Ухвала суду № 85772523, 06.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 листопада 2019 року м. Київ № 826/13772/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Куренного С.В. , представника відповідача Жолнерук Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» до Державної служби фінансового моніторингу України про визнання протиправним та скасування узагальненого матеріалу,

установив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» (далі - ТОВ «Ялта Град Строй») до Державної служби фінансового моніторингу України про визнання протиправним та скасування узагальненого матеріалу Державної служби фінансового моніторингу України від 18.06.2018 №0355/2018/ДСК в частині розділу «резюме» та «мотивувальний висновок».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про необґрунтованість, безпідставність та недостовірність інформації, викладеної в узагальненому матеріалі Державної служби фінансового моніторингу України від 18.06.2018 №0355/2018/ДСК в частині розділу «резюме» та «мотивувальний висновок» щодо фінансових операцій ТОВ «Ялта Град Строй», які на думку відповідача, пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2018 позовну заяву ТОВ «Ялта Град Строй» прийнято до розгляду та справі відкрито провадження. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву з доданими документами, в яких висловлено прохання і закрити провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача наголошувала на наявності підстав для закриття провадження у справі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Державною службою фінансового моніторингу України на підставі отриманих від Головного слідчого управління Служби безпеки України листів від 04.06.2018 №6/3565 та від 12.06.2018 №6/4689 про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №22017000000000435 від 11.12.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 110-2 та частиною другою статті 204 Кримінального кодексу України проведено державний фінансовий моніторинг операцій ТОВ «Ялта Град Строй» у період з 06.01.2015 по 13.06.2018.

За результатами аналізу інформації, одержаної під час здійснення державного фінансового моніторингу відповідачем складено узагальнений матеріал від 18.06.2018 №0355/2018/ДСК, у висновках якого останній, вважає, що фінансові операції позивача пов`язані із зняттям коштів готівкою та перерахуванням суб`єктам господарювання у вигляді надання/проведення фінансової допомоги такими, що спрямовані на приховування чи маскування джерел походження коштів, а також перерахування коштів суб`єктам господарювання, зареєстрованим на тимчасово окупованій території Донецької області, такими, що можуть бути спрямовані на фінансування тероризму.

За таких обставин, відповідач керуючись положенням частини третьої статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», прийняв рішення про зупинення видаткових фінансових операцій по рахунках позивача, відкритих у Краматорській філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» та у Публічному акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» місто Краматорськ на строк 5 робочих днів, про що було повідомлено відповідні банківські установи та Головне слідче управління Служби безпеки України.

В подальшому зазначені банківські установи, як суб`єкти первинного фінансового моніторингу, за рішенням відповідача зупинили видаткові фінансові операції позивача.

Також, слідчий Головного слідчого управління Служби безпеки України, використовуючи узагальнені матеріали відповідача, при розслідуванні кримінального провадження №22017000000000435 від 11.12.2017, звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотаннями про накладення арешту на майно позивача, в результаті чого судом винесено ухвали від 11.07.2018 у справах №761/25729/18 та №761/25730/18, якими були задоволені вищевказані клопотання та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти ТОВ «Ялта Град Строй», що містяться на рахунка: № НОМЕР_1 у Краматорській філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», (МФО 335548); НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» місто Краматорськ (МФО 334851).

Позивач вважаючи, що висновки, які відображені у розділах «резюме» та «мотивований висновок» узагальненого матеріалу Державної служби фінансового моніторингу України від 18.06.2018 №0355/2018/ДСК щодо його фінансової діяльності є недостовірними, необґрунтованими та безпідставними, а також такими, що призвели до зупинення господарської діяльності, звернуся з даним позовом до суду.

Суд вказує, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Крім того, відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно пункту 42 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» узагальнені матеріали - відомості про фінансові операції, які були об`єктом фінансового моніторингу і за результатами аналізу яких у спеціально уповноваженого органу виникли підозри щодо відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Узагальнені матеріали є повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення. Узагальнені матеріали також можуть бути підставою для здійснення правоохоронними та розвідувальними органами України оперативно-розшукової і контррозвідувальної діяльності. Форма та структура узагальнених матеріалів встановлюються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, за погодженням з правоохоронними органами.

Відповідно до пункту 32 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» підозра - припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи джерела походження активів пов`язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи пов`язані із вчиненням іншого суспільно небезпечного діяння, яке визначене Кримінальним кодексом України як злочин або за яке передбачені міжнародні санкції.

Згідно пункту 4 частини другої статті 18 даного Закону спеціально уповноважений орган відповідно до покладених на нього завдань у разі наявності достатніх підстав вважати, що фінансова операція або сукупність пов`язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, подає до правоохоронних органів, уповноважених приймати рішення згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, а також розвідувальних органів України для проведення оперативно-розшукової діяльності відповідні узагальнені матеріали (додаткові узагальнені матеріали) та одержує від них інформацію про хід їх розгляду.

Порядок надання та розгляду узагальнених матеріалів, затверджений спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства доходів і зборів України, Служби безпеки України від 02.12.2013 №1026/1184/739/484 (далі - Порядок), визначає форму, структуру, зміст узагальнених матеріалів Державної служби фінансового моніторингу України, а також механізми та систему: надання Держфінмоніторингом України узагальнених матеріалів органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування (слідчі підрозділи), та оперативним підрозділам центральних апаратів, їх структурним підрозділам, органам внутрішніх справ, органам безпеки, органам, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства (далі - правоохоронні органи), їх територіальним підрозділам; реєстрації, отримання та розгляду узагальнених матеріалів правоохоронними органами, їх територіальними підрозділами; отримання Держфінмоніторингом України інформації/документів про хід опрацювання узагальнених матеріалів правоохоронними органами, їх територіальними підрозділами; запобігання розголошенню інформації, що міститься в узагальнених матеріалах.

Відповідно до пункту 1.2 даного Порядку розгляд узагальнених матеріалів - перевірка шляхом здійснення оперативно-розшукової діяльності та/або розслідування правоохоронними органами, їх територіальними підрозділами відомостей, викладених в узагальнених матеріалах, та прийняття рішення згідно з кримінальним процесуальним законодавством або іншими законодавчими актами.

Таким чином, здійснення Держфінмоніторингом аналітичної роботи та підготовки відповідних узагальнених матеріалів передуються кримінальному провадженню та не встановлюють факт вчинення злочину. При цьому, Держфінмоніторинг не наділений повноваженнями щодо встановлення та доказування фактів вчинення злочину або участі певних осіб в будь-якій незаконній діяльності, а також кваліфікації злочинних дій.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що узагальнені матеріали Держфінмоніторингу містять аналітичну інформацію та висновки саме про фінансові операції, що можуть бути пов`язані з вчиненням злочинів. В узагальнених матеріалах Держфінмоніторингу не надається правова оцінка діям учасників фінансових операцій та не зазначається правова кваліфікація кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 5.2 Порядку організація, розгляд, прийняття рішення за відомостями, викладеними в узагальнених матеріалах щодо фінансових операцій, що можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, здійснюються правоохоронними органами, їх територіальними підрозділами, на які покладено виконання завдань із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Згідно статті 91 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до статті 92 Кримінального процесуального кодексу України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Згідно статті 84 Кримінального процесуального кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства, вбачається, що саме правоохоронні органи та органи прокуратури наділено обов`язком доказування в рамках відповідного кримінального провадження події злочину та повноваженнями щодо прийняття рішення за результатами проведення досудового розслідування про закриття кримінального провадження, або вручення про підозру та надіслання до суду обвинувального акта. Вирішення питання про наявність події та складу злочину віднесено до виключної підсудності місцевих судів.

Виключно слідчі правоохоронні органи наділені повноваженнями здійснювати досудове розслідування злочинів та в ході здійснення досудових розслідувань підтверджувати або спростовувати сформовані Держфінмоніторингом підозри, в порядку передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що узагальнені матеріали є повідомленням (підозрою) про вчинення кримінального правопорушення, яке правоохоронні органи реалізують у межах своєї компетенції, використовуючи оперативно-розшукові заходи і засоби, здійснюючи кримінальне провадження у порядку, визначеному Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що в ході вирішення заявленого клопотання представником позивача обґрунтовано наявність порушеного права ТОВ «Ялта Град Строй» та необхідність вирішення заявлених у справі вимог виключно в порядку адміністративного судочинства тим, що узагальнений матеріал є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке впливає на обов`язки товариства, оскільки на аркуші 29 матеріалу вказано про прийняте відповідачем рішення про зупинення видаткових фінансових операцій строком на 5 робочих днів.

Однак такі посилання представника позивача суд вважає безпідставними, оскільки механізм зупинення фінансових операцій визначено статтею 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розпорядження зброї масового знищення».

Частиною третьою статті 17 вказаного Закону Державну службу фінансового моніторингу України наділено правом приймати рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до 5 робочих днів у разі виникнення підозри.

Підозру, Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розпорядження зброї масового знищення» визначає як припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність та джерела походження активів пов`язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи пов`язані із вчиненням іншого суспільно-небезпечного діяння, яке визначене Кримінальним кодексом України як злочин або за яке передбачено міжнародні санкції (пункт 32 частини першої статті 1 Закону).

Таким чином, передумовою прийняття Державною службою фінансового моніторингу України рішення про зупинення видаткових фінансових операцій є виникнення у неї припущення, що свідчить про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність та джерела походження активів пов`язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи пов`язані із вчиненням іншого суспільно-небезпечного діяння.

В свою чергу, у разі прийняття рішення про зупинення видаткових фінансових операцій Державна служба фінансового моніторингу України протягом строку такого зупинення проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки є мотивовані підозри, приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій, готує та подає до правоохоронних органів відповідний узагальнений матеріал, що є, як вказувалося вище, повідомленням про злочин (частина п`ята статті 17, пункт 42 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розпорядження зброї масового знищення»).

При цьому дійсно, узагальнений матеріал у разі наявності містить інформацію щодо зупинення фінансових операцій (пункт 2.5 розділу ІІ Порядку).

Згідно поданої представником відповідача інформації ТОВ «Ялта Град Строй» оскаржено дії Державної служби фінансового моніторингу України щодо зупинення фінансових операцій в судовому порядку. Відповідно, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 в задоволенні вказаних вимог позивача відмовлено та зазначено, що під час розгляду даної адміністративної справи встановлено наявність на час прийняття оскаржуваних рішень у Державної служби фінансового моніторингу України повноважень щодо прийняття спірних рішень на підставі підозри того, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи джерела походження активів пов`язані з фінансуванням тероризму. Тобто, суд дійшов висновку про правомірність рішень та дій Державної служби фінансового моніторингу України щодо зупинення видаткових фінансових операцій та щодо подальшого зупинення проведення видаткових фінансових операцій ТОВ «Ялта Град Строй».

Наведені обставини свідчать про наявність у суб`єкта господарювання можливості звернутися до суду за захистом, порушених, на їх думку. В той же час, як вказано судом вище, організація, розгляд, прийняття рішення за відомостями, викладеними в узагальнених матеріалах щодо фінансових операцій, що можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, здійснюються виключно правоохоронними органами, їх територіальними підрозділами, на які покладено виконання завдань із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а не в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а отже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України провадження у цій справі належить закрити.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 1762 грн згідно платіжного доручення, наявного в матеріалах справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

Пунктом п`ятим частини першої статті 7 вказаного Закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, питання про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 1762 грн з Державного бюджету України може бути вирішено ухвалою суду окремо за клопотанням позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Провадження в адміністративній справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» до Державної служби фінансового моніторингу України про визнання протиправним та скасування узагальненого матеріалу, - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 19.11.2019.

Суддя О.М. Чудак