Рішення № 85772906, 20.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Київ №826/8731/16

Окружний адміністративний суду міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді - Костенка Д.А., суддів: Донця В.А., Чудак О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної санітарно-епідеміологічної служби України (далі - Держсанепідемслужба), третя особа без самостій-них вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держпродспожив-служби в м. Києві, про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, відшкоду-вання моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У червні 2016р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати незаконним і скасувати наказ від 13.05.2016 №64-о про звільнення;

2) зобов`язати відповідача звільнити позивача згідно:

- заяви на звільнення з займаної посади заступника начальника Головного управління Держсанепідемслужби на залізничному транспорті від 14.04.2016 №1706/28 на підставі ст. 38 КЗпП України;

- заяви на звільнення від обов`язків Голови комісії з реорганізації Головного управ-ління Держсанепідемслужби на залізничному транспорті від 14.04.2016 №1707/35;

3) відшкодувати моральну шкоду у сумі 35000 грн.

У зв`язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала дана адміністративна справа і не була ним розглянута, та згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями вищевказана адміністративна справа передана на розгляд судді Костенку Д.А. Судовий розгляд справи розпочався спочатку.

Підставами позову зазначено те, що 14.04.2016 позивач на підставі ст. 38 КЗпП України подав заяви на звільнення з 28.04.2016 з посади заступника начальника Головного управління Держсанепідемслужби на залізничному транспорті та на звільнення від обов`язків Голови комісії з реорганізації Головного управління Держсанепідемслужби на залізничному транспорті, про що повідомив т.в.о голови Держсанепідемслужби Протасу С.В . Позивач не вийшов на роботу 29.04.2016, чим підтвердив свій намір припинити трудовий договір. Не отримавши наказ про звільнення, позивач 11.05.2016 звернувся із заявою про задоволення попередніх заяв, однак 17.05.2016 його було ознайомлено з наказом від 13.05.2016 №64-о про звільнення як такого, до якого застосовуються заборона, передбачена ч. 4 ст. 1 Закону України "Про очищення влади". При цьому з позивачем не проведено розрахунок, наказ видано з порушенням п. 14 ст. 5, п. 2.1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про очищення влади", а також без погодження з Міністром охорони здоров`я України. Крім того, висновок ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі якого прийнято наказ, оскаржено у судовому порядку. Вважає, що йому завдано моральної шкоди внаслідок тяжкого психологічного шоку, коли він дізнався про причину звільнення; переживанні з приводу розуміння незаконності дій та тверджень відповідача, що передували невиконання ним своїх обов`язків; нехтуванні відповідачем законних прав позивача на своєчасну виплату заробітної плати за квітень 2016р., яку він просить стягнути на підставі ст. 23 ЦК України.

Відповідач подав заперечення, в яких він просить відмовити в позові з тих підстав, що всі належні позивачу виплати проведено, наказом від 14.07.2016 №142 причини звільнення позивача змінені, а наказ від 13.05.2016 №64-о визнано таким, що втратив чинність.

Третя особа подала письмові пояснення, в яких просить відмовити з позові з таких саме підстав, які наведені відповідачем. Також, зазначено про недоведеність відповідачем завдання відповідачем моральної шкоди.

Під час судового засідання позивач підтримав лише вимогу про відшкодування моральної шкоди. Усно заявив про відмову від інших позовних вимог. Після роз`яснення судом наслідків відмови від частини позовних вимог, у т.ч. про те, що вимога про відшко-дування моральної шкоди не може розглядатися адміністративним судом самостійно без вирішення публічно-правового спору, позивач свою усну заяву не підтримав.

Представники відповідача і третьої особи на його стороні заперечили проти позову з підстав, наведених у запереченнях.

Суд, зважаючи на набрання чинності новою редакцією КАС України і за згодою учас-ників справи, продовжив розгляд справи у спрощеному провадженні без призначення судового засідання. Зважаючи на актуальність позову, суд не закривав провадження у справі згідно з п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України. Клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимога, зважаючи на таке.

З 2012р. позивач обіймав посаду заступника начальника Головного управління Держ-санепідемслужби на залізничному транспорті, заступника головного державного санітарного лікаря на залізничному транспорті, що підтверджується копіями наказу Держсанепідем-служби від 12.06.2012 №50-о і трудової книжки позивача.

Також, згідно з копією наказу Держсанепідемслужби від 18.01.2016 №3 позивача було призначено Головою комісії з реорганізації Головного управління Держсанепідемслужби на залізничному транспорті.

14 квітня 2016р. позивач звернувся до т.в.о. голови Держсанепідемслужби Протаса С.В. із заявами, в яких просив звільнити його із займаної посади з 28.04.2016 (вх. №1706/28 від 14.04.2016) та звільнити від виконання обов`язків голови комісії з реорганізації Головного управління Держсанепідемслужби на залізничному транспорті з 28.04.2016 (вх. №1707/35 від 14.04.2016).

11 травня 2016р. позивач звернувся до т.в.о. голови Держсанепідемслужби Протаса С.В. із заявою від 10.05.2016 (вх. №450/Гр від 11.05.2016), в якій повідомив про те, що станом на 10.05.2016 він не отримав наказ про своє звільнення та просив видати наказ.

Наказом Держсанепідемслужби від 13.05.2016 №64-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади заступника начальника Головного управління Держсанепідем-служби на залізничному транспорті, заступника головного державного санітарного лікаря на залізничному транспорті 13.05.2016, як такого до якого застосовуються заборона, передбачена ч. 4 ст. 1 Закону України "Про очищення влади". З даним наказом позивач ознайомлений 17.05.2016, згідно з розпискою.

Наказом Держсанепідемслужби від 14.07.2016 №142 "Про зміну причин звільнення ОСОБА_1 " відповідно до ст. 38 КЗпП України позивача звільнено за власним бажанням 13.05.2016; наказ від 13.05.2016 №64-о визнано таким, що втратив чинність. Підставою прийняття цього наказу стала довідка за результатами позапланової безвиїзної перевірки в Держсанепідемслужби, стосовно дотримання вимог Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів з питань державної служби від 04.07.2016.

Листом Держсанепідемслужби від 14.07.2016 №11.12-2669/14 позивачу повідомлено про прийняття наказу від 14.07.2016 №142 і надано його копію. Листом Держсанепідем-служби від 09.08.2016 №11.14-618/Гр позивачу повторно повідомлено про прийняття наказу від 14.07.2016 №142 і надано його копію.

Як вбачається із встановлених обставин, на час розгляду справи судом оскаржуваний наказ від 13.05.2016 №64-о втратив чинність згідно з наказом відповідача від 14.07.2016, а причини звільнення позивача змінені відповідачем на такі, як просить позивач.

За таких обставин підстав для висновку про наявність порушення трудових прав позивача, які потребують захисту судом, шляхом визнання незаконним і скасування наказу Держсанепідемслужби від 13.05.2016 №64-о та про зобов`язання відповідача звільнити позивача на підставі його заяви від 14.04.2016 та ст. 38 КЗпП України, у суду не має.

Посилання позивача у позовній заяві на несвоєчасне отримання наказу про звільнення суд не бере до уваги, оскільки дана обставина не стосується суті спору, а впливає на строк звернення до суду з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу.

Посилання позивача на несвоєчасний розрахунок при звільненні суд не бере до уваги, оскільки даний спір не стосується виплати належних позивачу при звільненні сум коштів чи стягнення середнього заробітку за час затримки їх виплати.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд зважає на наступне.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, зав-даної внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (п. 2 ч. 2).

Позивач зазначив:

- про тяжкий психологічний шок, коли він дізнався про причину звільнення, що, на його думку, можна порівняти зі втратою значної суми грошових коштів; за декілька секунд, як стверджує позивач, він згадав майже всі свої зусилля, які він приклав для сумлінного виконання своїх обов`язків;

- про переживання з приводу розуміння незаконності дій та тверджень відповідача, що передували невиконання ним своїх обов`язків;

- про нехтування відповідачем законних прав на своєчасну виплату заробітної плати за квітень 2016р.

Це, як зазначив позивач, значно підсилює психологічне розчарування можливості від-новлення його прав через такі дії відповідача; позивач перебуває у сумнівах щодо добровіль-ного відновлення порушених прав, через що відчуває психологічний дискомфорт, розуміючи про проблеми, які можуть виникнути при наступному працевлаштуванні на іншу роботу.

Суд враховує, що відповідач добровільно і в доволі стислий строк усунув виявлене під час перевірки порушення прав та інтересів позивача, що спростовує твердження позивача про сумніви і розчарування у цьому.

Суд зважає на відсутність доказів того, що причина звільнення, яка зазначена у оскаржуваному наказі, вплинула на можливе працевлаштування позивача. Під час судового засідання позивач таких фактів суду не повідомив.

Суд зважає на те, що періоди перебування позивача на лікуванні згідно з наданими копіями листків непрацездатності серії АГЧ №940859, №981097, №907117, серії АГС №893414, №827467 (26.11.2015-01.12.2015, 02-06.12.2015, 07.12.2015-13.01.2016, 22.01.2016-10.02.2016, 11-26.02.2016) не стосуються періоду виникнення спірних правовідносин (подання ним заяв від 14.04.2016 і звільнення 13.05.2016), тому суд вважає ці документи неналежними доказами у справі.

Згідно з копіями листків непрацездатності серії АДА №519034, №518527 позивач зах-ворів після свого звільнення (період лікування 11.07.2016-01.08.2016, 06-12.08.2016), однак позивач не зазначив, яким чином дані листки стосуються предмету доказування у справі. Водночас, дослідивши ці листки, суд зауважує, що відсутність у них відомостей про діагноз хворого не дають підстав для висновку про пов`язаність цих хвороб з тяжким психологічним шоком чи іншими душевними стражданнями. Інших доказів тяжкого психологічного шоку позивач не надав.

Посилання позивача на нехтування відповідачем законних прав на своєчасну виплату заробітної плати за квітень 2016р. суд не бере до уваги, оскільки, як вже зазначалося, дані обставини не стосуються предмету розгляду справи.

Отже, аргументованих доводів і переконливих доказів обґрунтованості вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач не надав, а судом підстав для стягнення коштів у сумі 35000 грн. не вбачається.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і відсутність підстав для його задоволення.

З огляду на відмову у задоволенні позову і згідно із ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 581 грн., сплачений позивачем за подання даного позову згідно з квитанцією від 21.06.2016 №0.0.571921124.1 стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 241-246, пп. 10 п. 1 Перехідних положень КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державна санітарно-епідеміологічна служба України;

01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37508109.

Третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві;

04053, м. Київ, вул. Некрасова, 10/8, код ЄДРПОУ 40414833.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Головуючий суддя Д.А. Костенко

Судді: В.А. Донець

О.М. Чудак