Рішення № 85769742, 15.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2019 р. № 520/6117/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Саєнко Л.І., Курної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення № 00005571306 від 11.04.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуване рішення щодо застосування штрафів та пені не ґрунтується на фактичних даних обліку та не відповідає фактичним даним. При цьому, позивач посилається на те, що перевіркою повноти перерахування ним до бюджету єдиного внеску встановлено, що станом на дату складання акту перевірки єдиний внесок за період з жовтня 2013 року по червень 2018 року включно перерахований до бюджету в повному обсязі. Отже, позивач вважає, що висновки акту перевірки суперечать законодавству та фактичним обставинам, а дії контролюючого органу щодо проведення перевірки є протиправними. Таким чином, позивач вказує, що оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач підтримала позовну заяву, просила її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові з урахуванням наданих нею додаткових доказів, а також пояснень.

Ухвалою суду від 15.11.2019 року замінено відповідача – Головне управління ДФС у Харківській області, у даній справі його правонаступником – Головним управлінням ДПС в Харківській області.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов, в контексті того, що за даними інтегрованої картки платника податків з єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 станом на 01.01.2017 року рахується податковий борг у загальному розмірі 7663,22 грн., терміном виникнення 21.01.2014р., 21.04.2015р., 21.07.2015р., 20.10.2015р., 20.10.2017р., 20.01.2018р., 20.04.2018р., 20.07.2018р. Протягом 2014-2018 років фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснювала несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску. За порушення обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з урахуванням рішення ДФС України від 23.11.2018р. №18384/Ш/99-99-11-02-02-25, застосовані штрафні санкції у розмірі 502,27 грн. (10 %) за період з 21.01.2014р. по 15.01.2018р. та 2435,74 грн. (20 %) за період з 21.01.2015р. по 06.09.2018р. та пеня у розмірі 10763,23 грн. Також, відповідач посилається на те, що відповідно до вимог чинного законодавства строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Окрім цього, відповідач вважає, що ним не порушені вимоги законодавства стосовно проведення перевірки платника податків, яку було проведено за заявою самої фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . Таким чином, відповідач вважає, що приймаючи спірне рішення він діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом, а тому позов не підлягає задоволенню.

У своїй відповіді на відзив позивач посилався на те, що фізична особа, якою є позивач, звільняється від сплати єдиного соціального внеску, якщо вона отримує пенсію за віком або є особою з інвалідністю, або досягла віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Крім того, позивач вважає, що у нього не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі, оскільки у періоді, що перевірявся, він обрав спрощену систему оподаткування та не отримував дохід (не здійснював підприємницьку діяльність).

В своїх запереченнях відповідач посилався на те, що відповідно до вимог чинного законодавства, фізичні особи, підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного соціального внеску, за винятком осіб, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, та зобов`язані самостійно визначити базу нарахування єдиним соціальним внеском та нарахувати внесок. Також, відповідач зазначив, що жоден нормативно-правовий акт не дозволяє фізичній особі – підприємцю, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та не отримує дохід, не визначати базу нарахування єдиним соціальним внеском, не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок.

В додаткових поясненнях, окрім викладеного в позові та відповіді на відзив, позивач, зокрема, посилався на те, що оскаржуване рішення прийняте за межами повноважень контролюючого органу, за межами встановленого законом строку. Також, позивач зазначив, що відповідачем нараховані штрафні санкції та пеня, у тому числі, за період коли підприємницька діяльність позивача була припинена та за відсутньою заборгованістю (недоїмкою).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд, враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, згідно якого в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, виходить з наступного.

Позивач - ОСОБА_1 , є пенсіонером, інвалідом другої групи, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у періоді, що перевірявся (з 01.10.2013р. по 31.10.2014р., з 13.02.2015р. по 12.11.2015р., з 03.07.2017р. по 30.06.2018р.), була зареєстрована як фізична особа - підприємець та перебувала на обліку у Київській ОДПІ м. Харкова на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку, як платник 3 групи, що не заперечується сторонами по справі та підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, карткою платника податків, довідкою від 27.08.2018 року, пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , витягом з реєстру платників єдиного податку від 07.07.2017 року №1720343404458, витягами з ЄДР (а.с. 5, 21-22, 167-169).

Судом встановлено, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.2 ст. 78, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до наказу Головного управління ДФС у Харківській області про проведення позапланової виїзної перевірки від 21.09.2018р. №7126 та направлення від 21.09.2017 року №2502 (а.с. 83-84), в період з 24.09.2018 року по 25.09.2018 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності самозайнятої особи-фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2013 року по 30.06.2018 року, за результатами якої складений акт № 3991/20-40-13-06-07/2189013584 від 25.09.2018р. (а.с. 29-33).

Відповідно до висновків акту перевірки № 3991/20-40-13-06-07/2189013584 від 25.09.2018р., встановлені наступні порушення:

- ч 4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме несвоєчасне надання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік по терміну 09.02.2015р.;

- ч. 5 п. 8 ст. 9, ч. 3 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік (за січень-жовтень) в сумі 4226,50 грн.;

- ч.3 п.8 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме несвоєчасне перерахування єдиного внеску за період з жовтня 2013 року (по терміну 21.01.2014р.) по червень 2018 року (по терміну 20.07.2018р.) на загальну суму 12974,75 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем надані до Головного управління ДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки (а.с. 72), за результатами розгляду яких листом від 09.10.2018р. №10020/ФОП/20-40-13-06-17 (а.с. 6-9) висновки акту перевірки викладено в наступній редакції:

- ч 4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме несвоєчасне надання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік по терміну 09.02.2015р.;

- ч. 5 п. 8 ст. 9, ч. 3 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік (за січень-жовтень) в сумі 4226,50 грн.;

- абз. 3 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме встановлено несвоєчасне перерахування єдиного внеску за період з жовтня 2013 року (по терміну 21.01.2014р.) по жовтень 2014 року включно (по терміну 21.01.2015р.), з лютого 2015 року (по терміну 21.04.2015р.) по вересень 2015 року включно (по терміну 20.10.2015р.), з липня 2017 року (по терміну 20.10.2017р.) по червень 2018 року включно (по терміну 20.07.2018р.) на загальну суму 17201,40 грн.

11.10.2018 року на підставі зазначених висновків акту перевірки контролюючим органом винесені наступні рішення:

- №00002361306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності на загальну суму 170,00 грн.;

- №00002341306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 1690,60 грн.;

- №00002351306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 502,27 грн. (10 %) за період з 01.10.2013р. по 31.12.2014р. та 2435,74 грн. (20 %) за період з 01.01.2015р. по 30.06.2018р. та нарахована пеня у розмірі 10763,23 грн. (а.с. 60-61, 63).

Відповідачем також було пред`явлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2018 року №Ф-00000261306 усього у сумі 4226,50 грн. (а.с. 62).

Вищевказані рішення та вимогу позивачем було оскаржено до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 23.11.2018р. №18384/Ш/99-99-11-02-02-25 зазначені рішення від 11.10.2018 року №00002361306 та №00002341306 та вимога від 11.10.2018 року №Ф-00000261306 залишені без змін, а рішення від 11.10.2018 року №00002351306 - скасовано та відкликано з дня прийняття даного рішення, скаргу позивача - задоволено частково; Головному управлінню ДФС у Харківській області надано розпорядження винести та направити нове рішення, з урахуванням цього рішення (а.с. 12-14).

11.04.2019 року, з урахуванням рішення ДФС України від 23.11.2018р. №18384/Ш/99-99-11-02-02-25, відповідачем було винесено нове рішення №00005571306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 502,27 грн. (10 %) за період з 21.01.2014р. по 15.01.2018р. та 2435,74 грн. (20 %) за період з 21.01.2015р. по 06.09.2018р. та нарахована пеня у розмірі 10763,23 грн., з відповідним розрахунком штрафних санкцій та пені (а.с. 10-11).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 31.05.2019р. №25260/6/99-99-11-05-02-25 (а.с 15) визначено, що скарга позивача щодо скасування рішення № 00005571306 від 11.04.2019 року не підлягає розгляду Державною фіскальною службою України, оскільки питання порушене в скарзі є фактично повторним та вже вирішено по суті.

Так, позивач, не погодившись з рішенням № 00005571306 від 11.04.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, звернувся до суду за його оскарженням.

Стосовно проведення перевірки суд зазначає наступне.

Основною функцією контролюючих органів є податковий контроль, який відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України визначений як система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю передбачені п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України, серед яких, зокрема, проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що органи доходів і зборів мають право проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Так, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачені підстави для проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право, зокрема, приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2018 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДФС у Харківській області (вх. №17823/ФОП) з заявою щодо призначення та проведення документальної позапланової перевірки з питання правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.10.2013 року по 2018 рік (а.с. 85).

Враховуючи зазначену заяву ФОП ОСОБА_1 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.2 ст. 78, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Головним управлінням ДФС у Харківській області було прийнято рішення, оформлене наказом від 21.09.2018р. №7126 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2013 року по 30.06.2018 року» (а.с. 84).

Копію наказу від 21.09.2018р. №7126 позивачу вручено особисто 24.09.2018 року; направлення на проведення перевірки від 21.09.2018р. №2502 та службове посвідчення особи, яка зазначена в ньому, пред`явлені 24.09.2018 року позивачу також особисто, про що свідчать відповідні відмітки на направленні від 21.09.2018р. №2502 (а.с. 83).

Отже, перевірка ФОП ОСОБА_1 здійснювалась на підставі її особистої заяви та з її відома, а також з дотриманням вимог, передбачених Податковим кодексом України, стосовно порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Будь-яких судових рішень стосовно відсутності в діях контролюючого органу повноважень або проведення спірної перевірки поза межами його повноважень, а також протиправності дій контролюючого органу щодо проведення спірної документальної позапланової перевірки позивача, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на повторність спірної перевірки щодо нарахування та сплати ним єдиного соціального внеску, суд не приймає, оскільки оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 11.04.2019 року №00005571306, було винесене відповідачем на підставі висновків акту перевірки, проведеної за заявою ФОП ОСОБА_1 та на підставі наказу від 21.09.2018р. №7126 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2013 року по 30.06.2018 року», з урахуванням рішення ДФС України від 23.11.2018р. №18384/Ш/99-99-11-02-02-25.

Інших доказів проведення контролюючим органом перевірок з питань, що були предметом спірної перевірки платника податків, до суду не надано.

Щодо посилань позивача на накладення мораторію на проведення перевірок підприємців контролюючими органами, суд зазначає, що вказаний мораторій було запроваджено в Україні протягом серпня - грудня 2014 року відповідно до ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (зі змінами, внесеними Законом України від 31.07.2014 № 1622-VII) з відповідними виключеннями. Також, відповідно до ч. 3 розділу ІІ Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, встановлені певні обмеження на проведення перевірок у 2015 та 2016 роках. В свою чергу, вищезазначену перевірку позивача було проведено у 2018 році, поза межами вказаних строків.

Таким чином, суд вважає, що вищезазначену перевірку позивача було проведено з дотриманням, передбачених Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вимог стосовно підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, в межах повноважень, визначених п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд також не приймає посилання позивача стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного рішення за межами строку, передбаченого п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, оскільки таке рішення було винесено відповідачем за результатами розгляду скарги позивача на рішення та вимогу, прийнятих 11.10.2018 року на підставі висновків акту перевірки від 25.09.2018р. № 3991/20-40-13-06-07/ НОМЕР_1 , за розпорядженням ДФС України, що оформлене ним в рішенні від 23.11.2018р. №18384/Ш/99-99-11-02-02-25, яким скарга позивача була задоволена частково.

Відповідно до п. 3 розділу V Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, у разі повного або часткового задоволення скарги в рішенні даються розпорядження контролюючому органу, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій.

По суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовано у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон).

На підставі Закону розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (надалі – Інструкція), положення якої визначають процедуру нарахування і сплати єдиного внеску, нарахування фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

У статті 1 Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 4 Закону, платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються, зокрема, на платників, зазначених у пункті 4, частини першої статті 4 цього Закону (ч. 3 ст. 6 Закону).

Статтю 7 вказаного Закону визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в редакціях за спірний період передбачено розмір єдиного внеску, який для фізичних осіб – підприємців, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Також було передбачено, що єдиний внесок визначається у розмірі 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати та розміру внеску, встановленого Законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Частиною 5 пункту 8 статті 9 Закону передбачено, що періодом, за який платники єдиного внеску - фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний рік.

Платники, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону, п. 2 ч. 6 розділу IV Інструкції).

Пунктом 5 розділу IV Інструкції передбачено обчислення і строки сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування:

1) зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску;

2) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до положень ст. 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи, пеня) відповідно до Закону.

Так, згідно з ч. 3 ст. 25 Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (в редакції, що діяла до 31.12.2014 року). Після 01.01.2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (відповідні зміни внесені Законом України від 28.12.2014 року №77-VIII).

Частиною 10 статті 25 Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

При цьому, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується згідно ч. 16 ст. 25 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся (з 01.10.2013р. по 31.10.2014р., з 13.02.2015р. по 30.09.2015р., з 03.07.2017р. по 30.06.2018р.), перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку, що не заперечується сторонами по справі.

Згідно з наданими до Київської ОДПІ м. Харкова податковими деклараціями про майновий стан та доходи, ФОП ОСОБА_1 у періоді з 01.10.2013р. по 31.12.2017р. підприємницьку діяльність не здійснювала, доходів не отримувала.

ФОП ОСОБА_1 було надано до Київської ОДПІ м. Харкова наступні звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013-2017 роки із відповідними таблицями Додатку 5: 2013 рік – таблиця №2 Додаток 5 – за №1614040850 із нарахуванням ЄСВ в сумі 4800,76 грн. на спрощеній системі за січень-грудень; 2014 рік - таблиця №2 Додаток 5 – за №1507313353 від 14.02.2015р. без нарахувань; 2015 рік – таблиця №1 та №2 Додаток 5 – за №1602558907 від 26.01.2016р. із нарахуванням ЄСВ в сумі 3436,72 грн. на спрощеній системі за лютий-вересень; 2017 рік – таблиця №2 Додаток 5 – за №21771, №21772 від 30.01.2017р. із нарахуванням ЄСВ в сумі 4224,00 грн. на спрощеній системі за липень-грудень (а.с. 127-130, 133-136).

Термін надання звітності за 2018 рік на дату складення акту не настав.

У судовому засіданні представником відповідача надані відповідні звіти з таблицями ФОП ОСОБА_1 за 2014 рік та 2018 рік, а саме: 2014 рік – таблиця №3 – за №82143, №82144 від 26.09.2018 року із нарахуванням за результатами проведеної перевірки в сумі 4226,50 грн. за січень-жовтень; 2018 рік – таблиця №1 Додаток 5 – за №19527, №19528 від 28.01.2019 року із нарахуванням ЄСВ в сумі 8190,60 грн. на спрощеній системі за січень-жовтень (а.с. 131-132, 137-138).

За даними інтегрованої картки платника податків з єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 (а.с. 87-93) станом на 01.01.2017р. рахується податковий борг у загальному розмірі 7663,22 грн., терміном виникнення 21.01.2014р., 23.04.2014р., 22.07.2014р., 21.10.2014р., 21.01.2015р., 21.04.2015р., 21.07.2015р., 20.10.2015р.

Здійснені позивачем перерахування єдиного соціального внеску за період з 18.10.2017 року по 06.09.2018 року в сумі 16801,58 грн. були зараховані в рахунок сплати вказаної заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення.

Крім того, по строку сплати 20.10.2017р., 20.01.2018р., 20.04.2018р., 20.07.2018р., зазначені перерахування позивача були зараховані у порядку календарної черговості в рахунок виникнення відповідної заборгованості.

Так, нарахування єдиного соціального внеску по строку 21.01.2014 року були сплачені позивачем – 30.09.2016р., по строку 23.04.2014р. – 18.10.2017р., по строку 22.07.2014р. – 18.10.2017р., 14.11.2017р., по строку 21.10.2014р. – 14.11.2017р., 11.12.2017р., 15.01.2018р., по строку 21.01.2015р. – 15.01.2018р., 14.02.2018р., по строку 21.04.2015р. – 14.02.2018р., 15.03.2018р., по строку 21.07.2015р. – 15.03.2018р., 23.04.2018р., по строку 20.10.2015р. – 23.04.2018р., 14.05.2018р., 14.06.2018р., по строку 20.10.2017р. – 14.06.2018р., 05.07.2018р., по строку 20.01.2018р. – 05.07.2018р., по строку 20.04.2018р. – 05.07.2018р., по строку 20.07.2018р. – 06.09.2018р.

Отже, протягом 2014-2018 років ФОП ОСОБА_1 здійснювала несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

За порушення обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску оскаржуваним рішенням відповідно до вимог частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з урахуванням рішення ДФС України від 23.11.2018р. №18384/Ш/99-99-11-02-02-25, до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 502,27 грн. (10 % до 01.01.2015р.) за період з 21.01.2014р. по 15.01.2018р. та 2435,74 грн. (20 % з 01.01.2015р.) за період з 21.01.2015р. по 06.09.2018р. та нарахована пеня у розмірі 10763,23 грн.

Щодо посилання позивача на листи Головного управління ДФС у Харківській області від 31.01.2019 року №2711/ФОП/20-40-57-07-19 (а.с. 16) та Київського управління ГУ ДФС у Харківській області від 14.02.2019 року №4022/ФОП/20-40-57-06-22 (а.с. 17), як на підставу відсутності боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску, суд зазначає, що відповідно до змісту вказаних листів позивача повідомлено про відсутність у нього боргу станом на 31.01.2019 року, проте, як штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску нараховані контролюючим органом за інший період з 21.01.2014р. по 06.09.2018р.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, про існування боргу за період жовтень-серпень 2013-2014 роки в сумі 7327,55 грн. позивач повідомлявся, зокрема, листом від 09.09.2014 року №5498/Ш/20-34-25-23, отриманим ним 13.09.2014 року (а.с. 188-189). Неодноразово позивачу виставлялись відповідні вимоги про сплату боргу по єдиному внеску, зокрема, від 07.08.2014 року №Ф-20-25, від 07.10.2014 року №Ф-84-25, у тому числі, на вказану суму боргу, які були предметом оскарження в податкових органах. За результатами оскарження зазначених вимог про сплату боргу винесені рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 01.10.2014 року №6235/Ш/20-40-10-04-17, від 14.11.2014 року №7674/Ш/20-40-10-04-17, рішення ДФС України від 19.12.2014 року, відповідно до яких оскаржувані вимоги скасовані та відкликані з підстав порушення порядку складання та не відповідності таких вимог чинному законодавству; при цьому, саму суму недоїмки по єдиному внеску у розмірі 7327,55 грн. не скасовано (а.с. 188-198).

Стосовно твердження позивача про своєчасну оплату ним єдиного соціального внеску за 2012р., за 2015р., за 2018р., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Так, за даними інтегрованої картки платника податків з єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 (а.с. 87-93) вбачається, що сплачені позивачем суми відповідно до наданих квитанцій (а.с. 175-177, 180-181) були зараховані в рахунок сплати відповідної заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення.

Таким чином, твердження позивача про своєчасну оплату ним єдиного соціального внеску за 2012р., за 2015р., за 2018р. є безпідставним та необґрунтованим.

Стосовно посилання ОСОБА_1 про протиправне нарахування відповідачем штрафних санкцій та пені, у тому числі, за період, коли вона була звільнена від сплати єдиного соціального внеску, оскільки є інвалідом 2 групи та отримує пенсію по інвалідності з 07.08.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону, в редакції до набрання чинності Законом № 1774-VIII від 06.12.2016: особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Після набрання чинності Законом № 1774-VIII від 06.12.2016, в наступній редакції: особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Після набрання чинності Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, в наступній редакції: особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2018 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до Київського управління ГУ ДФС у Харківській області з заявою, в якій просила не нараховувати єдиний соціальний внесок за 4 квартал 2018 року у зв`язку з тим, що з 07.08.2018 року є пенсіонером по інвалідності, до якої додала копію підтверджуючого документу (а.с. 19).

Контролюючим органом на підставі звернення ФОП ОСОБА_1 в інтегрованій картці платника податків з листопада 2018 року (дати звернення до контролюючого органу) були зменшені нарахування єдиного соціального внеску за 4 квартал 2018 року та в подальшому ФОП ОСОБА_1 була звільнена від нарахування єдиного соціального внеску.

Згідно даних інтегрованої картки та розрахунку штрафних санкцій та пені до оскаржуваного рішення (а.с. 11, 87-93) не вбачається нарахування відповідачем штрафних санкцій та пені за період, коли ОСОБА_1 була звільнена від сплати єдиного соціального внеску, нарахування штрафних санкцій та пені відбулось за період з 21.01.2014р. по 06.09.2018р., тобто до періоду (листопад 2018 року), коли ФОП ОСОБА_1 була звільнена від нарахування єдиного соціального внеску.

Таким чином, суд не приймає посилання позивача про протиправне нарахування відповідачем штрафних санкцій та пені, оскільки позивача було звільнено від нарахування єдиного соціального внеску, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Стосовно посилань позивача про застосування відповідачем штрафних санкцій та нарахуванні пені за оскаржуваним рішенням у періоди, коли було припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , у періоді, що перевірявся (з 01.10.2013р. по 31.10.2014р., з 13.02.2015р. по 12.11.2015р., з 03.07.2017р. по 30.06.2018р.), була зареєстрована як фізична особа – підприємець, що підтверджується відповідними витягами з ЄДР та повідомленням про проведення державної реєстрації (а.с. 167-170).

Згідно даних інтегрованої картки та розрахунку штрафних санкцій та пені до оскаржуваного рішення (а.с. 11, 87-93) не вбачається нарахування відповідачем штрафних санкцій та пені за період, коли підприємницька діяльність позивача була припинена. Виникнення податкового боргу по строку сплати 21.01.2014р., 23.04.2014р., 22.07.2014р., 21.10.2014р., 21.01.2015р., 21.04.2015р., 21.07.2015р., 20.10.2015р., 20.10.2017р., 20.01.2018р., 20.04.2018р., 20.07.2018р., не враховує періоди, коли підприємницька діяльність позивача була припинена.

Таким чином, посилання позивача про застосування відповідачем штрафних санкцій та нарахуванні пені за оскаржуваним рішенням у періоди, коли було припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності позивача, є необґрунтованими та безпідставними.

Твердження позивача про те, що у нього не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі, оскільки у періоді, що перевірявся, він обрав спрощену систему оподаткування та не отримував дохід (не здійснював підприємницьку діяльність), суд не приймає, оскільки ФОП ОСОБА_1 самостійно було надано до Київської ОДПІ м. Харкова звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період, що перевірявся, із нарахуванням єдиного соціального внеску у відповідних сумах.

Судові рішення, на які посилається позивач, щодо відсутності у фізичної особи-підприємця, які обрали спрощену систему оподаткування, обов`язку сплачувати єдиний внесок без отримання доходу (не здійснення підприємницької діяльності), стосуються правомірності нарахувань єдиного внеску контролюючим органом, яким сформовано оскаржувані податкові вимоги.

Крім того, суд зазначає, що частиною 12 статті 9 Закону та пунктом 4 частини 2 розділу IV Інструкції передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення № 00005571306 від 11.04.2019 року відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; а застосування штрафних санкцій у розмірі 502,27 грн. (10 % до 01.01.2015р.) за період з 21.01.2014р. по 15.01.2018р. та 2435,74 грн. (20 % з 01.01.2015р.) за період з 21.01.2015р. по 06.09.2018р. та нарахування пені у розмірі 10763,23 грн., за оскаржуваним рішенням є обґрунтованим, а отже, правомірним.

Відповідно до ч. 1. ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не доведено належними доказами протиправність оскаржуваного рішення.

В свою чергу, відповідачем було доведено належними доказами правомірність прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, яке є предметом розгляду даної справи.

Таким чином, з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення № 00005571306 від 11.04.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску прийняте у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаного рішення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2019 року.

Суддя Заічко О.В.