Рішення № 85770358, 20.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2019 року № 826/16064/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 )доПенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01014 код ЄДРПОУ 00035323)про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Пенсійного фонду України в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Пенсійного фонду України в поверненні сплаченого судового збору на обов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Пенсійний фонд України повернути ОСОБА_1 сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 23 603,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представником позивача зазначено, що 04.06.2018 позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Також представником зазначено, що оскільки однією з обов`язкових підстав для посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу нерухомого майна є внесення особою, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, перед укладенням договору купівлі-продажу нерухомості, позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, що складає 23 603,50 грн.

Представник позивач також вказує на те, що житло позивачем придбано вперше, а тому відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» він не є платником відповідного збору та не повинен був сплачувати такий.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2018 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником головного управління Пенсійного фонду України 12.11.2018 через канцелярію Окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, в якому він проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонду України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує надходження від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства.

Таким чином, як зазначив відповідач, Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади не здійснює облік надходжень від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та не веде облік таких платників, а тому позовні вимоги позивача виходять за межі повноважень Пенсійного фонду України, визначених чинним законодавством.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Олерон стандарт», від імені в інтересах і за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будкепітал» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 далі - нерухоме майно).

Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрований в реєстрі за №2138. Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу, ціна нерухомого майна становить 2360350 (два мільйони триста шістдесят тисяч триста п`ятдесят гривень) 00 копійок.

Перед укладенням зазначеного договору купівлі-продажу квартири позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла - 23603,50 грн. відповідно до квитанції № 1552406 від 01.06.2018.

Позивач 12.06.2018 звернувся до відповідача із письмовою заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 23 603,50грн.

За результатами розгляду даної заяви, Пенсійний фонд України листом№13641/р-11 від 20.06.2018 надав позивачу відповідь, якою повідомив, що до повноважень останнього не відноситься визначення осіб, які придбавають нерухоме майно. Одночасно, також було повідомлено, що особою, що придбаває житло вперше, громадина, може бути визнано в судовому порядку.

Не погодившись із вищенаведеною відмовою та вважаючи, що відповідач зобов`язаний сформувати та подати до Державної казначейської служби України подання про повернення суми помилково сплаченого збору, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування»№ 400/97-ВР від 26.06.1997.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок №1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Згідно положень пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Нотаріуси подають щокварталу до 20 числа наступного місяця органам Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна та сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за формою згідно з додатком 4 (п. 19 Порядку №1740).

З системного аналізу наведених правових актів суд приходить до висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Як встановлено матеріалами справи, 04.06.2018, позивач став власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 .

Згідно наявною у справі копією квитанції №1552406 від 01.06.20180 з позивачем з операції придбання нерухомого майна сплачено пенсійних збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% вартості придбаного майна в сумі 23 603,50грн. Отримувачем коштів згідно вказаного платіжного доручення є Відділ Державної казначейської служби у Печерському районі м.Києва.

Як було встановлено судом, позивач звертався до Пенсійного фонду України з заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 23 603,50грн., у задоволені якої було повідомлено, з підстав законодавчо не визначеного переліку документів та уповноваженого органу, який би підтверджував, що особа придбаває житло вперше. Разом з тим, позивачу також у відповіді на його звернення було роз`яснено про те, що Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями визначення осіб, які придбавають нерухоме майно вперше.

Згідно пункту 18 Порядку № 1740, повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Таким чином, оскільки збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

У той же час, механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 (далі - Порядок №787).

Відповідно до пункту 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

При цьому, механізм здійснення органами Пенсійного фонду України, зокрема, обліку надходження сум внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, регулюється Порядком ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10. 2010 за №988/18283.

Пунктом 1.3 вказаного Порядку передбачено, що облік надходження сум платежів ведеться спеціалістами відділу обліку надходження платежів управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах та районах у містах, а також у містах та районах (далі - органи Пенсійного фонду).

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Порядку, облік сплачених сум за платежами, які на певну дату надійшли понад суми, що належать до сплати, визначені як безпосередньо у звітності платника, так і за іншими документами, відображається відповідним органом Пенсійного фонду в картках особових рахунках платників у графі «Переплата». Суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання органів Пенсійного фонду, що контролюють справляння надходжень до бюджету сум внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

У той же час, пунктом першим Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Завдання та повноваження Пенсійного фонду України визначені, відповідно, п. 4-6 Положення.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 підпункту 4 пункту 6 Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо забезпечення надходжень від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень відповідно до законодавства.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Згідно з приписами пункту 2 вказаного Положення Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує надходження від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства.

З аналізу наведених норм вказаних положень вбачається, що ведення обліку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, його надходження та платників даного збору, наділене повноваженнями здійснювати виключно територіальне управління Пенсійного фонду України.

У свою чергу, Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади лише контролює роботу територіальних органів.

Таким чином, відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (житла) в розмірі 23603,50 грн., діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначні законами України.

Також за вказаних обставин, у суду відсутні підстави для зобов`язання Пенсійного фонду України сформувати та подати до Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 23603,50 грн. згідно з квитанцією № 1552406 від 01.06.2018, через відсутність у відповідача відповідних повноважень на виконання таких дій.

У той же час, суд зауважує, що в даному випадку позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав, свобод та інтересів, які він вважає порушеними суб`єктом владних повноважень, а саме Пенсійним фондом України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Клименчук