Рішення № 85769279, 19.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5779/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі «Про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 16 квітня 2019 року № 35;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській зарахувати період роботи в кооперативі "ЗЕВС-90" з 19.06.1990 по 28.04.1993, на посаді робочого до загального стажу роботи ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення та провести відповідний розрахунок пенсії з дня звернення ОСОБА_1 до пенсійного фонду за заявою № 769 від 11.02.2019р. про призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.02.2019 року він звернувся до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 16 квітня 2019 року № 35 відмовлено у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення, пенсійним фондом зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи в кооперативі «ЗЕВС-90» з 19.06.1990 по 28.04.1993, оскільки не було зібрано додаткової інформації стосовно стажу роботи в кооперативі та запис про звільнення у трудовій книжці проведено без додержання правил, передбачених Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженою наказом міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 р. № 58. а саме у графі 4 не зазначено на підставі чого внесено запис, не зазначено наказ його дата і номер.

Позивач зазначає, що свідок ОСОБА_2 , який міг б підтвердити, що позивач дійсно працював разом з ним у період з 19.06.1996 по 28.04.1993 роки робочим у кооперативі «ЗЕВС-90» помер, однак його дружина має трудову книжку де є записи про роботу чоловіка в кооперативі «ЗЕВС-90» і яка може особисто підтвердити факт, що позивач працював з її чоловіком у кооперативі «ЗЕВС-90». Проте Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі відмовило у прийнятті копії трудової книжки ОСОБА_2 та письмові пояснення його дружини ОСОБА_3 про роботу померлого чоловка у кооперативі «ЗЕВС-90».

Позивач, з посиланням на позицію Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а, зазначив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином позивач вважає, що відповідач мав би врахувати період роботи в кооперативі «ЗЕВС-90» з 19 червня 1990 по 28 квітня 1993року до страхового стажу для обчислення пенсії за віком, однак цього не зробив, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення від 16 квітня 2019 року № 35 та його протиправність.

Ухвалою судді від 21.10.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду від відповідача 06.11.2019 року надійшов відзив, в якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі з тих підстав, що загальний страховий стаж позивача становить 22 роки 10 місяців 23 дні. До страхового стажу не було зараховано період з 19.06.1990 по 28.04.1993 у кооперативі «ЗЕВС-90» з тих підстав, що записи в трудовій книжці Позивача за зазначений період не відповідають вимогам, встановленим Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року №58.

Враховуючи те, що запис у трудовій книжці не відповідає встановленим законодавством вимогам відповідач зазначає, що у Управління відсутні підстави для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача лише на підставі трудової книжки.

При цьому відповідач зазначив, що встановленні законодавством умови для підтвердження трудового стажу Позивача показами свідків не були дотримані, а отже в Управління були відсутні законні підстави для зарахування спірного періоду до страхового стажу.

Крім того, відповідач азначив, що Суворовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі було направлено запит №1484/10 від 18.02.2019 про надання допомоги у витребуванні довідки про стаж заявника за період з 19.06.1990 по 28.04.1993 у кооперативі «ЗЕВС-90». Листом №4271/04 від 26.02.2019 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повідомило, що підтвердити період роботи Позивача з 19.06.1990 по 28.04.1993 в кооперативі «ЗЕВС-90» немає можливості, оскільки відповідне підприємство в базах управління не зареєстровано, місцезнаходження такого підприємства невідомо, та за даними міських архівів кооператив «ЗЕВС-90» документів на зберігання не надавав.

Відтак, враховуючи те, що запис у трудовій книжці Позивача про роботу в період з 19.06.1990 по 28.04.1993 в кооперативі «ЗЕВС-90» не відповідає вимогам, встановленим законодавством, жодних інших відомостей про роботу за спірний період Позивачем надано не було, заходи Управління для встановлення факту роботи Позивача у спірний період не надали результату, відповідач вважає, що Управлінням обгрунтовано було прийнято Рішення №35 від 16.04.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

Щодо можливості застосування у даній справі висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а відповідач вважає, що наведений Позивачем висновок Верховного Суду у зазначеній постанові не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у даній справі.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою №769 від 11.02.2019 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058.

Рішенням №35 від 16.04.2019 Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком. Зі змісту даного рішення вбачається, що загальний страховий стаж Позивача становить 22 роки 10 місяців 23 дні. До страхового стажу не було зараховано період з 19.06.1990 по 28.04.1993 у кооперативі «ЗЕВС-90» з тих підстав, що записи в трудовій книжці Позивача за зазначений період не відповідають вимогам, встановленим Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року №58. Документів, які містять відомості про період роботи з 19.06.1990 року по 28.04.1993 року позивачем надано не було. Право виходу на пенсію зявиться після досягнення 63 років.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV, страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 2.26 Інструкції №58 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис. - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній день роботи. До трудової книжки працівника повинен бути внесений наступний запис: в графі 1 розділу "Відомості про працю" ставиться порядковий номер запису, в графі 2 - дата звільнення, в графі 3 вноситься підстава звільнення, в графі 4 зазначається дата та номер наказу (розпорядження) про звільнення.

Як зазначає відповідач загальний страховий стаж позивача становить 22 роки 10 місяців 23 дні. До страхового стажу не було зараховано період з 19.06.1990 по 28.04.1993 у кооперативі «ЗЕВС-90» з тих підстав, що запис №21 в трудовій книжці позивача не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки в графі 4 відсутні підстави внесення запису про звільнення, тобто відсутній номер та дата наказу (розпорядження) про звільнення позивача.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до матеріалів справи позивач, на виконання приписів п.п. 2.1 п. 2 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, надав до пенсійного органу документ про стаж – трудову книжку.

Суд зазначає, що той факт що запис №21 в трудовій книжці позивача не відповідає вимогам Інструкції №58 не є виключною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу, оскільки позивач не може нести відповідальність за правильність внесення роботодавцем записів до його трудової книжки.

Суд зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у встановленому порядку не доведено недостовірність відомостей зазначених в трудовій книжці позивача.

Стосовно посилань відповідача на той факт, що підтвердити період роботи Позивача з 19.06.1990 по 28.04.1993 в кооперативі «ЗЕВС-90» немає можливості, оскільки відповідне підприємство в базах управління не зареєстровано, місцезнаходження такого підприємства невідомо, та за даними міських архівів кооператив «ЗЕВС-90» документів на зберігання не надавав, суд зазначає, що непідтвердження первинними документами періодів роботи позивача не може бути достатньою підставою для відмови в задоволені позову ОСОБА_1 .

При цьому суд звертає увагу, що позивач не може нести відповідальність за дії посадових осіб, з вини яких на цей час невідомо місцезнаходження первинних документів на підтвердження інформації зазначеної у трудовій книжці позивача.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.

Так, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch V. The United Kingdom " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS V. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що рішення Суворовського об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 16 квітня 2019 року № 35 є протиправним та належить до скасування, оскільки станом на час звернення з заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 60 років і він мав страховий стаж не менше 25 років, що повністю узгоджується з положенням ч. 1 ст. 26 Закону №1058, відповідно до якої позивач має право на призначення йому пенсії.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області слід зобов`язати зарахувати період роботи в кооперативі «ЗЕВС-90» з 19.06.1990 по 28.04.1993 до загального стажу роботи ОСОБА_1 та у зв`язку з цим зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти відповідне рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 та провести відповідний розрахунок пенсії з дня звернення ОСОБА_1 з заявою № 769 від 11.02.2019р. про призначення пенсії за віком.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 16 квітня 2019 року № 35.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період роботи в кооперативі «ЗЕВС-90» з 19.06.1990 по 28.04.1993 до загального стажу роботи ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 та провести відповідний розрахунок пенсії з дня звернення ОСОБА_1 з заявою № 769 від 11.02.2019р. про призначення пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. та 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.