Рішення № 85769108, 14.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.004698

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача ОСОБА_1 Л ОСОБА_2 ,

представника відповідача Михайловича А.О.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3), із вимогами:

-визнати дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, згідно з п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» протиправними;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, згідно з п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».

Обгрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку із отриманням ІІІ групи інвалідності, відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію», Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України №4 від 11.01.2016 року. Позивач, не погоджуючись із відмовою у призначенні йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку із отриманням ІІІ групи інвалідності та з метою захисту порушених прав, звернувся до суду з означеним позовом.

Ухвалою судді від 18.09.2019 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі.

02.10.2019 року від представника відповідача засобами поштового зв`язку надійшов до суду відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований лише посиланням на положення статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та розділ ІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України №4 від 11.01.2016 року. У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності 17.05.2018 року – дата видачі довідки серії 12 ААА №807475 до акта огляду МСЕК, тому з моменту звільнення позивача зі служби в поліції до моменту встановлення інвалідності пройшло понад сім місяців, що вказує на пропуск шестимісячного строку, передбаченого ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №4 для звернення до відповідного органу за отриманням одноразової грошової допомоги. А тому, на думку представника відповідача, відмовляючи у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, відповідач діяв правомірно, на підставі та в межах наданих йому повноважень.

06.11.2019 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, просила суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, з огляду наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у період з 01.09.1994 року по 06.11.2015 року проходив службу в ОВС України, а з 07.11.2015 року по 30.09.2017 року - в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області.

Наказом ГУ НП у Львівській області від 29.09.2017 року №774 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом другим частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), з 30.09.2017 року.

Ці обставини відповідачем не заперечуються.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія 12ААА №807475 та актом огляду МСЕК №682 від 17.05.2018 року, ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною інвалідності є захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції.

Також, довідкою МСЕК серія 12ААА №002873 від 17.05.2018 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 45%.

У зв`язку із зазначеними обставинами, ОСОБА_3 звернувся до ГУ НП у Львівській області для призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, у зв`язку із встановленням інвалідності.

21.06.2019 року листом за №462/17/05/2019 ГУ Національної поліції у Львівській області відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. Вказана відмова обґрунтована тим, що позивач звільнений зі служби в поліції, відповідно до п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», (через хворобу) з вересня 2017 року, а через 7 місяців 18 днів (230 днів) після звільнення визнаний інвалідом третьої групи інвалідності, що є порушенням вимог ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» - в частині пропуску строків на визначення поліцейському групи інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення групи інвалідності.

Водночас, як з`ясовано судом та не заперечувалося у судових засіданнях представником відповідача, відповідач інших підстав, аніж порушення строків на визначення поліцейському групи інвалідності для відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги не зазначає.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України від 02.07.2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію».

Згідно з ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 2 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію»).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №163/28293).

Згідно з вимогами пп.2 п.1 Розділу ІІ Порядку №4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

У зв`язку із вказаним, суд відзначає, що дата видачі довідки повинна братися до уваги і є визначальною лише у випадку, коли у довідці відсутня дата встановлення інвалідності.

При цьому, у довідці до акта огляду МСЕК серія 12ААА №807475 наявна дата встановлення інвалідності – 27.03.2018 року. Цей факт також наведений у відповіді головного лікаря-головного експерта КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» на адвокатський запит №313 від 10.09.2019 року. Так, згідно цієї відповіді, датою встановлення інвалідності ОСОБА_3 є 27.03.2019 року, тобто день, надходження до комісії документів для призначення одноразової грошової допомоги.

Вказане кореспондує Положенню про медико-соціальну експертизу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, згідно п.6 якого датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Це положення також дублюється у п.1.12. Наказу МОЗ України від 05.09.2011 року №561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності», у відповідності до якого датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Відповідно до п.3 Розділу ІІІ Порядку №4, заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Перелік документів, які подаються поліцейським для виплати ОГД у разі визначення інвалідності передбачений п.5 Розділу ІІІ Порядку №4.

Для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності, поліцейський подає, зокрема:

1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;

2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Пунктом 1 розділу IV Порядку №4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови (п.3 розділу IV Порядку №4).

Більше того, суд зважає на наказ Міністерства внутрішніх справ України №916 від 12.09.2016 року «Про внесення змін до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога пункт 5 розділу І доповнено підпунктом 4 змісту щодо пов`язаності інвалідності поліцейського з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що є обставиною, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2018 року ОСОБА_3 , відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12ААА №807475 від 17.05.2018 року, встановлено IIІ групу інвалідності, пов`язану із проходженням служби в поліції.

Тож, суд враховує ту обставину, що позивач вчасно в межах шестимісячного строку звернувся із відповідними документами 27.03.2019 року до МСЕК для встановлення причинного зв`язку захворювання з проходженням служби в поліції.

На думку суду, позиція відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 , у зв`язку із порушенням строків на визначення поліцейському групи інвалідності є несправедливою по відношенню до позивача та такою, що порушує право останнього на призначення одноразової грошової допомоги.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що позивач, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №4, має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки виплата одноразової грошової допомоги є забезпеченням гарантованого державою соціального захисту поліцейського, який втратив працездатність чи отримав інвалідність.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2018 року №127/8696/17.

Враховуючи ту обставин, що позивач отримав захворювання, пов`язане із службою в поліції, а тому дана обставина дає підстави на «законне сподівання» на отримання одноразової допомоги в контексті ст.1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд звертає увагу також на те, що п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» не містить імперативної вказівки на підставу звільнення виключно за хворобою, а лише зазначає про право на отримання одноразової грошової допомоги.

З приводу посилань відповідача на правову позицію, що викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 року у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 року у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 року у справі №822/3788 тощо для застосування до даних правовідносин, то суд відзначає, що предмет позову в адміністративній справі, що розглядається є аналогічним, проте наявні інші підстави, тому до уваги не приймаються.

При цьому, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України», в якому зазначено, що суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа якій воно надане, може вважатись такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy №33202/96).

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суд обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області складає 1536,80 грн.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов`язання до вчинення дій задоволити повністю.

Визнати дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, згідно з п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» протиправними.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, згідно з п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 19 листопада 2019 року.