Рішення № 85769057, 15.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005425

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Гордюка Є.-К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Національної поліції у Львівській області від 06.09.2019, яким позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків; зобов`язати Головне управління Національної поліції України у Львівській області призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97, п.п. “в” п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про національну поліцію" (далі - Закон № №580-УІІІ) у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі 1.380.2019.002160 зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області розглянути заяву (рапорт) Бердикевича В.В. від 12 грудня 2018 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності та прийняти рішення за результатами її розгляду. Витягом з протоколу від 06.09.2019 №3 у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю III групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків позивачу відмовлено. У разі якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми, у разі якщо вищу групу чи іншу причину інвалідності встановлено пізніше, ніж через два роки після первинного встановлення інвалідності, виплата ОГД проводиться у розмірах, визначених ст. 99 Закону №580-VIII. На момент первинного огляду МСЕК у позивача виникло право на отримання ОГД лише як особі з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Зазначене право позивач реалізував у серпні 2018 року шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за останнім місцем служби до Головного управління Національної поліції у Львівській області. Право на отримання ОГД як особі з інвалідністю внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків виникло лише 05.12.2018, вже після того як відповідачем затверджено висновок про призначення і виплату ОГД за попередньою причиною інвалідності. Тому відсутній факт одночасного права на отримання ОГД з різних підстав, більше того Закон передбачає необхідність наявності одночасно різних підстав у межах різних законодавчих актів, що у позивача відсутнє. Позивач набув права на отримання ОГД у більшому розмірі у межах підстав, визначених Законом №580-VIII.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів, вказаних у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення. Заперечення обґрунтовує тим, що здійснивши перевірку поданих матеріалів для виплати одноразової грошової допомоги у Головного управління Національної поліції у Львівській області відсутні правові підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поліцейського чи втрати працездатності поліцейського, оскільки відповідно до п. 5 ст. 100 Закону України «Про національну поліцію», якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Відповідно до ч. 6 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІІІ, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд заслухавши думку позивача та його представника, представника відповідача, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.

ОСОБА_1 з 03.12.2002 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 по 29.07.2016 у Національній поліції України.

29 липня 2016 за рішенням медичної комісії позивача було звільнено зі служби в Національній поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580 “Про Національну поліцію” у зв`язку із непридатністю до служби в органах Національної поліції (наказ ГУ НП у Львівській області № 208 о/с від 25.07.2016).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 -ЛАА № 352545 від 20.10.2016 позивача визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У серпні 2018 на ім`я керівника ГУ НП у Львівській області позивач, як особа з інвалідністю внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, подав заяву (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності поліцейського.

На підставі поданого рапорту платіжним дорученням № 12841 від 26.02.2019 у квітні 2019 позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в сумі 123 340,00 грн.

05 грудня 2018 року медико-соціальною експертною комісією Обласної МСЕК №3 позивача визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків (довідка до акта огляду серії 12 ААА № 845041 від 05.12.2018).

12 грудня 2018 року на ім`я керівника ГУ НП у Львівській області позивач як особа з інвалідністю внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, подав заяву (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності поліцейського згідно форми, затвердженої додатком 1 наказу № 4, яка була зареєстрована за № Б-123/Огд.

Враховуючи те, що порушивши усі встановлені строки розгляду поданого позивачем рапорту, відповідач не прийняв жодного рішення щодо виплати ОГД, ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі 1.380.2019.002160 зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 від 12 грудня 2018 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності та прийняти рішення за результатами її розгляду.

Витягом з протоколу від 06.09.2019 № 3 у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю III групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків відмовлено у зв`язку з тим, що відповідно до пункту 8 Розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога (ОГД)), затвердженого Наказом МВС України №4 від 11.01.2016, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу інвалідності чи іншу причину інвалідності або більший відсоток працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Також у зазначеному висновку вказано, що відповідно до пункту «г» частини 1 статті 101 Закону № №580-УІІІ підставою, за якої призначення та виплата ОГД не здійснюється, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейському є наслідком подання особою неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 12841 від 26.02.2019 було отримано ОГД у розмірі 123340,00 грн.

Відповідач вважає, що у рапорті від 12.12.2018 позивач свідомо зазначено неправдиву інформацію про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, яка не відповідає дійсності та суперечить вимогам ст. ст. 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умовам виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4.

Відповідач у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ПІ групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків відмовив.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580 "Про Національну поліцію" (далі – Закон № 580).

Відповідно до частини 1 статті 97 Закону № 580 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі – одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Таким чином, зміст частини 1 статті 97 зазначеного Закону вказує на вичерпний перелік випадків, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги. При цьому, розширеному тлумаченню дана норма Закону не підлягає.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст. ст. 97-101 Закону № 580 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), які визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі – Порядок № 4).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, а уразі відсутності дати з якої встановлена інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, позивач набув права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків (п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону № 580) з 05.12.2018 року, тобто з дати, з якої встановлено інвалідність згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 845041 від 05.12.2018 року.

Разом з тим, передумовою виплати одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.

Так, пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 4 передбачено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України – для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Згідно з п. 1 розділу IV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: 1) по центральному органу управління поліції, керівникам міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; 2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України – керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій. 3) у навчальних закладах – керівник відповідного органу, закладу або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Пунктом 3 розділу IV Порядку № 4 встановлено, що рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Як вбачається із матеріалів справи останнім місцем служби позивача є Головне управління Національної поліції у Львівській області. Відтак, 12.12.2018 після встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків, позивач правомірно звернувся із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги до керівника Головного управління Національної поліції. До поданого рапорту позивачем було долучено усі необхідні документи, передбачені нормами Порядку № 4. Копії поданих документів, завірено позивачем власноруч та перевірено особою, що приймала документи, як це передбачено п. 5 розділу ІІІ Порядку № 4. При цьому жодних зауважень до форми, змісту та достовірності поданих документів, а також щодо правильності заповнення заяви (рапорту) з боку відповідача не було.

Окрім того, право позивача на повторне звернення до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі № 1.380.2019.002160.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку № 4 (у редакції чинній на момент повторного огляду органами МСЕК та подання рапорту), якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплачених сум.

З наведеного слідує, що норма Порядку № 4 не позбавляє права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої грошової допомоги у залежності від часу повторного встановлення інвалідності, що свідчить про право позивача на повторне звернення до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги.

У свою чергу суд зазначає, що пункт 8 Розділу ІV Порядку № 4, який містить застереження щодо встановлення іншої причини інвалідності протягом двох років після проведення первинного медичного обстеження, стосується перш за все розмірів виплати одноразової грошової допомоги, у тому разі, якщо вона була виплачена під час первинного встановлення інвалідності.

Таким чином, при відмові ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідач здійснив помилкове, розширене тлумачення приписів пункту 8 Розділу ІV Порядку №4.

Як вбачається із матеріалів справи, інвалідність у позивача виникла внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, і звільнений з поліції він був внаслідок цього захворювання, яке у подальшому і спричинило інвалідність, а тому суд вважає, що у даному випадку визначальним є причина звільнення та визначення інвалідності, а не факт залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Законом № 580 обмежувального строку в два роки, між проведенням первинного та повторного медичного обстеження, перевищення якого позбавляє особу права на одноразову грошову допомогу, не передбачено. У частині 6 статті 100 Закону № 580 передбачений трирічний строк для реалізацї свого права на отримання допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Закону № 580 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Доказів того, що часткова втрата працездатності позивача є наслідком вищевказаних причин відповідачем не надано.

У статті 101 Закону № 580 відсутня така підстава для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, як сплив дворічного строку між первинним та повторним медичним обстеженням.

До зазначеного висновку прийшов також Львівський окружний адміністративний суд у рішенні від 02.07.2019 у справі № 1.380.2019.002160. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 530/1280/17, від 31 січня 2019 року у справі № 822/1883/18, від 28.03.2019 у справі № 296/10138/16-а, від 12.09.2019 у справі № 823/194/16, від 24.10.2019 у справі № 817/713/16, від 30.10.2019 у справі № П/811/1416/17. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги згідно заяви (рапорту) від 12.12.2018 стало й те, що на думку відповідача позивачем у вказаному рапорті свідомо вказано неправдиву інформації щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Проте, як встановлено судом, будь-якої неправдивої інформації позивач не зазначав, усі документи долучені до рапорту є достовірними і поданими у повному обсязі, жодних тверджень про те, що додані до заяви документи є недостовірними чи неповними, матеріали справи не містять, а грошову допомогу у сумі 123 340,00 грн. позивачу було виплачено лише у квітні 2019 згідно з платіжним доручення від 26.02.2019, що підтверджується самим відповідачем, а відтак у рапорті від 12.12.2018 позивач правомірно зазначив, що раніше одноразовова грошова допомога йому не виплачувалась.

Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідачем не наведено.

Оскільки позивачеві з 20.10.2016 було встановлено інвалідність, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а інвалідність, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, встановлена з 05.12.2018, тобто за межами строку, передбаченого пунктом 8 Порядку № 4 (2 роки 1 місяць 16 днів), суд дійшов висновку, що у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому п.п. "в" п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону № 580, тобто 250 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме – у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Приймаючи рішення зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97, п.п. “в” п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про національну поліцію" у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2019 суд враховує наступне.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України, відповідно до якої у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує роз`яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України №7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Суд наголошує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі № 1.380.2019.002160 вже було зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 від 12 грудня 2018 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності та прийняти рішення за результатами її розгляду.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції у Львівській області від 06.09.2019, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97, п.п. “в” п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про національну поліцію" у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2019.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 08592247).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2019.

Суддя Р.М. Брильовський