Рішення № 85778694, 19.11.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3286/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного АТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м.Київ, вул.Борщагівська, б.154) до Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія"(61023,м.Харків, вул. Мироносицька, 99,літ.А-3) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (відповідач) про стягнення 47 266,57 грн. страхового відшкодування, витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,0грн.

Ухвалою господарського суд від 11.10.2019 року, залишено без руху позовну заяву у справі та встановлено Позивачу 5-денний строк на усунення недоліків, допущених при оформленні та поданні позову.Зобов*язано позивача зазначити в позовній заяві місцезнаходження (для юридичних осіб), поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) позивача.

24.10.2019року від Приватного АТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування", через канцелярію суду (вх.№25642) надійшла заява про усунення недоліків , разом із зазначенням місцезнаходження позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3286/19, розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 19.11.2019 року. Відповідачеві, згідно ст. 250, 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

04.11.2019 року від представника позивача, через канцелярію суду (вх.№26492) надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

12.11.2019 року від представника відповідача, через канцелярію суду (вх.№27387) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що платіжне доручення №1349 від 17.12.2018 року про сплату 47 266,57грн. страхового відшкодування, надіслане відповідачу разом із позовною заявою не містить штампу банку про проведення відповідного платежу .

19.11.2019 року від представника позивача, через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх.№28070) в яких позивач не погоджувався з доводами відповідача, з підстав викладених у поясненнях.

В судове засідання 19.11.2019 року , представники сторін не з`явились.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють принципи диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, беручи до уваги приписи статті 129 Конституції України, які визначають одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 47266,57 грн.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань :

1)договірне зобов`язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;

2) деліктне зобов`язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

3) договірне зобов`язання між відповідачем і винною особою - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як свідчать матеріали справи, 14.12.2017 року між ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 1 194/17-Тз/Х/ОІ від 14.12.2017 року (далі - Договір), згідно якого ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Nissan», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

26.11.2018 року у м. Харків по вул. Ак. Павлова, 44, сталася ДТП за участю автомобіля «Nissan», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Роrsche», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3

Відповідно до європротоколу, вказана ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, водієм автомобіля «Роrsche», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3

Внаслідок даної ДТП автомобілю марки «Nissan», д/н НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику, завданий матеріальний збиток- Вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, відповідно до Рахунку № 3иф-0407353-01 від 27.11.2018 року, наданого ПАТ «Завод Фрунзе» складає 47 266,57 грн.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія «Роrsche», д/н НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК7945278, виданого ТДВ «Міжнародна СК» має право зворотної вимоги до зазначеного товариства.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією № 21 12 і 8-39267/к від 21.12.2018 року сплатити страхове відшкодування, але Відповідач не відшкодував її в добровільному порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За загальними правилом закріпленим у ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

За приписами ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд зауважує, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Судом встановлено, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 26.11.2018, позивачем були понесені витрати на виплату страхового відшкодування в сумі47266,57 грн.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Так, у якості доказу виплати суми страхового відшкодування позивачем надано платіжне доручення №1349 від 17.12.2018р.

Відповідно до положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 реквізит платіжного доручення "Проведено банком" засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Суд зазначає, додане до позовної заяви платіжне доручення №1349 від 17.12.2018р. засвідчене підписом відповідального виконавця установи банку та містить відбиток штампу банку, а тому є належним і допустимим доказом виплати страхувальнику суми страхового відшкодування.

У графі “призначення платежу” в платіжному дорученні №1349 від 17.12.2018р. позивачем зазначено : страхова виплата ОСОБА_1 , Акт №006.01667718-1 від 14.12.2018 року зг.рах№ЗИФ-0407353 від 27.11.2018 року.

Що ж до решти доводів і аргументів відповідача, які викладені у відзиві , то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, зібрані у справі докази, на думку суду, у сукупності доводять обґрунтованість позову, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.11.2018 року, позивачем понесені витрати, обґрунтований розмір яких підтверджується матеріалами справи, та за відшкодуванням яких він звернувся із позовом до господарського суду, позовні вимоги позивача про стягнення з Відповідача суми сплаченого відшкодування в розмірі 47266,57 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023,м.Харків, вул. Мироносицька, 99,літ.А-3, код 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б.154, код33908322 ) - 47 266,57 грн. страхового відшкодування, витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,0грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б.154, код33908322 ).

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія"(61023,м.Харків, вул. Мироносицька, 99,літ.А-3, код 31236795).

Повне рішення складено "19" листопада 2019 р.

Суддя О.О. Присяжнюк