Рішення № 85778380, 18.11.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.2019 Справа № 920/1050/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до відповідача – Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації,

третя особа - Кролевецька районна рада,

про стягнення 42433 грн 79 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Подані сторонами заяви та клопотання. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 16.10.2019 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 42433 грн 79 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що зобов`язання позивача надавати телекомунікаційні послуги пільговим категоріям кореспондується з обов`язком органів місцевого самоврядування здійснювати оплату таких послуг. Відповідач є головним розпорядником коштів на погашення заборгованості перед позивачем за телекомунікаційні послуги, надані пільговикам, що проживають на території Кролевецького району. Позивач щомісячно направляв до відповідача інформацію щодо телекомунікаційних послуг, наданих пільговикам. Однак за період з грудня 2018 року по червень 2019 року відповідач не сплатив позивачу 42433 грн 79 коп., чим змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.10.2019 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

05.11.2019 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що він звернувся до Кролевецької ОТГ щодо виділення коштів у сумі 42433 грн 79 коп. для погашення заборгованості перед позивачем. Кошти виділені не були, хоча ОСОБА_1 ОТГ взяла на себе зобов`язання погасити заборгованість до кінця 2019 року. Головним розпорядником коштів по виплаті заборгованості за надані пільги з послуг зв`язку є Кролевецька міська рада. Крім того, відповідач зазначає, що ним прийнято акти звірки розрахунків з позивачем та зареєстровано бюджетні фінансові зобов`язання станом на 01.10.2019 на суму 54717 грн 43 коп. в управлінні Державної казначейської служби України в Кролевецькому районі до якої входить поточна заборгованість за 2019 рік. Проте вищезгадані зобов`язання не профінансовано.

У відзиві відповідач просить суд проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Згідно з ст. 250 ГПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення або розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Суд дійшов висновку, що клопотання відповідача не обгрунтовано належними та допустимими доказами, всупереч ст.ст.73-74 ГПК України, а тому суд залишає без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовоного провадження.

Третя особа 11.11.2019 надала до суду письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що проти позовних вимог заперечує, оскільки заборговансіть в розмірі 42433 грн 79 коп. належить до видатків міського бюджету Кролевецької міської ради.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач є оператором телекомунікацій, предметом діяльності якого є надання телекомунікаційних послуг.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Як вказує позивач, з грудня 2018 року по червень 2019 року позивачем були надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 42433 грн 79 коп. на пільгових умовах громадянам Кролевецького району, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, позивач подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці. Поіменні списки абонентів за формою « 2-пільга» щомісячно надсилались позивачем поштою відповідачу та на електронну адресу.

Вищезазначені факти позивач підтверджує розрахунком ціни позову, розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за спірний період, копіями супровідних листів позивача та копіями рекомендованих повідомлень про їх вручення, знімками з екрану (а.с.15-86).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Сторонами та третьою особою вищезазначені обставини не спростовуються, а тому вони є такими, що встановлені судом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку ціни позову, витрати, які понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах з грудня 2018 року по червень 2019 року, не відшкодовані відповідачем, в наслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 42433 грн 79 коп.

Позивач звертався до відповідача, який є головним розпорядником коштів на погашення заборгованості перед позивачем за телекомунікаційні послуги, надані пільговикам, що проживають на території Кролевецького району, з листами, однак відповідач борг не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено правило, згідно якого суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Нормами ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 № 256, відповідач був зобов`язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Суд погоджується з доводами позивача, що зобов`язання позивача надавати телекомунікаційні послуги пільговим категоріям, кореспондується з обов`язком органів місцевого самоврядування здійснювати оплату таких послуг. Відповідач є головним розпорядником коштів на погашення заборгованості перед позивачем за телекомунікаційні послуги, надані пільговикам, що проживають на території Кролевецького району. Позивач щомісячно направляв до відповідача інформацію щодо телекомунікаційних послуг, наданих пільговикам. Однак за період з грудня 2018 року по червень 2019 року відповідач не сплатив позивачу 42433 грн 79 коп.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 42433 грн 79 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача та третьої особи, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, які спростовують позицію позивача та суперечать фактичним обставинам справи.

На думку суду, відповідач, відповідно до ст. 96 ЦК України, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і держави. При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Тому, законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні клопотання Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (міститься у п. 2 прохальної частини відзиву на позовну заяву від 01.11.2019 № 08-46/1164) – відмовити.

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, третя особа – Кролевецька районна рада, про стягнення 42433 грн 79 коп. – задовольнити.

3. Стягнути з Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації (вул. Європейська, буд. 3, м. Кролевець, Кролевецький район, Сумська область, 41300, код ЄДРПОУ 03197954) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (вул. Іллінська, буд. 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23825401) 42433 грн 79 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 1921 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Видати Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 3 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 21.11.2019.

Суддя О.Ю. Резніченко