Ухвала суду № 85777958, 20.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

20.11.2019Справа № 910/13692/19

За позовом Фізичної особи-підприємця Кальченко Олександра Борисовича

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Тетіївське районне дорожнє управління" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"

про стягнення 1 067 578,80 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Смігунова В.В.

Представники сторін:

від позивача: Рижкова О.В.

від відповідача : не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особи-підприємець Кальченко Олександр Борисович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Тетіївське районне дорожнє управління" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 067 578,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання за Договором купівлі-продажу товару №К-80 від 01.06.2016 щодо оплати товару, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість в сумі 1 022 398,28 грн., за прострочення сплати якої нараховано 41 501,34 грн. пені та 3 679,18 грн. 3% річних.

Ухвалою від 07.10.2019р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06.11.2019р.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, з огляду на те, що ухвалою від 09.09.2011р. Господарського суду міста Києва по справі №44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що у відповідності до приписів ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

06.11.2019р. судом було відкладено розгляд справи на 20.11.2019р.

У судовому засіданні 20.11.2019р. суд дійшов висновку щодо наявності підстав для передання справи №910/13692/19 на розгляд Господарського суду міста Києва в межах провадження справи про банкрутство №44/258-б. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Як встановлено судом, ухвалою від 09.09.2011р. Господарського суду міста Києва по справі №44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою від 25.02.2013р. відкрито процедуру санації Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Станом на теперішній час триває процедура санації боржника у межах справи №44/258-б.

За приписами п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина 9 статті 30 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, розгляд спорів з майновими вимогами до суб`єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до територіальної юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно з частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985).

Отже, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов`язковості. Це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права.

Як вказувалось вище, предметом позовних вимог у справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором №К-80 від 01.06.2016 щодо оплати товару, тобто, поточні вимоги кредитора.

За змістом абзацу четвертого частини восьмої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент відкриття процедури санації у відповідача) поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, законодавцем розмежовано процедуру розгляду поточних кредиторських вимог, яка проводиться із застосуванням процесуальних правил, визначених Господарським процесуальним кодексом України для позовного провадження, до визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а після визнання банкрутом - здійснюється процедура пред`явлення таких вимог.

Так, аналіз змісту другого речення абзацу четвертого частини восьмої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» із застосуванням філологічно-логічного та системного способів її тлумачення дає підстави стверджувати про те, що вказаним реченням передбачено розгляд спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, щодо якого здійснюється процедура розпорядження майном, саме в межах провадження у справі про банкрутство.

Наведений висновок випливає з аналізу приписів частин першої, другої статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за змістом яких суддя, який розглядає справу в місцевому суді одноособово, діє як суд. У цьому випадку таким судом є господарський суд, що тлумачиться з урахуванням змісту норми другого речення абзацу четвертого частини восьмої статті 23 Закону про банкрутство не тільки як суд в аспекті інстанційної юрисдикції, але і як розгляд таких вимог судом (суддею), у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, тобто в межах справи про банкрутство боржника (розширювальне тлумачення норми права).

На підтвердження вказаного висновку свідчить безпосередньо контекст та вживання словосполучення "в межах провадження у справі про банкрутство", що міститься в тексті Закону про банкрутство. Суд наголошує на тому, що словосполучення "у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство", вжите у другому реченні абзацу четвертого частини восьмої статті 23 Закону про банкрутство не містить імперативного припису щодо розгляду майнових поточних кредиторських вимог у межах справи про банкрутство, на відміну від словосполучення "в межах провадження у справі про банкрутство", викладеного у статтях 16, 19, 20, 29, 44, 77, 82 цього Закону.

Здійснюючи аналіз зазначеної норми із застосуванням телеологічного способу її тлумачення, який полягає у з`ясуванні змісту норми права відповідно до закладеної у ній мети (цілі), суд зазначає, що розгляд спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, щодо якого здійснюється процедура розпорядження майном, саме в межах провадження у справі про банкрутство узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Тобто, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів) суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута. Перш за все, наведений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому, обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.

Таким чином, призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури.

Отже, тлумачення змісту статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» із застосовуванням комплексного підходу його інтерпретації свідчить, що наведений у цій нормі порядок розгляду поточних майнових кредиторських вимог слід розуміти як здійснення розгляду даних вимог у межах провадження у справі про банкрутство за правилами позовного провадження, який передбачає судовий контроль у межах цього провадження за діяльністю боржника, а також дотримання принципу конкурсного імунітету кредиторів з метою повної реалізації учасниками судового процесу процесуальних прав, визначених Господарським процесуальним кодексом України. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2019р. по справі №910/9535/18.

У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для передання справи №910/13692/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Кальченко Олександра Борисовича до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Тетіївське районне дорожнє управління" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 067 578,80 грн. на розгляд Господарського суду міста Києва в межах провадження справи про банкрутство №44/258-б.

Керуючись приписами 20, 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Передати справу №910/13692/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Кальченко Олександра Борисовича до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Тетіївське районне дорожнє управління" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 067 578,80 грн. на розгляд Господарського суду міста Києва в межах провадження справи про банкрутство №44/258-б.

2. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту.

Повний текст складено та підписано 21.11.2019р.

Суддя Спичак О.М.