Рішення № 85779092, 13.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5585/19

Провадження № 2/127/788/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

представника позивачів ОСОБА_1 , представника відповідача Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради - Федчишена В.А., представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» - Ткачука Б.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд», Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, Комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовною заявою до ТОВ «Шляхбуд», Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, Комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивували тим, що 03 листопада 2016 року близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_2 , керуючи належним йому автомобілем ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. Немирівське шосе в м. Вінниця та в районі будинку № 90 допустив наїзд на лежачу перешкоду – дорожні знаки, що обмежували рух на даній ділянці дороги, внаслідок чого втратив керування та допустив наїзд на металеву огорожу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль позивача, а пасажир ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження. Позивачі вважають, що саме внаслідок дій відповідачів їм заподіяну матеріальну та моральну шкоду. При цьому вказують, що вулиця, на якій сталась ДТП, перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Вінниця та на балансі КП «Вінницьке шляхове управління». Відповідно до договору від 08 вересня 2016 року, укладеного між Департаментом комунального господарства Вінницької міської ради та ТОВ «Шляхбуд», останній зобов`язався до 30 грудня 2016 року виконати капітальний ремонт дорожнього покриття вул. Немирівське шосе. На підрядника ж покладається організація виконання робіт, ризики знищення або пошкодження виконаних робіт, відповідальність за наслідки дій цих ризиків. Замовник же здійснює технічний нагляд за проведенням робіт по благоустрою шляхом створення підрозділу технічного нагляду у структурі одного з підвідомчих підприємств. Позивачі вказують, що по факту ДТП було відкрите кримінальне провадження, в межах якого проведена експертиза та відповідно до висновку якої ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на металеву конструкцію з дорожніми знаками. Кримінальне провадження відповідно до постанови від 23 серпня 2018 року закрите в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Позивачі зазначають, що внаслідок відсутності освітлення на цій ділянці дороги та належно встановленого знаку обмеження швидкості позивач не мав можливості уникнути наїзду на металеву конструкцію. Матеріальна шкода спричинена пошкодженням автомобіля становить 36090,00 грн. Позивачі вказують також про спричинення їм моральної шкоди в розмірі по 50000,00 грн кожному. Ця шкода полягає у тривалому складанні документів щодо ДТП, необхідністю звернення до суду для захисту порушених прав, що призвело до душевних переживань, які негативно вплинули на фізичний і психічний стан позивачів. ОСОБА_2 змушений витрачати час на відвідування слідчих органів, відчував душевний дискомфорт, докладати зусилля для відновлення своїх прав, що позбавило його вести активний образ життя та спричинило незручності в зв`язку із відсутністю автомобіля. Позивачка ОСОБА_3 внаслідок ДТП отримала легкі тілесні ушкодження, змушена лікуватись та не може пересуватись автомобільним транспортом, адже відчуває страх та не спокій. За наведених обставин позивачі просять стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 36090,00 грн матеріальної шкоди, 50000,00 грн - моральної шкоди, а на користь ОСОБА_3 – 50000,00 грн моральної шкоди. Крім того, ОСОБА_2 просить стягнути з відповідачів витрати по проведенню експертизи в розмірі 562,8 грн (а. с. 35-41).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі (а. с. 42).

Відповідач Департамент комунального господарства благоустрою Вінницької міської ради скористався правом передбаченим ст. 178 ЦПК України та представником надано до суду відзив в якому зазначив про необґрунтованість поданої позовної заяви. Крім того, вказав про безпідставність стягнення шкоди в солідарному порядку та відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди. Одночасно зазначив, що департамент не має структурного підрозділу з технічного нагляду, а сам технічний нагляд не передбачає контролю за дотриманням правил безпеки під час проведення будівельних робіт, зокрема і в частині контролю по встановленню попереджувальних знаків та забезпеченні належного освітлення дороги. В частині вимог про стягнення витрат за проведення експертизи зазначив про те, що такі витрати понесені в межах іншої цивільної справи. Просить відмовити у задоволенні позову (а. с. 54-57).

Відповідач ТОВ «Шляхбуд» також скористався правом передбаченим ст. 178 ЦПК України та до суду надано відзив в якому зазначено про безпідставність позову про стягнення шкоди за відсутності вини відповідача. Щодо стягнення шкоди в солідарному порядку зазначив, що позовна заява не містить обставин спільності дій чи бездіяльності всіх відповідачів. Також вказав, що моральна шкода не підлягає стягненню за відсутності вини відповідача. В частині вимог про стягнення витрат за проведення експертизи зазначив про те, що такі витрати понесені в межах іншої цивільної справи. Просить відмовити у задоволенні позову (а. с. 79).

Відповідач Комунальне підприємство «Вінницьке шляхове управління» своїм правом на відзив не скористалося.

Представник позивачів ОСОБА_4 Н.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради Федчишен В.А. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ТОВ «Шляхбуд» Ткачук Б.О. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача Комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до положень цивільно-процесуального законодавства, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, копію матеріалів кримінального провадження №12016020010008781 по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка долучена до матеріалів справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 03 листопада 2016 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Немирівське шосе в м. Вінниця в напрямку об`їзної дороги здійснив наїзд на перешкоду (дорожні знаки) та в подальшому зіткнуся з металевим відбійником. Унаслідок ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, а транспортний засіб зазнав пошкоджень. Зазначені обставини підтверджуються, зокрема протоколом огляду місця ДТП від 03 листопада 2016 року, схемою ДТП, фототаблицею, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 04 листопада та 15 листопада 2016 року, протоколом допиту ОСОБА_3 від 04 листопада 2016 року (а. с. 109-114, 118-119, 126).

04 листопада 2016 року слідчим Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області в ЄРДР внесено дані про ДТП, що сталось 03 листопада 2016 року (а. с. 104).

Відповідно до висновку експерта від 19 травня 2017 року №117, отриманого в межах цивільної справи №127/3786/17, розмір матеріального збитку завданий власнику автомобіля ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження з ПДВ складає 36090,00 грн. При визначені вартості матеріального збитку враховано, що вартість відновлювального ремонту є більшою ринкової вартості автомобіля, а тому його розмір визначений таким, що відповідає ринковій вартості автомобіля на момент його пошкодження.

Відповідно до висновку експерта № 1721/1737 від 07 листопада 2016 року в ОСОБА_3 виявлені телесні ушкодження – поверхневі різані рани лобної ділянки голови, які виникли від дії ріжучих предметів; а також синці – на обличчі, правому плечі, правому стегні, які виникли від дії тупого твердого предмета. Вказані ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень (а. с. 129).

В межах кримінального провадження №12016020010008781 призначена та проведена судова автотехнічна експертиза. Відповідно до висновку експерта від 06 грудня 2016 року № 889а дії водія ОСОБА_2 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалась, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити наїзд на перешкоду шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, а в діях водія не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились би в причинному зв`язку із виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 134-136).

Постановою слідчого від 17 грудня 2016 року кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення (а. с. 141).

Постановою прокурора від 03 квітня 2017 року скасована постанова слідчого від 17 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження, а матеріали направлені слідчому для подальшого розслідування (а. с. 144).

В межах кримінального провадження №12016020010008781 ще двічі призначалася та проводилася судова автотехнічна експертиза, після скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження від 17 грудня 2016 року та 05 серпня 2017 року.

Відповідно до висновку експерта від 27 липня 2017 року №456а дії водія ОСОБА_2 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху. За відсутності на місці події слідів гальмування надати відповідь на питання фактичної швидкості автомобіля в момент проїзду на рівні знаку 3.29 надати неможливо. В ситуації, яка склалась, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити наїзд на перешкоду шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, а в діях водія не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились би в причинному зв`язку із виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 176-179).

Відповідно до висновку експерта від 03 серпня 2018 року № 19/12-1/127-СЕ/18 водій ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2, 12.3, 12.9(б) ПДР України. За відсутності на місці події слідів гальмування надати відповідь на питання фактичної швидкості автомобіля в момент проїзду на рівні знаку 3.29 в рамках даної експертизи не вирішується. В умовах дорожньої ситуації ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на металеву конструкцію шляхом застосування екстреного гальмування, а в діях ОСОБА_2 не вбачається невідповідності вимогам п. 12.2, 12.3, 12.9(б) ПДР України (а. с. 190-197).

Відповідно до постанови слідчого від 18 липня 2019 року кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення (а. с. 221-222).

За наведених обставин позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовною заявою до відповідачів про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. п. 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

З наведеного вбачається, що завдана шкода відшкодовується особою, яка її заподіяла лише за певних умов, а саме: дії особи мають бути неправомірними, між такими діями і шкодою має існувати безпосередній причинний зв`язок, а також необхідною умовою є наявність вини заподіювача шкоди. Крім того, відповідальність юридичної особи (якими у даному випадку є відповідачі) настає у випадку встановлення винних дій особи, яка перебуває в трудових відносинах з такою юридичною особою і шкода заподіяна особою у зв`язку із виконанням трудових (службових) обов`язків.

Саме вищезазначені обставини мають бути доведені в судовому засіданні та є предметом доказування у даній цивільній справі в контексті заявлених позовних вимог про стягнення майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1, 16 Закону України «Про автомобільні дороги», автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів. Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

За інформацією виконавчого комітету Вінницької міської ради вулиця Немирівське шосе перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Вінниця, а ділянка від АДРЕСА_1 . Чехова до знака «Краб» передана на баланс комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» ( лист від 20 вересня 2017 року за № С-01-80971/1-00-10, а. с. 12).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.

Відповідно до ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги», органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за:

1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів;

2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв;

4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 1, 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Вказані правила є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів і користувачів.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що саме власник автомобільної дороги відповідає за стан автомобільних доріг.

Відповідно до договору № 458 від 08 вересня 2016 року, укладеного між Департаментом комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради (який відповідно до Положення є виконавчим органом Вінницької міської ради) та ТОВ «Шляхбуд», останній зобов`язався здійснити капітальний ремонт дорожнього покриття вул. Немирівське шосе (від вул. Чехова до нової межі міста) відповідно до вимог ДСТУ. Виконання ремонту повинно здійснюватись у відповідності до нормативно правових актів щодо ремонту об`єктів благоустрою населених пунктів. При виконанні робіт з порушенням норм та якості Підрядник за власний рахунок усуває недоліки. Строк виконання робіт до 30 грудня 2016 року, місце виконання робіт м. Вінниця (а. с. 9-10).

Сторони в судовому засіданні не заперечують обставин перебування ділянки дороги на якій сталось ДТП 03 листопада 2016 року в комунальній власності територіальної громади м. Вінниця. Факт же здійснення ТОВ «Шляхбуд» у зазначений час капітального ремонту дорожнього покриття вул. Немирівське шосе в м.Вінниця підтверджується матеріалами справи.

Позивачі, звертаючись до суду, вказують, що шкода нанесена внаслідок неналежного встановлення дорожнього знаку.

Наразі, як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Шляхбуд», як підрядник за договором від 08 вересня 2016 року, звернувся до органів Національної поліції України щодо погодження схеми організації дорожнього руху та ордеру на проведення робіт, пов`язаних з частковим обмеженням руху в місці проведення робіт (а. с. 150).

Ордер № 12-09/1 від 12 вересня 2016 року на виконання робіт ТОВ «Шляхбуд» на капітальний ремонт дорожнього покриття вул. АДРЕСА_2 шосе (від АДРЕСА_3 до нової межі міста) в період з 12 вересня по 30 грудня 2016 року погоджений директором департаменту комунального господарства та благоустрою та відділом ОДР УДАЇ УМВС України у Вінницькій області (а. с. 151). Також погоджено і схема організації дорожнього руху в місці проведення робіт, відповідно до якої на крайній лівій смузі руху в напрямку об`їзної дороги передбачено встановлення попереджувальних знаків про проведення ремонтних робіт та на правому узбіччі встановлення знаку (3.29) обмеження швидкості до 40 км/год (а. с. 151, зворот).

КП «Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху» тимчасові технічні засоби не встановлювала. Вказані обов`язки на себе взяв підрядник (а.с.150).

Схемою ДТП від 03 листопада 2016 року та схемою до протоколу слідчого експерименту від 21 червня 2017 року (а. с. 173) підтверджуються обставини встановлення дорожніх знаків, як то передбачено схемою організації дорожнього руху в місці проведення робіт, затвердженою 13 вересня 2016 року.

Будь-яких доказів, які б вказували на неналежну організацію безпеки дорожнього руху під час здійснення капітального ремонту дороги (чи то відсутність дорожніх знаків, чи то встановлення їх в іншому місці, тощо) матеріали справи не містять.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Разом з тим, вказане не звільняє позивача від обв`язку доведення обставини, що саме ця особа завдала шкоди внаслідок своєї протиправної поведінки.

За наведених обставин суд не вбачає підстав стверджувати про протиправні дії щодо встановлення дорожніх знаків, які в свою чергу не перебувають у причинному зв`язку із спричиненням шкоди, а відповідно і відсутня вина, що в сукупності виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вказувалося, якщо обов`язок довести наявність чи відсутність вини хоча і покладається у даній категорії справ на відповідачів відповідно до положень ч. 2 ст. 1166 ЦК України, натомість не виключає обов`язку позивачів довести ті обставини, на які здійснено посилання як на підставу позову.

Наразі позивачами доказів щодо неправомірності дій відповідачів, зокрема неналежного встановлення дорожніх знаків, що не відповідають схемі організації дорожнього руху під час здійснення капітального ремонту дороги, не надано. Посилання останніх на відсутність вини водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, що встановлено під час здійснення кримінального провадження, не свідчить про наявність неправомірних дій відповідачів чи їх вини.

Крім того, суд критично ставиться до висновків експертів від 06 грудня 2016 року, від 27 липня 2017 року та від 03 серпня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Експерти дійшли висновків про те, що в умовах дорожньої обстановки, що склалась, водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникну наїзду на металеву конструкцію з дорожніми знаками, яка знаходилась на смузі руху в горизонтальному положенні шляхом застосування екстреного гальмування.

До зазначеного висновку експерти дійшли маючи за вихідні дані покази ОСОБА_2 , в яких останній зазначив, що рухався по вул АДРЕСА_2 шосе у лівій крайній смузі зі швидкістю 60 км/год. Всі подальші розрахунки щодо можливості водія реагувати на зміну дорожньої обстановки здійснено саме виходячи із зазначеної швидкості. Інші докази, які свідчать про швидкість руху транспортного засобу позивача в 60 км/год відсутні, а тому суд не вважає свідчення ОСОБА_2 в зазначеній частині достовірними, адже надані зацікавленою стороною та на свою користь. З аналогічних підстав суд не вважає допустимими і покази ОСОБА_2 в частині зазначення обставин щодо наявності на правій смузі руху під час здійснення ДТП транспортного засобу, який унеможливив здійснення ОСОБА_2 дій щодо об`їзду перешкоди, як то передбачено п. 12.3 ПДР.

Крім того, у висновку експерта від 03 серпня 2018 року (остання здійснено з врахуванням даних отриманих внаслідок проведення слідчого експеримента від 21 червня 2017 року, експерт встановив, що видимість дорожнього знаку 3.29 (обмеження максимальної швидкості до 40 км/год) за максимально наближених дорожніх умов складає 53,8 м. При цьому в полі зору водія металева конструкція з дорожніми знаками (на яку в подальшому здійснено наїзд) з`являється на відстані 31,8 м, тобто за 16,6м. до дорожнього знака 3.29., а за розрахунку зменшення швидкості з 60 до 40 км/год відбувається протягом 8,5 м. Отже водій ОСОБА_2 , маючи в полі зору знак 3.29 за 53,8 м до місця його встановлення мав можливість зменшити швидкість до 40 км/год (необхідна розрахункова відстань 8.5 м) та відповідно до ПДР проїзжаючи місце встановлення знаку 3.29 мати швидкість транспортного засобу 40 км/год та відстань до металевої конструкції на яку в подальшому здійснено наїзд в 15,2 м. Натомість, без відповідного обґрунтування з незрозумілих підстав експертом здійснено розрахунок проїзду автомобіля від знаку 3.29 до місця встановлення металевої конструкції з дорожніми знаками (відстань в 15.2 м) з розрахунку швидкості в 60 км/год, а не 40 км/год, як то передбачено ПДР за перебування водія в зоні дії знаку 3.29. Розраховуючи величину зупинного шляху автомобіля, виходячи з даних його швидкості в 60 км/год, експерт вирахував, що такий шлях становить 37,3… 38,9 м. Натомість із розрахунку швидкості в автомобіля в 40 км/год, такий шлях зменшується до 25,95…26,67 м., що в свою чергу є меншою ніж відстань 31,8 м на якій водію настає об`єктивна видимість перешкоди. За наведеного суд критично ставиться до висновку про неможливість ОСОБА_2 виконати вимоги п. 12.3 ПДР.

Одночасно експертами не надано відповіді на питання щодо фактичної швидкості автомобіля в момент проїзду знака 3.29 з урахуванням гальмування ОСОБА_2 в момент виникнення небезпеки за відсутності слідової інформації.

Слід зауважити, що відповідно до висновків експертів, з якими в цій частині суд погоджується, у даній дорожній обстановці ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України, а саме у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Визначаючись із наявністю чи відсутністю у водія ОСОБА_2 можливості уникнути наїзду на перешкоду, експерти вказують про необхідність здійснення водієм застосування екстреного гальмування. Наразі, ні схема ДТП, ні протокол огляду місця ДТП від 03 листопада 2016 року не містять слідової інформації про застосування ОСОБА_2 екстреного гальмування, а навпаки відображають інформацію про відсутність слідів шин або слідів гальмування на місці ДТП, що в свою чергу ставить під сумнів висновки експертів у зв`язку із не врахуванням зазначених обставин при постановленні висновків.

Щодо обґрунтування позову про відсутність у ОСОБА_2 можливості уникнути наїзду на металеву конструкцію по причині відсутності освітлення на ділянці дороги, де сталось ДТП суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до об`єктів благоустрою населених пунктів належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», елементами (частинами) об`єктів благоустрою є засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами

Відповідно до ст. 29, 33 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», власники об`єктів благоустрою забезпечують освітлення цих об`єктів відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил. Забезпечення утримання, належного функціонування та збереження освітлювальних приладів на території об`єктів благоустрою, впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання здійснюються балансоутримувачами цих об`єктів благоустрою. У сфері благоустрою населених пунктів діє система нормативів, що встановлюється у сфері землеустрою, містобудування, озеленення територій, утримання будинків і споруд, освітлення територій, а також у галузі охорони здоров`я та охорони навколишнього природного середовища.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що засоби зовнішнього освітлення є елементом об`єкту благоустрою, зокрема і дороги в межах міста, належне функціонування яких здійснюють балансоутримувачі об`єкта благоустрою. Як зазначалось, балансоутримувачем ділянки дороги по АДРЕСА_2 , на якій сталось ДТП, є КП «Вінницьке шляхове управління».

Відповідно до протоколу огляду місця ДТП від 03 листопада 2016 року, на ділянці дороги де сталось ДТП освітлення відсутнє. Зазначена обставина не заперечувалась сторонами в судовому засіданні.

Натомість жоден із доказів, наявний в матеріалах справи, в тому числі й висновок експерта не підтверджують, що дорожньо - транспортна пригода відбулась внаслідок відсутності освітлення дороги Тобто, судом не встановлений причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями (не освітлення ділянки дороги) та завданням шкоди (ДТП). Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до п. 12.2 ПДР України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

За наведених обставин, позов в частині вимог ОСОБА_2 до відповідачів про стягнення матеріальної шкоди є не доведеним.

При цьому, суд також відмічає, що позивачі звертаючись до суду вважають, що у відповідачів виник солідарний обов`язок щодо відшкодування шкоди.

Наразі суд погоджується з доводами відповідачів, що позивачами не зазначено та матеріали справи не містять доказів, які б вказували на спільні протиправні дії чи бездіяльність відповідачів, якими спричинена завдання шкоди.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем також і не доведений розмір завданої шкоди.

Позивач обґрунтовує її розмір висновком експерта від 19 травня 2017 року №117, отриманого в межах цивільної справи №127/3786/17, яким визначено, що розмір матеріального збитку завданий власнику автомобіля ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження з ПДВ складає 36090,00 грн. При цьому, як вказувалося, при визначені вартості матеріального збитку враховано, що вартість відновлювального ремонту є більшою ринкової вартості автомобіля, а тому його розмір визначений таким, що відповідає ринковій вартості автомобіля на момент його пошкодження.

Суд враховує, що відповідно до ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (застосовується в силу аналогії закону), транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно аварійним сертифікатом (рапортом), звітом актом чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

На застосування вказаного порядку відшкодування шкоди і іншими особами вказує і Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №4, відповідно до якого порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону №1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Застосування такого порядку відповідає загальним принципам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

Як вбачається з висновку експертизи, вартість відновлювального ремонту є більшою ринкової вартості автомобіля, ремонт автомобіля позивача є економічно необґрунтованим, тобто автомобіль є фізично знищеним, а отже розмір шкоди повинен бути визначений у викладеному вище порядку.

Однак таких доказів матеріали справи не містять.

Щодо позовних вимог позивачів про стягнення з відповідачів моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до с. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Позивачі наявність моральної шкоди пов`язують із пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП (позивач ОСОБА_2 ) та з отриманням легких тілесних ушкоджень внаслідок ДТП (позивачка ОСОБА_3 ).

Як встановлено в судовому засіданні в діях відповідачів відсутні протиправність дій, а відповідно і відсутня вина зазначених осіб, що в свою чергу виключає відповідальність відповідачів в частині відшкодування моральної шкоди. За наведеного, вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України. Зважаючи на відмову в задоволенні позову, судові витрати позивачів залишаються за ними.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 23, 1166, 1167, 1172 ЦК України, ст. 1, 16, 21 Закону України «Про автомобільні дороги», ст. 9, 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», ст. 13, 21, 29, 33 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», постановами Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правилами користування ними та охорони, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, ст. 11, 13, 81, 110, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд», Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, Комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд», Вінницька область, Вінницький район, смт Вороновиця, вул. Козацький шлях, 68, ЄДРПОУ 03579443,

Відповідач: Департамент комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, ЄДРПОУ 34849106,

Відповідач: Комунальне підприємство «Вінницьке шляхове управління», м. Вінниця, вул. Глеба Успенського, 6, ЄДРПОУ 03338981.

Повний текст рішення складений 20.11.2019.

Суддя: