Рішення № 85765463, 20.11.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5707/19

Справа №754/6997/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2019 року Деснянський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді: Панченко О.М.

за участі секретаря судового засідання: Чехун Ю.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, посилаючись на неналежне виконання відповідачами та третьої особою кредитних зобов`язань за кредитним договором № 3.06070521 від 31.07.2006 року, укладеним між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платінум Банк»(надалі Банк) та ОСОБА_4 (надалі третя особа), ОСОБА_3 (надалі відповідач 3), виконання якого забезпечено договором іпотеки № 3.06070521 від 31.07.2006 року, укладеним між Банком та ОСОБА_2 (надалі відповідач 1), ОСОБА_1 (надалі відповідач 2) та відповідачем 3, предметом якого є передача іпотекодавцями Банку в іпотеку квартири АДРЕСА_1 . Просить у рахунок погашення визначеної станом на 25.04.2019 року заборгованості за кредитним договором у сумі: 31 188.25 доларів США, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 23 933.90 доларів США та заборгованості по нарахованим процентам в розмірі 7 254.35 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки: трьохкімнатну квартиру загальною площею 72.5 кв.м., житловою площею 42.00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу на публічних торгах за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та належить відповідачам 1,2,3. Також просить про стягнення судових витрат з відповідачів на користь позивача.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в своїй письмовій заяві просив проводити розгляд справи без його участі, позов підтримав і не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності відповідачів і третьої особи.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм судових викликів та зворотними поштовими повідомленнями.

З урахуванням положень ст. ст. 128-131, 223, 280-282 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та взаємовідносини учасників справи для її розгляду по суті за відсутності відповідачів і третьої особи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Позивач є правонаступником ПАТ «Платинум Банк», що підтверджується договорами відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №340К за кредитним договором та відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №340і за іпотечним договором. У зв`язку з уступкою права вимоги відбулась зміна кредитора за кредитним та похідними від них зобов`язаннями.

31.07.2006 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платінум Банк» та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №3.06070521. Згідно з умовами кредитного договору позичальникам було надано кредит у сумі 37 000.00 доларів США на строк користування 120 місяців зі сплатою 13% річних.

Виконання даного кредитного договору забезпечено договором іпотеки № 3.06070521 від 31.07.2006 року, укладеним між Банком та Відповідачами у справі, предметом якого є передача іпотекодавцями Банку в іпотеку квартири АДРЕСА_1 .

Позичальники згідно п.1.1 Кредитного договору зобов`язувались отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені Договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених кредитним договором. В свою чергу позичальники умови кредитного договору не виконали та не погасили заборгованість по сплаті тіла кредиту та процентів, чим порушили п. 3.1, 3.2 кредитного договору.

Відповідно до п.4.4.2 кредитного договору, кредитор має право за порушення умов даного кредитного договору, щодо погашення кредиту і відсотків, достроково стягнути заборгованість за кредитом та відсотками.

Як вказує позивач відповідачі та третя особа не виконують належним чином своїх зобов`язань, щодо погашення кредиту разом із відсотками.

Визначена позивачем станом на 25.04.2019 року і перевірена судом, сума заборгованості у відповідачів та третьої особи за кредитним договором становить: 31 188.25 доларів США, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 23 933.90 доларів США та заборгованості по нарахованим процентам в розмірі 7 254.35 доларів США.

Згідно зі ст. ст. 33, 41 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-ІV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. У разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов`язанням, якщо він відмінний від іпотекодавця, іпотекодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи, набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду. Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об`єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до преамбули Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року, цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року, незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов`язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

П. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року, визначено перелік мір відповідальності (фінансові санкції).

Зазначене дає підстави для висновку, що саме по собі порушення валютного законодавства, не є підставою для визнання цивільно-правових угод недійсними, а є підставою для застосування до винних осіб мір відповідальності визначених чинним законодавством.

Відповідно до п. 10 - п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами. У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв`язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору. У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Разом із тим як за пред`явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Будь-яких конкретних правових доказів про недотримання позивачем зазначених норм права, суду не надано і судом таких доказів не здобуто.

За таких обставин, позов задовольняється.

Відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року № 1304-VІІ, на квартиру, як предмет іпотеки, не може бути примусово звернуто стягнення.

Тому, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочується до скасування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року № 1304-VІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за договором про іпотечний кредит №3.06070521 від 31.07.2006 року перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» в розмірі 31 188.25 доларів США, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 23 933.90 доларів США та заборгованості по нарахованим процентам в розмірі 7 254.35 доларів США звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору №3.06070521 від 31.07.2006 року, укладеному між Закритим акціонерним товариством «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме квартиру АДРЕСА_1 яка складається з трьох жилих кімнат загальною площею 72.5 кв.м., житловою площею 42.00 кв.м., що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної Ради 15.04.1999 року згідно з розпорядженням (наказом) від 15.04.1999 року, №2001, зареєстрованого Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації 05.05.1999 року і записана у реєстрову книгу за реєстровим №5340.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на публічних торгах за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» (03038 м. Київ, вул. Казимира Малевича, 24 ІПН 42231930) 640.33 грн. - судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» (03038 м. Київ, вул. Казимира Малевича, 24 ІПН 42231930) 640.33 грн. - судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» (03038 м. Київ, вул. Казимира Малевича, 24 ІПН 42231930) 640.33 грн. - судового збору.

Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмети іпотеки відстрочити до скасування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року № 1304-VІІ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: