Рішення № 85772884, 20.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2019 року № 640/2513/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомВійськової частини А 0222ДоГоловного управління ДФС у м.Києвіпровизнання протиправними та скасування рішень В С Т А Н О В И В:

Військова частина А 0222 (далі-позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі-відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.10.2018 р. № 0293961309 та № 0293901309.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2019 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, встановив, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних рішень, оскільки позивачем в межах граничного терміну перераховано грошові кошти на оплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, однак на неправильний рахунок, що в подальшому було самостійно виявлено та усунуто організацією, а кошти спрямовані за належністю. Крім того, позивач зазначив, що ним своєчасно направлялись платіжні доручення до банку, однак з вини останнього не були виконані.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення від 23.10.2018 р. № 0293961309 на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штраф у розмірі 28 717,82 грн. та пеню у розмірі 1 108,93 грн., всього на суму 29 826,72 грн. за період з 22.03.2016 р. по 29.06.017 р.

Відповідно до рішення від 23.10.2018 р. № 0293901309 на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штраф у розмірі 31 121,67 грн. за період з 22.10.2013 р. по 24.12.2013 р. та 45 632,93 грн. за період з 22.09.2015 р. по 26.04.2016 р. та пеню у розмірі 2 189,70 грн., всього на суму 78 944,30 грн.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підпунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується у іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9 Закону № 2464-VI)

Частина восьма статті 9 Закону № 2464-VI встановлює, що єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті першому частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 9 № 2464-VI у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно з підпунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач у період з 22.10.2013 р. по 24.12.2013 р. здійснював перерахування єдиного внеску, згідно платіжних доручень від 18.10.2013 р. №№ 614-616, 630 та від 10.12.2013 р. № № 707-708.

Контролюючим органом встановлено, що 21.10.2013 р. за позивачем обліковувалась заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску, нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовців у сумі 154 509,24 грн., яка була погашена 22.10.2013 р.

Однак, суд звертає увагу, що платіжним дорученням від 18.10.2013 р. № 630 підтверджується своєчасна сплата єдиного внеску за жовтень 2013 року на суму 306 132,00 грн.

Аналогічна ситуація склалась 20.12.2013 р. по заборгованості зі сплати єдиного внеску, яка була погашена 24.12.2013 р., проте, згідно платіжного доручення від 10.10.2013 р. № 708 підтверджується своєчасна сплата єдиного внеску за грудень 2013 року на суму 28 808,08 грн.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб`єктів переказу, загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346-III).

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону №2346-III, переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою

Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-ІІІ банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Проведення самого переказу грошей в силу положень пункту 1.29 статті 1 Закону №2346-III є обов`язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону №2346-ІІІ, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Згідно нормам абзацу 2 пункту 32.2 статті 32 Закону №2346-ІІІ у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Так, вимоги Закону № 2346-III щодо відповідальності Банку при здійсненні переказу узгоджуються з положеннями пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, згідно з яким за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом № 2346-III з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов`язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язано з моментом подання ним до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань та прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку платник податків не несе відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.09.2018 №823/1985/17, від 22.05.2018 №804/505/16, від 20.02.2018 №816/59/17, від 03.04.2018 №809/3851/15, від 03.05.2018 №826/11432/17.

В постанові Верховного суду від 22.05.2018 по справі № 804/505/16, зазначено, що, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового зобов`язання слід визнати виконаним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано свій обов`язок щодо перерахування коштів по єдиному внеску на рахунок відповідача, зворотного в процесі розгляду адміністративної справи, контролюючим органом не доведено, у зв`язку із чим суд доходить висновку про протиправність застосування штрафних санкцій та пені до позивача за період з 22.10.2013 р. по 24.12.2013 р.

В частині порушення позивачем граничного строку перерахування єдиного внеску в період з 22.09.2015 р. по 26.04.2016 р. та з 22.03.2016 р. по 29.06.017 р., суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, військовою посадовою особою фінансово-економічної служби військової частини А 0222 у зв`язку з технічною помилкою, у вересні 2015 року перерахування єдиного внеску нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовців здійснено на рахунок, що передбачений для сплати єдиного внеску, нарахованого на суми грошового забезпечення батьків-вихователів та помилкового перераховано єдиний внесок нарахований з лікарняних військовослужбовців на рахунок що передбачений для сплати єдиного внеску, нарахованого на суми грошового забезпечення батьків-вихователів, що призвело до збільшення недоїмки, на яку відповідачем нараховано штрафні санкції.

У січні 2016 року перерахування єдиного внеску на заробітну плату працівників було здійснено на рахунок, що передбачений для сплати єдиного внеску, нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовців, що підтверджується копією платіжного доручення від 27.01.2016 р. № 34.

Крім того, у вересні 2016 позивачем помилково перераховано нарахування єдиного внеску на допомогу по вагітності і пологам військовослужбовця на рахунок, що передбачений для сплати єдиного внеску, нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовців, що підтверджується копією платіжного доручення від 22.09.2016 р. № 582.

Також, у зв`язку з технічною помилкою, у квітні 2017 року позивачем сплачено єдиний внесок із заробітної плати працівників вільного найму на рахунок, що передбачений для сплати єдиного внеску, нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовців, що підтверджується копіями платіжних доручень від 26.04.2017 р. №№ 260 та 261 та у травні 2017 року аналогічно помилково проведено перерахунок єдиного внеску на рахунок, що передбачений для сплати єдиного внеску, нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовців, що підтверджується копіями платіжних доручень від 26.04.2017 р. № 260 та від 29.05.2017 р. № 39.

З викладеного вбачається, що позивачем помилково, з технічних причин перераховано єдиний внесок на інші рахунки, що призвело до виникнення недоїмки на нарахування штрафних санкцій та пені.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає суду підстави дійти висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Разом з тим, поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 р. № 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 р. № 449) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 р. за № 594/6882, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 вказаного Положення встановлено, що ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту таких пунктів названого Положення слідує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Таким чином, суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування суми єдиного внеску до державного бюджету в строк, Законом № 2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій.

Враховуючи, що позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого обов`язку, суд вважає, що помилкове зазначення рахунку на який такий внесок сплачується не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, з огляду на те, що помилкове перерахування позивачем коштів на інший рахунок не вплинуло на виконання обов`язку платника перед Державним бюджетом України зі сплати єдиного внсеку та ним самостійно нараховано зобов`язання за зазначеним платежем, застосування до позивача штрафу за висновком суду є неправомірним.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку спрощеного провадження про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Військової частини А 0222 (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 19, код ЄДРПОУ 24976148) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.10.2018 р. № 0293961309 та № 0293901309.

Присудити на користь Військової частини А 0222 (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 19, код ЄДРПОУ 24976148) судові витрати в сумі 3 842,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко