Рішення № 85778784, 12.11.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2019 року м. Чернігівсправа № 927/659/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/659/19

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

бульв. Шевченка, 18, м.Київ, 01601

в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком»

просп. Перемоги, 76, м.Чернігів, 14000

До відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради

вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, 14017

Про стягнення 826 830грн 48 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Волошина О.Г. адвокат, довіреність № 4241 від 18.01.2019

від відповідача: Корж Л.П. головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 12/02 від 02.01.2019

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» подано позов до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про стягнення 825 546 грн 78 коп. заборгованості за відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Новозаводському районі міста Чернігова, у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 та 1379 грн 14 коп. за пільгове встановлення квартирного телефону за 2016 та 2017 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства України щодо своєчасного відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих оператором телекомунікацій пільговим категоріям громадян у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 та встановлення квартирного телефону за 2016 та 2017 роки згідно із Законами України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про основи соціальної осіб з інвалідністю в Україні» які проживають в Новозаводському районі міста Чернігова.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2019, після усунення позивачем недоліків, наведених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 09.09.2019, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №927/659/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.09.2019.

Суд зазначає, що позивачем було у позовній заяві помилково вказано ціну позову у розмірі 826993,12грн, у той час як відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 826925,92грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 12403,88грн.

05.09.2019 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог з доказами її направлення відповідачу. В поданій заяві позивач просить зменшити позовні вимоги на суму 365,98 грн. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що в результаті проведеного звіряння, були зменшені поточні нарахування відповідачу за травень 2018 на суму 141,48 грн та за жовтень 2018 на суму 376,08 грн, всього на суму 517,56 грн, що підтверджується формами « 2-пільга» за травень та жовтень 2018. В свою чергу, рішенням господарського суду від 17.10.2018 по справі №927/628/18 було також зменшено розмір позовних вимог ПАТ «Укртелеком» за 2017 рік на суму 883,54 грн, яка включає в себе 517,56 грн. Позивач пояснює, щоб уникнути подвійного зменшення було включено до розміру позовних вимог за 2018 рік суму 517,56грн. По іншим абонентам, які були заявлені в листі відповідача на суму 365,98грн зняття не були проведені в зв`язку зняттям телефонів абонентами самостійно в 2017 році. У поданій заяві позивач визначив позовні вимоги у розмірі 825546,78грн, який складає 825546,78грн нарахування за 2018 рік+517,56грн+344,40грн установки за 2016 рік+151,20грн установки за 2017 рік. Одночасно у поданій заяві позивач просив повернути йому надмірно сплачений судовий збір відповідно до платіжного доручення №66 від 17.07.2019 у сумі 6,50грн.

06.09.2019 від відповідача надійшов відзив №12/11632 від 05.09.2019 на позовну заяву. В поданому відзиві відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач стверджує, з 01.01.2017 субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на видатки на пільги з послуг зв`язку, які передбачені чинним законодавством, не мало бути і норми постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету не могли застосовуватись Управлінням з 01.01.2017 у зазначених відносинах з ПАТ «Укртелеком» і взагалі не можуть застосовуватись судом для вирішення цього спору. Крім того, відповідач стверджує, що управління не є єдиним або виключним органом, який здійснює повноваження у сфері соціального захисту населення на території Новозаводського району м. Чернігова частину повноважень у сфері соціального захисту населення на території Новозаводського району м. Чернігова здійснюють інші виконавчі органи Новозаводської районної у м. Чернігові ради та виконавчі органи Чернігівської міської ради безпосередньо.

11.09.2019 від позивача надійшла відповідь №14-11/275 від 10.09.2019 на відзив, в якому позивач зазначає, що Управління, як орган, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 «Про затвердження Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», на підставі Положення про Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради, затвердженого рішенням Новозаводської районної у місті Чернігові ради від 29.12.2015 № 2 сесія, VII скликання, здійснює облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою « 1-пільга» та звіряє інформацію, що міститься в ЄДАРП, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, здійснює розрахунки з організаціями - надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян, та є належним відповідачем по даній справі. Крім того, позивач стверджує, що відповідачем не проведено жодного відшкодування витрат за телекомунікаційні послуги, надані на пільгових умовах за 2016, 2017 роки, незважаючи на своєчасно подані інші звіти за формою « 2-пільга» та ухвалені на користь позивача рішення Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості.

18.09.2019 від відповідача надійшли заперечення № 12/12097 від 17.09.2019 на відповідь на відзив. В поданих запереченнях відповідач вказує на обов`язок позивача щодо вчасного подання органу соціального захисту населення щомісяця до 25 числа розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, і лише після дотримання цієї вимоги у подальшому у межах строку позовної давності у разі необхідності звертатися до суду. Відповідач стверджує, що не передбачено здійснення видатків для відшкодування за надані пільги при невчасному поданні розрахунків за формою « 2-пільга», відсутні будь-які правові підстави для відшкодування за неподаними вчасно розрахунками за 2016-2017 роки.

В судове засідання 18.09.2019 прибули уповноважені представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 18.09.2019, приймаючи до уваги процесуальне право позивача на зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до приписів ст.46 Господарського процесуального кодексу України суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та постановив прийняти зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 365,98 грн, справа розглядається з його урахуванням. Клопотання позивача в частині повернення з державного бюджету надмірно сплаченого судового збору у сумі 6,50грн відкладено для вирішення під час розгляду справи по суті.

Крім того, в підготовчому засіданні 18.09.2019 відповідно до ст.183 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого провадження у справі №927/659/19 на 02.10.2019 та зобов`язав сторони провести детальну звірку розрахунків помісячно по заявленим позовним вимогам щодо кількості пільговиків по категоріям, щодо суми наданих пільг, які підлягають відшкодуванню, з урахуванням поданих позивачем звітів форма №2-пільга, ініціативу звірки поклав на позивача, акт звірки зобов`язав надати до 02.10.2019.

02.10.2019 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №14-11/297 від 01.10.2019, в якій позивач просить прийняти зменшення позовних вимог на суму 95,54 грн в частині стягнення заборгованості по компенсації вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян за 2018 рік. Крім того, до заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем додано двосторонній акт звіряння розрахунків по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

В підготовче судове засідання 02.10.2019 прибули уповноважені представники позивача та відповідача.

В підготовчому засіданні 02.10.2019 представник позивача просив не розглядати заяву про зменшення розміру позовних вимог №14-11/297 від 01.10.2019, оскільки фактично з урахуванням вже прийнятого судом зменшення позовних вимог, відбувається збільшення позовних вимог, тому є необхідність підготування та надання суду нової заяви, просив надати час для її підготовки.

Суд задовольнив усне клопотання представника позивача про залишення без розгляду заяви №14-11/297 від 01.10.2019 про зменшення розміру позовних вимог.

В підготовчому засіданні 02.10.2019 суд задовольнив усне клопотання позивача про надання часу для підготовки заяви з остаточним визначенням розміру позовних вимог.

Крім того, у зв`язку з необхідністю подання позивачем заяви, з метою з`ясування позиції відповідача стосовно заяви позивача з остаточним визначенням розміру позовних вимог, суд відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, за власною ініціативою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

В судовому засіданні 02.10.2019 відповідно до ст.183 Господарського процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.10.2019 на 11год 30хв, про що уповноважені представники сторін повідомленні під розписки. Явка представників позивача та відповідача у судове засідання визнана судом обов`язковою.

У судове засідання 21.10.2019 прибули уповноважені представники позивача та відповідача.

08.10.2019 позивачем подані додаткові пояснення від 07.10.2019 №14-11/304, щодо знаходження абонентів, інформація по яких зазначена в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 04.09.2019.

08.10.2019 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог №14-11/302 від 04.10.2019 з доказами її направлення та додаткових пояснень від 07.10.2019 №14-11/304 на адресу відповідача. В поданій заяві позивач наводить результати звіряння з відповідачем розрахунків за 2018 рік та розрахунків щодо пільгового встановлення телефонів за 2016, 2017 роки, а також просить прийняти збільшення позовних вимог на суму 270,54 грн в частині стягнення заборгованості по компенсації вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян за 2018 рік та зазначає, що розмір позовних вимог збільшується в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за 2018 рік на суму 270,54 грн і становить 825 817,32 грн, замість заявлених 825 546,78 грн. В частині інших позовних вимог, то вони залишаються без змін і становлять: установки за серпень, вересень, грудень 2016 року на суму 344,40 грн, установки за січень, квітень 2017 року на суму 151,20 грн, включення 517,56 грн, на які було зменшені поточні нарахування травня та жовтня 2018 року, в результаті проведеного звіряння з відповідачем під час судового засідання по стягненню заборгованості за 2017 рік. Крім того, в поданій заяві позивачем сформовано клопотання про повернення 2,44 грн надмірно сплаченого судового збору.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив отримання від позивача заяви про збільшення позовних вимог та додаткових пояснень. Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти заяви позивача, оскільки збільшення відбувається в межах строку позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача відмовилась від клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 6,50грн, яке викладено у заяві про зменшення розміру позовних вимог №14-11/259 від 04.09.2019, та просить розглядати клопотання про повернення судового збору, яке викладено у заяві про збільшення позовних вимог.

З огляду на процесуальне право позивача, суд прийняв відмову позивача від клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 6,50грн, що викладене у заяві про зменшення розміру позовних вимог №14-11/259 від 04.09.2019.

У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Приймаючи до уваги процесуальне право позивача на збільшення розміру позовних вимог на стадії підготовчого провадження, суд, перевіривши повноваження представника позивача та враховуючи, що подана заява не порушує прав та інтересів відповідача, в підготовчому засіданні 21.10.2019, протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, справа розглядається з її урахуванням. Розгляд заяви позивача в частині повернення з державного бюджету судового збору у розмірі 2,44 грн судом відкладено для вирішення під час розгляду справи по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні повідомила, що позиція відповідача по справі не змінилась, проти позову заперечує з тих самих підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, намірів подавати заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог не має.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2019 закрито підготовче провадження у справі №927/659/19 та призначено її до судового розгляду по суті на 06.11.2019.

В судовому засідання 06.11.2019 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 12.11.2019, відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України, про що представники учасників справи повідомлені під розписки.

В судове засідання з розгляду справи по суті 12.11.2019 прибули уповноважені представники позивача та відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, та інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії в період з січня по грудень (включно) 2018 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», якими передбачено надання пільг певним категоріям громадян при оплаті за послуги зв`язку (телекомунікаційні послуги).

Згідно п. 19 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист» за № 3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Відповідно до п. 10 частини 1 статті 13 Закону України № 3551-XII, для осіб з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв`язку. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Пунктом 18 частини 1 статті 14 Закону України № 3551-XII передбачено надання учасникам війни (статті 8, 9) таких пільг: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Згідно п. 20 частини 1 статті 15 Закону України № 3551-XII особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів. Порядок користування послугами зв`язку та оплати за встановлення квартирних телефонів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 18 частини 1 статті 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 № 1584-ІІІ колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, надаються пільги, зокрема, позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Пунктом 10 частини 1 статті 6-2 Закону України від 23.03.2000 за № 1584-ІІІ колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років), в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особам з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, надаються такі пільги: позачергове безоплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв`язку. Абонентна плата за користування квартирним телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Виходячи зі змісту п. 17 частини 1 статті 6-3 Закону України від 23.03.2000 за № 1584-ІІІ колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв`язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Пунктом 19 частини 1 статті 6-4 Закону України від 23.03.2000 за № 1584-ІІІ передбачено, що дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків від тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів. Порядок користування послугами зв`язку та оплати встановлення квартирних телефонів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 11 частини 1 статті 20 та п. 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-XII, особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14) та категорії 2 (пункт 2 ст. 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом.

За приписами п. 6 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 №203/98-ВР, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними надаються пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування квартирним телефоном.

Згідно абз. 2 частини 5 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

Відповідно до п. 4 частини 3 статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» за №2402-ІІІ багатодітним сім`ям надаються пільги, зокрема, позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Частина 5 вказаної статті передбачає, що дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, надаються пільги, передбачені частиною третьою, з урахуванням умов, визначених частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до п. 7 частини 1 статті 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» № 3721-ХІІ особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, надаються такі пільги: звільнення від плати за користування домашнім телефоном. Зазначені пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило, і батьками Героїв Соціалістичної Праці, Героїв України, повних кавалерів ордена Трудової Слави.

За приписами абз. 2 ст. 35 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII особи з інвалідністю першої та другої груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок видатків, що здійснюються з місцевих бюджетів і враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів. Порядок і умови встановлення телефонів особам з інвалідністю визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю.

Згідно статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за №3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Частиною 6 статті 6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» за № 1584 -ІІІ передбачено, що фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за № 796-XII фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» за №203/98-ВР реалізація обов`язкових цільових державних і місцевих програм соціального захисту ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, а саме статтею 23 передбачено, що фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв`язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, при цьому, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ст.87, ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі по тексту – Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку, в редакції, що діяла до 24.06.2017 передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради згідно Положення про управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради, затвердженого рішенням районної у м.Чернігові ради від 29.12.2015 (друга сесія сьомого скликання) (далі – Положення), є виконавчим органом районної у місті ради. Згідно розділу 2 вказаного Положення основними завданнями управління є, в тому числі, виконання функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету, здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету.

Управління забезпечує реалізацію державної політики у сфері соціально-трудових відносин, у тому числі оплати, охорони та умов праці, соціального обслуговування та соціального захисту населення, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, дітей-сиріт, одиноких матерів, багатодітних, малозабезпечених сімей з дітьми, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших соціально незахищених громадян, які потребують допомоги і соціальної підтримки з боку держави (п.2 розділу 1 Положення). Управління веде розрахунки з підприємствами надавачами комунальних послуг за надані пільги за рахунок коштів субвенцій з Державного та місцевого бюджетів (п.2.21 Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 426, яка набрала чинності з 24.06.2017, були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Даними змінами з п. 1 Порядку були виключені норми про те, що цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно з п. 3, 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі – уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

Враховуючи наведені вище положення, суд доходить висновку, що до компетенції Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Новозаводського району у м. Чернігові, а відтак, на відповідача покладено обов`язок щодо здійснення розрахунків з позивачем за телекомунікаційні послуги (зв`язку), надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Так, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено, що останнім понесено витрати з наданням пільг на послуги зв`язку споживачам, визначеним Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус», «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» на загальну суму 826830,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, на загальну суму 825817,32 грн, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг форма «№2-пільга», з урахуванням уточнень сум щомісячних компенсацій пільг за надані телекомунікаційні послуги, які здійснені позивачем за результатами проведеного між сторонами звіряння розрахунків під час підготовчого засідання та складенням акту звіряння розрахунків по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (Т.4, а.с. 51-55), зокрема, в січні 2018 на суму 71072,34 грн (Т.2, а.с. 2-42), у лютому 2018 на суму 70613,22 грн (Т.2, а.с. 43-82), у березні 2018 року на суму 70693,75 грн (Т.2, а.с. 83-121), у квітні 2018 року на суму 73138,41 грн (Т.2, а.с. 122-162), у травні 2018 року на суму 64397,43 грн (Т.2, а.с. 163-203), у червні 2018 року на суму 67304,15 грн (Т. 2, а.с 204-241), у липні 2018 року на суму 65274,63 грн (Т.3, а.с. 1-38), у серпні 2018 року на суму 66294,75 грн (Т.3, а.с. 39-74), у вересні 2018 року на суму 65814,72 грн (Т.3, а.с. 75-110), у жовтні 2018 року на суму 62257,40 грн (Т.3, а.с.111-146), у листопаді 2018 року на суму 73955,91 грн (Т.3, а.с. 147-182), у грудні 2018 року на суму 75000,61 грн (Т.3, а.с. 183-217).

Крім того, сторонами було звірено та підтверджено за результатами звіряння права абонентів на 5 установок на пільгових умовах в 2016 році: за одного абонента в серпні, за трьох абонентів у вересні місяці за одного абонента в грудні місяці на суму 344, 40 грн, та на дві установки на пільгових умовах в 2017 році: за одного абонента в січні місяці та одного абонента в квітні місяці на суму 151,20 грн, а всього на суму 495,60грн.

Розглянувши подані позивачем матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення позивача та відповідача, суд доходить висновку щодо правомірного включення позивачем до суми заборгованості відповідача з відшкодування пільг за надані телекомунікаційні послуги у травні 2018 року на суму 141,48грн та у жовтні 2018 року у сумі 376,08грн, а всього на суму 517,56грн, на яку при формуванні звіту форми « 2-пільга» з технічних причин повторно була зменшена сума наданих пільг у травні 2018 року та у жовтні 2018 року, яка у свій час була врахована при зменшенні розміру позовних вимог ПАТ «Укртелеком» під час розгляду Господарським судом Чернігівської області від 17.10.2018 у справі №927/628/18 за позовом ПАТ «Укртелеком» до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з січня по грудень 2018 року щомісяця надсилав на адресу відповідача разом із супровідними листами від 05.02.2018 за № 82і250/58-245, від 02.03.2018 за № 10/3544, від 06.03.2018 за № 82і250/58-389, від 12.04.2018 за №82і250/58-467, від 10.05.2018 за №82і250/58-569, від 06.06.2018 за №82і250/58-692, від 09.07.2018 за №82і250/58-779, від 06.08.2018 за №82і250/58-861, від 11.09.2017 №82і250/58-994, від 09.10.2018 за №82і250/58-1068, від 06.11.2018 за №82і250/58-1198, від 10.12.2018 за №82і250/58-2018, від 09.01.2019 розрахунки вартості послуг, наданих пільговикам, за формою « 2-а пільга». Однак, відповідач в порушення приписів законодавства звірку не проводив, та ухилявся від складання актів звіряння розрахунків.

Пунктом 11 Положення обов`язок проведення щомісячної звірки інформації щодо наданих позивачем послуг покладено саме на відповідача.

Згідно з ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно Законами України визначаються пільги, зокрема, щодо оплати послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Законом України «Про телекомунікації» та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №295, не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі. Вказані норми законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок субвенції з державного бюджету.

Право позивача на отримання компенсації вартості наданих телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» видатків на ці потреби не передбачено, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не з наведеного Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг певній категорії осіб, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів. Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №927/291/17.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі №910/17078/15.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема і закону.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло надаючи послуги окремим категоріям громадян за пільговими тарифами, встановленими державою у відповідних Законах України.

Слід зазначити, що сторонами не заперечується факт надання послуг пільговим категоріям населення, при цьому, відповідач наголошує на відсутності бюджетного фінансування та як наслідок, неможливості відшкодувати позивачу витрати за надані послуги та стверджує про те, що він не є головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

Згідно з ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів. Крім того, чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача від здійснення компенсаційних виплат за послуги зв`язку, зокрема за установку телефонів на пільгових умовах, з огляду на несвоєчасне подання позивачем звітів за формою « 2-пільга» щодо компенсації пільг за встановлення квартирних телефонів у серпні, вересні та грудні 2016 року і січень, квітень 2017 року на суму 495, 60грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем направлено відповідачу претензію 03.07.2019 №14-12/193 з вимогою перерахувати кошти у розмірі 826993,12грн, до складу якої включено сума 495,60грн компенсації за пільгове встановлення квартирних телефонів. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Так, Конституційним Судом України у рішенні від 09.07.2007 у справі №6-рп/2007 про соціальні гарантії громадян висловлені правові позиції, які полягають у тому, що: «Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави…… Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України…. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.».

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

З огляду на викладене, доводи відповідача про відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту населення, а також відсутність призначень на здійснення таких програм в місцевому бюджеті, а відтак і відсутність у управління соціального захисту населення можливості здійснити ці виплати, судом відхиляються, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, 906/621/17, від 22.05.2018 у справах № 927/498/17, 927/465/17, від 05.06.2018 у справі № 927/584/17, від 06.06.2018 у справах № 927/1155/16, 909/760/17, 911/1541/17 та в постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/2171/18, від 08.10.2018 у справі № 911/2865/17, від 17.10.2018 у справі №923/900/17.

До того ж, в силу частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство – похідний від нього характер.

Як свідчать матеріали справи, на Управління транспорту та зв`язку Чернігівської міської ради, всупереч твердженням відповідача, не покладались функції з фінансування місцевих програм на відшкодування пільг по оплаті послуг зв`язку окремим категоріям громадян за рахунок коштів місцевого бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість послуг зв`язку наданих позивачем у 2018 році пільговим категоріям населення, облікованим на території Новозаводської районної у місті Чернігові ради, не була компенсована.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з огляду на вказані норми законодавства суд доходить висновку, що у позивача виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв`язку з наданням послуг зв`язку особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України) та про задоволення позову у сумі 826830,48 грн, яка складається із 826334,88 грн заборгованості за надані у 2018 році телекомунікаційні послуги на пільгових умовах та 495,60 грн заборгованості за надані пільги за встановлення телефону.

Судовий збір у сумі 12402грн 46 коп. (826830,48 грн*1,5%) відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, зокрема, у статті 7 передбачений порядок повернення судового збору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжного доручення №66 від 17.07.2019, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 12404,90 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяв позивача про зменшення та про збільшення позовних вимог, прийнятих судом до розгляду), судовий збір повинен становити 12402,46 грн (1,5 відсотка ціни позову 826830 грн 48 коп.).

З огляду на вищевикладене, надлишково сплачена сума судового збору у розмірі 02грн 44 коп. (12404,90грн - 12402,46грн) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, а відповідне клопотання позивача задоволенню.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про стягнення 826830 грн 48 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради (вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, 14017, ідентифікаційний код 03196208) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, ідентифікаційний код 21560766, р/р UA НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк», м. Київ, МФО 300346, ІПН 215607626656) 826830грн 48 коп. боргу, 12402 грн 46коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» (бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, UA НОМЕР_1 в ПАТ «Альфа-Банк», м. Київ, МФО 300346, ідентифікаційний код 21560766, ІПН 215607626656) з Державного бюджету України (р/р UA738999980000034318206083035, банк Казначейство України (ЕАП), отримувач УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030101, МФО 899998, код ЄДРПОУ 38054398) судовий збір в сумі 02грн 44 коп. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, який сплачений згідно з платіжним дорученням №66 від 17.07.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/659/19 (т.1 а.с.17).

4. Це рішення є підставою для повернення судового збору у сумі 02грн44коп. з Державного бюджету України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 20.11.2019.

Суддя Н.Ю.Книш