Рішення № 85769566, 20.11.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2318/19

20 листопада 2019 року м. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Хрущ В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління Державної казначейської служби України в м. Тернополі, про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (далі – ГУПФУ, відповідач), в якій просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4949,28 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 20.06.2017 року на підставі договору купівлі-продажу вона придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При укладенні договору позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4949,28 грн. Позивач придбала житло вперше, а тому вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" - сплатила такий збір безпідставно. Також, позивач зазначає, що на своє звернення до відповідача про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування вона отримала відмову, у зв`язку з чим і звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року відкрито провадження у справі, та ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. В наведеній ухвалі встановлено строк подання учасникам справи відзиву на позовну заяву та пояснень щодо позову.

У встановлений судом строк Головним управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області, через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач посилається на безпідставність заявлених позовних вимог, мотивуючи тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Також зазначено, що позивач добровільно сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 4949,28 грн., і управління не вчиняло дій та не приймало рішень щодо зобов`язання позивача сплатити такий збір. Водночас, відповідач вважає, що позивач, придбавши квартиру 20.06.2017 року та звернувшись до суду у жовтні 2019 року, пропустила шестимісячний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що має наслідком відповідно до статті 123 КАС України, залишення позовної заяви без розгляду.

Також у встановлений судом строк Управлінням Державної казначейської служби України у м.Тернополі, подано клопотання (пояснення), в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - зазначає, що при вирішенні даної справи покладається на рішення суду, а також просить долучити до матеріалів справи довідку №209 від 25.10.2019 року про зарахування до державного бюджету з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна коштів в сумі 4949,28 грн., сплачених позивачем за платіжним дорученням (квитанцією) №ПН2134161 від 20.06.2017 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,- суд встановив наступні обставини.

20.06.2017 року між ОСОБА_1 (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Компанія з управління активами "НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЗЕРВ" укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким позивач придбала квартиру АДРЕСА_2 .

Вказаний договір купівлі-продажу від 20.06.2017 року посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №522.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору купівлі-продажу ціна квартири встановлена в розмірі 494928,00 грн.

Перед укладенням вищезазначеного договору позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, тобто, 4949,28 грн., відповідно до квитанції №ПН2134161 від 20.06.2017 року, як це передбачено пунктом 15.3 постанови КМУ від 03.11.1998 року №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" та пунктом 10 статті 4 "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказані кошти у розмірі 4949,28 грн. зараховані на відповідний рахунок та надійшли до Державного бюджету, що підтверджується довідкою УДКСУ у місті Тернополі №209 від 25.10.2019 року.

26.09.2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій повідомила про придбання нею квартири і сплату при цьому збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4949,28 грн., та просила повернути їй зазначену суму безпідставно сплаченого збору відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду заяви відповідач листом №10316/05-03 від 01.10.2019 року повідомив позивача про те, що для повернення вказаного збору немає підстав, посилаючись на відсутність у Пенсійного фонду України інформації щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно. Також позивачу роз`яснено про право звернутися до суду із адміністративним позовом про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступних положень чинного законодавства.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі – Закон № 400/97-ВР) зі змінами та доповненнями.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З системного аналізу наведених правових актів слід прийти до висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до частини першої статті 211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Враховуючи положення статті 77 КАС України щодо обов`язку доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, який є суб`єктом владних повноважень,- суд при вирішенні даної справи виходить з доказів, які були надані сторонами.

Наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 20.06.2017 року, - підтверджується факт придбання ОСОБА_1 1/1 частки квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна №522 від 20.06.2017 року.

Довідкою №3040 від 04.10.2019 року, виданої ТзОВ “Міське бюро технічної інвентаризації”, підтверджується, що станом на 29.12.2012 року за ОСОБА_2 згідно обліку технічної інвентаризації в місті Тернополі зареєстровано право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 , яке належить їй на праві приватної власності на підставі органу приватизації №16498 від 28.09.1996 року та право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 , яке належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом за №5-554 від 05.05.2011 року.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивачем вказана частка квартири була приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» - при безоплатній приватизації житлового фонду і зареєстрована за нею на підставі розпоряджень органу приватизації.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 частини1 статті 1 вказаного Закону є вартість нерухомого майна, зазначена у договорі купівлі-продажу.

Таким чином, законодавець ототожнює поняття «придбання» та «купівля-продаж», оскільки збір сплачується лише з придбаного майна (набутого лише шляхом укладення договору купівлі-продажу).

Тому, виходячи з наведених положень Закону №400/97-ВР, набуття права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду чи за результатами приватизації житла, в тому числі безоплатної приватизації житлового фонду на підставі розпорядження органу приватизації - не охоплюється терміном «придбання».

Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка міститися у постановах від 27.06.2018 року у справі № 819/1343/17 та 04.04.2019 року у справі №819/1553/17, від 03.07.2018 року у справі №819/33/17, та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 07.10.2019 року вих. №14-14/45, складена ТВБВ №10019/014 філії – Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк", яка видана про те, що ОСОБА_1 включена у ТВБВ №10019/02 філії – Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" в списки на приватизацію житла, житлові чеки використані на суму 2,89 грн., залишок - 1,31грн.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, - відповідачем не надано, а судом на підставі наданих усіма учасниками справи матеріалів – не встановлено.

Суд, при вирішенні даної справи, звертає увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну “придбавають житло вперше”, що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування”, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Таким чином, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішеннях у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (PincovdandPine v. The Czech Republic), “Ґаші проти Хорватії” (Gashiv. Croatia), “Трго проти Хорватії” (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу “належного урядування”, ґрунтується на висновку, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Відтак, зважаючи на вищезазначене, відсутність можливостей в органів Пенсійного фонду України встановити факт придбання житла конкретною особою вперше - не може ставитись в провину особі, яка придбаває житло, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Відтак, у випадку розгляду конкретної справи з приводу повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, в силу невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм, саме на органи Пенсійного фонду України покладається тягар доведення того, що конкретні особи придбавають житло не вперше.

При цьому, суд звертає увагу на те, що саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

Таким чином, твердження УПФУ, стосовно того, що відповідно до чинного законодавства України не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно, що позбавляє можливості перевірити інформацію про те, чи вперше особа придбала нерухомість, та, відповідно, на відсутність через це підстав для повернення позивачеві збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, - не можуть бути прийняті судом до уваги.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено обов`язку ОСОБА_1 щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно 20.06.2017 року вперше придбала житло за договором купівлі-продажу нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , та при оформленні документів безпідставно сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі – продажу нерухомого майна в розмірі 4949,28 грн.

Відтак, позивач має право на повернення суми сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - як помилково сплаченого, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж.

При цьому, таке повернення коштів - може відбуватись лише за дотримання ряду умов, визначених чинним законодавством.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (зі змінами і доповненнями, внесеними, зокрема, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 06.04.2017 року №415) (далі - Порядок № 787).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124.

У разі потреби в поверненні помилково або надміру зарахованих коштів у готівковій формі фізичним особам, які не мають рахунків у банках (більше ніж одному одержувачу), органом, що контролює справляння надходжень бюджету, в доповнення до подання до відповідного органу Казначейства подається реєстр одержувачів коштів, в якому зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року за №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 988/18283, - суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

З огляду на зазначене, - суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача сформувати та подати до органу Державної казначейської служби України відповідне подання про позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція вже висловлена в ряді рішень Верховного Суду за наслідками розгляду аналогічних правовідносин, зокрема, у постановах: від 30.01.2018 року (справа №819/1498/17), від 31.01.2018 року (справа №819/1667/17), від 03.07.2018 року (справа №819/33/17), від 31.10.2018 року (справа №819/595/17), від 01.11.2018 року (справа №819/1353/17).

Поряд з цим, оцінюючи твердження відповідача про те, що позивач звернулась з даним позовом до суду з пропуском шестимісячного строку, - суд вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що відповідач відмовив позивачу у поверненні збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна - за наслідками розгляду відповідної заяви листом від 01.10.2019 року №10316/05-03, то саме з дати отримання вказаної відповіді від відповідача, - позивач і дізналась про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, факт придбання позивачем квартири 20.06.2017 року - жодним чином не впливає на строк звернення позивача до суду, оскільки не обмежує позивача шестимісячним строком на можливість звернення до відповідного органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів, та, безумовно, не може бути підставою для звуження прав позивача та відмови їй у поверненні таких коштів через недостатнє врегулювання питання внутрішньої процедури у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, на державному рівні.

Окрім того, вказана обставина не була підставою для відмови Управління у поверненні ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна - за наслідками розгляду відповідної заяви листом від 01.10.2019 року №10316/05-03., а відтак, в силу положень Глави 5 КАС України, - вказані посилання відповідача не мають доказової сили при вирішенні даного спору.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач, отримавши відмову Управління від 01.10.2019 року та подавши даний позов до суду 09.10.2019 року (відповідно до поштового штемпеля на позовній заяві), - звернулась за захистом своїх прав в межах встановленого законом шестимісячного строку.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне в порядку відшкодування стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за звернення до суду із даним позовом.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4949,28 грн. (чотири тисячі дев`ятсот сорок дев`ять гривень 28 копійок).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ: 14035769) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) документально підтверджений судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), сплачений згідно квитанції №20933 від 09.10.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.