Рішення № 85777580, 21.11.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/818/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод"

про стягнення заборгованості в сумі 58601 грн 40 к.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення заборгованості в сумі 58601грн. 40 к.

Ухвалою суду від 08.08.19 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.08.19, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 24.09.19.

Ухвалою суду від 24.09.19 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.19, за наслідками якого розгляд справи по суті відкладено на 12.11.19.

Ухвалами суду від 12.11.19 та 19.11.19 розгляд справи відкладався відповідно на 19.11.19 та 21.11.19.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, вказав на те, що відповідач не виконав зобов”язання щодо оплати вартості теплової енергії в терміни, передбачені договором купівлі-продажу №79 від 05.11.12. В обгрунтування позовних вимог посилався на ст. 526, 530, 546, 610, 612, 625 ЦК України та 179, 193, 231 ГК України.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав. Про дату, час та місце судових засідань належним чином повідомлявся, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Крім того, про судове засідання 19.11.19 суд відповідно до ч.6ст.120 ГПК України повідомляв відповідача телефонограмою №81/2019 від 13.11.19.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також, беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.11.19 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Позивачем та Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод» (далі - Відповідач) укладено Договір №79 купівлі-продажу теплової енергії від 05 листопада 2012 року (далі -Договір).

Сторони уклали договір письмово у формі єдиного документа, його підписали повноважні особи обох сторін за договором та скріпили печатками сторін. Згідно з п.11.1 договору цей договір діє до 31.12.2012 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

У відповідності до п.1 Договору Позивач зобов`язується продавати (постачати) Відповідачу теплову енергію в гарячій воді у відповідності з умовами Договору, а Відповідач зобов`язується своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію у строки і на умовах, що передбачені Договором.

Разом з тим, п. 3.2.8. Договору на Відповідача покладено обов`язок вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковий період триває з 27 числа поточного мібяця до 26 числа наступного місяця (п. 7.5. Договору).

Водночас, згідно Додаткового правочину до Договору від 19.03.2014 року сторони дійшли згоди викласти п. 7.5 Договору у наступній редакції: «Нарахування за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Зокрема, нарахування за теплову енергію з урахуванням умовно-змінної частини двоставкового тарифу визначається за розрахунковий період. Розрахунковий період триває з 28 числа місяця, що передує звітному до 27 числа поточного місяця. Нарахування за теплову енергію з урахуванням умовно-постійної частини двоставкового тарифу визначається за календарний місяць».

Крім того, Додатковим правочином від 05.12.2016 року Позивач та Відповідач дійшли згоди про викладення п.7.5 Договору у наступній редакції: «Нарахування за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом вважається календарний місяць».

Відповідно до п.2.4 Договору тарифи на теплову енергію є регульованими та встановлюються (змінюються) уповноваженими органами в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Таким чином, нарахування за поставлену Позивачем теплову енергію та приєднане теплове навантаження у період з січня по червень 2018 року здійснювалося відповідно до встановленого Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради тарифу, згідно рішення від 09.11.2017 року №940.

Відповідно до п. 7.1. Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), на підставі показів приладу обліку згідно із діючими тарифами (цінами), встановленими у порядку визначеному законодавством.

Згідно пп. 21 п. 5 Постанови Кабінету України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» від 1 червня 2011 року № 869 (далі - Постанова) тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - це вартість виробництва, транспортування та постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку.

Разом з тим, пп. З п. 5 Постанови визначено, що двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної).

Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії.

Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

Відповідно, згідно рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області «Про тарифи на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» від 09.11.2017 року №940 Позивачу встановлений наступний розмір тарифу:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію -1 750,41 грн./Гкал (з ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна плата за одиницю

приєднаного теплового навантаження) - 38018,21 ірн./Гкал/год. (з ПДВ).

На виконання вимог чинного законодавства та умов Договору Позивач поставляв Відповідачу теплову енергію у період з січня 2018 року по червень 2018 року, про що свідчать звіти про обсяги спожитої теплової енергії та рахунки за поставлену теплову енергію, які були надіслані Відповідачу поштовим зв`язком, що підтверджується квитанціями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, в порушення договірних зобов`язань та вимог чинного законодавства України, Відповідач неналежним чином здійснював оплату за спожиту теплову енергію у період з січня по червень 2018 року, що призвело до виникнення боргу у розмірі 31212,15 грн.

На підставі п.7.10 договору, ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, позивач нарахував відповідачу 19625,50грн. пені, 1680,46грн. 3% річних, 6083,29грн. інфляційних втрат та звернувся за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать(ст.174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Вказані положення кореспондуються із положеннями ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.7.10 договору у випадку невиконання зобов"язання по оплаті вартості теплової енергії споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення до дня фактичної оплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з оплати отриманої теплової енергії не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не навів; доказів виконання зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати теплової енергії в строк, встановлений договором, підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та належать до задоволення.

Щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд констатує, що заборгованість відповідача по оплаті вартості теплової енергії виникла у період січень-червень 2018 року, тоді як пеня, 3% річні та інфляційні втрати нарахована позивачем за період лютий - листопад 15, січень-травень 2016 року, липень 2016 року-січень 2017 року, березень-червень 2017 року, серпень-травень 2019 року.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат та задовольняє їх частково, за період з березня 2018 по червень 2019 років у розмірі 14455,45грн. пені, 1234,48грн. 3% річних, 3708,47 грн. інфляційних збитків.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача до закінчення судових дебатів заявив про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене, слід призначити судове засідання для вирішення питання про витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241,247-252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення заборгованості в сумі 58601 грн 40 к.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" (м.Івано-Франківськ, вул.є.Коновальця, 229, код 00218271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія(м.Івано-Франківськ, вул.Індустріальна, 34, код 38162272) 31212,15(тридцять одну тисячу двісті дванадцять гривень п”ятнадцять копійок) основного боргу, 14455,45(чотирнадцять тисяч чотириста п"ятдесят п"ять гривень сорок п"ять копійок) пені, 1234,48(одну тисячу двісті тридцять чотири гривні сорок вісім копійок) 3% річних, 3708,47(три тисячі сімсот вісім гривень сорок сім копійок) інфляційних збитків та 1659,04(одну тисячу шістсот п"ятдесят дев"ять гривень чотири копійки) судового збору.

В решті позову відмовити.

Судове засідання для вирішення питання про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" призначити на 12.12.19 о 10:00.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 16, зал судових засідань №13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2019

Суддя Матуляк П. Я.