Рішення № 85769689, 18.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 листопада 2019 р. № 520/9234/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладену у наказі від 09.07.2019 р. №5561-СГ у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області згідно заяви ОСОБА_1 від 18.12.2018 р. - незаконною;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити вказану заяву, надавши відповідний дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що через свого уповноваженого представника вона звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області із заявою від 18.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області. Проте, в листі від 15.01.2019 за № П-15764/0-265/0-95-19 позивачу було відмовлено у зазначеному. Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду із позовною заявою. В рамках розгляду справи №2040/7204/18 позов було задоволено частково та, зокрема, зобов`язано повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду у вказаній справі. Однак, відповідачем було повторно відмовлено у задоволенні заяви шляхом видання наказу від 09.07.2019 р. №5561-СГ із зазначенням того, що земельна ділянка, яка зазначена на доданих до заяви графічних матеріалах входить до складу земельної ділянки загальною площею 2,50 га, яка наказом Головного управління від 31.05.2019 року №251 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах. Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 16.09.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках позивача. При цьому, наказ відповідача від 09.07.2019 р. №5561-СГ є таким, що прийнятий правомірно та з врахуванням усіх норм діючого законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач через свого представника звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області з заявою від 18.12.2018 року про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області для подальшого отримання у власність.

У заяві було зазначено, що вказана земельна ділянка необхідна ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. Крім того, у заяві вказано, що правом на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності в межах норм, встановлених ст. 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 не скористалася. До заяви було додано необхідний пакет документів.

Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області було повідомлено позивача листом від 15.01.2019 року № П-15764/0-265/0/95-19 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач, не погодившись із зазначеною відмовою, звернулась із позовною заявою до суду задля відновлення своїх порушених прав.

Так, судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року у справі №520/1576/19 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.01.2019 №П-15764/0-265/0/95-19 у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до заяви від 18.12.2018; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 18.12.2018 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до положень Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Зазначене рішення суду у справі №520/1576/19 набрало законної сили 13.06.2019 року.

Матеріали справи свідчать, що листом від 09.07.2019 року №П-7739/0-4177/0/95-19 «Про розгляд заяви» представнику позивача повідмолено, що Головним управлінням на виконання судового рішення повторно розглянуто заяву щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області та направлено копію наказу «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Так, судом встановлено, що за результатами повторного розгляду заяви позивача відповідачем прийнято наказ від 09.07.2019 року №5561-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої за межами району Харківської області, орієнтовним розміром 2,0000 гектара, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ - 01.03).

Зі змісту наказу від 09.07.2019 року №5561-СГ вбачається, що в якості підстав для відмови позивачу із посиланням на положення ч.7 ст. 118 та ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України зазначено, що земельна ділянка, яка вказана на доданих до заяви графічних матеріалах, входить до складу земельної ділянки загальною площею 2,50 га, яка наказом Головного управління від 31.05.2019 року № 251 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах. При цьому вказано, що приписами Земельного кодексу України передбачена заборона відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що підставою виникнення спірних правовідносин став той факт, що відповідач, при прийнятті спірного у даній справі наказу про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв, на думку позивача, всупереч нормам Земельного кодексу України, який не містить в собі такої підстави для відмови, на яку послався відповідач.

По суті позовних вимог суд зазначає, що такі регулюються Земельним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).

При цьому, пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до положень п. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Водночас, суд зазначає, що положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вищевказаної норми слід дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 29.09.2016 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за вих. № 1391/29521.

Так, підпунктом 13 пункту 4 цього Положення встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до положень ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із приписами ч.1 ст. 136 Земельного кодексу України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Як передбачено приписами ч.2 ст.136 Земельного кодексу України добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Відповідно до ч.3 ст.136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

З аналізу змісту положень статті 136 Земельного кодексу України вбачається, що у разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Судовим розглядом справи встановлено, що в якості відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (сіножаті), розташованої за межами населеного пункту на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, для подальшого отримання у власність є посилання відповідача на те, що ділянка, зазначена на доданих до заяви ОСОБА_1 графічних матеріалах, входить до складу земельної ділянки загальною площею 2,50 га, яка наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах.

При цьому, представником відповідача разом із відзивом на позов на підтвердження вказаних доводів долучено копію наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 31.05.2019 року №251 "Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах", в якому наявна земельна ділянка площею 2,50 га на території Балаклійського району Савинської сільської ради за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, без зазначення кадастрового номеру.

Водночас, як станом на дату подання позивачем заяви від 18.12.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, так і станом на день прийняття Харківським окружним адміністративним судом рішення від 13.05.2019 року у справі №520/1576/19, яким зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.12.3018 року, за результатами чого прийнято спірний у даній справі наказ від 09.07.2019 року №5561-СГ, земельна ділянка дозвіл на розроблення проекту землеустрою стосовно якої бажає отримати позивач, не була включена до переліку земельних ділянок, право на які підлягає продажу на земельних торгах, оскільки відповідний наказ № 251 винесено лише 31.05.2019, тобто, в процесі розгляду клопотання позивача від 18.12.2018.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про ігнорування відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року у справі № 520/1576/19, яке хоча і набрало законної сили 13.06.2019 року, проте свідчить про обізнаність відповідача із обставинами оскарження ОСОБА_1 відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки у вигляді листа від 15.01.2019 року №П-15764/0-265/0/95-19.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач, посилаючись на ч.3 ст.136 ЗК України та стверджуючи про правомірність відмови позивачеві з підстав включення спірної земельної ділянки до переліку ділянок, які підлягають продажу на земельних торгах, не надав до суду доказів того, що ця земельна ділянка фактично виставлена на земельні торги.

Отже, всупереч наведеній вище нормі, відповідачем не доведено факту виставлення земельної ділянки, щодо якої позивач звернулась із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, на земельні торги, а відтак, не доведено фактичної наявності обставин, які у розумінні ч.3 ст.136 КАС України є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

З врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про протиправність наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладену від 09.07.2019 р. №5561-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області згідно заяви ОСОБА_1 від 18.12.2018 р.

Висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.05.2019 року у справі № 2040/7204/18 та від 16.01.2019 по справі 819/655/18.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладену у наказі від 09.07.2019 р. №5561-СГ у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області згідно заяви ОСОБА_1 від 18.12.2018 р.

Водночас, враховуючи обставини справи та встановлення судом протиправності відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладеної у наказі від 09.07.2019 р. №5561-СГ, суд з приводу позовних вимог позивача про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити вказану заяву, надавши відповідний дозвіл, зазначає наступне.

За Рекомендацією № R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є наслідком проведення відповідної процедури. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач, звертаючись через свого представника до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області 18.12.2018 року із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, додала певний пакет документів, а саме: викопіювання з кадастрової карти (плану), графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію довіреності на ім`я представника, копію паспорту та ідентифікаційного коду.

Проте, як встановлено судом зі змісту спірного у даній справі наказу, зазначеним документам відповідачем не було надано оцінки, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2018 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145) про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладену у наказі від 09.07.2019 р. №5561-СГ у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області згідно заяви ОСОБА_1 від 18.12.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2018 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 пов., код ЄДРПОУ - 39792822).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.