Ухвала суду № 85778231, 20.11.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.11.2019 р. cправа № 914/1171/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З. при секретарі Х.Гусак, розглянувши матеріали

позовної заяви: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелроуз Меморіал”, смт. Брюховичі, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство “Воєнні меморіали”, м.Львів

про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності

Представники сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т.- прокурор

від позивача: не з`явився

від відповідача: Мотрук М.Ю.- адвокат

від третьої особи: не з`явився

встановив

19.06.2019 р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелроуз Меморіал” про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою суду від 21.06.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 17.07.2019р.

В судове засідання від 17.07.19р. представники прокуратури та позивача з`явилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимог ухвали суду не виконав, причин неявки в судове засідання суду не повідомив. Розгляд справи відкладено на 07.08.2019р.

В судове засідання від 07.08.19р. представники сторін з`явилися.

Через канцелярію суду Прокуратурою Львівської області подано клопотання за вх.№ 2097/19 від 07.08.19р. про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватне підприємство “Воєнні меморіали”, у зв`язку із тим, що первинна реєстрація права власності за ПП “Воєнні меморіали” відбулась з порушенням діючого законодавства, прийняте рішення у справі може вплинути на їх права та обов`язки.

Суд, розглянувши подане клопотання дійшов висновку в порядку ст.50 ГПК України, залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватне підприємство “Воєнні меморіали”, оскільки рішення у справі може вплинути на їхні права та обов`язки щодо однієї із сторін.

В судове засідання від 25.09.2019р. представники прокуратури та позивача з”явилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Адвокат відповідача в судове засідання з”явився, через канцелярію суду подав клопотання за вх.№39114/19 від 24.09.19р. про залишення позову без розгляду у зв”язку із відсутністю у прокурора законних підстав для представництва інтересів Львівської міської ради у даній справі, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності. Дане клопотання буде вирішуватися в наступному судовому засіданні.

Під час розгляду матеріалів справи судом встановлено, що у зв`язку з необхідністю формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 587/430/16-ц разом із касаційною скаргою у подібних правовідносинах.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.09.2019 року клопотання ТзОВ “Мелроуз Меморіал” за вх.№ 39114/19 від 24.09.19р. про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі №914/1171/19 до закінчення перегляду справи №587/430/16-ц Великою Палатою Верховного Суду та зобов`язано учасників справи надати суду копії процесуальних документів за результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Через канцелярію суду 15.10.2019 року за вх.№ 42425/19 представником відповідача ТзОВ “Мелроуз Меморіал” надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №914/1171/19, у зв`язку з тим, що постановою Великої Палати Верховного суду від 26 червня 2019 року касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області задоволено, ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду, повний текст вказаної постанови суду оприлюднено у електронному реєстрі 30 вересня 2019 року Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою суду від 22.10.19р. провадження у справі №914/1171/19 поновлено;продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та підготовче судове засідання призначенона 13.11.19 р.

В судове засідання від 13.11.19р. представники сторін не з`явилися. Через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із невідкладним відрядженням за вх.№46964 від 13.11.19р. Підготовче засідання відкладено на 20.11.2019р.

В судове засідання від 20.11.2019 р. прокурор з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача наполягав на вирішенні клопотання поданого 24.09.19р. за вх.№39114/19 про залишення позову без розгляду у зв”язку із відсутністю у прокурора законних підстав для представництва інтересів Львівської міської ради у даній справі, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності. Мотивує клопотання тим, що при зверненні з даним позовом в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на бездіяльність Львівської міської ради, яка полягала у невжитті останньою заходів спрямованих на повернення вказаного вище приміщення у комунальну власність. Зокрема, прокурор посилається на те, що Львівською міською радою не подано позову про витребування спірного приміщення, а також посилається на лист Юридичного департаменту Львівської міської ради № 2901-456 від 22 травня 2019 року, з якого вбачається, що Департаментом не вживалися заходи претензійно-позовного характеру.

В цей же час, як зазначає відповідач, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2ст. 129 Конституції України). Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком».

Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Як зазначає відповідач, аналіз ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках, наявність яких, згідно частини четвертої цієї ж статті, має довести:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку, як стверджує відповідач прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно, який виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як стверджує відповідач у клопотанні, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, шо уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиногореєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Як зазначає представник ТОВ «Мелроуз Меморіал», у справі відсутні докази, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Львівською міською радою, яка єсамостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади.

Що ж стосується листа Юридичного департаменту Львівської міської ради №2901-456 від 22.05.2019 р., з якого вбачається, що Департаментом не вживалися заходи претензійно-позовного характеру щодо приміщення, яке є предметом позову, то тут йдеться, як вважає відповідач, лише про бездіяльність одного структурного підрозділу Львівської міської ради, а не про бездіяльність цілого органу місцевого самоврядування. При цьому, у своїй позовній заяві прокурор сам стверджує, що повноваження щодо здійснення контролю за обліком, інвентаризацією майна, що належить до комунальної власності міста, його використанням та збереженням, належать Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Прокурор в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду просить відмовити, оскільки прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно, який виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. З матеріалів справи вбачається, як стверджує позивач, що Львівська міська рада, як власник спірного майна, та її структурні підрозділи, володіючи інформацією про здійснення незаконної державної реєстрації права приватної власності ПП «Воєнні меморіали» на об`єкт комунальної власності та подальше їх відчуження, не вживала жодних заходів на поновлення прав територіальної громади м.Львова.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та заперечення прокуратури дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання про залишення без розгляду з наступних підстав.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до господарського суду з позовною заявою. В позовній заяві прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

«Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст.145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Як визначено в ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст , районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Львівська міська рада та її структурні підрозділи, у відповідності до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевогосамоврядування в Україні та представляє територіальну громаду м. Львова, здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України, а згідно ст.60 Закону є суб`єктом права комунальної власності.

Відповідно до Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007р. №1100 зі змінами та доповненнями внесеними рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.04.2009 № 303, від 03.07.2009 № 485, від 01.04.2016 №237, від 01.11.2016 №584, від 02.12.2016 №1125, від 19.05.2017 №410, до компетенції Управління відносяться, зокрема, повноваження щодо здійснення контролю за обліком, інвентаризацією майна, що належить до комунальної власності міста, його використанням та збереженням. У даному випадку вбачається, що Львівська міська рада, як власник спірного майна, та її структурні підрозділи, володіючи інформацією про здійснення незаконної державної реєстрації права приватної власності ПП «Воєнні меморіали» на об`єкти комунальної власності та подальше їх відчуження, не вживала жодних заходів на поновлення прав територіальної громади.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 р. у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 та від 08.02.2019 у справі №915/20/80. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, у тому числі на юридичну допомогу. Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана, зокрема, якщо правопорушення зачіпає інтереси великоїкількості людей або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси чи майно (п. 33 рішення у справі «Корольов проти Російської Федерації» № 2 від 01.04.2010, заява № 5447/03; п. 35 рішення у справі «Менчінська проти Російської Федерації» від 15.01.2009, заява № 42454/02). Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджена та своєчасне вирішення судом спорів, статті 4 ГПК України - ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суд, до юрисдикції якого вона віднесена законом, а тому, враховуючи, що між сторонами існують на даний час не вирішені спірні відносини, на врегулюванні яких наполягає прокурор, з огляду на норми міжнародних договорів, а саме статтею 6 Конвенції про захист прав людини суд і основоположних свобод, приходить до висновку, що не має підстав у відповідності до ст.226 ГПК України для залишення позову без розгляду у суду відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що подане відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду є необґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні.

У відповідності до ст. 8 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [. . .] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою надання учасникам судового процесу можливості для реалізації їх процесуальних прав, керуючись завданням господарського судочинства, визначеним ч. 2 ст. 2 ГПК України, суд дійшов до висновку про необхідність продовження підготовчого засідання в межах розумного строку.

Враховуючи наведене, з метою належного та повного вчинення всіх необхідних дій до початку розгляду справи по суті, підготовче провадження слід відкласти.

Керуючись ст.ст.183, 216, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні клопотання ТзОВ «Мелроуз Меморіал» за вх.№39114/19 від 24.09.2019р. про залишення позову без розгляду – відмовити.

2.Підготовче судове засідання відкласти на 11.12.19 р. о 11:45 год. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду (м. Львів, вул. Личаківська, 128).

3. Прокурору та позивачу повторно: надати оригінали додатків долучених до позовної заяви - для огляду; протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив; забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

4. Відповідачу надати втретє: протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та документи долучені до нього, докази відправки надати суду; протягом 5 днівз дня отримання відповіді на відзив подати заперечення; всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

5. Третій особі повторно – письмові пояснення по суті спору.

6. Зобов`язати сторони письмово повідомити суд до початку підготовчого засідання про наявність обставин, зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки передбачені ст. 235 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 21.11.2019 р.

Суддя Чорній Л.З.