Рішення № 85770338, 20.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2019 року № 826/16694/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 №100052-13,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 №100052-13.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у м. Києві порушено строк нарахування податкових зобов`язань та порядок вручення податкового повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов`язань щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2017 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті на 06 лютого 2018 року об 11 год 00 хв.

29 січня 2018 року представником Позивача, через канцелярію суду, подано клопотання про перенесення розгляду справи. Справу призначено до судового розгляду по суті на 27.02.2018 о 14 год 00 хв.

27 лютого 2018 року, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання у справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Керуючись ч. 9 ст. 205 КАС України, судом прийнято рішення про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

30 червня 2017 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 100052-13, яким, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, Позивачу нараховано зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» (код платежу - 18010200) за 2016 рік, у сумі 1634,48 грн.

05 грудня 2017 року вказане податкове повідомлення - рішення отримане ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із таким рішенням Відповідача, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою, у якій просить визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення - рішення від 30.06.2018 № 100052-13. Позивач стверджує, що вказане рішення винесено з порушенням строків та порядку надіслання такого податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким, шляхом викладення в новій редакції Податкового кодексу України, введено новий вид податку, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 №100052-13 протиправним, оскільки останнє вручено Позивачу після спливу встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.27 статті 266 ПК України строку (після 15 липня), а також до оскаржуваного рішення не додано розрахунок податкових зобов`язань.

У даному випадку суд не встановлює чи є ОСОБА_1 власником об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості та платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки вказане не заперечується Позивачем.

Водночас, вирішуючи спір по суті та враховуючи обґрунтування позовних вимог, суду необхідно встановити дотримання Відповідачем процедури нарахування податкових зобов`язань та порядку вручення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у відзиву на позовну заяву, спірне податкове повідомлення - рішення прийняте Відповідачем на підставі статті 266 ПК України, оскільки, згідно даних Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, інформаційної системи «Податковий блок», ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 216,8 кв.м., а саме: 164 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 та 52,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Факт наявності нежитлових приміщень не спростовується Позивачем.

У відзиві на позовну заяву Відповідач наводить розрахунок, згідно якого нарахування Позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, здійснювалося наступним чином:

(((164 кв. м +52,8 кв. м) - 60 кв. м) * 13,78) * 0,75645 = 1634,48 грн., де

(164 кв. м +52,8 кв. м) - сумарна загальна площа житлової нерухомості;

60 кв. м - пільгові метри, передбачені п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України;

13,78 - ставка податку, відповідно до п. 266.5 ст. 266 ПК України

0,75645 - питома вага (164 кв. м : 216,8 кв. м)

Проте, окремий розрахунок як додаток до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 30.06.2017 №100052-13 відсутній.

Підпунктом 58.1 статті 58 ПК України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 затверджено «Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» (далі - Порядок).

Згідно абзацу 3 пункту 1 розділу ІІІ Порядку, після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою «Ф») не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

Пунктом 266.7 статті 266 ПК України визначено порядок обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб.

Так, згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Як встановлено судом та не заперечується Відповідачем, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 100052-13 про нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік вручено Позивачу лише у грудні 2017 року, тобто з порушенням встановленого строку.

Окрім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази.

Стаття 265 ПК України визначає склад податку на майно, зокрема, він включає в себе: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортний податок; плату за землю.

Наведене вище свідчить, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, безумовно є підвидом місцевих податків, особливість яких, серед іншого, полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України, адже, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, віднесено до компетенції відповідних місцевих рад.

Згідно приписів пункту 8.3. статті 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що питання щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад фактично продубльовано і статтею 143 Конституції України.

Пункт 12.5 статті 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Так, згідно з частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Отже, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Судом встановлено, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII ухвалений 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року.

У свою чергу, Київська міська рада 28 січня 2015 року прийняла рішення №58/923, яким внесла зміни до рішення від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві», виклавши його у новій редакції. Рішення від 28 січня 2015 року оприлюднено в газеті «Хрещатик» від 30 січня 2015 року №13. Але слід зазначити, що рішенням від 28 січня 2015 року розміру ставок податку встановлено не було.

Ставки податку визначені у додатку №1 до цього рішення. При цьому, додаток оприлюднено лише 06 березня 2015 року в газеті «Хрещатик» №33 (випуск «Документи» від 06 березня 2015 року № 20).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у податкового органу наявні законні підстави для визначення Позивачу за 2016 рік суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 1634,48 грн, оскільки запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII зобов`язання щодо сплати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникають у платників податків після 01 січня 2016 року.

Щодо посилання Позивача на недотримання контролюючим органом строків прийняття та надіслання спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що допущення контролюючим органом вказаного порушення не може слугувати підставою для скасування винесеного ним рішення, адже нарахування грошового зобов`язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно здійснено за наявності передбачених Податковим кодексом України правових підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 №100052-13, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук