Рішення № 85769758, 14.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 листопада 2019 р. справа № 520/8339/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В., представника позивача - Білоуса С.Ю., Шимко Ф.А., представника відповідача - Соіч Ю.Г,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрєйн» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Пларіум Юкрейн” (далі за текстом - Товариство, ТОВ, платник, заявник, позивач), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України №3324/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 18.07.2019 р.

Аргументуючи заявлені вимоги заявник зазначив, що надана консультація не мітить відповідей на усі порушені платником питання, тобто є неповною та суперечить закону.

Відповідач, Державна фіскальна служба України (далі за текстом – ДФС, Фіскальна служба), з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про відповідність консультації вимогам закону та відсутність підстав для звільнення особи від обов`язку справляння податку на додану вартість за господарськими операціями з безоплатної передачі активів як у межах корпоративних заходів чи рекламних цілей, так і у межах благодійної діяльності у разі перевищення показника в 1.000.000,00грн.

Відповідач, Державна податкова служба України (далі за текстом – ДПС, Податкова служба, з поданим позовом не погодився з міркувань, аналогічних запереченням ДФС України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, набув правого статусу юридичної особи приватного права.

Листом від 06.06.2019р. №2019/06/06-1 заявник звернувся до ДФС у Харківської області у цілях отримання індивідуальної податкової консультації з питань: 1) урахування вартості товарів (послуг), що безоплатно розповсюджуються Товариством, при проведенні корпоративних заходів та рекламних кампаній при розрахунку граничної суми операцій для реєстрації платником податку на додану вартість, передбаченої п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, якщо при цьому Товариство не отримує доходу (нарахованого чи сплаченого) від такого розповсюдження; 2) урахування вартості товарів (послуг), що безплатно передаються (надаються) Товариством як благодійна допомога неприбутковим організаціям або фізичним особам при розрахунку граничної суми операцій для реєстрації платником податку на додану вартість, передбаченої п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України.

При цьому, у тексті означеного листа заявник виклав власні міркування, згідно з якими обов`язок реєстрації особи у якості платника податків виникає у разі одночасної наявності двох умов: здійснення операцій, які є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; отримання доходу від операцій, які є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

18.07.2019р. владним суб`єктом, ДФС України у відповідь на згадане звернення було видано індивідуальну податкову консультацію за вихідним №3324/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

У цій консультації зазначено, що операції з безоплатного розповсюдження/надання товарів/послуг при проведенні корпоративних заходів і рекламних кампаній та безоплатної передачі/надання товарів/послуг як благодійної допомоги неприбутковим організаціям і фізичним особам є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Обсяг таких операцій враховується при обрахунку граничної суми від здійсненя операцій з постачання товарів/послуг для цілей обов`язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість відповідно до п.181.1 ст.181 розділу V Податкового кодексу України.

Не погодившись із повнотою та змістом отриманої індивідуальної податкової консультації, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з абз.1 п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Разом із тим, у силу абз.8 п.52.1 ст.52 цього ж кодексу на звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".

У спірних правовідносинах контролюючий орган надав індивідуальну податкову консультацію, тобто визнав звернення платника оформленим належно.

Перевіряючи зміст оскарженої індивідуальної податкової консультації у співвідношенні до обсягу порушених платником податків питань, а також у співвідношенні з положеннями закону наданих контролюючим органом відповідей, суд відзначає, що відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

У розумінні п.п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю. Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням;

З наведених норм кодексу чітко та однозначно випливає, що постачанням товарів є будь-яке без виключення відчуження активу іншій особі, а критерій одержання особою доходу або відсутності доходу не віднесений законодавцем до кваліфікуючих ознак господарської операції як об`єкта справляння податку на додану вартість.

Тому у цій частині доводи заявника слід визнати юридично неспроможними.

Відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Суд звертає увагу владного суб`єкта – контролюючого органу та не, що у тексті п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України законодавцем застосовано словосполучення «що підлягають оподаткуванню», котре за своїм змістом не є тотожнім словосполученню «що є об`єктом оподаткування».

За правилом п.п.197.1.15 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб`єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації.

Під безоплатним постачанням слід розуміти постачання товарів/послуг благодійним організаціям та набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації. У разі недотримання умов, визначених цим підпунктом, такі операції оподатковуються на загальних підставах.

Отже, операції з надання благодійної допомоги у силу прямого застереження закону не підлягають оподаткуванню ПДВ, адже є звільненими від цього.

Тому у цій частині оскаржена консультація не узгоджується із законом.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд відмічає, що оскаржена консультація не містить взагалі жодних суджень владного суб`єкта – контролюючого органу з приводу порядку (механізму) обчислення вартості товарів / послуг у цілях п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, хоча ця питання охоплюється предметом звернення заявника.

Таким чином, оскаржена консультація є також і неповною.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши обґрунтованість та достатність аргументів учасників справи, суд доходить до переконання про те, що оскаржена консультація є неповною відповіддю контролюючого органу за звернення заявника та містить судження контролюючого органу, які не узгоджуються із законом.

Відтак, слід визнати підтвердженим факт порушення прав та інтересів заявника у спірних правовідносинах у галузі податкової справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для скасування індивідуальної податкової консультації контролюючого органу.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007 р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав вичерпну оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 18.07.2019 року №3324/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрєйн» (місцезнаходження - 61072, м. Харків, пр. Науки, 27 Б, 8 поверх, код ЄДРПОУ 37364327) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України (місце знаходження - 04665, м. Ки(в-53, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.)

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення у повному обсязі виготовлено 20.11.2019 року у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України.

Суддя О.В.Старосєльцева