Рішення № 85777956, 21.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2019Справа № 910/12435/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 39 777, 11 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Укренерготранс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 39 777, 11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок бездіяльності Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів, які належать Приватному акціонерному товариству "Укренерготранс" на праві власності (оренди), такі вагони були розкомплектовано, у зв`язку з чим позивач зазнав збитків у загальному розмірі 39 777, 11 грн., що складаються з вартості придбання запасних частин у розмірі 36 720, 00 грн. та витрат, пов`язаних з виконанням поточного ремонту з відчеплення пошкоджених (розукомплектованих) вагонів у розмірі 3 057, 11 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/12435/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 23.09.2019 про відкриття провадження у справі № 910/12435/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-номер 0103051988217) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Означена ухвала була отримана відповідачем 27.09.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0103051988217.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.09.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що в період з квітня по травень 2019 року відповідачем здійснювалися перевезення вантажів у приватних вагонах, які знаходяться в оперативному управлінні позивача, а саме 56675614, 52725876, 53777470,

Під час перевезення, що здійснювалось відповідачем, були виявлені пошкодження (розукомплектування) вагонів, а саме:

- 18.04.2019 у складі потягу № 2309 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» прибув вагон № 566675614 за залізничною накладною № 44237246 від 08.04.2019 у пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М № 6280 від 18.04.2018, після чого вагон було направлено до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» на технічне обслуговування;

- 18.05.2019 у складі потягу № 3501 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» прибув вагон № 52725876 за залізничною накладною № 41122789 від 26.04.2019 у пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт ВУ-23М № 5841 від 18.05.2019, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» на технічне обслуговування;

- 27.04.2019 року у складі потягу № 3557 на станцію Інгулець РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» прибув вагон № 53777470 за залізничною накладною № 001293 від 16.04.219 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної та магістральної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М № 6998 від 27.04.2019, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» на технічне обслуговування.

Відповідно до п. 4 телеграфної вказівки № Ц-4-26/1518-18 від 14.05.2018, після проведення розукомплектованих вагонів у неробочий парк ВЧД організовує та здійснює відновлення їх технічного стану.

Керуючись положеннями вищезазначеної телеграфної вказівки позивач звернувся до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» щодо складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, проте відповідачем такі акти складені не були.

Судом встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Об`єднання Євротрейд» нові головні частини повітророзподільника у кількості 50 шт. та магістральних частин повітророзподільника у кількості 20 шт., що підтверджується рахунок-фактурами № 00000000186 від 28.03.2019, № 00000000075 від 18.02.2019, платіжними дорученнями № 367 від 04.04.2019, № 600022368 від 22.02.2019, видатковими накладними № 00000000187 від 28.03.2019, № 00000000076 від 18.02.2019, актом приймання-передачі від 28.03.2019 за Договором 1310 ПСТ від 13.10.2017 у м. Кривий Ріг щодо головних частин повітророзподільника у кількості 20 шт., актом приймання-передачі від 18.02.2019 за Договором 1310 ПСТ від 13.10.2017 в м. Кривий Ріг щодо головних частин повітророзподільника у кількості 30 шт.

Також, позивачем було придбано магістральні частини повітророзподільника у кількості 20 шт., що підтверджується рахунок-фактурою 00000000607 від 09.10.2018, платіжним дорученням № 2108 від 12.10.2018, видатковою накладною № 00000000621 від 09.10.2018, акт приймання-передачі від 09.10.2018 за Договором 1310ПСТ від 13.10.2017.

Вартість магістральної частини повітророзподільника складає 9 120, 00 грн. з урахуванням ПДВ, а вартість головної частини повітророзподільника станом на 28.03.2019 складала 8 800, 00 грн., а станом на 18.02.2019 - 9 840, 00 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 28.03.2019 позивач передав, а СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» прийняв головні частини повітророзподільника у кількості 15 шт., з яких були використані частини за № 12/18.22071, 12/18.22154.

Згідно з Актом приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 28.02.2019 позивач передав, а СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» прийняв головні частини повітророзподільника у кількості 30 шт., з яких була використана частина за № 12/18.70700.

Відповідно до Акту приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 23.10.2018 позивач передав, а СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» прийняв магістральні частини повітророзподільника у кількості 20 шт., з яких була використана частина за № 01/18.4509.

В подальшому, означені запасні частини при проведенні поточного ремонту з відчепленням вагону були встановлені на пошкоджені (розукомплектовані вагони, про що були складені повідомлення відповідної форми ВУ-22 та акти:

- вагон № 56675614 - встановлено головну частину повітророзподільника за № 22154 (ВУ-22 та акт від 25.04.2019);

- вагон 52725876 - встановлено головну частину розподільника за № 70700 (ВУ-22 та акт від 23.05.2019);

- вагон № 53777470 - встановлено головну частину повітророзподільника за № 22071 та магістральну частину за № 4509 (ВУ-22 та акт від 04.05.2019).

Загальна вартість деталей, які були придбані позивачем та встановлені на вагони при виконанні поточного ремонту з відчепленням складає 36 720, 00 грн.

По факту передачі вагонів до ремонту вагоноремонтними підприємствами були видані відповідні повідомлення форми ВУ-36М № 5996 від 25.04.2019 на вагон № 56675614, № 9274 від 23.05.2019 на вагон № 52725876, № 6689 від 04.05.2019 на вагон 53777470.

Факт виконання робіт з технічного обслуговування вагонів з відчепленням підтверджується актами виконаних робіт згідно гарантійних листів № 1 від 10.05.2019, № 2 від 13.05.2019, № 4 від 31.05.2019.

Вартість виконаних експлуатаційними вагонним депо робіт з технічного обслуговування вищевказаних вагонів склала 3 051, 11 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідач зобов`язаний відшкодувати Приватному акціонерному товариству «Укренерготранс» суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 39 777, 11 грн. (придбані деталі вартістю 36 720, 00 грн. + технічне обслуговування на суму 3 057, 11 грн.).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статутом залізниць України (далі - Статут) визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно зі ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

В силу приписів статті 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за № 168/26613, перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Як встановлено судом, відповідачем здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) ПрАТ "Укренерготранс" за залізничними накладними № 44237246 від 08.04.2019, № 6280 від 18.04.2019, № 41122789 від 26.04.2019).

Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами пункту 3.4. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до пункту 4.1. вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Матеріалами справи підтверджується, що на станціях Кривий Ріг та Інгулець РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» виявлено несправність вагонів № 56675614, № 52725876 та № 53777470 - пошкодження (розкомплектування) головної та магістральної частин повітророзподільника, про що свідчать повідомлення форми ВУ-23М.

Відповідно до пункту 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно з пунктом 6.2.1. зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в состав поїзду.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони № 56675614, № 52725876 та № 53777470 власності (оренди) ПрАТ "Укренерготранс" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Згідно п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вимог вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вагонів № 56675614, № 52725876 та № 53777470, їх було відправлено до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» АТ «Українська залізниця» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М № 5996 від 25.04.2019, № 9274 від 23.05.2019, № 6689 від 04.05.2019.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів № 56675614, № 52725876 та № 53777470 позивачем було придбано та надано структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» АТ «Українська залізниця» головні частини повітророзподільника, з яких були використані частини за №12/18.22071, № 12/18.22154, № 12/18.70700, а також магістральну частину за № 01/18.4509.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

З наявних у матеріалах справи актів, видаткових накладних, актів приймання-передачі та платіжних доручень вбачається, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту розукомплектованих вагонів, а також їх технічне обслуговування (встановлення деталей на вагони) на загальну суму 39 777, 11 грн. (придбані деталі вартістю 36 720, 00 грн. + технічне обслуговування на суму 3 057, 11 грн.).

Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів № 56675614, № 52725876 та № 53777470 склала 39 777, 11 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписи статті 224 ГК України зобов`язують учасника господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

За приписами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

При цьому, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 у справі № 6-469св10.

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Приписами статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно зі ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів № 56675614, № 52725876 та № 53777470), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 39 777, 11 грн. збитків, які складаються з вартості придбання запасних частин в сумі 36 720, 00 грн. та витрат, пов`язаних з виконанням поточного ремонту з відчепленням пошкоджених (розукомплектованих вагонів в сумі 3 057, 11 грн., обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 39 777, 11 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» (49050, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Володі Дубініна, будинок 8; код ЄДРПОУ 32082812) 39 777 (тридцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 11 коп. збитків та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.11.2019 року.

Суддя В.С. Ломака