Вирок № 85764128, 14.11.2019, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/3921/19

Провадження №1-кп/460/824/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2019м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Карпин І.М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.

прокурора Царя Р.В.

захисника Бабій І.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засідання в залі суду у місті Яворові Львівської області кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 42018140400000147 від 16.07.2018 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт.Шкло Яворівського району Львівської області, з вищою освітою, одруженого, жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини А2615, заступника центру з озброєння-начальника технічної частини 184 навчального центру Національної академії сухопутних військ ім.Петра Сагайдачного , підполковника, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.425 КК України ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , як військова службова особа, перебуваючи на посаді заступника начальника центру з озброєння – начальника технічної частини А2615 (184 НЦ НАСВ) будучи військовослужбовцем, який обіймає посаду , пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тобто військовою службовою особою, не знаючи стану справ у дорученій йому військовій частині, не вжив заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ, чим вчинив недбале ставлення військової службової особи до служби, внаслідок чого в період з 15.08.2018 по 17.09.2018 підлеглі йому водії роти механізованого забезпечення військової частини А2615 (184 НЦ НАСВ) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 здійснили видобуток піску у кварталі №57 Старицького військового лісгоспу (кадастровий номер 4625888500:05:000:0005) в загальній кількості 375,10 метрів кубічних на суму 234611,60 грн, що заподіяло істотну шкоду державі на вказану суму, вчинене в умовах особливого періоду. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.425 КК України.

В ході досудового розслідування між начальником управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні військової прокуратури Західного регіону України майором юстиції Федорівим О.М., якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №42018140400000147 від 16.07.2019 та обвинуваченим ОСОБА_1 , з участю захисника Бабій І.М. було укладено угоду про визнання винуватості від 31.07.2018, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження, згідно якої сторони домовилися про те, що ОСОБА_1 беззастережно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 425 КК України. Сторони погоджуються на призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.425 КК України, із застосуванням ст.69 КК України перейшовши до іншого, більш м`якого покарання у виді штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 гривень. В угоді зазначено наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.

В судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання .

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просив укладену угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 425 КК України, в обсязі обвинувачення, завдану шкоду добровільно відшкодував, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Захисник Бабій І.М. просила угоду про визнання винуватості затвердити.

Враховуючи викладене, суд, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, приходить до висновку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості .

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України.

Шляхом вивчення документів кримінального провадження, опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. При цьому, судом з`ясовано в обвинуваченого та встановлено, що він зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Крім цього, обвинуваченому роз`яснено частини 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, положення яких йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачений не заперечив проти затвердження угоди.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.3 ст. 425 КК України, оскільки він будучи військовою службовою особою_ в умовах особливого періоду вчинив недбале ставлення до військової служби, що заподіяло істотну шкоду.

Перевіряючи покарання, узгоджене сторонами угоди, на відповідність вимогам КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_1 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем служби характеризується позитивно, щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування шкоди, як обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а тому за наявності вказаних обставин суд вважає за можливе із застосуванням ст. 69 КК України призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу розміром 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 гривень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості.

Керуючись ст.ст. 370, 374, 475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 31.07.2019, укладену між начальником управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні військової прокуратури Західного регіону України майором юстиції, якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №42018140400000147 від 16.07.2018 ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , який є обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, з участю захисника Бабій І.М.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.425 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу розміром 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Яворівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня проголошення вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя І.М.Карпин