Рішення № 85777143, 14.11.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2019 р. Справа №903/563/19

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Володимир-Волинська птахофабрика”

до відповідача: Фермерського Господарства “Західний Буг” ОСОБА_1

про стягнення 1084285,09 грн.

суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

представники сторін:

від позивача: Машевська Л.А., довіреність №12/08/19/01 від 12.08.2019

від відповідача: Безрода Р.С., ордер серії КВ №800808 від 20.09.2019

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Володимир-Волинська птахофабрика» звернулись з позовом до Фермерського Господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича про стягнення(із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.10.2019) 1084285,09 грн., з них 992900 грн. – основна заборгованість, 74886,91 грн. – інфляційні втрати, 16498,18 грн. – 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не в повній мірі оплачено товар(послід курячий), який було поставлено по видаткових накладних згідно договору №02/01/6к від 02.01.2018.

Ухвалою суду від 05.08.2019 постановлено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика»(вх.№01-50/600/19 від 30.07.2019) залишити без руху. Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме: надання суду обґрунтованого розрахунку основного боргу, яку позивач просить стягнути, а саме 1102900 грн..

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 23.09.2019.

09.09.2019 від відповідача надійшов відзив з додатками, в якому просять у задоволенні позовних вимог відмовити, з наступних підстав:

- остаточний розрахунок має здійснюватися на підставі виставлених рахунків-фактур, а обов`язок замовника сплатити платежі, обумовлені сторонами, кореспондується з обов`язком виконавця (позивача) виставити (пред`явити) рахунки замовнику.

- сам лише факт складання та підписання сторонами актів взаємних розрахунків не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах.

- вказують, що в частині платіжних доручень помилково вказане призначення платежу «за курячий послід за 2017р.», тому листом просять у позивача вважати вірним призначення визначеними ними платіжних доручень за курячий послід за 2018р.

20.09.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначають що посилання представника відповідача на відсутність у відповідача рахунків на товар не відповідає дійсності, оскільки, такі рахунки отримувалися відповідачем, але не завжди вірно відображалися ним у реквізитах платіжного доручення. Доказом того, що такі рахунки отримувалися, є копії платіжного доручення №290 від 06.04.2019 та копія платіжного доручення №423 від 03.05.2018. Зазначають, що господарські операції по передачі товару відбулися та були належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку Товариства, ніяким чином відповідачем не оспорювалися, податковим кредитом за результатами цих операції ФГ «ЗАХІДНИЙ БУГ» ОСОБА_2 » скористалося, будь-яких листів та заперечень на адресу позивача не надходило щодо зарахування коштів, Приватне акціонерне товариство «Володимир-Волинська птахофабрика» самостійно зарахувало отримані кошти, як оплату за реалізований товар (згідно даних картки рахунку 361 (згідно договору №12.01.17/кп від 12.01.2017 року) за період з 01.01.2018 по 21.01.2019 та за реалізований товар (згідно даних картки рахунку 361 (згідно договору №02.01/6к від 02.01.2018). На дату формування пакету документів для подання позову, заборгованість ФГ «ЗАХІДНИЙ БУГ» ОСОБА_2 » перед Приватним акціонерним товариством «Володимир-Волинська птахофабрика» була встановлена згідно даних картки рахунку 361 (згідно договору №02.01/6к від 02.01.2018) за період з 01.01.2018 по 18.07.2019 і становила: 1102900 грн..

В судовому засіданні 23.09.2019 оголошено перерву до 16.10.2019.

02.10.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій повторно вказують, що акти звірки позивача не можуть бути достовірними доказами наявності у відповідача заборгованості за договором у розмірі, заявленому позивачем, оскільки така заборгованість не підтверджена первинними документами, а розрахунок інфляційний втрат повинен здійснюватися окремо за кожен місяць, а загальна розмір інфляційних втрат складатиметься з суми нарахованих інфляційних втрат за кожен місяць прострочення грошового виконання зобов`язання стороною договору.

Ухвалою суду від 16.10.2019 розгляд справи по суті призначено на 30.10.2019.

В судовому засіданні 30.10.2019 оголошено перерву до 14.11.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2019 позов підтримала, вимоги просила задовольнити.

Адвокат відповідача в судовому засіданні 14.11.2019 у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд -

встановив:

02.01.2018 між ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика»(далі - Продавець) та Фермерським господарством “Західний Буг” Юнака ОСОБА_3 (далі - Покупець), було укладено договір постачання №02/01/6к (далі - Договір)(т.1 – а.с.12-13).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов`язався продати та передати у власність Покупця товар(курячий послід з підстилкою), а Покупець зобов`язався оплатити його вартість на умовах даного Договору та прийняти товар.

Згідно п.2.2 Договору, ціна за одиницю Товару, кількість Товару вказується в накладних, що передаються Продавцем Покупцю.

Згідно п.2.3 Договору, Подавець підтверджує видатковою накладною загальну вартість та ціну за одиницю Товару, Продавець зобов`язується надати Покупцю податкову накладну у встановлений законодавством терміни.

Відповідно до п.3.1-3.2 Договору, розрахунки за Товар здійснюються в українській національній валюті - гривня. Вид розрахунків - безготівковий. Розрахунки за поставлений Продавцем Товар Покупець здійснює шляхом 100% передоплати замовленого Товару протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення Постачальником рахунку-фактури на кожну окрему партію замовленого Товару.

Згідно п.4.1-4.2 Договору, передача Товару здійснюється по частково (товарними партіями) за рахунок Покупця. Обсяг товарних партій що постачається узгоджується Сторонами додатково. Передача партії товару здійснюється після сплину 90(дев`яноста) календарних днів з моменту отримання 100% попередньої оплати згідно п.3.2. даного Договору.

Згідно п.8.1 Договору, останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання.

Вказаний Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, доказів розірвання суду не надано.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 1611400 грн., що стверджується видатковими накладними наявними у матеріалах справи, в кількості 461 шт.(т.1 – а.с.22-250, т.2 – а.с.1-207, т.3 – а.с.11-33, т.4 – а.с.65-66), а також останні хронологічно відображені у розрахунку заборгованості(т.4 – а.с.5-30).

Відповідач здійснив часткові оплати за отриманий Товар по Договору за 2018 на загальну суму 430000 грн., що стверджуються платіжними дорученнями наявними у матеріалах справи(т.3 – а.с.52,57-61), вказані платіжні доручення частково відображені у виписці по рахунку позивача за період з 01.08.2018 по 18.07.2019(т.2 – а.с.208-215).

Оплату Товару, проведену платіжними дорученнями(т.3 – а.с.52) за №423 від 03.05.2018 на суму 150000 грн. та за №290 від 06.04.2018 на суму 50000 грн.(не відображені у виписці по рахунку позивача за період з 01.08.2018 по 18.07.2019), суд вважає за необхідне рахувати в сплату саме за отриманий Товар(курячий послід з підстилкою) по Договору за 2018, оскільки в призначеннях платежу зазначено «за послід курячий зг.рах.292 від 05.02.2018». Твердження позивача, що вказані кошти зараховані ним, як оплата товару по договору за 2017 відхиляються судом, оскільки сам позивач у відповіді на відзив(від 20.09.2019) зазначає, що: «посилання представника відповідача на відсутність у відповідача рахунків на товар не відповідає дійсності, оскільки, такі рахунки отримувалися відповідачем, доказом останнього, є копії платіжного доручення №290 від 06.04.2019 та копія платіжного доручення №423 від 03.05.2018(вказівка на призначення платежу)». Тобто стверджувати, що такі рахунки виставлялися по договору за 2017 немає підстав, оскільки і відзив відповідача та відповідно відповідь на нього стосувалися відносин сторін саме по Договору за 2018, що і є підставою позовних вимог.

Інші платіжні доручення не беруться судом до уваги, оскільки в них у призначеннях платежу чітко зазначено: «за послід курячий за 2017» або «за послід курячий зг. рах. за 2017».

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 144 Господарського кодексу України(далі - ГК України) передбачено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу(поставки), а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Враховуючи п.3.2. Договору, суд приходить до висновку про те, що даний Договір був укладений саме на умовах попередньої оплати.

За таких умов застосовуються положення ст.538 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Таким чином, незважаючи на те, що товар було передано відповідачу без виконання його обов`язку здійснити 100% передоплату, відповідач не звільняється від обов`язку здійснити оплату поставленого товару.

Враховуючи наведене суд приходить висновку, що в частині проведення оплати за отриманий Товар слід керуватися положеннями ч.1 ст.692 ЦК України, за якими покупець (відповідач) зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999(з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Посилання позивача, щодо підтвердження наявності основної заборгованості відповідача, на акти звірок за різні періоди існування договірних відносин між сторонами, критично оцінюються судом, оскільки акти звірок взаємних розрахунків не є первинними документами в розрізі норм встановлених у Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Твердження відповідача про невірне зазначення призначень платежів, що зумовило надіслання позивачу повідомлення про зміну реквізитів у визначених останніми платіжних дорученнях(т.3 – а.с.115-116, 208, т.4 – а.с.69), відхиляються судом, оскільки доказів погодження зі сторони позивача таких змін суду не подано, а представник позивача в судових засіданнях неодноразова зазначала про відсутність такого погодження.

Підсумовуючи вищенаведене суд вважає, що на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує основна заборгованість по Договору постачання №02/01/6к від 02.01.2018 в сумі 1181400 грн.(1611400 грн. – 430000 грн.), проте позивач просить стягнути з відповідача 992900 грн. основної заборгованості, тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача 16498,18 грн. – 3% річних та 74886,91 грн. – інфляційних втрат , суд зазначає таке.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно абз.3 п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 №14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Суд провівши власний перерахунок інфляційних втрат за період прострочення оплати, який заявлений позивачем, з 01.11.2018 по 30.04.2019 на суму заборгованості 1102900 грн. та 3% річних за період прострочення оплати з 01.12.2018 по 31.05.2019 на суму заборгованості 1102900 грн. наведені у розрахунку позивача(т.3, а.с.36-37), вважає, що стягнення інфляційних втрат підставне в сумі 63196,79 грн., а 3% річних в сумі 16498,18 грн., в іншій частині стягнення інфляційних втрат в сумі 11690,12 грн. слід відмовити, через безпідставність(позивачем застосовано невірний сукупний індекс інфляції).

Контррозрахунку розміру інфляційних втрат та 3% річних відповідачем не подано.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 1072594,97 грн., з них 992900 грн. – основна заборгованість, 16498,18 грн. – 3% річних, 63196,79 грн. – втрати від інфляції, а в частині стягнення 11690,12 грн. втрат від інфляції – відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 16088,92 грн. судового збору, в іншій частині(175,36 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського Господарства “Західний Буг” Юнака Сергія Петровича (44700, Волинська обл., місто Володимир-Волинський, вул. ГАННИ ЖЕЖКО, буд.9, код ЄДРПОУ 36932997) на користь Приватного акціонерного товариства “Володимир-Волинська птахофабрика” (44700, Волинська обл., Володимир-Волинський район, село Федорівка, код ЄДРПОУ 00851376) 1072594,97 грн. (один мільйон сімдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто чотири гривні дев`яносто сім копійок ), з них 992900 грн. – основна заборгованість, 16498,18 грн. – 3% річних, 63196,79 грн. – втрати від інфляції та 16088,92 грн. (шістнадцять тисяч вісімдесят вісім гривень дев`яносто дві копійки) сплаченого позивачем судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Володимир-Волинська птахофабрика” до Фермерського Господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 в частині стягнення 11690,12 грн. втрат від інфляції - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

21.11.2019

Суддя А. С. Вороняк