суду, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: