Ухвала суду № 85778557, 21.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

21 листопада 2019 р. Справа № 120/4321/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні клопотання про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

24.07.2019 р. відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строків звернення до суду. На обгрунтування клопотання зазначено, що позивачу ще в січні 2017 р. було відомо про нікчемність правочину, проте до суду звернулась після збігу шестиммясячного строку, встановленого процесуальним кодексом.

В свою чергу, в прохальній частині позову позивач просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Оцінюючи клопотання сторін, суд вказує наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частин першої - другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, обгрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає, що позивачу ще в січні 2017 р. було відомо про нікчемність правочину та не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак з позовом вона звернулась лише 27.02.2018 р.

Оцінюючи дані твердження, суд враховує наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 р. у справі 120/4321/18-а, яка набрало законної сили, встановлено :

"Згідно із матеріалами справи 27.02.2018 р. позивач звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до відповідача, третя особа на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання незаконними повідомлень та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 07.03.2018 р. було відкрито провадження по справі № 127/4613/18. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.05.2018 р. по справі № 127/4613/18 провадження у цивільній справі № 127/4613/18-ц закрито, роз`яснено позивачу право вирішувати спірні питання в порядку КАС України. Позивач не погоджуючись із вказаною ухвалою оскаржила її в апеляційному порядку. Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 09.07.2018 р. апеляційна скарга позивача була залишена без задоволення. Постанову суду апеляційної інстанції позивачем було отримано 20.07.2018 р.

Позивач вважала, що в даному питанні її спір мав вирішуватись у порядку цивільного судочинства з огляду на правову позицію Верховною Суду України, яка викладена у постанові від 09.11.2016 р. по справі № 6-2309це16, у якій суд дійшов висновку про те, що у справах за позовами до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивачі звертаються за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, такий спір підлягає розгляду у порядку цивільною судочинства.

Такі дії позивача свідчать про спроби судового оскарження бездіяльності відповідача, а не про пасивне ставлення до захисту своїх прав. Звернення за судовим захистом не у тому порядку судочинства, якому слід було, не може не визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до належного суду.".

Отже як видно, судовим рішенням встановлено поважність причин пропуску звернення до суду ОСОБА_1 . Більш того, суд акцентує увагу, що остання в силу судової практики, що склалась на час виникнення спірних правовідносин, зверталась із позовом в порядку цивільного судочинства, строки оскарження в якому відмінні від адміністративного.

Зокрема, положеннями статті 256, 257, 258 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

В подальшому, ВП ВС у постанові від 04.07.2018 р. вказано на те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване відшкодування коштів відноситься до адміністративної юрисдикції у зв`язку із чим провадження за позовом ОСОБА_1 було закрито.

Визначаючись щодо клопотання про поважність причин пропуску строку зверненя, суд вважає за необхідне зазначити й про те, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, враховуючи наведені норми та беручи до уваги, що на час виникнення спірних правовідносин дана категорія справ в силу судової практики відносилась до цивільної юрисдикцції, проте в подальшому визначено, що спір є публічно- правовим, що не могло бути передбачено позивачем, а також з метою забезпечення права учасника справи на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, суд дійшов висновку, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду, наведені у її клопотанні є поважними, а відтак клопотання позивача підлягає задоволенню. При цьому, в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

клопотання позивача задовольнити.

Поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.

В задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна Анатоліївна